Ухвала
29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 236/4539/19
провадження № 61-18394ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просиввизнати незаконним наказ регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Укрзалізниця») від 19 вересня 2019 року № 71-Н із змінами, внесеними наказом від 15 жовтня 2019 року № 79-Н про його звільнення з посади начальника структурного підрозділу «Лиманська дистанція колії» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» з 15 жовтня 2019 року на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та поновити його на посаді начальника структурного підрозділу «Лиманська дистанція колії» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Краснолиманський міський суд Донецької області рішенням від 22 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, в задоволенні позову відмовив.
09 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у вищевказаній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.
Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).
Отже, ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору в частині позовних вимог щодо визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, проте в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу йому необхідно сплатити судовий збір.
Ставка судового збору, чинна на час подання касаційної скарги на рішення суду, встановлена підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» та визначена у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Позовну заяву подано у листопаді 2019 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб - 1 921 грн, підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній станом на час подання позовної заяви у даній справі).
Як вбачається із змісту касаційної скарги ОСОБА_1 визначив розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15 жовтня 2019 року по теперішній час у розмірі 513 302,63 грн, тому судовий збір за подання касаційної скарги в даному випадку становить 10 266,05 грн (513 302,63 грн х 1 % х 200 %).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в розмірі 10 266,05 грн має бути перераховано за наступними реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету -22030102; найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055); Символ звітності банку - 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження оплати судового збору необхідно надати Верховному Суду квитанцію (платіжне доручення).
Крім цього, ОСОБА_1 в прохальній частині касаційної скарги просить скасувати рішення Лиманського міського суду від 22 липня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року. Разом із тим, як вбачається з тексту касаційної скарги заявник оскаржує рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року.
Ураховуючи наведене, заявнику слід уточнити, які саме судові рішення ним оскаржуються і відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України надіслати нову редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 липня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев