29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 9901/396/20
адміністративне провадження № П/9901/396/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Наталії Степанівни про скасування ухвали,
установив:
28 грудня 2020 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н. С .
У поданій позовній заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Н. С. від 04 вересня 2020 року, якою залишено без розгляду та повернуто його скаргу стосовно суддів Уманського міськрайонного суду Черкаської області Кормана О. В., Черкаського апеляційного суду Василенко Л. І. , Єльцова В. О., Нерушак Л. В. , з направленням справи для відкриття дисциплінарного провадження.
Відповідачами у цій справі позивачем зазначено Вищу раду правосуддя та члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокову Н. С.
Проаналізувавши матеріали позовної заяви, Суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Статтею 27 КАС України установлена виключна підсудність визначених у частинах першій і другій цієї статті категорій справ окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та адміністративному суду відповідно.
Частиною третьою статті 27 КАС України передбачено, що підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Статтею 266 КАС України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
Отже, Верховному Суду підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя - колегіального органу, а не її посадової особи (члена).
Своєю чергою, вимоги до члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підсудні Окружному адміністративному суду м. Києва як суду першої інстанції, а не Верховному Суду.
Відповідно до частини першої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
При цьому, частиною п'ятою статті 172 КАС України передбачено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання позивачами в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.
Роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим.
Більше того, відповідно до частини першої статті 318 КАС України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25 - 28 цього Кодексу.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом в ухвалах від 12 лютого 2018 року у справі № 9901/426/18, від 03 жовтня 2018 року у справі № 9901/795/18, від 12 листопада 2018 року у справі № 9901/876/18 та від 22 грудня 2017 року у справі № 9901/3/17, яку було переглянуто в апеляційному порядку та постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року залишено без змін.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23, 24 та тексті свого рішення у справа «Сокуренко і Стригун проти України» (№ 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом» (Zand v. Austria № 7360/76); фраза «встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути «встановленим законом» є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).
Крім того, Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).
З урахуванням викладеного, позивач порушив правила об'єднання позовних вимог в одній позовній заяві, оскільки вимоги до члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя підсудні Окружному адміністративному суду м. Києва, а вимоги до іншого відповідача - Вищої ради правосуддя підсудні Верховному Суду.
Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу). В даному випадку підстави для застосування статті 172 КАС України відсутні.
Ураховуючи те, що позивачем порушено правила об'єднання позовних вимог, у зв'язку з чим за правилами пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 22, 27, 169, 241, 243, 248, 295 КАС України, -
ухвалив:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Наталії Степанівни про скасування ухвали разом з доданими до неї матеріалами повернути позивачу.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що позовні вимоги до члена Першої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя Краснощокової Наталії Степанівни про скасування ухвали підсудні Окружному адміністративному суду м. Києва.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
4. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
5. Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
.
Суддя О.О. Шишов