Ухвала
28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 278/3428/19
провадження № 61-19072ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового домоволодіння,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розподіл спадкового домоволодіння.
В обґрунтування позову зазначав, що йому на праві приватної власності належить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 березня 2010 року. Співвласником іншої 1/2 частини житлового будинку, згідно з свідоцтвом про право на спадщину від 05 лютого 2010 року, є його сестра ОСОБА_2 .
Оскільки сторони у справі не дійшли згоди щодо володіння, користування та розпорядження спільною частковою власністю, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив здійснити поділ в натурі вказаного житлового будинку згідно з першим варіантом, який міститься у висновку судової будівельно-технічної експертизи
від 23 квітня 2020 року № 907/04-2020.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 11 червня
2020 року позов задоволено. Виділено ОСОБА_1 приміщення житлового будинку на АДРЕСА_1 відповідно до варіанту № 1 висновку експертизи від 23 квітня 2020 року № 907/04-2020 (позначені на схемі зеленим кольором) згідно з технічним паспортом, виданим Комунальним підприємством "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 13 червня 2018 року: 1-1 веранда площею 9,9 кв. м; 1-2 кухня площею 11,6 кв. м; 1-3 житлова кімната площею 22,1 кв. м; Б - сарай;
№ 1 - колодязь; 2-4 - 1/2 частини огорожі; У - вбиральня. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався вимогами статей 358,
364 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та виходив з запропонованих експертом варіантів розподілу домоволодіння в натурі, зокрема, враховуючи бажання позивача щодо виділу належної частки у домоволодінні за першим варіантом експертизи.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 11 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Поділено в натурі житловий будинок та господарські будівлі і споруди за адресою: АДРЕСА_1 за другим варіантом судової будівельно-технічної експертизи від 23 квітня 2020 року № 907/04-2020, виділивши у приватну власність ОСОБА_1 : кухню 1-2 площею 11,6 кв. м, вартістю 15 344,00 грн; житлову кімнату 1-3 площею
22,1 кв. м, вартістю 29 233,00 грн; сарай Б вартістю 4 950,00 грн; вбиральню У вартістю 1 375,00 грн; 1/2 частини огорожі № 2-4 вартістю 8 413,00 грн, всього на загальну суму 59 315,00 грн, що складає 19/50 ідеальної частки. Виділено у приватну власність ОСОБА_2 : коридор 1-4 площею 5,8 кв. м вартістю 7 672,00 грн; комору 1-5 площею 5,9 кв. м вартістю 7 804,00 грн; житлову кімнату 1-6 площею 14,4 кв. м вартістю 19 973,00 грн; житлову кімнату 1-7 площею 17,1 кв. м, вартістю 22 619,00 грн; веранду 1-1 площею 9,9 кв. м вартістю 13 095,00 грн; колодязь №1 вартістю
18 651,00 грн; 1/2 частину огорожі № 2-4 вартістю 8 413,00 грн, всього на загальну суму 98 227,00 грн, що складає 31/50 ідеальної частки. Для ізоляції окремих виділених частин житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та відповідності їх вимогам будівельних норм, зобов'язано ОСОБА_1 виконати ремонтно-будівельні роботи: в зовнішній стіні правового фасаду житлового будинку (літ. «А») кухні №1-2 (площею 11,6 кв. м) демонтувати віконний блок, пробити дверний проріз з подальшим влаштуванням зовнішнього дверного блоку із штукатуренням укосів; в кухні № 1-2 (площею 11,6 кв. м) передбачити заходи щодо зміни функціонального призначення з кухні на тамбур; в житловій кімнаті 1-3 (площею 22,1 кв. м) передбачити заходи щодо влаштування електрифікованої кухні-ніші (влаштування систем водопостачання, каналізації, примусової вентиляції, тощо); передбачити заходи щодо забезпечення висоти житлових приміщень від підлоги до стелі - не менше 2,5 м, як передбачено пунктом 2.9 державними будівельними нормами (далі -ДБН) В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та пункту 5.6 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення». Для ізоляції окремих виділених частин житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та відповідності їх вимогам будівельних норм, зобов'язано ОСОБА_2 виконати наступні ремонтно-будівельні роботи: між кухнею №1-2 (площею 11,6 кв. м) та верандою № 1-1 (площею 9,9 кв. м) демонтувати дверний блок з подальшим закладанням дверного прорізу із штукатуренням з обох сторін; в житлові кімнаті №1-6 (площею 14,4 кв. м) передбачити заходи щодо зміни функціонального призначення з житлової кімнати на кухню (влаштування систем вентиляції, каналізації, водопостачання та ін.); передбачити заходи щодо забезпечення висоти житлових приміщень від підлоги до стелі - не менше 2,5 м, як передбачено пункті 2.9 ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» та пункті 5.6 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення». Роботи по ізоляції окремих квартир та приміщень кожна сторона проводить за власний рахунок. Кожна сторона також повинна обладнати квартири окремими інженерними устаткуваннями (автономною системою електропостачання та слабких струмів, автономною системою газопостачанням, автономною системою опалення, автономною системою водопостачання і водовідведення). Для проведення ремонтно-будівельних робіт та будівельних робіт, співвласникам розробити проектно-кошторисну документацію у встановленому законом порядку, на підставі вихідних даних та погодити з відповідними службами і установами. Припинено спільну часткову власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок та господарські будівельні споруди за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за відхилення від частки в розмірі 19 456,00 грн. Вирішено питання щодо розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що такий варіант поділу відповідає фактичному користуванню житловим будинком та найбільше відповідає інтересам сторін. Поділ в натурі відбувався з відступом від розміру часток кожного із співвласників, але дотримання прав ОСОБА_1 забезпечено шляхом стягнення з відповідача на його користь грошової компенсації у розмірі 19 456,00 грн.
16 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пунктів 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Позовна вимога про поділ житлового будинку є майновою, оскільки за своєю правовою природою пов'язана з підтвердженням прав на майно та його володіння.
Предметом позову у цій справі є поділ в натурі житлового будинку, вартість якого становить 157 542,00 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (210 200,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України справа є малозначною.
Касаційна скарга не містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи
від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.
Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, та судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 16 листопада
2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спадкового домоволодіння відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик