29 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 802/2046/18-а
адміністративне провадження № К/9901/5860/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року (головуючий суддя - Гонтарук В. М., судді: Граб Л. С., Біла Л. М.) у справі № 802/2046/18-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У липні 2018 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (далі - ГУНП у Вінницькій області), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 612 від 19 квітня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Крижопільського відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області» у частині накладення на майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП у Вінницькій області № 70 від 25 квітня 2018 року «щодо особового складу» у частині звільнення начальника Крижопільського відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити його на посаді начальника Крижопільського відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 квітня 2018 року по дату винесення судом рішення у справі, з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що висновки, викладені у матеріалах службового розслідування не можуть бути підставою для звільнення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку визнано судом незаконним. Уважає, що оскільки судом його визнано невинним у скоєні правопорушення, передбаченого статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), у відповідача відсутні підстави для винесення наказу про звільнення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про накладення на позивача дисциплінарного стягнення, за результатами виконання якого ОСОБА_1 звільнено зі служби, відповідач діяв обґрунтовано, на підставі власних повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а відтак, підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів відсутні.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції проігнорував, що факт складання відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у його вчиненні, оскільки постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року у справі № 147/503/18 установлено відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Службове розслідування було призначено за фактом складання щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення, а не дотримання повноти виконання службових обов'язків як керівника, водночас виконавець службового розслідування вийшов за межі підстав службового розслідування, що потягло за собою прийняття незаконного рішення. Поряд із цим, суд апеляційної інстанції наголосив, що у наказі про звільнення містяться посилання на загальні норми Закону України «Про національну поліцію» та Дисциплінарного статуту без будь-якої конкретизації, який саме вчинок допустив позивач, що кваліфіковано відповідачем, як несумісний з подальшим проходженням служби. Крім цього, суд зауважив, що жодними об'єктивними доказами трактування причин звільнення відповідачем не доведено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У касаційній скарзі ГУНП, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року.
Касаційна скарга відповідача мотивована тим, що встановлені обставини справи об'єктивно засвідчують факт вчинення позивачем як порушення службової дисципліни, так і порушення присяги поліцейського у ніч з 13 на 14 квітня 2018 року під час зупинення автомобіля, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , а саме: не зупинення на вимогу працівника патрульної поліції, зухвала поведінка та нецензурна лексика ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками правоохоронних органів, відмова від медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння. Скаржник зазначив, що такі дії позивача не сумісні з його перебуванням в органах поліції, а тому застосування до позивача дисциплінарного стягнення є законним та правомірним.
Представник позивача та позивач подали відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловили незгоду з викладеними відповідачем у скарзі доводами та повідомили свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення цього позову, просили судове рішення апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Рух касаційної скарги
Касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 01 березня 2019 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Шарапа В. М., судді: Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУНП у Вінницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у цій справі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 12 червня 2019 року № 708/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Шарапи В. М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Шишов О. О.(суддя-доповідач), Дашутін І. В., Яковенко М. М.
23 вересня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 22 вересня 2020 року № 1785/0/78-20, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді Шишова О. О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 12), визначено новий склад суду: Соколов В. М.(суддя-доповідач), Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.
Ухвалою від 28 грудня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області № 2 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Тростянецького відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
14 червня 2016 року наказом начальника ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Крижопільського відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області.
У ніч з 13 на 14 квітня 2018 року мобільною групою відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУНП у Вінницькій області спільно з поліцейськими відділу організації діяльності груп реагування управління превентивної діяльності ГУНП у Вінницькій області та управління патрульної поліції у Вінницькій області ДПП НП України відповідно до вимог наказу ГУНП у Вінницькій області від 16 березня 2018 року № 430 «Про проведення гласних та негласних перевірок груп реагування патрульної поліції, відділів та відділень поліції ГУНП, дотримання Правил дорожнього руху поліцейськими» було здійснено відпрацювання території Немирівського, Тульчинського, Крижопільського та Піщанського районів. Під час патрулювання території смт Крижопіль приблизно о 00:50 год, поліцейські побачили автомобіль марки Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував начальник Крижопільського відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_1 . У ході спілкування з водієм було виявлено, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. Проте від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.
16 квітня 2018 року начальником ГУНП у Вінницькій області винесено наказ № 554 «Про призначення та проведення службового розслідування та відсторонення від виконання службових обов'язків», за фактом дорожньо-транспортної пригоди 14 квітня 2018 року за участю начальника поліції ОСОБА_1 .
У ході службового розслідування установлено, що під час патрулювання території смт Крижопіль у ніч з 13 на 14 квітня 2018 року, поліцейськими виявлено автомобіль марки Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував начальник Крижопільського відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_1 . У ході спілкування з водієм виявлено, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, проте від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. На вказівки поліцейських порушник ніяк не реагував та від'їхавши припаркував автомобіль біля узбіччя, останньому запропоновано вийти з транспортного засобу, проте посидівши одну хвилину водій розпочав рух збільшуючи швидкість. Поліцейські почали переслідувати автомобіль ОСОБА_1 та за допомогою гучномовця і спеціальних світлових і звукових сигналів подавали вимогу зупинитись, після чого автомобіль зупинився біля Крижопільського відділення поліції. Під час розмови з поліцейськими ОСОБА_1 не заперечив, що вживав алкогольні напої, однак категорично заперечував факт керування транспортним засобом. Відносно ОСОБА_1 у присутності двох понятих було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
За результатами службового розслідування складено висновок про результати від 18 квітня 2018 року, відповідно до якого комісія вважала, що за порушення службової дисципліни, невиконання вимог частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» у частині неухильного дотримання законів України та інших нормативно правових актів, що регламентують діяльність поліції, поваги та охорони честі держави, гідного несення високого звання поліцейського, статей 1, 7, 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, розділу 5 Правил етичної поведінки поліцейських затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179, накласти на начальника Крижопільського відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Указаний висновок було затверджено начальником ГУНП у Вінницькій області генералом поліції 3 рангу Педосом Ю. В .
Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області № 612 від 19 квітня 2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських Крижопільського відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області» накладено на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області № 70 о/с від 25 квітня 2018 року начальника Крижопільського відділення поліції Бершадського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області, звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Позивач, уважаючи незаконними вказані накази, звернувся до суду з даним позовом.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цього Закону, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цього Закону.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цього Закону, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другої цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
3)поважати і не порушувати прав і свобод людини;
4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;
5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;
6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно з пунктом 4 розділу XI Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Закону № 580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Дисциплінарний статут Національної поліції України затверджений Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, тому на час виникнення спірних правовідносин на поліцейських поширювалася дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається, зокрема, шляхом дотримання законності і статутного порядку.
За змістом статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють, тощо.
Начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу (стаття 8 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 5 Дисциплінарного статуту).
Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені у статті 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.
За приписами статті 14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
У свою чергу, з метою формування у поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України наказом МВС України від 09 листопада 2016 року № 1179 затверджено Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила № 1179).
Із положень пункту 1 розділу II Правил № 1179 слідує, що під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
Пунктами 3, 4 розділу V Правил № 1179 визначено, що керівник органу (підрозділу) поліції повинен: бути прикладом дотримання Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, професійно-етичних вимог, основних принципів професійної діяльності та правил поведінки поліцейських, визначених цими Правилами, а також вимагати їх дотримання від підлеглих; відповідати за віддані (видані) розпорядження (доручення) і накази, наслідки їх реалізації, відповідність їх законодавству України; об'єктивно оцінювати виконання службових обов'язків підлеглими, а в разі порушення норм законодавства України або недотримання вимог цих Правил - ініціювати притягнення їх до відповідальності згідно із законодавством України; заохочувати етичну поведінку; запобігати виникненню конфлікту інтересів у діяльності підлеглих, а в разі виникнення - сприяти його оперативному вирішенню.
Керівник органу (підрозділу) поліції не має права: перекладати свою відповідальність на підлеглих; використовувати службове становище в особистих інтересах або інтересах третіх осіб; проявляти зарозумілість, грубість, некоректність стосовно підлеглих.
Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.
Рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що про незаконність звільнення позивача зі служби в поліції свідчить постанова Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. А також те, що виконавець службового розслідування вийшов за межі підстав службового розслідування, наслідком чого є прийняття незаконного рішення.
Вочевидь, матеріалами службового розслідування доведено факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягав у тому, що на законну вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння позивач, усупереч статті 16 Закону України «Про дорожній рух» і пункту 2.5 Правил дорожнього руху, від проходження такого огляду відмовився, чим порушив вимоги чинного законодавства України, а також норми професійної та службової етики щодо допущення поведінки, яка дискредитує його як представника поліції та може зашкодити авторитету правоохоронного органу.
З матеріалів справи, зокрема відеозапису, убачається, що під час патрулювання території смт Крижопіль у ніч з 13 на 14 квітня 2018 року, поліцейськими виявлено автомобіль марки Mitsubishi Outlander д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував начальник Крижопільського відділення поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_1 . У ході спілкування з ОСОБА_1 виявлено, що останній керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, проте від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився. На вказівку поліцейських позивач ніяк не реагував та від'їхавши припаркував автомобіль біля узбіччя, останньому запропоновано вийти з транспортного засобу, проте посидівши одну хвилину водій розпочав рух збільшуючи швидкість. Поліцейські почали переслідувати автомобіль ОСОБА_1 та за допомогою гучномовця і спеціальних світлових і звукових сигналів подавали вимогу зупинитись, після чого автомобіль зупинився біля Крижопільського відділення поліції. Під час розмови із поліцейськими ОСОБА_1 не заперечив, що вживав алкогольні напої, однак категорично заперечував факт керування транспортним засобом.
Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (частина сьома статті 78 КАС України).
Позивач не заперечив факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння ні під час розгляду цієї справи, ні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що зазначено в описовій частині постанови Тростянецького районного суду Вінницької області від 14 червня 2018 року. Водночас рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю його складу, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, прийнято районним судом фактично внаслідок надання правової оцінки правомірності відмови ОСОБА_1 від проходження такого огляду у контексті досліджених судом доказів на підтвердження відсутності у нього явних ознак алкогольного сп'яніння.
Отже, інша, відмінна юридична кваліфікація факту відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, надана у справі про адміністративне правопорушення, не може бути підставою для скасування дисциплінарного стягнення, застосованого за той же факт.
Аналогічний правовий висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2020 року у справі № 808/1925/17 та від 13 жовтня 2020 року у справі № 805/3079/17-а.
Таким чином, описані у висновку службового розслідування дії ОСОБА_1 , вчинення яких доведено належними і допустимими доказами у цій справі та не спростовано у справі про адміністративне правопорушення, були підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, яка є самостійним видом юридичної відповідальності і може бути застосована незалежно від того, чи притягнута особа за ті самі дії до іншого виду відповідальності, зокрема, адміністративної.
Оцінюючи вищезазначене, обставини, викладені у висновку службового розслідування, матеріали службового розслідування та указані вище правові норми, Верховний Суд уважає, що в діях позивача наявні ознаки вчинення порушення як службової дисципліни, так і присяги поліцейського, що є порушенням статті 18 Закону № 580-VIII, статті 7 Дисциплінарного статуту, тобто скоєно вчинок, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України.
Більше того дискредитацією є позбавлення довіри до когось, підривання авторитету, приниження гідності певної особи і т. ін. Дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
За наведених обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо застосування до позивача дисциплінарного стягнення є законними та правомірними.
Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 став саме дисциплінарний проступок, сутність якого полягала у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, який свідчить про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що відповідачем протиправно було винесено оскаржувані накази.
Відтак, підстави для скасування оскаржуваних наказів відсутні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке скасоване помилково, наявні підстави для скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року та залишення в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи в зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341, 344, 349, 352, 356, 359 КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції у Вінницькій області задовольнити.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2019 року скасувати, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року у справі № 802/2046/19-а - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк