29 грудня 2020 року
м. Київ
справа №812/1767/17
адміністративне провадження №К/9901/50922/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (головуючий суддя - Блохін А. А., судді: Гаврищук Т. Г., Сухарьок М. Г.) у справі № 812/1767/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У листопада 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - ГУ НП в Луганській області, відповідач), у якому просила :
- визнати неправомірною бездіяльність ГУ НП в Луганській області щодо ненарахування та невиплати їй винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року (спірний період) у розмірі 22 680,00 грн;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити спірну винагороду.
На обґрунтування позову позивачка зазначила, що вона у спірний період проходила службу у Національній поліції України та безпосередньо брала участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції (далі також - АТО) на території Луганської області, а тому має право на отримання винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова № 24). Однак винагорода за безпосередню участь в АТО за спірний період відповідачем не нарахована та не виплачена.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з ГУ НП в Луганській області на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у загальній сумі 10 947,09 грн, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов'язкових платежів. У решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказами першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) та довідкою ГУ НП в Луганській області підтверджується, що позивачка у спірний період брала безпосередню участь у антитерористичній операції на території Луганської області, проходила службу у ГУ НП у Луганській області, яке є правоохоронним органом, а тому має право на отримання винагороди за це.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням суду першої інстанції, ГУ НП в Луганській області подало апеляційну скаргу.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року апеляційну скаргу ГУ НП в Луганській області задоволено. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року у справі № 812/1767/17 скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ НП в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення винагороди за безпосередню участь у антитерористичній операції відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що докази на підтвердження фактичної участі позивача в АТО за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року у матеріалах справи відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги, позиція інших учасників справи
ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року.
У касаційній скарзі скаржниця посилається на те, що наказами першого заступника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97, від 17 листопада 2015 року № 321, від 07 грудня 2015 року № 341, від 12 жовтня 2017 року № 289 дск та довідкою ГУ НП в Луганській області від 31 грудня 2014 року № В03/1681/В підтверджується, що вона у період з 25 липня 2014 року по 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року залучена та безпосередньо брала участь в антитерористичній операції на території Луганської області. На переконання позивачки, указані докази є належним та достатнім підтвердженням безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції, за яку Постановою № 24 встановлено виплату відповідної грошової допомоги. Указує на те, що суд апеляційної інстанції прийняв рішення без урахування висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених в ухвалі Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі № 812/927/16, від 14 грудня 2016 року у справі № 812/357/16, від 09 серпня 2017 року у справі №812/550/17 та правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 29 вересня 2017 року у справі № 812/1063/16, згідно з якими доказами безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції визнані як накази Антитерористичного Центру при Службі безпеки України, так і довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції, видані на підставі відповідних наказів Антитерорестичного Центру при Службі безпеки України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач указує на правомірність прийняття рішення судом апеляційної інстанції та відсутність підстав для його скасування.
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 22 травня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Желтобрюх І. Л. (суддя-доповідач), Білоуса О. В., Стрелець Т. Г. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1
21 червня 2019 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 21 червня 2019 року № 803/0/78-19, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Шишов О. О. - головуючий суддя Дашутін І. В., Мартинюк Н. М.
23 вересня 2020 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 22 вересня 2019 року № 1785/0/78-20, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шишова О. О. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 21 вересня 2020 року № 12), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя Єресько Л. О., Загороднюк А. Г.
Ухвалою від 28 грудня 2020 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В. М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у попередньому судовому засіданні.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року проходила службу на посадах заступника начальника відділу слідчого управління ГУ НП в Луганській області та заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУ НП в Луганській області, про що свідчить довідка про проходження служби в органах внутрішніх справ, видана заступником начальника Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Луганській області.
На підставі довідки від 06 жовтня 2015 року № ВДЗ/10987/А про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та наказу Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97 комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України прийнято рішення від 29 жовтня 2015 року № 20/І/ХІІІ/256 про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
На підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 29 жовтня 2015 року № 20/І/ХІІІ/256 позивачу видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 06 листопада 2015 року.
Відповідно до довідок про грошове забезпечення по видам доходу за період проходження служби в ГУ НП в Луганській області від 09 листопада 2017 року № 956/111/22-2017 та від 01 грудня 2017 року № 1048/111/22-2017 у межах спірних правовідносин позивачу за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року нараховане грошове забезпечення: за листопад 2015 року у сумі 6 480,00 грн; за грудень 2015 року у сумі 8 100,00 грн; за січень 2016 року у сумі 8 100,00 грн.
Винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції згідно з довідками управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ НП в Луганській області від 09 листопада 2017 року № 956/111/22-2017 та від 01 грудня 2017 року № 1048/111/22-2017 за спірний період позивачу не нараховувалась.
Спірним питанням у справі є наявність підстав для нарахування та виплати позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року.
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час учинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною другої цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року № 638-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 638-VI) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою.
Згідно зі статтею 5 Закону № 638-VI Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 04 червня 2014 року «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 01 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24, в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі коли військовослужбовець, особа рядового або начальницького складу, що брали безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця, розмір винагороди визначається пропорційно дням участі виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу виплачується також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я після отриманих під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду поранень (контузії, травми, каліцтва).
Згідно з пунктом 2 вказаної постанови військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Пунктом 3 вказаної постанови затверджено розмір винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 1, розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду згідно з додатком 2.
Відповідно до пункту 6 постанови визнано таким, що втратив чинність, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» від 4 червня 2014 року № 158 (Офіційний вісник України, 2014 року, № 46, стаття 1211) у частині виплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу винагороди в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш як 3000 гривень, у розрахунку на місяць.
Наказом Міністерства оборони України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 02 лютого 2015 року № 49, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 лютого 2015 року за № 135/26580, затверджено Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони № 66 від 10 лютого 2016 року, який застосовується з 21 січня 2016 року).
Пунктом 4 розділу І Порядку встановлено, що виплата винагород та додаткових винагород здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження служби на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій), керівництва військових формувань та органів державної влади. Командирам (начальникам) військових частин (закладів, установ, організацій) - наказами вищих командирів (начальників, керівників).
Згідно з пунктом 6 розділу 1 даного Порядку виплата винагород військовослужбовцям здійснюється за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, визначених додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» від 31 січня 2015 року № 24.
Пунктами 1, 2, 3, 7 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що військовослужбовцям (крім резервістів) у період мобілізації (у тому числі часткової) або з моменту введення воєнного стану та до дати завершення демобілізації або закінчення (скасування) воєнного стану, у період проведення АТО за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою виплачується винагорода у розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення. Розмір винагороди визначається, виходячи з розміру посадового окладу (у тому числі посадового окладу за посадою, до тимчасового виконання обов'язків (завдань) за якою допущено військовослужбовця), окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних додаткових видів місячного грошового забезпечення постійного характеру, премії, та повинен становити не менш як 3000 гривень на місяць. У разі участі у воєнних конфліктах чи АТО, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця розмір винагороди визначається пропорційно дням участі, виходячи з її розміру, що становить не менш як 3000 гривень. Винагорода виплачується за час, обрахований з дня фактичного початку участі військовослужбовців (крім резервістів) у заходах, зазначених у пункті 1 цього розділу, до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (штабу АТО).
Безпосередня участь у відбитті збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується журналом бойових дій (журналом ведення оперативної обстановки), бойовим донесенням (підсумковим, терміновим та позатерміновим), рапортом керівника підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є бойовий наказ командира військової частини для виконання поставлених завдань охорони об'єктів (несення служби на блокпостах, звільнення об'єктів, які захоплені, тощо), письмовий наказ командира військової частини, який виконував завдання, запис у книзі прикордонної служби підрозділу охорони державного кордону про виконання завдань прикордонними нарядами щодо відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), де визначені особовий склад, який залучається до охорони, час, місце, порядок виконання завдань, книга служби нарядів та подій, що відбувалися.
Пунктами 1, 3, 4 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 лютого 2015 року № 123 «Про деякі питання відрядження до зони АТО», передбачено, зокрема, начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів під час підготовки наказів про відрядження до зони проведення антитерористичних операцій чітко визначати перелік завдань відповідно до зазначеного вище Закону, що покладаються на відряджену особу або відряджаються на підконтрольну Україні територію для виконання завдань відповідно до покладених на особу функціональних обов'язків
Начальникам головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів, керівникам структурних підрозділів апарату МВС та підпорядкованих підрозділів до 05 числа надавати до ДФЗБО МВС списик осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій.
Департаменту фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку МВС визначено забезпечити нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу апарату Міністерства, головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ДНДЕКЦ, ДДАІ, ДНДІ, ректорам вищих навчальних закладів та підпорядкованих МВС відповідно до наданих списків; виплату грошової винагороди здійснювати за наказами міністра внутрішніх справ або особи, яка його заміщує, начальників головних управлінь, управлінь МВС України в областях, місті Києві, на залізницях, ректорів вищих навчальних закладів на підставі вмотивованих рапортів керівників підрозділів, погоджених керівником або заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, із зазначенням конкретних місць несення служби (населений пункт, блокпост) та бойових зіткнень.
Проаналізувавши вищенаведені правові норми, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.
Саме тому військовослужбовець вважається таким, що бере безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов, як залучення до проведення АТО; перебування у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО; перебування у районі проведення АТО. Зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. Тобто винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах.
Судами встановлено, що відповідно до наказів першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей) (по стройовій частині) від 12 грудня 2014 року № 97; від 17 листопада 2015 року № 321; від 07 грудня 2015 року № 341; від 12 жовтня 2017 року № 2896 дск та довідки ГУ НП в Луганській області про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України позивач брала участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення у період з 25 липня 2014 року по 07 листопада 2015 року та з 07 листопада 2015 року по 30 вересня 2017 року.
За спірний період з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року позивачу нараховано та сплачено грошове забезпечення.
Вищезазначені накази першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) підтверджують включення ОСОБА_1 до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Луганської області. Військовослужбовці з числа включених до таких сил та засобів у подальшому можуть залучатися до проведення Антитерористичної операції.
Посилання скаржника на те, що він брав безпосередню участь в АТО з 07 листопада 2015 року по 31 січня 2016 року суд вважає безпідставними, оскільки вказаний період часу є загальним періодом, що визначає участь позивача в проведенні антитерористичної операції.
Як уже зазначалось, однією з обов'язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО.
Така фактична участь осіб в Антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу АТО.
Водночас матеріалами справи не підтверджується перебування позивача у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО у спірний період.
За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 805/4523/16-а, від 31 липня 2019 року у справі № 812/860/17, від 31 липня 2019 року у справі № 812/1962/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 360/412/19, від 20 грудня 2019 року у справі № 360/3453/19, від 24 січня 2020 року у справі № 812/1487/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 812/793/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 360/2447/19, від 20 березня 2020 року у справі № 360/3264/18, від 24 квітня 2020 року у справі № 812/1511/17, від 28 травня 2020 року у справі № 360/3196/19, від 29 травня 2020 року у справі № 360/2138/19, від 09 липня 2020 року у справі № 812/1008/17. Підстав для відступу від такої правової позиції під час розгляду даної справи Верховний Суд не вбачає.
Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваного судового рішення та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Ураховуючи наведене, оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суд апеляційної інстанції під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року - без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись пунктом 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX та статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року у справі № 812/1767/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк