28 грудня 2020 року (о 16 год. 30 хв.)Справа № 280/6674/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Володимирська, буд. 27а/67, код ЄДРПОУ 34843900), третя особа: Головне управління ДПС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945), про визнання дій протиправними, скасування постанов,
22.09.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач), третя особа: Головне управління ДПС у Запорізькій області, в якій позивач просить суд:
визнати дії відповідача щодо прийняття до виконання вимоги 501-54-У від 11.11.2019 та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61978740 такими що порушує законні права, свободи, інтереси;
визнати дії відповідача щодо прийняття до виконання вимоги 501-54-У від 13.11.2018 та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61979568 такими що порушує законні права, свободи, інтереси;
визнати дії відповідача щодо прийняття до виконання вимоги 501-54-У від 07.02.2019 та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №61979150 такими що порушує законні права, свободи, інтереси;
визнати дії відповідача щодо прийняття до виконання вимоги 501-54-У від 21.03.2018 та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №62045434 такими що порушує законні права, свободи, інтереси;
визнати дії відповідача щодо прийняття до виконання вимоги 501-54-У від 14.05.2020 та винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №62045290 такими що порушує законні права, свободи, інтереси;
скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження та закрити справу за виконавчими провадженнями №61978740, №61979568, №61979150 від 06.05.2020 та №62045434, №62045290 від 13.05.2020.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що виконавчі документи пред'явлені відповідачу до виконання поза межами строку їх пред'явлення до виконання. Вважає, що відповідач мав повернути виконавчі документи без прийняття їх до виконання.
Ухвалою від 28.09.2020 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою від 02.11.2020 продовжувався процесуальний строк для усунення недоліків.
16.12.2020 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 17.12.2020 було відкрите спрощене позовне провадження у справі, судове засідання призначене на 28.12.2020.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві, який надійшов до суду 23.12.2020 (вх. №63010) зазначено, що твердження позивача про пропущення строків пред'явлення виконавчого документа до виконання та відсутність заяв належного стягувача є хибними. Всі виконавчі документи пред'явлені вчасно, при первинному надходженні виконавчих документів до виконання боржнику надсилались постанови про відкриття виконавчих проваджень до виконання, тобто боржник був обізнаний про перебування на виконанні виконавчого документа з травня 2018 року. Вказує, що виконавчі документи були повернуті стягувачу ГУ ДПС у Запорізькій області 26.12.2019 на підставі п.7 ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», з зазначенням строку повторного пред'явлення до 26.03.2020. В силу вимог п.1ч.4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчих документів до виконання переривався, відповідно з 26.12.2019 облік строку пред'явлення вимог до виконання відновився. Заяви про примусове виконання, вимог підписані та подані уповноваженою особою ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі відповідних наказів ГУ ДПС у Запорізькій області та Положення про ГУ ДПС у Запорізькій області. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання учасники справи не прибули.
Позивач та третя особа жодних заяв до суду не надсилали.
Представник відповідача у відзиві просив розглядати справу без його участі.
За приписами частини 6 статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За приписами ч. 4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
На виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження № 61996819 з виконання:
вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області №501-54-У від 11.11.2019 про стягнення з позивача на користь ГУ ДПС у Запорізькій області заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 5508,36грн. 06.05.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61978740;
вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області №501-54-У від 13.11.2018 про стягнення з позивача на користь ГУ ДПС у Запорізькій області заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 7371,54грн. 06.05.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61979568;
вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області №501-54-У від 07.02.2019 про стягнення з позивача на користь ГУ ДПС у Запорізькій області заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 15250,78грн. 06.05.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61979150;
вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області №501-54-У від 21.03.2018 про стягнення з позивача на користь ГУ ДПС у Запорізькій області заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 8790,21грн. 13.05.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62045434;
вимоги ГУ ДПС у Запорізькій області №501-54-У від 14.05.2019 про стягнення з позивача на користь ГУ ДПС у Запорізькій області заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 2754,18грн. 13.05.2020 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62045290.
Відповідно до матеріалів справи, позивач ознайомився із матеріалами зведеного виконавчого провадження 17.09.2020.
Вважаючи дії державного виконавця щодо прийняття до виконання виконавчих документів, щодо винесення постанов про відкриття виконавчого провадження протиправними, позивач звернувся до суду із позовними вимогами про визнання таких дій протиправними та про скасування постанов про відкриття виконавчих проваджень №61978740, №61979568, №61979150, №62045434, №62045290.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог через наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII, в редакції чинній на час прийняття оскаржуваної постанови).
Згідно із ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст. 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
За приписами п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 1 ст. 12 вказаного Закону встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 12 Закону №1404-VIII, строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною 5 статті 12 Закону №1404-VIII визначено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Із матеріалів справи судом встановлено наступне:
вимога ГУ ДФС у Запорізькій області № Ф-501-54-У від 13.11.2018 була пред'явлена до виконання у грудні 2018 року;
вимога ГУ ДФС у Запорізькій області №Ф-501-54-У від 07.02.2019 була пред'явлена до виконання у травні 2019 року;
вимога ГУ ДФС у Запорізькій області №Ф-501-54-У від 21.03.2018 була пред'явлена до виконання у травні 2018 року;
вимога ГУ ДФС у Запорізькій області №Ф-501-54-У від 14.05.2019 була пред'явлена до виконання у липні 2019 року.
Усі вищезазначені вимоги були повернуті стягувачу 26.12.2019 на підставі п.7 ч.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», про що вчинено написи на звороньому боці виконавчих документів.
Отже, з урахуванням приписів п.1 ч.4 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчих документів до виконання переривався, відповідно з 26.12.2019.
29.12.2019 та 05.03.2020 третьою особою до відповідача надані заяви про примусове виконання вимог.
Відтак, судом встановлено, що стягувачем (третьою особою) не пропущений строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому у державного виконавця були відсутні правові підстави для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання.
Суд також зазначає, що несвоєчасна реєстрація, тобто неналежна організація роботи органу державної виконавчої служби, з огляду на норми Закону №1404-VIII та за умови своєчасного пред'явлення виконавчого документа до виконання стягувачем, не може бути законною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження є саме пропуск стягувачем встановленого строку пред'явлення документів до виконання.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб'єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Токмацького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (71700, Запорізька область, м. Токмак, вул. Володимирська, буд. 27а/67, код ЄДРПОУ 34843900), третя особа: Головне управління ДПС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945), про визнання дій протиправними, скасування постанов, - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.12.2020.
Суддя Ю.В. Калашник