16 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/2988/19
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гуріна Д.М.,
секретар судового засідання Скорик С.В.
за участю: представника позивача - Данилюка Д.В.,
представників відповідача - Високогляда А.І., Мавроді Р.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення,
встановив:
12 березня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернулось із позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД до Подільської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401010/2019/00051, скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2019/000030/1 від 5 березня 2019 року та зобов'язати визнати заявлену митну вартість товару, з підстав протиправності вказаних рішень на думку позивача.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2019 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД до Вінницької митниці ДФС про визнання протиправною та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA401010/2019/00051 від 5 березня 2019 року, №UА401010/2019/00065 від 9 квітня 2019 року, скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA401000/2019/000030/1 від 5 березня 2019 року та зобов'язати визнати заявлену митну вартість товару відмовлено.
23 січня 2020 року Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позов задовольнив, визнав протиправними та скасував картки відмови Вінницької митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА401010/2019/00051 від 5 березня 2019 року та №UА401010/2019/00065 від 9 квітня 2019 року, визнав протиправним та скасував рішення про коригування митної вартості товарів №UА401000/2019/000030/1 від 5 березня 2019 року та зобов'язав Подільську митницю Держмитслужби визнати заявлену митну вартість товару у розмірі 5400526,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 9 червня 2020 року касаційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби задоволено частково. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року у справі №240/2988/19 та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2019 року - скасовано. Справу №240/2988/19 направлено до Житомирського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
22 червня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №240/2988/19.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2020 року справа передана для розгляду головуючому судді Гуріну Д.М.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 1 липня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, з проведенням підготовчого засідання у справі на 12 серпня 2020 року на 14:00.
3 серпня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (Том №3 а.с.89-98), відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти заявлених вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивачем до митного оформлення для підтвердження митної вартості товару за МД №UА401010/2019/014761 від 22 лютого 2019 року були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 14 лютого 2019 року №188, договір купівлі-продажу б/н від 14 лютого 2019 року, реєстраційне посвідчення на транспортний засіб (літак) 29 травня 2014 року №РП 4161. Відповідно до поданих до митного оформлення документів, а саме: рахунку-фактури від 14 лютого 2019 року №188, фактурна вартість літака складає 200 тис. дол. США. Відповідачем зазначено, що вперше повітряне судно було ввезено на митну територію України 27 січня 2016 року за МД №UА401090002/2016/001386 та заявлено за митною вартістю 5,25 млн дол. США. 16 лютого 2016 року позивачем проведено митне оформлення в режимі “Експорт” двигунів, які були зняті з літака, за декларацією №UA 401090002/2016/003048, в якій митна вартість двигунів була задекларована в розмірі 1600000 дол. США. 29 січня 2019 року до митного оформлення було подано МД №UA401010/2019/005912 в режимі “Переробка на митній території”, до якої додано фактуру №10320 від 9 січня 2019 року на суму 3,65 млн дол. США, видану продавцем товару - компанією "EASTOK AVIA FZC". Таким чином, на думку представника відповідача, позивач сам заявляв для проведення митного оформлення митну вартість товару в розмірі 3,65 млн дол. США (за виключенням вартості двигунів - 1,6 млн дол. США), яка є економічно обґрунтованою та підтверджена документально документами, що надавались до попередніх митних оформлень. 22 лютого 2019 року до Вінницької митниці ДФС позивачем подано МД №UA401010/2019/014761 в режимі “Імпорт”. Відповідно до наданих до митного оформлення документів, а також порівнюючи опис товару, заявлений в графі 31 МД та опис товару в графі 31 у МД №UA401010/2019/005912 від 29 січня 2019 року, митницею встановлено, що стан літака, за період з 29 січня 2019 року до 22 лютого 2019 року не змінився. Однак, не зважаючи на це, митна вартість повітряного судна заявлена вже в розмірі всього 200 тис. дол. США. Відповідач вважає, що позивачем не надано будь-якої інформації про чинники та фактори, які могли за період з 29 січня 2019 року до 22 лютого 2019 року таким значним чином вплинути на зменшення вартості літака. Договором купівлі-продажу б/н від 14 лютого 2019 року не визначено ціну продажу повітряного судна.
Ухвалою суду від 11 серпня 2020 року заяву представника Подільської митниці Держмитслужби про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково.
У підготовчому засіданні суд ухвалами від 12 серпня 2020 року, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 8 вересня 2020 року до 10:00 для отримання від представника відповідача додаткових доказів та у зв'язку із неприбуттям представника позивача, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 12 серпня 2020 року (Том №3 а.с.121).
Ухвалою суду від 3 вересня 2020 року заяву представника Подільської митниці Держмитслужби про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково.
7 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву та додано додаткові докази у справі (Том №3 а.с.137-140).
8 вересня 2020 року на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо заявлених вимог за наслідками касаційного перегляду судового рішення (Том №3 а.с.165-173). Стосовно поданого до митного органу рахунку-фактури, позивачем зазначено наступне. Вказаний рахунок судами попередніх інстанцій було досліджено без його перекладу на українську мову. Зважаючи на вказане позивачем надано рахунок-фактури №188 від 14 лютого 2019 року з відповідним перекладом (Том №3 а.с.195). Одночасно з цим позивач посилається на те, що відповідачем на виконання вимог приписів статті 254 Митного кодексу України не вимагалось від позивача під час розгляду поданих для розмитнення документів, зокрема інвойсу, його перекладу на українську мову. Крім того, позивачем до матеріалів справи додано реєстраційне посвідчення літака А 320 (Том №3 а.с.193).
У підготовчому засіданні суд ухвалами від 8 вересня 2020 року, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та відклав розгляд справи у підготовчому засіданні до 15 жовтня 2020 року до 11:00 для ознайомлення учасників справи із додатковими поясненнями та доповненням до відзиву, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 8 вересня 2020 року (Том №3 а.с.211-212).
Ухвалою суду від 9 вересня 2020 року заяву представника Подільської митниці Держмитслужби про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено частково.
14 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача надійшли доповнення до відзиву (Том №3 а.с.222-225), відповідно до змісту яких відповідач проти заявлених вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні.
У підготовчому засіданні суд ухвалою від 15 жовтня 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати відклав розгляд справи на 28 жовтня 2020 року на 14:00, у зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 15 жовтня 2020 року (Том №3 а.с.248).
У підготовчому засіданні суд ухвалами від 28 жовтня 2020 року, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відмовив у задоволенні клопотання позивача про зміну предмета позову на підставі частини 3 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, завершив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду на 25 листопада 2020 року на 14:00, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 28 жовтня 2020 року (Том №4 а.с.12).
10 листопада 2020 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на заяву позивача про зміну предмета позову (Том №4 а.с.17-21).
Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року відмовлено представнику Подільської митниці Держмитслужби у задоволенні клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні суд ухвалою від 25 листопада 2020 року, постановленою у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України без виходу до нарадчої кімнати, відклав розгляд справи на 16 грудня 2020 року на 12:00, у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 25 листопада 2020 року (Том №4 а.с.40).
Ухвалою суду від 2 грудня 2020 року заяву представника Подільської митниці Держмитслужби про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У судовому засіданні 16 грудня 2020 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.
У судовому засіданні 16 грудня 2020 року представники відповідача проти заявлених вимог заперечували та просили у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов та доповненнях до відзиву.
Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що повітряне судно “Літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1 шт., що був у використанні, рік випуску: 1997 рік з встановленими двигунами ввезено на митну територію України 27 січня 2016 року за МД №UA090002/2016/001386 та заявлено за митною вартістю 5250000 дол. США та поміщено в митний режим “Переробка на митній території” (Том №1 а.с.104).
Для поміщення у вказаний митний режим тимчасового ввезення вказаного повітряного судна позивачем було надано зобов'язання здійснити його зворотне вивезення. Кінцевий строк цього зобов'язання закінчувався 18 січня 2019 року.
Під час лізингу вказаного повітряного судна, від його власника надійшла вимога від 27 січня 2016 року щодо реконфігурації повітряного судна, суть якої полягала в демонтажі двох двигунів та їх вивезенні за межі України (Том №3 а.с.177).
29 січня 2016 року на виконання вказаної вимоги, позивач звернувся до відповідача (Вінницька митниця ДФС) з відповідним листом щодо отримання дозволу на зняття двигунів з даного повітряного судна (Том №3 а.с.178).
29 січня 2016 року згідно митної декларації №40109002/2016/003809 вказані два двигуни були вивезені за межі митної території України за погодженою митною вартістю 1600000 доларів США за обидва двигуни (по 800 тисяч доларів США кожний двигун) (Том №3 а.с.180-182).
16 лютого 2016 року позивачем проведено митне оформлення в режимі “експорт” двигунів, які були зняті з літака, за МД №UA401090002/2016/003048, в якій митна вартість двигунів задекларована в розмірі 1600000 дол. США (Том №1 а.с.107).
З цього часу митна вартість повітряного судна (за мінусом вартості двигунів) за вказаною декларацією складала 3650000 доларів США.
9 січня 2019 року між власником повітряного судна компанією Істок Авіа (EASTOK AVIA FZC) та позивачем було договір на виконання технічного обслуговування та надання послуг №10-01 (Том №3 а.с.184-189).
За вказаним договором позивач зобов'язувався провести ряд інспекційних оглядів повітряного судна на предмет наявності корозії, виконати роботи по зберіганню повітряного судна на період поставки нових двигунів до нього, установити двигуни після їх отримання від замовника.
Зважаючи на закінчення митного режиму “тимчасово ввезення” та приймаючи до уваги указаний вище укладений договір на техобслуговування, 24 січня 2019 року позивач подав до відповідача відповідну заяву про поміщення вказаного повітряного судна в режим “переробка на митній території України”.
29 січня 2019 року до митного оформлення подано МД №UA401010/2019/005912 в режимі “Переробка на митній території”, до якої додано інвойс №10320 на суму 3650000 дол. США, видану продавцем товару - компанією "EASTOK AVIA FZC" (Том№1 а.с.105-106).
Під час здійснення поміщення повітряного судна в митний режим переробки, позивач заявив митну вартість вказаного повітряного судна за його останньою митною вартістю яка була задекларована та прийнята митним органом після демонтажу та вивезення двигунів з вказаного повітряного судна - 3650000 доларів США.
За ціною 3650000 дол. США літак подавався для поміщення його в митний режим переробки, а сама проформа інвойс не підлягав оплаті, оскільки на думку позивача, право власності на літак не переходило.
Власник вказаного повітряного судна, визначаючи таку ціну в інвойсі, також виходив з його останньої задекларованої митної вартості та з того, що технічний стан даного літака підлягає додатковій оцінці та визначенню, оскільки літак декілька років простояв “на землі” без двигунів, саме з цією метою і укладався договір на технічне обслуговування, однією з умов якого було дослідження технічного стану літака на предмет можливості відновлення його льотної придатності (в тому числі техогляд на предмет наявності корозії фюзеляжу).
Позивач виконав дані умови договору, провів технічний огляд та склав відповідний акт про стан повітряного судна проінформував власника повітряного судна про технічний стан літака.
Таким чином, зважаючи на висновки акта про недоцільність відновлювальних робіт на вказаному літаку, власник літака запропонував ТОВ “Янеір” ЛТД викупити його.
14 лютого 2019 року між ТОВ “Янеір” ЛТД (Покупець) та компанією "EASTOK AVIA FZC" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу планера літального апарата б/н, яким Продавець реалізує своє право на продаж планера літального апарата (далі - ПЛА) без двигунів і допоміжної силової установки (ДСУ). Умови поставки визначені у пункті 1.3 договору (Том №1 а.с.18-36).
14 лютого 2019 року сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору купівлі - продажу планера літального апарата, якою пункт 1.3 та пункт 1.4 договору купівлі - продажу викладено в новій редакції (Том №1 а.с.37-39).
За змістом пункту 1.4 у новій редакції, право власності на ПЛА буде передано від Продавця Покупцю після отримання всієї вартості товару (200000 дол. США) на рахунок Продавця, одночасно з отриманням Покупцем підписаного оригіналу купчі.
Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 14 лютого 2019 року №188 фактурна вартість літака складає 200000 дол. США.
Вартість літака за договором оплачена не була, що позивач не заперечує.
22 лютого 2019 року позивачем з метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару в митний режим “Імпорт” подано до Вінницької митниці ДФС електронну митну декларацію типу ІМ40АА № UA401010/2019/014761 на товар - “Літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR -СМЕ, 1 шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997 рік, без двигунів. Не є товаром військового призначення". Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження заявленої митної вартості товару (200000 дол. США) разом з митною декларацією №UA401010/2019/014761 були подані такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 14 лютого 2019 року №188 (Том №3 а.с.194-195), договір купівлі - продажу б/н від 14 лютого 2019 року (Том №1 а.с.18-36), додаткову угоду №1 до договору купівлі - продажу планера літального апарата (Том №1 а.с.37-39), реєстраційне посвідчення на транспортний засіб (літак) від 29 травня 2014 року №РП 4161 (Том №3 а.с.193), звіт сертифікованого оцінювача про вартість вказаного повітряного судна, яка була визначена на рівні 205 тисяч (Том №1 а.с.43-69).
За результатами перевірки митної декларації, Вінницькою митницею ДФС відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та оформлено картку відмови №UА401010/2019/00051 від 5 березня 2019 року, у зв'язку з тим, що в процесі митного контролю та митного оформлення з'ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару (Том №1 а.с.16-17).
Рішення про відмову прийнято відповідно до пунктів 5, 6 статті 54, статті 264 Митного кодексу України, у зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару №UА401000/2019/000030/1 від 5 березня 2019 року (Том №1 а.с.14-15).
Вказаним рішенням скориговано ціну товару в сторону її завищення з 200000 дол. США до 3650000 дол. США.
У графі 33 цього рішення Вінницькою митницею ДФС вказано, що продаж транспортного засобу здійснює компанія "EASTOK AVIA FZC", якою на цей же товар 9 січня 2019 року видано фактуру №10320 на суму 3650000 дол. США, даний рахунок надавався до митного оформлення разом з ЕМД від 29 січня 2019 року №UА401010/2019/005912. Відповідно до наданих до митного оформлення документів, а також порівнюючи опис товару заявлений в графі 31 МД №UА401010/2019/014761 від 22 лютого 2019 року та опис товару в графі 31 в МД №UA401010/2019/005912 від 29 січня 2019 року, встановлено що стан літака, за період з 29 січня 2019 року до 22 лютого 2019 року, не змінився. Також у органу доходів і зборів відсутня інформація про чинники та фактори, які могли за період 29 січня 2019 року до 22 лютого 2019 року таким значним чином вплинути на зменшення вартості літака. Окрім того відповідно до пунктів 1.4, 1.5 договору купівлі-продажу б/н від 14 лютого 2019 року не видається можливим встановити кінцеву ціну продажу. Також в договорі не відображено умови поставки на яких здійснюється продаж товару, а в рахунку зазначено CIP-VIN International airport, хоча даний товар там вже знаходиться. З огляду на вищевикладені розбіжності та неточності, відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларантом додатково надано: комерційну пропозицію від 11 лютого 2019 року №1; додаткову угоду від 22 лютого 2019 року №1 до договору купівлі-продажу б/н від 14 лютого 2019 року; експертний висновок щодо ринкової вартості повітряного судна. Зважаючи на те, що надані додаткові документи містять розбіжності, неточності та двозначні трактування, використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовані другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України. При цьому митницею вказано, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 Митного кодексу України) по причині відсутності у органу доходів і зборів інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були продані на експорт в Україну. Визначити митну вартість за другорядними методами (стаття 62 Митного кодексу України) та (стаття 63 Митного кодексу України) неможливо з причини відсутності у органу доходів і зборів вартісної основи для розрахунку митної вартості та інформації про продаж на експорт в Україну аналогічних/подібних товарів. Враховуючи той факт, що літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-CME, 1шт., що був у використанні, рік випуску: 1997 р. ввезений на митну територію України раніше для ремонтних робіт, територію України з моменту ввезення з метою ремонту не залишав, джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 29 січня 2019 року №UA401010/2019/005912, за якою даний товар “Літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-CME, 1шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997 р., без двигунів” було поміщено в попередній митний режим.
Також у рішенні вказано про проведені консультації з декларантом.
15 березня 2019 року декларантом черех ТОВ "Скайброк" до відділу митного оформлення №1 митного поста "Вінниця-центральний" подано ЕМД №UA401010/2019/017838 на товар "літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR - СМЕ, 1 шт., бувший у використанні, рік випуску: 1997, без двигунів, не є товаром військового призначення", одержувачем якого є ТОВ "Янеір" ЛТД. Зазначений товар задекларовано за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що становить 5343297,60 грн (200000 дол. США) із зазначенням у графі 43 ЕМД "Код MBB" - "1".
За результатами перевірки митної декларації, митним органом відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та оформлено картку відмови від 9 квітня 2019 року №UА401010/2019/000651, у зв'язку з тим, що в процесі митного контролю та митного оформлення з'ясовано, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та невірно обрано метод визначення митної вартості товару, а саме не враховано рішення про коригування митної вартості товару №UА401000/2019/000030/1 від 5 березня 2019 року на цей товар (Том №1 а.с.144-145).
Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару №UА401000/2019/000030/1 від 5 березня 2019 року та картками відмови від 5 березня 2019 року та 9 квітня 2019 року, позивач оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку спірним рішенням, суд виходив із наступного.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України, визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України, передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою 8 цього Кодексу.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частинами 2 і 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Передбачене частиною 5 статті 54 Митного кодексу України, право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Згідно з положеннями частини 6 статті 54 Митного кодексу України, підставами для відмови у митному оформленні, зокрема є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
Стосовно зміни митної вартості під час зміни митного режиму, суд вважає наявними обґрунтовані сумніви у митного органу щодо заявленої митної вартості з огляду на те, що в режимі “Переробка на митній території” заявлена позивачем 29 січня 2019 року митна вартість товару складала 3650000,00 дол. США, у той час митна вартість того самого товару без будь-яких його змін 22 лютого 2019 року дорівнювала 200000 дол. США.
Нормами статті 57 Митного кодексу України, встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється в першу чергу за основним методом, тобто за ціною договору (вартістю операції).
Як вже було зазначено, 27 січня 2016 року до відділу митного оформлення №2 митного поста “Вінниця-центральний” Вінницької митниці ДФС декларантом ТОВ “СКАЙБРОК” ОСОБА_1 подано митну декларацію на товар “Літак цивільної авіації Airbus А320-212, серійний номер 0671, р/н UR- СМЕ, рік випуску 1997 з встановленими двигунами CFM Int., тип: CFM56-5A3, з серійними номерами: 731808, 733186...” із задекларованою митною вартістю 130457019,00 грн. (5250000 дол. США), який надійшов на адресу ТОВ “Янеір” ЛТД та здійснено митне оформлення за ЕМД №401090002/2016/001386 в режимі тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами відповідно до Додатка С Стамбульської Конвенції про тимчасове ввезення, пункту 1 статті 105 Митного кодексу України та підпункту 206.7.1 пункту 206.7 статті 206 Податкового кодексу України.
Генеральним директором TOB “Янеір” ЛТД ОСОБА_2 надано зобов'язання здійснити зворотне вивезення літака цивільної авіації Airbus А320-212, серійний номер 0671 або заявити про зміну митного режиму. Строк тимчасового ввезення закінчився 26 січня 2019 року.
24 лютого 2016 року у зв'язку із необхідністю консервації двигунів, турбореактивні двигуни тип: CFM56-5A3, з серійними номерами: 731808, 733186, зняті з літака цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-CME та встановленні на літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0445, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який оформлено у митний режим “реекспорт”, згідно ЕМД №401090002/2016/003809 із задекларованою фактурною вартістю двигунів - 1600000 дол. США.
З метою зміни митного режиму з “тимчасове ввезення” на митний режим “переробка на митній території” відповідно до статті 71, статей 149-151 Митного кодексу України, пункту 206.12 статті 206 Податкового кодексу України, розділу V наказу Міністерства фінансів України №657 від 31 травня 2012 року генеральним директором ТОВ “Янеір” ЛТД ОСОБА_3 до митного посту “Вінниця-центральний” Вінницької митниці ДФС подано письмову заяву щодо надання дозволу на поміщення товару “літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-CME, 1 шт.” у режим “переробка на митній території”. За результатом розгляду заяви, ТОВ “Янеір” ЛТД надано дозвіл на поміщення зазначеного товару в режим переробки на митній території з метою ремонту із строком дії дозволу до 28 лютого 2019 року.
29 січня 2019 року ТОВ "Янеір" ЛТД, згідно договору на виконання технічного обслуговування і надання послуг №10-01 від 9 січня 2019 року вказаний товар поміщено у митний режим “переробка на митній території” за ЕМД типу ІМ 51 АА №UA401010/2019/005912 із задекларованою митною вартістю 101433854,05 грн. (3650000 дол. США).
Відповідно до статті 152 Митного кодексу України, товари, поміщені в митний режим переробки на митній території, а також продукти їх переробки протягом всього строку перебування в цьому режимі знаходяться під митним контролем. Митні органи можуть проводити перевірку товарів, ввезених для переробки на митній території України, а також продуктів їх переробки у будь-якої особи, яка здійснює операції з переробки таких товарів.
22 лютого 2019 року декларантом ТОВ “СКАЙБРОК” Данилюком І.А. до ВМО №1 м/п “Вінниця-центральний” Вінницької митниці ДФС подано до митного оформлення товар “Літак цивільної авіації Airbus А320-212” в митному режимі “імпорт (випуск для вільного обігу)” за митною декларацією №UA401010/2019/014761 із задекларованою митною вартістю 5400526,00 грн (200000 дол. США).
Для підтвердження митної вартості товару за МД №UА401010/2019/014761 від 22 лютого 2019 року були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 14 лютого 2019 року №188 (Том №3 а.с.194-195); договір купівлі-продажу б/н від 14 лютого 2019 року (Том №1 а.с.18-39); реєстраційне посвідчення на транспортний засіб (літак) 29 травня 2014 року №РП 4161 (Том №3 а.с.193).
Відповідно до частини 1 статті 337 Митного кодексу України, перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом.
Відповідно до поданих до митного оформлення документів, а саме рахунку-фактури 14 лютого 2019 року №188, фактурна вартість літака складає 200000 дол. США.
З будь-якими заявами щодо розукомплектування вказаного літака (за винятком двигунів) позивач до митниці не звертався, і, відповідно, митницею дозволи з цього питання позивачу не надавались.
Відповідно до наданих до митного оформлення документів, а також порівнюючи опис товару, заявлений в графі 31 митної декларації та опис товару в графі 31 у МД №UA401010/2019/005912 від 29 січня 2019 року, встановлено що стан літака, за період з 29 січня 2019 року до 22 лютого 2019 року не змінився.
Однак, не зважаючи на це митна вартість повітряного судна заявлена вже в розмірі всього 200000 дол. США.
Кошти за договором оплачені не були. При цьому, позивачем не надано будь-якої інформації про чинники та фактори, які могли за період з 29 січня 2019 року до 22 лютого 2019 року таким значним чином вплинути на зменшення вартості літака.
Отже, суд вважає, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо розміру митної вартості у розмірі 200000 дол. США.
Щодо визначення первісної митної вартості 27 січня 2016 року (5250000 дол. США) та складових цієї митної вартості, суд зазначає наступне.
Окрім того, представники відповідача у судовому засіданні пояснили, що позивач обґрунтовує заявлену митну вартість виключно виходячи з умов договору купівлі-продажу б/н від 14 лютого 2019 року та рахунку-фактури від 14 лютого 2019 року №188. Однак, у вказаному договорі не відображено умови поставки, на яких здійснюється продаж товару, а в рахунку зазначено CIP-VIN International airport.
Відповідно до правил Інкотермс-2010 умови поставки СІР "перевезення та страхування до" означає, що продавець зобов'язаний оплатити витрати на перевезення, необхідні для доставки товару до назначеного місця призначення, та укласти контракт (договір) страхування, який покриває ризик покупця щодо втрат або пошкодження товару під час перевезення. Саме такі умови поставки були запроваджені сторонами угоди, за якою товар перемістився через митний кордон України. Таким чином на думку представників відповідача ціна літака у 200000 дол. США має також включати вартість поставки, однак за умовами договору до вартості 200000 дол. США входить лише вартість самого літака.
Позивач пояснив, що літак вже знаходився на митній території України близько 3 років до того як був укладений договір купівлі-продажу, тому до його вартості не могли бути включені витрати на доставку.
Щодо сумнівів у митній вартості літака, представники відповідача також пояснили, що позивач, до поміщення літака у митний режим, використовував повітряне судно на умовах договору оперативного лізингу з компанією EASTOK AVIA FZC №61 від 5 травня 2014 року, певний час його експлуатував, повинен був проводити відповідні розрахунки з власником товару, тобто літак був у справному стані, а до його вартості мали бути включені витрати на утримання.
Також, у листі компанії EASTOK AVIA FZC від 7 січня 2019 року надісланого на адресу позивача щодо невиконання останнім договірних зобов'язань по договору лізингу, власник літака вказує на те, що компанія "Янеір" ЛТД неодноразово не виконувала свої договірні зобов'язання щодо платежів на адресу власника. В листі також зазначено, що заборгованість перевищує усі розумні межі. З огляду на викладене, власник літака, зазнавав збитків, однак 14 лютого 2019 року вже готовий продати літак, який первісно був оцінений у 5250000 дол. США за 200000 дол. США.
Крім того, необхідно зазначити, що МД №UA401010/2019/005912 від 29 січня 2019 року в режимі “Переробка на митній території” була подана з метою виконання умов договору на виконання технічного обслуговування та надання послуг №10-01 від 9 січня 2019 року. Які саме операції з переробки мали місце, і як такі операції вплинули на митну вартість літака, також позивачем не вказано, докази на підтвердження вказаного факту позивачем не надано.
Після проведення ремонтних робіт, вартість літака повинна була б бути збільшена, на суму вартості проведених робіт. У випадку непроведення ремонтних робіт, вартість літака відповідно до фактури №10320 від 9 січня 2019 року, виданої продавцем товару - компанією "EASTOK AVIA FZC", повинна становити 3650000 дол. США, а не знецінена до 200000 дол. США.
Крім того, літак весь час знаходження в режимі переробки знаходився на стоянці в аеропорту Вінниці відповідно до договору №2 про надання послуг з використання місць стоянок для базування повітряних суден від 18 серпня 2015 року, укладеним між Комунальним підприємством “Аеропорт Вінниця” та ТОВ “Янеір”, за вказані послуги також повинні сплачуватись кошти, передбачені умовами вказаного договору.
Наведені міркування представників сторін враховані судом під час розгляду справи, однак не впливають на висновок суду про обґрунтованість сумнівів заявленої митної вартості товару.
Декларанту було повідомлено, що відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України, він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Декларанту наголошено про право митного органу щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угода про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід'ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі.
На вимогу митного органу декларантом додатково надано: комерційну пропозицію від 11 лютого 2019 року №1; додаткову угоду від 22 лютого 2019 року №1 до договору купівлі-продажу б/н від 14 лютого 2019 року, (доводи щодо ціни угоди наводилися вище з посиланням на пункт 1.4.1 Договору); експертний висновок щодо ринкової вартості повітряного судна.
Надану комерційну пропозицію, суд оцінює критично з мотивів відсутності відомостей щодо її реалізації та того, яким чином дана пропозиція може бути врахована при визначенні спірної митної вартості.
Щодо наданого позивачем експертного висновку щодо ринкової вартості повітряного судна, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки, викладені в наданому позивачем звіті на виконання договору №07-02/19 від 25 лютого 2019 року є суперечливими з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6 вказаного звіту, виконавець не проводив технічних експертиз, а виходив з даних про відсутність будь-яких прихованих фактів, які впливають на величину вартості об'єктів оцінки, що не можуть бути виявлені при візуальному огляді. На виконавці, який підготував звіт не лежить відповідальність з виявлення подібних фактів.
Відповідно до пункту 9 експертного звіту, сам виконавець зазначає, що звіт про оцінку містить лише професійну думку щодо вартості об'єкта оцінки і не є гарантією того, що в цілях, зазначених у звіті, використовуватиметься вартість, визначена виконавцем. При цьому у вказаному пункті зазначено, що реальна ціна операції може відрізнятися від оціненої вартості.
Крім того, вся інформація для проведення вказаного дослідження отримана експертом від замовника і, згідно з пунктом 1 Звіту, виконавець не несе відповідальність за точність та достовірність інформації, яка надана представниками замовника в рамках надання послуг за договором на проведення оцінки. Вказана інформація, що отримана від замовника і його представників у письмовому або усному вигляді, розглядалася виконавцем, як достовірна. Юридична експертиза отриманих документів виконавцем не проводилася (пункт 2 Звіту). Виконавець не несе відповідальність за точність опису (і самі факти існування) оцінюваних прав.
Пунктом 4 експертного звіту передбачено, що виконавець не може гарантувати абсолютну точність вихідних даних, які використані ним при підготовці звіту. При цьому виконавцем зроблено застереження, що вихідні дані вважаються достовірними і отриманими з надійних джерел, проте, він не може гарантувати їх абсолютну точність. Виконавець не несе відповідальність за наслідки неточностей у вихідних даних та їх вплив на результати оцінки.
На думку представників відповідача додатково про сумнівність висновків експертного звіту може свідчити той факт, що договором купівлі-продажу планера повітряного судна, укладеного між ТОВ “Янеір” ЛТД та "EASTOK AVIA FZC" вартість купівлі 14 лютого 2019 була визначена сторонами в розмірі 200000 доларів США, а звіт про оцінку повітряного судна з врахуваннях наданих замовником вихідних даних був складений 25 лютого 2019 року, у такий спосіб, щоб вартість літака відповідала раніше укладеному договору з мінімально можливою похибкою в 5 дол. США (200005 дол. США).
Також про сумнівність висновків експертного звіту свідчить, зокрема, те, що, наприклад, у пункті 13 звіту зазначено, що об'єкт оцінки не можна класифікувати як літак, оскільки з нього демонтовані основні вузли, двигуни, ВСУ, шасі (по факту наявні тільки дві стійки), демонтовані сидіння борту та інше.
Однак, вказане не відповідає дійсності, оскільки, наприклад, як вбачається з доданих до звіту фотознімків оцінюваного об'єкта, сидіння на борту та шасі є в наявності. Крім того, як зазначено вище, дозволу на розукомплектування літака митницею не надавалося.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що митним органом обґрунтовано не взято до уваги експертний висновок щодо ринкової вартості повітряного судна.
Додатково представниками відповідача пояснено, що під час проведення експертної оцінки експертом, в тому числі, підібрано повітряні судна іншого виробника (Воеіng 737-500), а дані, що відображають технічні характеристики взятого за основу аналога, окрім нальоту, який є значно більшим, взагалі відсутні. В таблиці “Розрахунок ринкової вартості об'єкта оцінки” відсутнє коригування вартості літака на наліт планера. Експертом не відображено розрахунок коефіцієнту та коригування на рік випуску. В графі придатність об'єкта, навпроти об'єкта порівняння зазначено, що він за придатністю гірше, проте вартість гіршого аналога складає 9250000 дол. США, а без двигунів вартість гіршого об'єкта порівняння складає 4350000 дол. США в той час як оцінюваний літак без двигунів оцінено лише в 200005 дол. США.
Враховуючи вищезазначене, даний висновок не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості повітряного судна, у зв'язку з наявністю чисельних невідповідностей та неточностей та відсутністю документально підтверджених даних.
29 січня 2019 року позивачем у ЕМД №UА401010/2019/005912, як вже зазначалося вище, для проведення митного оформлення вказаного літака було заявлено митну вартість товару в розмірі 3650000 дол. США.
Відповідно до пункту 1.4 Додаткової угоди №1 до договору купівлі-продажу від 14 лютого 2019 року, право власності на ПВС буде передано від Продавця Покупцю після виконання оплати повної суми купівлі (200000 дол. США) на рахунок Продавця одночасно з отриманням Покупцем підписаного оригіналу Купчої.
Разом з тим, доказів про здійснення такої оплати, ні митному органу, ні до матеріалів справи не надано.
Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості підтверджені документально, відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України. Митна вартість не могла бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 Митного кодексу України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були продані на експорт в Україну. Визначити митну вартість за другорядними методами (стаття 62 Митного кодексу України) та (стаття 63 Митного кодексу України) було неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості та інформації про продаж на експорт в Україну аналогічних/подібних товарів.
Враховуючи той факт, що літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-CME, 1 шт., що був у використанні, рік випуску: 1997р. ввезений на митну територію України раніше для ремонтних робіт, територію України з моменту ввезення, з метою ремонту, не залишав, джерелом числового значення митної вартості стала ЕМД від 29 січня 2019 року №UA401010/2019/005912, за якою даний товар “Літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-CME, 1шт., що був у використанні, рік випуску: 1997р., без двигунів було поміщено в попередній митний режим.
5 березня 2019 року винесено рішення про коригування митної вартості товару №UA401000/2019/000030/1, відповідно до якого митну вартість задекларованого товару скориговано на рівні 3650000 дол. США/шт. У зв'язку із чим, було надано картку відмови у митному оформленні за №UA401010/2019/00051.
15 березня 2019 року декларантом ТОВ “СКАЙБРОК” ОСОБА_1 до ВМО №1 м/п “Вінниця-центральний” подано ЕМД ІМ 40АА №401010/2019/017838 на зазначений товар та задекларовано за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що становить 5343297,60 грн (200000 дол. США).
Разом з тим, в графі 44 ЕМД №401010/2019/017838 за кодом 1501 зазначено рішення про коригування митної вартості від 5 березня 2019 року №UA401010/2019/000030/1, яке було винесено по ЕМД №UA401010/2019/014761, відповідно до якого митну вартість задекларованого товару скориговано на рівні 3650000 дол. США/шт. У зв'язку із чим 9 квітня 2019 року надано картку відмови у митному оформленні за №UA401010/2019/00065.
В результаті консультації декларанту роз'яснено, що згідно з пунктом 3 статті 52 Митного кодексу України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України. Також роз'яснено право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості.
Твердження позивача про відсутність факту проведення консультації не відповідає дійсності, оскільки така консультація проводиться в усній формі, письмова форма передбачена лише за вимогою декларанта відповідно до вимог статті 52 Митного кодексу України.
Стосовно застосування режиму «Переробка на митній території», особливості поміщення товарів у який здійснюється з умовним повним звільненням від оподаткуванням митними платежами, допуск товарів до переробки для вільного обігу на митній території та дотримання умов такого допуску, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 71 Митного кодексу України, декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом. Поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
Митний режим, у який поміщено товари, може бути змінено на інший, обраний декларантом відповідно до частини першої цієї статті, за умови дотримання заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, встановлених відповідно до закону для товарів, що поміщуються у такий інший митний режим.
29 січня 2019 року ТОВ "Янеір" ЛТД, згідно договору на виконання технічного обслуговування і надання послуг №10-01 від 9 січня 2019 року вказаний товар поміщено у митний режим «переробка за митній території» за ЕМД типу ІМ 51 АА №UA401010/2019/005912 із задекларованою митною вартістю 101433854,05 грн (3650000 дол. США) (Том №3, а.с. 192).
Відповідно до статті 156 Митного кодексу України дозволяється ввезення товарів для переробки на митній території України з метою подальшого митного оформлення продуктів переробки для вільного обігу на цій території. Товари можуть бути допущені до переробки для вільного обігу на митній території України за умови, що: 1) митний орган може впевнитися в тому, що продукти переробки були отримані саме з цих товарів; та 2) товари після переробки не можуть бути економічно вигідно відновлені у первинному стані. Переробка товарів для вільного обігу на митній території України завершується шляхом поміщення продуктів їх переробки у митний режим імпорту. За рішенням декларанта або уповноваженої ним особи допускається поміщення зазначених продуктів в інші митні режими.
Щодо здійснення операції експорту (продаж двох двигунів літака) без виведення товару в вільний обіг та без переходу права власності на цей товар, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 152 Митного кодексу України продукти переробки можуть реекспортуватися однією чи кількома партіями.
Відповідно до частини 1 статті 159 Митного кодексу України іноземні товари, поміщені у митний режим переробки на митній території, зберігають статус іноземних товарів.
Необхідно зазначити, що відповідно до статті 103 Митного кодексу України, тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до статті 112 Митного кодексу України, митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.
24 лютого 2016 року у зв'язку з необхідністю консервації двигунів, турбореактивні двигуни тип: CFM56-5A3, з серійними номерами: 731808, 733186, зняті з літака цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0671, реєстраційний номер UR-CME та встановленні на літак цивільної авіації Airbus А320-212, заводський серійний номер 0445, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який оформлено у митний режим «реекспорт» згідно ЕМД №401090002/2016/003809 із задекларованою фактурною вартістю двигунів - 1600000 дол. США (Том №3, а.с. 180-182).
Стосовно того, які операції з переробки мали місце у межах спірних відносин відповідно до частини 2 статті 150 Митного кодексу України, судом встановлено наступне.
Відповідно до МД №UA401010/2019/005912 від 29 січня 2019 року в режимі «Переробка на митній території», яка була подана з метою виконання умов договору на виконання технічного обслуговування та надання послуг №10-01 від 9 січня 2019 року, позивач зобов'язувався виконати певні ремонтні роботи за замовленням власника літака (пункт 2 частини 2 статті 150 Митного кодексу України) та вказав ціну товару у розмірі 3650000 дол. США (Том №3, а.с. 192).
Доказів, того чи пояснень стосовно того, які саме операції з переробки мали місце, і як такі операції вплинули на митну вартість літака, позивачем не надано.
Згідно з додатком №1 до договору №10-01 про виконання технічного обслуговування та надання послуг від 9 січня 2019 року виконавець (ТОВ "Янеір" ЛТД) зобов'язувався перед замовником (EASTOK AVIA FZC) виконати інспекційні роботи з визначення корозії на елементах повітряного судна, виконати роботи зі зберігання повітряного судна на період поставки замовником двигунів, виконати роботи по встановленню двигунів на повітряне судно після їх отримання від замовника, виконати роботи з технічного обслуговування повітряного судна після встановлення двигунів для отримання льотної придатності. (Том №3, а.с. 189).
Таким чином, договором не передбачалося виконання робіт, що могли призвести до зменшення митної вартості. Навпаки, договором передбачалося відновлення льотної придатності літака.
Отже, після зняття двигунів з літака, жодних дій з переробки товару поміщеного в митний режим "Переробка на митній території" не було здійснено. Тому відповідачем обґрунтовано визначено митну вартість за попередньою декларацією, тобто за декларацією, яка подавалася після демонтажу двигунів.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятих рішення про коригування митної вартості товару №UА401000/2019/000030/1 від 5 березня 2019 року та карток відмови від 5 березня 2019 року та 9 квітня 2019 року, а тому позовні вимоги ТОВ “Янеір” не підлягають задоволенню.
Зважаючи на відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України
вирішив:
Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Янеір" ЛТД (вул.Авіаторів, 9, м.Житомир, 10007, код ЄДРПОУ 38267160) до Подільської митниці Держмитслужби (вул.Лебединського, 7, м.Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 43350542) про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 28 грудня 2020 року.
Суддя Д.М. Гурін