28 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/18276/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, стягнення коштів,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасної виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в сумі 85055,47 грн.;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 середній заробіток в сумі 26124,15 грн. за 65 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 07.04.2020 року по 10.06.2020 року включно шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
В обґрунтування позову зазначає, що оскільки остаточний розрахунок був здійснений не при звільнені, то відповідно до положень статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою від 26.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що компенсація за речове майно не входить до грошового забезпечення, а тому середній заробіток не нараховується.
Позивач відповіді на відзив не подав.
Позивач 03.12.2020 подала заяву про збільшення позовних вимог, яку суд не приймає до розгляду, так як вона подана з порушеннями вимог ч. 1 ст. 47, ч. 2 ст. 262 КАС України (подана після початку розгляду справи по суті) та ч. 7 ст. 47 КАС України (до заяви не додано доказу направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи).
Проаналізувавши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2020 № 70 звільнена з військової служби у запас, з 06.04.2020 виключена зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , яка 11.06.2020 позивачу виплатила йому грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 85055,47 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати компенсації за речове майно, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за не отримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 (далі - Порядок №178).
Згідно з п. 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Відповідно до п.п.3, 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Отже, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно належить до грошових сум, що підлягають виплаті військовослужбовцю при звільненні з військової служби.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2020 № 70, ОСОБА_1 належить виплатити грошову компенсацію за раніше не отримане речове майно.
Згідно з ч.3 ст.24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 р. № 2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до абз.1 п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби) після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Абз. 3 п.242 Положення передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідач ніяких доказів, що позивач погодився на його виключення зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не надав.
Тобто, грошова компенсація за не отримане речове майно позивачу повинна бути виплачена на день виключення його зі списків особового складу військової частини, чого зроблено не було, а тому дій відповідача щодо несвоєчасного розрахунку при звільненні є протиправними.
Спеціальним законодавством України щодо проходження військової служби не врегульовано відповідальність роботодавця за порушення строків виплати належних військовослужбовцю сум та порядок компенсації часу затримки розрахунку при звільненні, воно не містить норм щодо виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку в зв'язку із затримкою з вини роботодавця всіх належних йому виплат при звільненні.
Водночас, такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року №8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.
Таким чином, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.
При цьому, питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. Такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №807/3664/14, від 31 жовтня 2019 року у справа № 2340/4192/18.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Згідно зі ст.117 цього Кодексу, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Зважаючи на приписи частини другої статті 116 КЗпП України, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу грошову компенсацію за не отримане речове майно в повному обсязі у день виключення зі списків особового складу частини - 06.04.2020, проте виконав свій обов'язок лише 11.06.2020.
Враховуючи, що позивач на день виключення зі списків особового складу військової частини не був повністю забезпечений речовим забезпеченням (йому протиправно не виплатили грошову компенсацію за не отримане речове майно), позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за затримки розрахунку є правомірними.
Слід зауважити, що законодавець пов'язує виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за всіма видами забезпечення (грошового, продовольчого і речового), а не лише грошового.
Згідно зі ст.27 Закону України "Про оплату праці", порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Згідно з абз.1 п.2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Абзацом 3 п.2 два Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Відповідно до абзацу першого пункту два Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Оскільки позивача звільнено з військової служби у запас з 06.04.2020, а виплата речового забезпечення військовою частиною здійснена лише 11.06.2020, строк затримки розрахунку складає - 65 днів.
Як слідує з довідки відповідача від 14.04.2020 № 249/118 розмір грошового забезпечення позивача за два повних календарних місяця перед звільненням (лютий, березень 2020 року) складав 24114,60 грн., і, відповідно, середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача становить 401,91 грн. (24114,60грн./60 календарних дня), а тому середній заробіток за час затримки розрахунку складає 26124,15 грн. (401,91 грн*65 днів).
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо несвоєчасного розрахунку ОСОБА_1 при звільненні.
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 26124,15 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Семенюк