05 серпня 2020 року Справа № 280/5155/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,
представників:
позивача Шулякової М.В.,
відповідача Воронкової Н.В.,
розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шулякової Марії Василівни (69001, м. Запоріжжя, вул. Л. Жаботинського, буд. 5а, оф. 56), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
23.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника - адвоката Шулякової Марії Василівни, до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2019, прийняті відповідачем:
№0007841305, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 5429695,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1357423,80 грн.;
№0007851305, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн.;
№0007861305, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 452474,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 113118,65 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не погоджується із висновками податкового органу щодо підстав для прийняття оскаржуваних рішень. Перевірка, за наслідками якої прийняті оскаржувані рішення, проведена із порушенням вимог законодавства. Позивач не отримував доходи, з приводу яких прийняті оскаржувані рішення.
Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В. від 28.10.2019 відкрите загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче засідання на 19.11.2019 (відповідно до ухвали про виправлення описки від 30.10.2019).
14.11.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що про проведення перевірки позивача було повідомлено. За результатами перевірки було встановлено отримання позивачем доходу, який не був ним задекларований в 2016, 2017 роках, через що були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Ухвалою від 19.11.2019 провадження у справі було зупинене до 21.01.2020.
На підставі розпорядження керівника апарату суду №61 від 31.01.2020 “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ” адміністративна справа №280/5155/19 призначена на повторний автоматизований розподіл у зв'язку з хворобою судді Запорізького окружного адміністративного суду ОСОБА_2 , що передбачає тривале знаходження у лікувальному закладі.
Справа №280/5155/19, автоматизованою системою документообігу суду перерозподілена для розгляду судді Киселю Р.В.
Ухвалою від 03.02.2020 справа була прийнята до провадження суддею Киселем Р.В., провадження у справі поновлене, підготовче засідання призначене на 25.02.2020.
25.02.2020 від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив та клопотання про відкладення підготовчого засідання, погоджене представником відповідача.
Ухвалою від 25.02.2020 підготовче засідання було відкладене на 17.03.2020.
17.03.2020 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.
Ухвалою від 17.03.2020 провадження у справі було зупинене до 15.04.2020, підготовче засідання призначене на 15.04.2020.
В період з 13.04.2020 по 27.04.2020 суддя перебував у відпустці, через що підготовче засідання було відкладене на 05.05.2020, про що сторони були повідомлені належним чином.
Ухвалою від 05.05.2020 провадження у справі поновлене, підготовче засідання призначене на 05.05.2020.
Ухвалою від 05.05.2020 підготовче засідання було відкладене на 26.05.2020.
Ухвалою від 26.05.2020 у справі закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 30.06.2020.
Ухвалою від 30.06.2020 було здійснене процесуальне правонаступництво первинного відповідача, замінено відповідача у справі №280/5155/19 з Головного управління ДФС у Запорізькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області).
Ухвалою від 30.06.2020 було задоволене клопотання представника відповідача, викликано в судове засідання в якості свідка ОСОБА_3 , судове засідання відкладене на 08.07.2020.
Ухвалою суду від 08.07.2020 розгляд справи відкладено на 05.08.2020.
У судовому засіданні 05.08.2020 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненні. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки, викладені у акті перевірки, не відповідають дійсним обставинам, оскільки вони базуються на фактах, які не мають свого підтвердження та прийняті на підставі суперечливих та безпідставних висновків, яких ревізор дійшов за результатами перевірки. Зазначає, що відповідно до змісту акту перевірки, ревізором проаналізовані різні бази даних, лист, отриманий від прокуратури Запорізької області від 08.08.2018, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Банківська виписка АТ КБ «Приватбанк» по картковому рахунку № НОМЕР_1 , яка надана прокуратурою. Незважаючи на те, що в акті перевірки зазначено, що позивач начебто був проінформований про проведення перевірки письмовим повідомленням від 29.01.2019 № 50/129/14/08-01-13-05-09, яке позивач нібито отримав 31.01.2019 та на підставі наказу на проведення перевірки від 29.01.2019 № 310, який направлявся позивачу та ним отриманий 31.01.2019, позивач зазначає, що не отримував письмових повідомлень та наказу про проведення перевірки та про проведення перевірки відносно нього йому відомо не було. Оскільки про проведення перевірки позивачу не було повідомлено та не вручено наказ про перевірку і направлення особи, яка була уповноважена на її проведення, зазначена перевірка проведена в порушення чинного законодавства, а отже є протиправною. Також зазначає, що зазначена перевірка проведена поза межами строків її проведення, встановлених Податковим Кодексом України для проведення позапланових перевірок, що теж свідчить про її протиправність. Вказує на те, що в акті перевірки зазначено, що підставою для перевірки послужили матеріали кримінального провадження, у тому числі і вищезазначені матеріали отримані від прокуратури Запорізької області. Однак, позивачу нічого не відомо про кримінальне провадження, позивача ніхто не викликав та він не приймав участі у будь-яких діях. Під час перевірки позивач не надавав жодних пояснень, у тому числі і стосовно зазначеного карткового рахунку, по якому проведена перевірка та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується з податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються та зазначає, що він не отримував доходи, які відповідно до п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України віднесені до категорії - додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Позивач зазначає, що дійсно ним була отримана картка в відділенні Банку «Приватбанк». Зазначена картка разом з конвертом, який йому видали та пін-кодом була ним загублена при невідомих обставинах. Позивач виявив, що картки немає і це було через деякий час після її отримання в відділенні банку. Оскільки на рахунку зазначеної картки коштів не було, позивач не звертався до правоохоронних органів. З тих же причин позивач не блокував отриману картку та не повідомляв банку про цей факт. Вказує на те, що відповідно до вимог чинного законодавства, а саме - до вимог п. 162.1 ПКУ, він не є у даному випадку платником ПДФО та військового збору, нарахованих податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються. Зазначаючи, що будь-яких доходів, крім пенсії, не отримував, у тому числі і протягом 2016-2017 років (період, за який донараховані податки оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями), а також йому не було відомо про проведення перевірки та про підстави її проведення, позивач вказує, що прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення-рішення від 22.04.2019 № 0007841305, № 0007851305 та № 0007861305, якими донараховано суму зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, військовий збір та штрафні (фінансові) санкції є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач вважає, що відповідач провів перевірку в порушення норм Податкового Кодексу України, порушивши податкове законодавство, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №47825 від 14.11.2019). Обґрунтовуючи свої доводи зазначив, що відповідно до висновків акту, документальною позаплановою перевіркою платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року встановлені порушення п. п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16, п. п. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п. п. 168.2.1. п. 168.1 ст. 168, п. п. «в» п. 176.1.ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання у встановлений законодавством строк, а саме - до 1 травня 2017 року податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, до 1 травня 2018 року податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, та невідображення в них доходу, отриманого протягом 2016 року у розмірі 27135989,57 грн. та протягом 2017 року у розмірі 3028983,76 грн.; п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інші доходи на загальну суму 5429695,20грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 4884478,12 грн., за 2017 рік у сумі 545217,08 грн.; п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині не визначення об'єкту оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 452474,60 грн., у тому числі за 2016 рік у розмірі 407039,84 грн., за 2017 рік у розмірі 45434,76 грн. Перевірка ППФО ОСОБА_1 була проведена на законних підставах, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті у порядку, передбаченому п. 86.8 ст. 86 ПК України. Ревізорами обґрунтовано доведено, що згідно банківських виписок по картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито у АТ КБ «Приватбанк» на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти на загальну суму 30164973,33 грн., у тому числі у 2016 році на суму 27135989.57грн., у 2017 році на суму 3028983,76 грн., а отже ППФО ОСОБА_1 самостійно зобов'язаний був сплатити податок на доходи, які отримані від платників податків, з якого при нарахуванні (виплаті) не утримувався податок на доходи фізичних осіб, що отриманий та відобразити його у річній податковій декларації. Вважає прийняті за результатами проведеної перевірки податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими та заперечує проти задоволення позову.
Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 підтвердила факти викладені представником відповідача.
05.08.2020, на підставіст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі пп. 20.1.4. п. 20.1 ст.20. пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75. пп. 78.1.2 п. 78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010року №2755-VI (із змінами та доповненнями) у зв'язку із надходженням до ГУ ДФС у Запорізькій області податкової інформації від Прокуратури Запорізької області під 08.08.2018 №04/5-2164-16 щодо внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань кримінального провадження №3201608000000121 від 18.11.2016 щодо громадян, які отримували доходи під підприємств зазначених в кримінальному проваджені №3201608000000121 від 18.11.2016, не надання податкової декларації про доходи, отримані у 2016-2017рр. відповідно до наказу Головного Управління ДФС у Запорізькій області від 29.01.2019 №310 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків-фізичної особи, яка не є суб'єктом господарювання ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів з доходів фізичних за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р.
Перевірка проводилась головним державним ревізором-інспектором ОСОБА_3 у період з 27.02.2019 по 13.03.2019 на підставі наказу № 309 від 29.01.2019 в приміщенні Енергодарського управління ГУ ДФС у Запорізькій області.
Результати перевірки оформлені актом перевірки від 20.03.2019 №131/08-001-13-05/ НОМЕР_2 .
Акт про результати позапланової документальної виїзної перевірки від 20.03.2019 було надіслано на адресу ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до висновків акту, документальною позаплановою перевіркою ППФО ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 встановлені порушення:
1. п. п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16, п. п. 49.18.4 п. 49.18. ст. 49, п. п. 168.2.1. п. 168.1 ст. 168, п. п. «в» п. 176.1. ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині неподання у встановлений законодавством строк, а саме - до 1 травня 2017 року податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, до 1 травня 2018 року податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, та невідображення в них доходу, отриманого протягом 2016 року у розмірі 27135989,57 грн. та протягом 2017 року у розмірі 3028983,76 грн.
2. п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 н. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інші доходи на загальну суму 5429695,2 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 4884478,12 грн., за 2017 рік у сумі 545217,08 грн.
3. п. п. 14.1.47, п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями в частині не визначення об'єкту оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 452474,6 грн., у тому числі за 2016 рік у розмірі 407039,84 грн., за 2017 рік у розмірі 45 434, 76 грн.
На підставі Акту перевірки від 20.03.2019, зважаючи на виявлені порушення, податковим органом 22.04.2019 винесено податкові повідомлення-рішення:
№0007841305, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 5429695,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1357423,80 грн.;
№0007851305, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн.;
№0007861305, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 452474,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 113118,65 грн.
Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем у адміністративному порядку, однак, за скарга позивача залишена без задоволення, а повідомлення-рішення - без мін.
Не погодившись з вказаними податковими рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Податковий кодекс України), який набрав законної сили 01.01.2011.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Податкового Кодексу України визначено, що ПДФО відноситься до загальнодержавних податків, сплата таких податків є обов'язковою на всій території України. Серед платників ПДФО Податковий Кодекс України визначає: 1) фізичних осіб - резидентів, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; 2) фізичних осіб - нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження в Україні; 3) податкових агентів.
До їх переліку п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відносить юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які виплачують доходи фізичним особам.
Об'єкт обкладення ПДФО визначено ст. 163 Податкового кодексу України. Так, об'єктом оподаткування є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (для нерезидентів - з джерелом походження в Україні).
Відповідно до ст. 163 Податкового Кодексу України:
163.1. Об'єктом оподаткування резидента є:
163.1.1. загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
163.1.2. доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України - додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);
Відповідно до п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:
а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;
б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів;
в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів;
г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України;
ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України;
д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо);
е) спадщини, подарунків, виграшів, призів;
є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору;
ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Позивач зазначив, що окрім пенсії, ніякого іншого доходу не отримує та не отримував протягом 2016-2017 років (період, за який донараховані податки оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями).
Крім цього, позивачем зазначалось, що дійсно ним була отримана картка в відділенні АТ КБ «Приватбанк». Зазначена картка разом з конвертом, який йому видали та пін-кодом була ним загублена при невідомих обставинах. Отже, позивач, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме - до вимог п. 162.1 ПКУ, не є у даному випадку платником ПДФО та військового збору, нарахованих прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, що оскаржуються.
Зазначені обставини не спростовані відповідачем під час проведення перевірки та під час судового розгляду зазначеної справи.
Відповідачем доведено, що згідно банківських виписок по картковому рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито у AT КБ «Приватбанк» на рахунок ОСОБА_1 надійшли кошти на загальну суму 30164973,33 грн., у тому числі у 2016 році на суму 27135989.57грн., у 2017 році на суму 3028983,76 грн.
В той же час, відповідачем не надано доказів на підтвердження факту отримання зазначених доходів саме позивачем протягом періоду, що перевірявся. Також відповідачем під час перевірки не з'ясовано та не проведено перевірку ТОВ «Комерс Експо», ТОВ «Сетіка» та ТОВ «Орбіта ДТ», які перераховували кошти на картку, яка була відкрита на ім'я позивача, щодо виконання цими підприємствами обов'язків податкового агента по утриманню та перерахуванню в бюджет податків та зборів з перерахованих на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито у AT КБ «Приватбанк», коштів.
Доводи ж податкового органу про те, що позивач отримав доходи за перевіряємий період, а також про те, що ОСОБА_1 самостійно зобов'язаний був сплатити податок на доходи, які отримані від платників податків, з якого при нарахуванні (виплаті) не утримувався податок на доходи фізичних осіб, що отриманий та відобразити його у річній податковій декларації мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування факту отримання таких доходів саме позивачем.
В той же час, відповідно до пунктів 164.1, 164.2 та 164.6 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Правовідносини стосовно справляння податку з доходів фізичних осіб регулюються розділом IV Податкового кодексу України «Податок з доходів фізичних осіб».
За змістом пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно із підпунктом "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.
За приписами підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно із положеннями пунктів 171.1, 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
При цьому за визначенням підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України заробітна плата для цілей розділу IV цього Кодексу - основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.
Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Отже, суд дійшов висновку про те, що ТОВ Комерс Експо», ТОВ «Сетіка» та ТОВ «Орбіта ДТ», підприємства з рахунків яких відповідно до банківських виписок перераховувались кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито у АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_1 , є у даному випадку податковими агентами, які нарахували (виплатили, надали) оподатковуваний дохід на користь платника податку, який не є працівником підприємства. І саме ТОВ Комерс Експо», ТОВ «Сетіка» та ТОВ «Орбіта ДТ» зобов'язані утримувати податок із суми такого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу, а також військовий збір, визначений п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
Судом також взято до уваги той факт, що відповідачем під час перевірки позивача не встановлено яким чином відображені у бухгалтерському обліку ТОВ «Комерс Експо», ТОВ «Сетіка» та ТОВ «Орбіта ДТ» перераховані кошти на картковий рахунок, відкритий на ім'я позивача, а також не встановлено, чи ТОВ «Комерс Експо», ТОВ «Сетіка» та ТОВ «Орбіта ДТ» утримували ПДФО та військовий збір з сум, зарахованих на картку, відкриту на ім'я ОСОБА_1 .
При цьому, відповідно до акту перевірки, кошти зараховувались на карту з призначенням: поповнення карткового рахунку на господарські потреби. Так, якщо припустити, що ТОВ «Комерс Експо», ТОВ «Сетіка» та ТОВ «Орбіта ДТ» дійсно у бухгалтерському обліку відображало зазначені операції як «видача коштів під звіт», то необхідно зазначити наступне.
Відповідно до чинного законодавства, відносини між підприємством і підзвітною особою можуть мати як трудовий, так і цивільно-правовий характер. У першому випадку працівник виконує свої посадові обов'язки щодо закупівлі ТМЦ, робіт, послуг, передбачені трудовим договором або посадовою інструкцією, і його закупівельні відносини з підприємством регламентовані трудовим законодавством. У другому випадку подібні функції не входять до посадових обов'язків працівника, тому відносини між ним та підприємством регулюються цивільним законодавством. Проте, незалежно від законодавчого підґрунтя таких «підзвітних» відносин, працівники, які отримали готівку, повинні своєчасно відзвітувати перед підприємством про витрачені кошти за встановленою формою та повернути їх невикористаний залишок. І це дуже важливо, адже безпосередньо впливає на оподаткування доходів підзвітної особи.
Відповідно до вимог податкового законодавства, а саме Податкового Кодексу України та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 29.12.2017 року № 148 (надалі - Положення № 148), зокрема п. 19 Готівка під звіт або на відрядження видається суб'єктами господарювання підзвітним особам відповідно до законодавства України.
Готівка видається під звіт:
1) на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини на строк не більше 10 робочих днів;
2) на закупівлю брухту чорних металів і брухту кольорових металів - на строк не більше 30 робочих днів від дня видачі готівки під звіт;
3) на всі інші виробничі (господарські) потреби - на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівки під звіт.
Підзвітна особа має право продовжити строк використання виданих під звіт коштів, якщо готівка одночасно видана як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції в населення та заготівлі вторинної сировини, у тому числі брухту чорних металів і брухту кольорових металів). Строк використання такої готівки продовжується до завершення строку відрядження.
Видача підзвітній особі готівки під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.
Звітування за одержану під звіт або на відрядження готівку здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно із п. 20 Положення № 148 фізичні особи - довірені особи установ/підприємств - юридичних осіб, які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі.
Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії установи/підприємства звіт про використання готівки разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала) разом з невитраченим залишком готівки.
Відповідно до п. п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку від роботодавця під звіт за умови дотримання усіх встановлених вимог.
Згідно п.п.163.1, п.п.163.2 ст. 163 ПК України визначено, що об'єкт оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.
При цьому загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 15 дохід, затвердженим наказом Міністерства Фінансів № 290 від 29.11.99, визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.
Відповідно до п.5 Положення дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Тобто, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
При виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов'язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об'єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній.
Отже, додаткове благо пов'язане із виробничими процесами і яке не має економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку) не підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього не нараховується єдиний соціальний внесок.
Зазначена правова позиція підтверджується також рішенням Харківського апеляційного адміністративного суду у справі № 816/909/18 у якому суд дійшов висновку, що при виплаті працівнику суми витрат здійснених ним при виконанні трудових обов'язків на підприємстві (зокрема, купівля канцелярії, палива чи конвертів) такий працівник не отримує доходу, а, відтак, об'єкт оподаткування з податку на доходи фізичних осіб відсутній.
Отже, додаткове благо пов'язане із виробничими силами і яке не має економічну мету в якості задоволення особистих потреб фізичної особи, а по суті є витратами на утримання підприємства (зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку) не підпадає під оподаткування податком з доходів фізичних осіб, військовим збором та на нього не нараховується єдиний соціальний внесок.
Відповідачем не перевірені підстави перерахування ТОВ «Комерс Експо», ТОВ «Сетіка» та ТОВ «Орбіта ДТ» зазначених коштів, а також не встановлено, чи подавались звіти про використання зазначених коштів до бухгалтерії ТОВ «Комерс Експо», ТОВ «Сетіка» та ТОВ «Орбіта ДТ» в установлені строки, якщо подавались, то хто саме подавав.
За вказаних обставин, суд вважає висновки податкового органу щодо порушень ОСОБА_1 вимог податкового законодавства в частині неподання у встановлений законодавством строк, а саме - до 1 травня 2017 року податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, до 1 травня 2018 року податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік, та невідображення в них доходу, отриманого протягом 2016 року у розмірі 27135989,57 грн. та протягом 2017 року у розмірі 3028983,76 грн., в частині не нарахування та неперерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу, отриманого як інші доходи на загальну суму 5429695,2 грн., у тому числі за 2016 рік у сумі 4884478,12 грн., за 2017 рік у сумі 545217,08 грн., в частині не визначення об'єкту оподаткування військовим збором, що призвело до не нарахування та не перерахування до бюджету військового збору на загальну суму 452474,6 грн., у тому числі за 2016 рік у розмірі 407039,84 грн., за 2017 рік у розмірі 45434,76 грн. безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та доказах.
Оцінюючи вищевказані документи в сукупності та кожен зокрема суд вважає, що висновок контролюючого органу про виявлені порушення позивачем є передчасним, оскільки цей висновок не відповідає фактам, покладеним в його основу.
З урахуванням вищенаведеного, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених перевіркою порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
З огляду на обставини справи, докази, які досліджено під час судового розгляду, судом встановлено, що позивач не отримував доходи, які відповідно до п. п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України віднесені до категорії - додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Також, позивач не отримувала доходи, які перелічені у п. п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Щодо інших посилань позивача викладених в позові та додаткових поясненнях, то суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб та військового збору, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 9605,00 грн., що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника - адвоката Шулякової Марії Василівни (69001, м. Запоріжжя, вул. Л. Жаботинського, буд. 5а, оф. 56), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.04.2019, прийняті Головним управлінням ДФС у Запорізькій області:
№0007841305, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 5429695,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 1357423,80 грн.;
№0007851305, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб - штрафні (фінансові) санкції в сумі 340,00 грн.;
№0007861305, яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір, що сплачується за результатами річного декларування в сумі 452474,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 113118,65 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 9605,00 грн. (дев'ять тисяч шістсот п'ять гривень 00 коп.).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.12.2020.
Суддя Р.В. Кисіль