28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 761/40428/19
провадження № 61-16636ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» про стягнення відсотків,
11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з відповідача на користь позивача 19 284,00 грн у відшкодування збитків.
Позов обгрунтований тим, що 05 квітня 2018 року між сторонами укладений договір банківського вкладу на суму 197 000,00 грн, строком на 12 місяців, тобто до 05 квітня 2019 року із щомісячною виплатою процентів з розрахунку 16,5% річних.
10 липня 2018 року відповідач порушив зобов'язання, в односторонньому порядку розірвав договір та припинив нараховувати та виплачувати проценти.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва 13 лютого 2019 року визнано неправомірними дії відповідача щодо розірвання договору. Після закінчення строку дії вкладу, 05 квітня 2019 року, відповідач повернув частину вкладу у розмірі 186 392,46 грн, проте умисно не нарахував та не виплатив проценти за вкладом за 269 днів (з 10 липня 2018 року до 05 квітня 2019 року) у розмірі 19 284,00 грн, чим завдав збитків позивачу.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року, позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» (далі - АТ «Агропросперіс Банк») про стягнення відсотків задоволено частково.
Стягнено з АТ «Агропросперіс Банк» на користь ОСОБА_1 нараховані відсотки за договором від 05 квітня 2018 року № 055819 у розмірі 18 563,66 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки банк користувався коштами у період з 05 квітня 2018 року до 05 квітня 2019 року та в порушення умов договору не нарахував та не сплатив відсотки за користування ними позивачу, починаючи з 10 липня 2018 року, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача відсотки за користування коштами у розмірі 18 563,66 грн.
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 , АТ «Агропросперіс Банк» звернулися до Верховного Суду із касаційними скаргами на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 01 січня 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2 102,00 грн.
Предметом спору у зазначеній справі є стягнення відсотків у розмірі 19 284,00 грн. Ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102,00 грн*100=210 200,00 грн).
Отже, зазначена справа є малозначною відповідно до вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.
У касаційних скаргах не викладено переконливих аргументів щодо обґрунтування умов застосування винятків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.
Доводи касаційних скарг хоча і містять посилання на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте зводяться до незгоди зі встановленими обставинами та оцінкою доказів, не стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою, основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявниками рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року та постанова Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року постановлені у малозначній справі, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Агропросперіс Банк» про стягнення відсотків відмовити.
Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко