Постанова
Іменем України
28 грудня 2020 року
місто Київ
справа № 662/826/19
провадження № 61-20147св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Новотроїцька державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 серпня 2019 року у складі судді Тимченко О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В.,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернулася до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Новотроїцькою державною нотаріальною конторою 27 січня 2015 року
за № 70.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .
Відповідач на підставі рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 17 квітня 2013 року у справі № 662/511/13-ц, яким встановлено факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.
Позивач зазначила, що є інвалідом І групи, батько залишив їх сім'ю, коли позивач була малолітньою. Стосунки з батьком позивач не підтримувала, а коли намагалася розшукати батька, позивач отримала недостовірну інформацію про його місце проживання.
Відповідач не повідомляла як про смерть батька, так і про прийняття нею спадщини після його смерті.
Звернувшись до Новотроїцької державної нотаріальної контори з метою прийняття спадщини після смерті батька, позивач дізналася, що спадщину прийняла відповідач як спадкоємець четвертої черги.
На переконання позивача, вона є спадкоємцем першої черги та має право на спадщину після смерті батька, а тому відповідач не має права на спадкування після смерті ОСОБА_3 .
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Новотроїцькою державною нотаріальною конторою 27 січня 2015 року на ім'я ОСОБА_2 , за реєстраційним номером 70.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що позивач є спадкоємцем першої черги, тому її право на спадкування передує праву на спадкування відповідача.
Апеляційний суд врахував, що позивач у судовому порядку поновила своє право на подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька, і таку заяву нею подано до нотаріуса, отже право на спадкування після смерті батька виникло у день відкриття спадщини, яка належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття.
Суд апеляційної інстанції додатково зазначив, що відповідач може мати право на спадкування у випадку відсутності спадкоємців попередніх черг.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що судами не враховано, що відповідач прийняла спадщину у день смерті ОСОБА_3 , оскільки проживала разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, натомість позивач прийняла спадщину у 2019 році, тобто через сім років.
На переконання заявника, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що на час здійснення права на спадкування ОСОБА_2 протиправних дій не вчиняла, які могли б обмежити право спадкування ОСОБА_1 .
Заявник вважає, що судами неправильно застосовано правила
статей 1268, 1301 ЦК України.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У грудні 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просила касаційну скаргу відхилити, оскаржувані рішення залишити без змін. Вважала, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у листопаді 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Новотроїцькою державною нотаріальною конторою 27 серпня 2012 року заведена спадкова справа.
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 17 квітня 2013 року у справі № 662/511/13-ц встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу у період з 2002 року до 18 березня 2012 року.
ОСОБА_2 , звертаючись до нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, зазначила, що інших спадкоємців немає.
Державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори Шиман Наталією Леонідівною 27 січня 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідно до зазначеного свідоцтва спадкоємцем майна ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 21 вересня 2019 року у справі № 591/2503/13-ц, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 22 січня 2019 року у частині позовних вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Громівка Новотроїцького району Херсонської області, строком два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили.
ОСОБА_1 07 лютого 2019 року подала до Новотроїцької державної нотаріальної контори заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 .
Таким чином, судами встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги майна ОСОБА_3 , яка поновила своє право на подання заяви про прийняття спадщини та подала таку заяву до нотаріуса.
Проте, державним нотаріусом Новотроїцької державної нотаріальної контори Шиман Н. Л. 27 січня 2015 року видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 .
На момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій свідоцтво про право на спадщину після смерті батька позивачем не отримано.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом право на спадкування одержують спадкоємці за законом (стаття 1223 ЦК України).
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За правилами частини п'ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 , яка із спадкодавцем не проживала, пропустила строк на подання заяви про прийняття спадщини. Позивачу у іншому провадженні рішення суду надано додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, та у визначений судом строк вона подала до нотаріальної контори таку заяву. Проте, свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 отримала відповідач, яка є спадкоємцем четвертої черги, звертаючись до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини зазначила, що інших спадкоємців немає.
Верховний Суд зробив висновок, що оскільки позивач ОСОБА_1 не усунута від права на спадкування у порядку вимог статті 1224 ЦК України, не відмовилася від прийняття спадщини у порядку вимог статті 1273 ЦК України, строк для подання заяви про прийняття спадщини продовжено та така заява ОСОБА_1 подана до нотаріальної контори, відповідач, яка є спадкоємцем наступної черги, не мала право отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 .
За наведених обставин правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач є спадкоємцем першої черги, її право на спадкування передує праву на спадкування відповідача, яка є спадкоємцем четвертої черги. Спадкоємці черги спадкоємців, які закликаються до спадкування, усувають від спадкування тим самим спадкоємців наступних черг.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі
№ 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій, належно оцінивши зібрані докази, повно та всебічно дослідивши обставини, щодо яких виник спір, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_2 від 27 січня 2015 року, оскільки таке свідоцтво порушує її права як спадкоємця першої черги після смерті ОСОБА_3 .
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин, як у цивільно-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд встановив, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають. Інші доводи заявника спрямовані на зміну оцінки доказів, здійсненої судами, що перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції та не може бути здійснене цим судом під час перегляду оскаржуваних судових рішень.
Враховуючи наведене, Верховний Суд зробив висновок, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 серпня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко