28 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/12214/19
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги ГУ ДФС у Рівненській області № Ф-6423-50 на суму 2754 грн 18 коп від 14.05.2019 та № Ф-6423-50 на суму 7965 грн 54 коп від 15.08.2019.
В обґрунтування позову вказано, що зі змісту виклику державного виконавця дізнався що у провадженні Корецького районного відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання вимоги ГУ ДФС у Рівненській області - № Ф-6423-50 У, на суму 2754,18 грн від 14.05.2019. Звернувшись до ГУ ДФС у Рівненській області позивач отримав ще одну вимогу за № Ф-6423-50 на суму вже 7965,54 грн від 15.08.2019.
Позивач зазначає, що усно йому пояснили що він з 01.01.2017 (з набранням чинності змін до податкового законодавства), будучи зареєстрованою фізичною особою - підприємцем не сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, через що і виник борг. З вказаними вимогами позивач не погоджується, вважає їх протиправними, а тому просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 17.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
20 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив Головного управління ДФС у Рівненській області, в прохальній частині якого відповідач просить позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Як свідчать матеріали справи, вимоги ГУ ДФС у Рівненській області № Ф-6423-50 У від 14.05.2019 та № Ф-6423-50 від 15.08.2019 надсилались ОСОБА_1 19.08.2020 за адресою: с.Старий Корець Корецького району Рівненської області, 34708 згідно копії квитанції РД ПАТ "Укрпошта" та копії реєстру відправлень (а.с.47).
Вказане поштове відправлення повернулось на адресу управління як не вручене, у зв'язку з тим, що адресат за даною адресою не проживає (а.с.49).
Зі змісту відміток у паспорті ОСОБА_1 НОМЕР_1 встановлено, що місце проживання позивача з 21.05.2019 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
З огляду на те, що інших доказів направлення позивачу спірних вимог до матеріалів справи не надано, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено з витягу з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.02.2004. Запис внесено 05.11.2012 за № 25971750000002018. З 02.08.2019 згідно запису № 25970060002002018 припинено діяльність (а.с.88).
14 травня 2019 року Головне управління ДФС у Рівненській області відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску" на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано позивачу вимоги про сплату боргу №Ф-6423-50-У з єдиного соціального внеску на загальну суму 2754,18 грн (а.с.10).
15 серпня 2019 року відповідачем відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску" на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано позивачу вимоги про сплату боргу №Ф-6423-50-У з єдиного соціального внеску на загальну суму 7965,54 грн (а.с.12).
Не погодившись із вимогами про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся до суду із цим позовом.
Перевіряючи вказані вимоги на відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 частини 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 4, 5 частини 1 статті 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для фізичних-осіб підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до підпункту14.1.226. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195. пункту 14.1. статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Слід зауважити, що відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Таким чином, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Як свідчать матеріали позивач згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.01.2005 з 07.11.2015 по 10.06.2019 проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області (а.с.13-14).
Оскільки позивач у період з 01.01.2017 перебував у трудових відносинах і за нього сплачувався єдиний внесок, тому у нього не виникає обов'язку подавати звітність як особа, що провадить господарську діяльність, адже у такому випадку буде мати місце подвійний облік і, відповідно, подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.
Отже, сплата єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19) та від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).
Слід звернути увагу, що відповідачем не надано доказів того, що протягом періодів, за які ОСОБА_1 нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ, позивачем здійснювалась підприємницька діяльність з отриманням відповідного доходу до матеріалів справи не надано.
Сам по собі факт перебування позивача на обліку в органах податкової служби не змінює вищенаведених висновків, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору.
Відтак, контролюючим органом помилково нараховано позивачу заборгованість за несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску, у зв'язку з чим вимоги ГУ ДФС у Рівненській області № Ф-6423-50 на суму 2754,18 грн від 14.05.2019 та № Ф-6423-50 на суму 7965, 54 грн від 15.08.2019 слід визнати протиправними і скасувати.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на наведене, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано правомірний характер винесених вимог про сплату боргу, у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Зважаючи на відсутність судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (вул.Відінська,12, м.Рівне, 33023, ЄДРПОУ 39394217) про визнання протиправними та скасування вимог - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області від 14.05.2019 №Ф-6423-50 на суму 2754,18 грн.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області від 15.08.2019 №Ф-6423-50 на суму 7965,54 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва