22 грудня 2020 року 15 год. 15 хв.Справа № 280/7230/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Серебрянникової О.А. та сторін
від позивача: адвокат Зіменко І.А.,
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Берті"
до - Одеської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації,-
10 жовтня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Берті" (далі по тексту - позивач) до Одеської митниці Держмитслужби (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної екларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA№500020/2020/00450 винесену відповідачем;
- визнати протиправним і скасувати рашення про корегування митної вартості товарів №UA№500020/2020/00123/1від 23.09.2020 винесену відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.
Ухвалою суду від 15.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено перше судове засідання на 09.11.2020 о/об 17 год. 00 хв.
17.11.2020 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №54890) було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що в поданих позивачем до митного оформлення документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару виявлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, у зв'язку з чим витребувано додаткові документи. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною ним митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття Митницею оскаржуваних рішень. З наведених підстав просить суд у задоволенні позову відмовити.
30.11.2020 представником позивача через канцелярію суду (вх. №57824) подано відповідь на відзив, в якій представник підтримав раніше висловлені доводи та аргументи, та вказав, що у поданих позивачем документах відсутні розбіжності у числових значеннях складових заявленої митної вартості, відповідачем не було спростовано доводи позовної заяви та не доведено правомірність своїх рішень, наголосив на неправомірності застосування митницею резервного методу визначення митної вартості імпортованих товарів.
Ухвалою суду від 09.11.2020 відкладено судове засідання у справі на 22.12.2020 о/об 14 год. 00 хв.
22.12.2020 від представника позивача через канцелярію суду (вх. №62725) подано заяву в порядку частини сьомої ст. 139 КАС України про стягнення правничих витрат.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у заявах по суті справи, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причину неявки суд не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, безпосередньо дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, встановив такі обставини.
02 липня 2016 р. між Компанією HELI INDUSTRY GROUP CO. L.T.D. (Продавець) та ПрАТ "БЕРТІ" (Покупець) було укладено контракт № HL-BERTI-20160702 про постачання тканини технічної.
Доповненням (додатковою угодою) № 2 від 08.10.2019 було продовжено строк дію контракту до грудня 2021 року.
Доповненням (додатковою угодою) № 7 від 07.09.2020 було встановлено наступний порядок оплати за специфікацією № 27F від 25.06.2020 до контракту: 10% - передоплата, 90% - не пізніше 30.09.2020.
25.06.2020 було укладено специфікацію № 27F до зазначеного вище контракту. Згідно умов даної специфікації продавець зобов'язався поставити покупцю тканину технічну у кількості 45000 кв.м. загальною вартістю 92 457,85 доларів США. Вартість 1 кв.м. тканини склала 2,07 доларів США.
Для здійснення митного оформлення товару позивач подав 21.09.2020 до митниці митну декларацію UA500020/2020/227112, відповідно до якої заявлена митна вартість імпортованих товарів визначена за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).
Разом з митною декларацією позивачем для оформлення товару надано пакет документів, а саме:
- контракт № HL-BERTI-20160702 від 02.07.2016;
- специфікацію № 27F від 25.06.2020;
- інвойс № HL-BERTI27F від 11.08.2020;
- декларацію країни відправлення 422720200000533568 від 12.08.2018;
- пакувальний лист;
- коносамент від 14 серпня 2020 р.;
- навантажувальний документ;
- сертифікат про походження товару;
- декларація про походження товару;
- страховий поліс;
- сертифікати якості.
За результатами перевірки поданих позивачем до митного оформлення документів на підставі ч.3 ст.53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що надані документи на підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, а саме:
1) у графі 44 ЕМД наявні реквізити коносаменту № EGLV140001034125 від 14.08.2020 та копії митної декларації країни відправлення № 422720200000533568 від 12.08.2020, в якій зазначено номер коносаменту, якого на той час не існувало;
2) У наданій копії митної декларації країни відправлення у відповідній графі не зазначено реквізити контракту, відповідно до якого здійснювалось митне оформлення. Також зазначено інший код товару.
3) декларантом не надано документів, що підтверджують вартість перевезення товару;
4) код товару, зазначений в експортній митній декларації не співпадає з кодом товару, зазначеним в імпортній митній декларації;
5) згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.07.2016 № HL-BERTI-20160702 платіж здійснюється шляхом переказу 10% суми авансом. 90% - по факту пред'явлення транспортних документів. Проте підтверджуючих даний факт документів надано до митного оформлення не було;
6) Термін дії контракту, наданого до митного оформлення закінчився у грудні 2018 року;
7) У наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 422720200000533568 від 12.08.2020 деякі графи заповнені англійською мовою, що є нехарактерним для експортних декларацій КНР та викликає сумніви щодо автентичності даних документів;
8) МД країни відправлення не містить печаток митних органів.
У зв'язку зі встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах 29.05.2020 декларанту направлено електронне повідомлення, у якому зобов'язано декларанта надати наступні додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) розрахунок ціни товару (калькуляція);
3) переклад копії митної декларації країни відправлення завірена належним чином;
4) прейскуранти (прайс-листи), каталоги, специфікації виробника товару;
На виконання вимог митного органу 22.09.2020 позивач додатково надав:
- лист від 22.09.2020 №2209/01;
- додаток від 08.10.2019 № 2, до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.07.2016 № HL-BERTI 20160702 про продовження терміну контракту,
- додаток від 07.09.2020 № 7 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.07.2016 № HL-BERTI 20160702 про те, що оплата товару здійснюється шляхом переказу 10% суми авансом, 90% вартості товару перераховуються покупцем не пізніше 30.09.2020.
- банківський платіжний документ, підтверджуючий факт здійснюється передплати, шляхом переказу 10% від суми, заявленої у рахунку-фактурі від 11.08.2020 № HL-BERTI27F, відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.07.2016 № HL-BERTI 20160702.
За результатами розгляду додатково поданих документів Митниця дійшла висновку про не підтвердження позивачем заявленої митної вартості та винесла рішення про коригування митної вартості товарів UA500020/2020/00123/1 від 23.09.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA500020/2020/00450.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 ст.52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 Митного кодексу України).
За правилами ч.6 ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною 1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно з ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
При цьому, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина 2 статті 55 Митного кодексу України).
За визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч.12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
При цьому митний орган перевіряє правильність визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, достовірність та точність заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутність обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у вищезазначених нормах.
Сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені, зокрема, неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
З огляду на наведені норми, суд також зазначає, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору, а обов'язок доведення митної вартості товару покладається саме на декларанта.
При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.06.2018 по справі 804/475/16 (провадження №К/9901/32960/18).
Необхідно зауважити, що Законом України №227-V від 05.10.2006 "Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком I до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур" Верховна Рада України постановила: Приєднатися до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, вчиненого 26 червня 1999 року в м.Брюсселі, в тому числі Додатку I та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).
Відповідно до Стандартного правила 8 Розділу 1 Спеціального додатку А "Додатку III до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Спеціальні додатки)" у випадках, коли митна служба вимагає документи в зв'язку з представленням їй товарів, інформація, що міститься у цих документах, обмежується лише даними, необхідними для ідентифікації товарів та транспортного засобу.
Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" 26-29 березня 2001 року вимагають, щоб документарні вимоги були зведені до мінімуму.
Відповідно до Стандартного правила 3.16. Розділу 3 Загального додатку Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973: "На підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства".
Отже, митний орган може додатково вимагати лише ті документи, які можуть усунути обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару.
Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до встановлених обставин справи підставою для витребування митним органом додаткових документів стало встановлення в ході перевірки таких розбіжностей.
По-перше, відповідач посилається на те, що у графі 44 ЕМД наявні реквізити коносаменту № від 14.08.2020 та копії митної декларації країни відправлення № 422720200000533568 від 12.08.2020, в якій зазначено номер коносаменту, якого на той час не існувало.
Суд зазначає, що дата коносаменту 14.08.2020 співпадає з датою експорту, зазначеній у експортній декларації КНР. Таким чином, будь-які розбіжності між датами експортної митної декларації КНР та коносаментом відсутні. Більш того, у експортній митній декларації зазначено коносамент, пред'явлений митниці.
По-друге, відповідач вказує, що у наданій копії митної декларації країни відправлення у відповідній графі не зазначено реквізити контракту, відповідно до якого здійснювалось митне оформлення.
Суд зазначає, що у розумінні ст.53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, у зв'язку з чим посилання митного органу на які-небудь розбіжності у митній декларації КНР є безпідставним. Відповідачем також не було доведено обов'язковість наявності даних реквізитів у деклараціях КНР.
По-третє, митний орган посилається на те, що декларантом не надано документів, що підтверджують вартість перевезення товару.
Суд зазначає, що відповідно до умов специфікації 27F від 25.06.2020, умовами постачання товару є CIF (згідно Інкотермс-2010). Згідно зі статтею 53 МК України, транспортні (перевізні) документи, подаються для митного оформлення лише у випадку, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.
Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс) умови поставки CIF COST, INSURANCE AND FREIGHT (... named port of destination) ВАРТІСТЬ, СТРАХУВАННЯ ТА ФРАХТ (... назва порту призначення), Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.6:
- нести усі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4;
- сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.3 "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна;
Верховним Судом у Постанові від 24 січня 2019 року по справі № 821/1697/17 зазначено, що «Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А.3, Б.3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).
Таким чином, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару), у зв'язку з чим не додаються при визначенні митної вартості товару.»
Таким чином, коносамент, інші перевізні документи не є необхідними для здійснення митного оформлення та визначення митної вартості товару за основним методом - ціною договору, при здійсненні постачання на умовах CIF згідно Інкотермс.
По-четверте, відповідач зазначає, що код товару, зазначений в експортній митній декларації не співпадає з кодом товару, зазначеним в імпортній митній декларації.
Суд зазначає, що відповідач не навів обґрунтованих пояснень на який саме код у експортній декларації він посилається та яким чином це впливає на можливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту), зважаючи на те, що у розумінні ст.53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товарів. Окрім того, відповідачем не було висловлено жодних зауважень щодо коду товару, визначеного ПрАТ «Берті» у імпортній митній декларації.
По-п'яте, Митницею зазначено, що згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) від 02.07.2016 № HL-BERTI-20160702 платіж здійснюється шляхом переказу 10% суми авансом. 90% - по факту пред'явлення транспортних документів. Проте підтверджуючих даний факт документів надано до митного оформлення не було.
Суд зазначає, що відповідно до доповнення № 7 від 07.09.2020, наданого позивачем митниці разом із супровідним листом №22.09/01 від 22.09.2020, встановлено наступний порядок оплати: 10 % передоплата, 90 % - не пізніше 30.09.2020. Позивачем разом із супровідним листом №22.09/01 від 22.09.2020 було надано відповідачу платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 25 про здійснення передоплати у сумі 9 315,00 доларів США. Крім того, разом із позовною заявою ПрАТ «Берті» було також надано платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 38 від 29.09.2020 про сплату залишку вартості придбаного товару в сумі 83 142, 85 доларів США. Таким чином, суд вважає дане твердження митниці необґрунтованим.
По-шосте, відповідач посилається, на те, що термін дії контракту, наданого до митного оформлення закінчився у грудні 2018 року;
Суд зазначає, що позивачем було надано митниці разом із супровідним листом №22.09/01 від 22.09.2020 доповнення № 2 від 08.10.2019 до контракту № HL-BERTI-20160702, яким було продовжено строк дії зазначеного контракту до грудня 2021 року.
По-сьоме, митниця зазначає, що у наданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення від 422720200000533568 від 12.08.2020 деякі графи заповнені англійською мовою, що є нехарактерним для експортних декларацій КНР та викликає сумніви щодо автентичності даних документів.
Суд зазначає, що декларація країни відправлення заповнена китайською мовою. Деякі її графи дійсно заповнені абревіатурами на англійській мові - мовою міжнародного ділового спілкування. Наприклад, абревіатура 'CIF' - умови поставки. Відповідачем не було обґрунтовано свої зауваження щодо заповнення окремих крах декларації абревіатурами на англійській мові.
По-восьме, відповідач посилається на те, що МД країни відправлення не містить печаток митних органів.
Суд зазначає, що у декларації країни відправлення відсутні печатки і штампи у зв'язку з її оформленням в електронному вигляді. Митницею не було обґрунтовано необхідність наявності печаток і штампів на декларації країни відправлення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що при здійсненні митного оформлення імпортованого товару позивачем у відповідності до ч.2 ст.53 Митного кодексу України надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а виявлені розбіжності не стосувались обов'язкових документів, визначених ч.2 ст.53 Митного кодексу України, не могли бути підставою для витребування додаткових документів та не перешкоджали митному органу перевірити заявлену позивачем митну вартість.
Згідно зі ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «вартість товару, що імпортується, визначається із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 Митного кодексу України використана наявна у Митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей з розрахунку 4,51 USD/кг за МД UA500020/2020/227202 від 22.07.2020.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованим використання митним органом резервного методу та вказаної митної вартості, оскільки, по-перше, відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності інших раніше визначених митних вартостей ідентичних чи аналогічних товарів, по-друге, ПраТ «Берті» протягом 2020 року було імпортовано три партії ідентичного товару, що підтверджується відповідними імпортними деклараціями UA500020/2020/213210, UA500020/2020/222217 та UA500020/2020/201291, які було надано разом з позовом.
Суд також бере до уваги висновок державного підприємства «Держзовнішінформ» №111/75 від 21.09.2020, отриманий на запит позивача та наданий суду разом із позовом, яким підтверджено відповідність контрактної ціни згідно з інвойсом №HL-BERTI27F від 11.08.2020 до контракту № HL-BERTI-20160702 рівню цін компанії-виробника у період червень-вересень 2020 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення , є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, така картка також має протиправний характер та підлягає скасуванню.
У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 5 542,47 грн, що підтверджується платіжним дорученням №13509 від 07.10.2020, у зв'язку з чим вказана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Берті" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд 2/40, код ЄДРПОУ 00152359) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 39441717) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним і скасувати картку відмови в прийнятті митної екларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2020/00450, яка прийнята Одеською митницею Державної митної служби України.
Визнати протиправним і скасувати рішення про корегування митної вартості товарів №UA500020/2020/00123/1 від 23.09.2020, яке прийняте Одеською митницею Державної митної служби України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, код ЄДРПОУ 39441717) на користь Приватного акціонерного товариства "Берті" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Франка-Новоросійська, буд 2/40, код ЄДРПОУ 00152359) судовий збір у розмірі 5542 (п'ять тисяч п'ятсот сорок дві) гривні 47 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 28.12.2020.
Суддя Р.В. Сацький