Ухвала
29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 756/3115/17
провадження № 61-18653ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,
У березні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 55 000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 02 березня 2017 року 1 485 000 грн, інфляційне збільшення суми боргу - 1 066 230 грн, 3 % річних - 181 373,42 грн, проценти - 715 749,66 грн.
Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 25 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 1 485 000 грн - основний борг та 181 373,42 грн - 3 % річних. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В решті позову відмовив.
15 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у вищевказаній справі.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки як на підставу скасування судових рішень заявник посилається на пункт 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Враховуючи викладене, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено конкретну обов'язкову підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), та надати уточнену редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А. Ю. Зайцев