21 грудня 2020 року Справа № 280/7433/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0027638-5805-0809.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на протязі 2019 позивач був власником об'єкту нерухомого майна - житлового будинку загальною площею 306,7 кв.м., житловою площею 90,3 кв.м., що розташований на присадибній ділянці приватного житлового сектору площею 0,20 га за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначає, що 11.07.2017 рішенням Кам'янсько-Дніпровської міської ради Кам'янсько-Дніпровского району Запорізької області №8 затверджено «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки». Дане Положення визначає ставки, порядок обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Кам'янсько-Дніпровської об'єднаної територіальної громади. Зокрема передбачено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості в тому числі його частка, а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Так, пунктом 6.1.1 вказаного Положення передбачено, що для нежитлових об'єктів, що знаходяться на присадибній ділянці приватного житлового сектору і не використовуються в комерційній діяльності, а саме: гаражі, сараї, баня, вбиральні, котельні, підвали - 0% відсотків мінімальної заробітної плати. Належний позивачу на праві власності об'єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 306,7 кв.м., складається з двох видів житлової та нежитлової нерухомості, а саме: житлова нерухомість,- частина житлового будинку житловою площею 90.3 кв.м.; нежитлова нерухомість,- частина житлового будинку з нежитловими об'єктами (гараж, сарай, підвали, майстерня тощо), загальною площею 216,4 кв.м., що розташована на присадибній ділянці приватного житлового сектору за адресою: Запорізька область, Кам'янсько-Дніпровський район, м.Кам'янка-Дніпровська, вул. Слов'янська, буд. 64, яку позивач не використовує в комерційній діяльності. Таким чином, відповідно до Положення №8, об'єкт нерухомого майна позивача оподатковується за ставкою - 0 % відсотків мінімальної заробітної плати, за наступних розрахунків: нежитлова нерухомість,- за ставкою 0 % відсотків мінімальної заробітної плати; житлова нерухомість, житловою площею 90,3 кв.м., - за ставкою 0 % відсотків мінімальної заробітної плати. За наведеного позивач вважає, що відповідачем зроблені хибні розрахунки та неправомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0027638-5805-0809. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 23.10.2020 відкрито провадження у справі №280/8120/20, ухвалено розглядати справу у судовому засіданні 17.11.2020 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач позовні вимоги не визнав, 11.11.2020 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№54024), в якому зазначає, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу визначалось грошове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, Головне управління ДПС у Запорізькій області керувалося вимогами нормативних актів, що діяли у 2018 році, а саме рішенням Кам'янсько-Дніпровської міської ради від 27.06.2018 № 4, яким визначені ставки податку на нерухоме майно для об'єктів нежитлової нерухомості. Зокрема, цим рішенням встановлено ставки податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб на 2019 рік у розмірі 0,5 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (4173 грн.*0,5%=20,865 грн.). Враховуючи вищенаведене, за наявності у ОСОБА_1 житлового будинку загальною площею 306,7 кв.м., платнику були визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовано Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 №0027638-5805-0809 на суму 3895,50 грн. за 2019 рік. За таких обставин, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
17.11.2020 до суду від представника позивача - адвоката Гардер О.Г. надійшла відповідь на відзив (вх.№54915), в якій зазначено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів уповноваження ОСОБА_2 (підписанта відзиву на позовну заяву) на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні статті 59 КАС України. Також посилається на те, що «Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», яке затверджене рішенням Кам'янсько-Дніпровської міської ради Кам'янсько-Дніпровского району Запорізької області від 11.07.2017 №8, не скасоване та продовжує діяти на час виникнення спірних правовідносин. Стосовно посилання відповідача на рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради від 27.06.2018 № 4 зазначає, що вказаним рішенням не встановлені ставки податку щодо частини житлового будинку з нежитловими об'єктами, які до того ж не використовуються в комерційній діяльності їх власником.
23.11.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення (вх.№56208), в яких вважає посилання представника позивача, що відзив на позовну заяву підписано не уповноваженою особою є необґрунтованими та не відповідають вимогам діючого законодавства, зокрема статті 55 КАС України. Щодо суті спору зазначає, що згідно з пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо іпотек (відносно ПН1952817691; ОСОБА_1 ) та ITC «Податковий блок», ОСОБА_1 є власником об'єкту житлової нерухомості, а саме: житловий будинок загальною площею 306.7 кв. м , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно технічного паспорту на житловий будинок (який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) - загальна площа становить 306,7 кв.м. В Державному реєстрі зазначено «житловий будинок» загальною площею 306,7 кв.м., базою оподаткування є загальна площа. Пільга 120 кв.м. була врахована при визначенні зобов'язання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об'єкт нерухомості, а саме житлового будинку загальною площею 306,7 кв.м., який знаходить за адресою: АДРЕСА_2 .
13.05.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0027638-5805-0809 у відповідності до положень пп. 54.3.3 п. 54.3 статті 54, пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України про визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами,які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» у розмірі 3895,50 грн., яке було направлено на адресу платника засобами поштового зв'язку та отримано останнім 25.06.2020.
07.07.2020 позивачем до Державної податкової служби оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення.
Рішенням Державної податкової служби від 09.09.2020 № 3867/П/99-00-06-02-04-09 податкове повідомлення-рішення від 13.05.2020 № 0027638-5805-0809 залишено без змін, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Позивач, не погодишсь з винесеним Головним управління ДПС у Запорізькій області податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі за текстом - ПК України) платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.
Згідно з пунктом 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Жодних змін до вищезазначених положень ПК України внесено не було, дія зазначених положень на 2018 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов'язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
Отже, зміст наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та нежитлової нерухомості. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Вказана позиція кореспондується з викладеною в постанові Верховного Суду у справі №820/4378/16 від 12.03.2020.
Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з урахуванням ставок податку на нерухоме майно, відмінного від земельних ділянок, які закріплені у Додатку 1 до рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради від 27.06.2018 №4.
Враховуючи викладене, згідно відомостей сайту Кам'янсько-Дніпровської міської ради Кам'янсько-Дніпровського району Запорізької області, проект вказаного рішення був опублікований 25.05.2018, прийняте рішення датоване 27.06.2018, повний текст рішення опублікований 27.06.2018. Враховуючи наведене, суд доходить висновку про дотримання органом місцевого самоврядування норм, закріплених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України.
Норма підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому, такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковане до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
За вказаних обставин, плановим періодом є 2018 рік (рік, в якому встановлено податок), натомість бюджетним періодом є 2019 рік, в якому ставки, закріплені у плановому періоді застосовуються контролюючим органом.
Таким чином, суд наголошує на помилковості тверджень позивача про необхідність застосовування контролюючим органом ставок, затверджених рішенням Кам'янсько-Дніпровської міської ради Кам'янсько-Дніпровского району Запорізької області від 11.07.2017 № 8, через те, що бюджетним періодом, за який винесене оскаржуване повідомлення-рішення є 2019 рік, для якого передбачене застосування старок, закріплених у рішенні №4 від 27.06.2018.
За твердженнями відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, застосуванню при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення підлягала ставка податку 0,5% відповідно до Додатку 1 Рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради від 27.06.2018 №4. Відповідно до Додатку 1, вказана ставка використовується для визначення оподаткування за категорією «для об'єктів житлової нерухомості (будинки масової забудови, котеджі та будинки підвищеної комфортності, будинки садибного типу, будинки дачні та садові)».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об'єкту житлової нерухомості, а саме: житловий будинок загальною площею 306,7 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо іпотек та ITC «Податковий блок».
Також, згідно технічного паспорту на житловий будинок - його загальна площа становить 306,7 кв.м.
Згідно з пп. 14.1.129 п. 14.1. ст. 14 ПК України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки; будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну <або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
14.1.129.2. садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків;
14.1.129.3. дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
У пп. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено законодавче розуміння «об'єкту житлової нерухомості», якими є будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, у якій міститься застереження стосовно поділу житлових будинків на житлові будинки квартирного типу різної поверховості (до яких будинок позивача не відноситься) та житлові будинки садибного типу, якими є житлові будинки, розташовані на окремій земельній ділянці, які складаються із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень.
Отже, за наявності у власності фізичної особи - платника податку житлового будинку податок обчислюється з огляду на загальну площу такого об'єкта нерухомості незалежно від площі допоміжних приміщень такого будинку.
Аналіз наведених вище норм Податкового кодексу України свідчить, що при визначенні бази оподаткування житлової нерухомості, законодавець не виключає допоміжні приміщення в житловому будинку із загальної площі оподаткування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року № 819/1605/17.
Таким чином, суд вважає правомірним за даних обставин застосування контролюючим органом даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для визначення ставки, необхідної для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно Додатку 1 до Рішення Кам'янсько-Дніпровської міської ради від 27.06.2018 №4, яку станом на 01.01.2019 вказаним рішенням визначено для об'єктів житлової нерухомості (будинки масової забудови, котеджі та будинки підвищеної комфортності, будинки садибного типу, будинки дачні та садові) у розмірі 0,5%.
Щодо посилань позивача на те, що відзив підписано особою, яка не мала права його підписувати, суд зазначає про таке.
Відзив на позовну заяву по справі №280/7433/20 (вх.№54024 від 11.11.2020) підписано підписантом Головного управління ДПС у Запорізькій області Слюсар Сергієм Анатолійовичем (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво суб'єкта владних повноважень з правом посвідчення копій документів)), згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.03.2020 (відносно ГУ ДПС у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 43143945).
В роздруківці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських Формувань від 04.03.2020 (відносно Головного управління ДПС у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 43143945) в розділі «Прізвище, ім'я, по батькові, дата народження (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи», зокрема, зазначено і ПІБ: Слюсар Сергій Анатолійович (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво суб'єкта владних повноважень з правом посвідчення копій документів)) - підписант.
Суд зазначає, що відповідно до вимог діючого законодавства, при внесенні запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, крім ПІБ, обов'язково державним реєстратором вноситься і дата народження, паспорт, ідентифікаційний номер, але при роздруківці - зазначені дані (персональні дані особи) не друкуються, крім ПІБ.
Статтею 55 КАС України визначено умови участі у справі представника.
Сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Кріт, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Враховуючи наведене, суд вважає безпідставними посилання позивача (його представника) на те, що відзив на позовну заяву підписано особою, яка не мала права його підписувати.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 243, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр.. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945), про визнання дій протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 21.12.2020.
Суддя О.О. Артоуз