Постанова
Іменем України
28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 501/3532/18
провадження № 61-14723св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1 ,
особа, дії, рішення якої оскаржуються - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
стягувач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04 лютого 2019 року у складі судді Петрюченко М. І. та постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів:
Гірняк Л. А., Журавльова О. Г., Цюри Т. В.,
Короткий зміст вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М., стягувач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», у якій просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. по відкриттю виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-1920/2011, 2/1511/256/2012, виданого 06 липня 2015 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 493 044,05 грн; визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М. про відкриття виконавчого провадження від 31 серпня 2018 року (реєстраційний номер виконавчого провадження 57117586) з виконання виконавчого листа № 2-1920/2011, 2/1511/256/2012, виданого 06 липня 2015 року Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі
3 493 044,05 грн.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04 лютого 2019 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04 лютого 2019 року залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, залишаючи скаргу без розгляду, виходив із того, що про існування оскаржуваної постанови приватного виконавця ОСОБА_1. дізнався 18 вересня 2018 року, а зі скаргою на рішення державного виконавця звернувся до суду 23 листопада 2018 року, тобто з пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України. При цьому скаржник не подав до суду першої інстанції клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою, а без вирішення цього питання його скарга не може бути розглянута по суті.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, залишаючи скаргу ОСОБА_1 без розгляду не застосував вимоги статті 257 ЦПК України чим порушив норми процесуального права, що призвело до винесення незаконної ухвали. Крім того, вважає, що строк на подання скарги не пропущений, оскільки вчасно подано до оператору поштового зв'язку, проте із-за технічних причин скаргу доставлено тільки 27 листопада 2018 року, тому висновки суду не відповідають обставинам справи.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду Штелик С. П. від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» подало до суду відзив на касаційну скаргуОСОБА_1 , у якому заявник просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Штелик С. П. розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року № 3104/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу
№ 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19) 11 грудня 2020 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.
Обставини встановлені судами
Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечком Д. М. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1920/2011, 2/1511/256/2012, виданого 06 липня 2015 року Іллічівським міським судом Одеської області, про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 493 044,05 грн про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31 серпня 2018 року.
ОСОБА_1 особисто ознайомився із матеріалами виконавчого провадження
18 вересня 2018 року, що підтверджується його підписом у матеріалах виконавчого провадження, копії яких є в матеріалах справи (а. с. 59) та представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 05 жовтня 2018 року.
У бланку служби кур'єрської доставки зазначено дату направлення апеляційної скарги з додатками до Іллічівського міського суду Одеської області - 27 вересня
2018 року (а. с. 9).
Скаржник звернувся до суду із вказаною скаргою 23 листопада 2018 року, що підтверджується експрес-накладною (а. с. 11).
ОСОБА_1 клопотання (заяви) про поновлення строку суду не надав.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважать, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи (пункт «а» частини першої статті 449 ЦПК України).
Десятиденний строк для оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця встановлений також статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження».
За змістом статті 123 ЦПК України, у редакції, чинній на момент звернення скаржника до суду, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 124 ЦПК України, у редакції, чинній на момент звернення скаржника до суду, строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.
У системному аналізі вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчать про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
За змістом статті 127 ЦПК України, у редакції, чинній на момент звернення скаржника до суду, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до статті 126 ЦПК України, у редакції, чинній на момент звернення скаржника до суду, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Встановивши, що скаржник з матеріалами виконавчого провадження ознайомлений 18 вересня 2018 року, що підтверджується його підписом, а зі скаргою звернувся до суду 23 листопада 2018 року, суди дійшли правильного висновку про залишення скарги без розгляду у зв'язку із пропуском десятиденного строку на оскарження дій та постанови державного виконавця, встановленого пунктом «а» частини першої статті 449 ЦПК України. При цьому скаржником не додано клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою із зазначенням поважних причин, а без вирішення цього питання скарга не може бути розглянута по суті.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції, залишаючи скаргу
ОСОБА_1 без розгляду не застосував вимоги статті 257 ЦПК України, чим порушив норми процесуального права, що призвело до винесення незаконної ухвали, є безпідставними, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.
Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що строк на подання скарги не пропущений, оскільки скаргу вчасно 23 вересня 2018 року передано ФОП, яка здійснювала кур'єрську доставку, проте із-за технічних причин скаргу доставлено оператору поштового зв'язку «Нова-пошта» тільки 27 листопада 2018 року, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними у справі матеріалами. Так, зі змісту експрес-накладної № 59000380569085 є очевидним, що її оформлено 23 листопада 2018 року, тобто на 66 день від дня ознайомлення ОСОБА_1 із матеріалами виконавчого провадження (18 вересня 2018 року), що беззаперечно свідчить про те, що заявником пропущений 10-денний строк на оскарження дій виконавця.
Надані заявником до суду касаційної інстанції нові докази, як то копія разового договору на експедицію, судом касаційної інстанції не приймаються та не враховуються при постановленні рішення, оскільки статтею 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, за змістом якої, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності належного представника заявника, в той час, як суд неправомірно допустив до участі у справі неналежного представника - ОСОБА_1 - його батька, який не є адвокатом, Верховний Суд оцінює критично, оскільки стадія виконання судового рішення є завершальною стадією судово процесу. Адвокатська монополія запроваджена Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року № 1401-VIII (далі - Закон № 1401-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2016 року. Перехідні положення Конституції України містять застереження, за якими представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності цими змінами.
Оскільки у цій справі виконується рішення, ухвалене за заявою поданою до 30 вересня 2016 року, відповідно, участь адвоката у цій справі на стадії виконання судового рішення не є обов'язковою.
ОСОБА_1 був особисто завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи апеляційним судом, що підтверджується копією зворотного поштового повідомлення (а. с 138). Своєчасне повідомлення про час проведення судового засідання надавало можливість ОСОБА_1 направити у судове засідання того заявника, якого він вважав компетентним. З урахуванням наведено, доводи касаційної скарги про те, що представник - адвокат Синько О. А. не була повідомлена про час та місце розгляду справи, і це є підставою для скасування судового рішення, суд оцінює критично.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що у цій справі судом апеляційної інстанції не порушено право заявника на справедливий судовий розгляд.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають, а зводяться до переоцінки доказів, що з огляду на статтю 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Враховуючи викладене, Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою, оскільки правильне застосовування норм права в оскаржуваних судових рішеннях є очевидним.
Частинами третьою та четвертою статті 406 ЦПК Українивизначено, що касаційна скарга на ухвалу судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. В. Ступак
І. Ю. Гулейков
Г. І. Усик