29 грудня 2020 року Справа № 280/6774/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Романа Васильовича про визнання протиправними та скасування постанов
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича у якій позивач з урахуванням уточненого адміністративного позову (а.с. 62-67) просить суд визнати протиправною і скасувати постанову відповідача від 09.09.2020 про відкриття виконавчого провадження №62984528 з примусового виконання виконавчого напису №16906, виданого 14.08.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С.; визнати протиправною і скасувати постанову відповідача від 18.09.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, інші доходи боржника у виконавчому провадженні №62984528.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем порушено вимоги частини другої статті 24 Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки позивач у м. Києві не має місця проживання або перебування, майна або грошових коштів, відтак підстави для відкриття виконавчого провадження відсутні. Також посилається на протиправність виконавчого напису нотаріуса, за яким відповідачем було відкрито виконавче провадження. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, 26.11.2020 надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №57602), відповідно до якого зазначає, що частинами 2, 4 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”, встановлено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржники - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України. В обґрунтування правомірності своїх дії зазначає, що у виконавчому написі № 16906, виданого приватним нотаріусом Житоморського міського нотаріального округу Горай О.С. вказано, що місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 . При прийнятті до виконання виконавчого документу виконавцем не було виявлено жодної з передбачених законом підстав для його повернення стягувачу та відмови у відкритті виконавчого провадження. Чинною редакцією Закону України “Про виконавче провадженим” не передбачено проведення виконавчих дій спрямованих на перевірку будь-якої інформації стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження. Також зазначає, що питання правомірності вчинення виконавчого напису не є спірним у даній справі. Таким чином, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 16.06.2020 відкрито провадження у справі та позовну заяву призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Судом встановлено наступне.
08 вересня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (стягувач) звернулося до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. із заявою № 13903181 від 21 серпня 2020 року про примусове виконання рішення, в якій просив відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 16906 від 14 серпня 2020 року, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станиславовичем (а.с. 103), про стягнення з боржника ОСОБА_1 коштів у розмірі 29387,67 гривень (а.с. 93).
У відповідності до ст.ст. 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» 09 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станиславовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62984528 (а.с. 119-120).
Крім того, 18.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станиславовичем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стіпендію та інші доходи боржника у виконавчому провадженні № 62984528 (а.с. 82-83).
24.09.2020 ОСОБА_1 дізнався про існування виконавчого провадження №62984528 отримавши лист з документами від приватного виконавця у відділенні пошти (а.с.10).
Не погодившись з діями приватного виконавця виконавчого округу у м. Києві Клименко Р.В. щодо відкриття виконавчого провадження № 62984528 та звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання вказаних постанов протиправними та їх скасування.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
05.10.2016 набрав чинності Закон України №1404-VIII від 02.06.2016 “Про виконавче провадження” (далі - Закон України №1404-VIII), відповідно до ст.1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів”.
Згідно з частиною першою статті 27 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 Закону України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно з пункту 4 частини другої статті 23 вказаного Закону, у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України від 02.06.2016 року № 1403-VIII “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів” виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ (ч. 2 цієї ж статті).
Наявні в матеріалах справи відомості свідчать про те, що виконавчим округом приватного виконавця Клименко Романа Васильовича визначено місто Київ.
За приписами частини другої статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
14.08.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. видано виконавчий напис, що зареєстрований в реєстрі за №16906, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання АДРЕСА_3 заборгованості за Кредитним договором №0320/015579-ZPвід 15.11.2011 у розмірі 29387,67 грн. Виконавчий напис набрав законної сили 14.08.2020 (а.с. 103).
08.09.2020 за вх. №14378/0201 ТОВ “Вердикт Капітал” звернулося із заявою до приватного виконавця Клименко Р.В. щодо примусового виконання виконавчого напису, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. за №16906 від 14.08.2020 (а.с. 105).
Згідно з ч. 5 ст.26 Закону України №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
09.09.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62984528 щодо примусового виконання виконавчого напису №16906, виданого 14.08.2020. Вказана постанова 09.09.2020 за вих. №б/н направлена на адресу боржника ОСОБА_1 адресою реєстрації та адресою проживання, що зазначені у виконавчому написі (а.с. 121).
18.09.2020 приватним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, відповідно до якої приватним виконавцем встановлено, що згідно відомостям, наданими ПФУ, ДФС у відповідь на запит щодо отримання боржником доходів, боржник отримує дохід від Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (а.с. 130).
Не погоджуючись з вказаними постановами, в обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що місцем реєстрації позивача є АДРЕСА_4 , місцем фактичного проживання позивача є АДРЕСА_5 , місце праці позивача знаходиться у м. Запоріжжі.
Дослідивши надані документи суд зазначає.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1404-VIII, право вибору пред'явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1404-VIII, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно п.1 ч.1 ст. 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
При цьому, суд звертає увагу, що положеннями Закону України “Про виконавче провадження” на державного виконавця не покладено обов'язку щодо перевірки місцезнаходження боржника зазначеного у виконавчому документі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 по справі № 826/15676/16 (№ в ЄДРСР 88986214)
Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на положення ч.3 ст. 26 Закон України “Про виконавче провадження”, якою передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно абз. 5 ст. 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Як зазначено у ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію міст проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, фактичне місце проживання особи може відрізнятися від зареєстрованого у встановленому законом порядку. Проте ні стягувач, ні виконавець не можуть зобов'язати боржника зареєструвати чи перереєструвати адресу свого місця проживання у разі розбіжностей між фактичною та зареєстрованою адресами.
Отже, положення ч. 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” у взаємозв'язку з ч. 3 ст. 26 того ж Закону, щодо відомостей про “місце проживання”, “місце перебування” чи “місцезнаходження” особи не можна тлумачити виключно як вказівку на зареєстроване місце проживання адже, в Законі України “Про виконавче провадження” застосовуються всі три окремих поняття.
Як слідує з матеріалів виконавчого провадження №62984528, приватним виконавцем відкрито виконавче провадження за адресою, що зазначена у виконавчому документі як адреса проживання боржника. Будь-яких заяв або повідомлень щодо іншої адреси проживання позивачем до приватного виконавця або стягувача не надавалася.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування спірних постанов, оскільки відповідач діяв у відповідності ст.ст. 24, 26, 68,69,70 Закону України Про виконавче провадження та підстав для повернення виконавчого документу стягувачу на час відкриття виконавчого провадження не мав.
Суд також наголошує на тому, що ч. 1 ст. 28 Закону України №1404-VIII визначає, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. При цьому факт отримання чи не отримання самим боржником такого повідомлення, вирішального значення для початку вчинення виконавчих дій не має. Закон такого обмеження не передбачає.
Таким чином, суд зазначає, що єдиною підставою оскарження правомірності дій відповідача позивач зазначає порушення приватним виконавцем вимог щодо прийняття виконавчого документу не за місцем проживання позивача. При цьому суд не приймає доводи позивача щодо неправомірності вчинення виконавчого напису оскільки це не є предметом позовних вимога.
З урахуванням викладеного вище, посилання позивача щодо відсутності місця проживання або перебування в місті Києві суд не приймає, оскільки адреса фактичного місця проживання вказана у виконавчому написі, що набрав законної сили та не є оскарженим та скасованим. Інші підстави порушення приватним виконавцем Клименко Р.О. під час відкриття виконавчого провадження та здійснення подальших виконавчих дій судом не встановлено.
Отже, оскаржувані постанови прийнято в межах повноважень та у спосіб визначений Законом.
Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
У задоволенні позовної заяви суд відмовляє повністю.
Оскільки у задоволенні позовної заяви судом відмовлено, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименко Романа Васильовича (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, б. 6, офіс №31) про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.В. Стрельнікова