14 грудня 2020 року Справа № 160/8341/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
21.07.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 05.10.2020, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що проявилася у не прийнятті рішення у формі наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0434га, кадастровий номер 1221455400:01:021:0195 для ведення садівництва гр. ОСОБА_1 на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0434га, кадастровий номер 1221455400:01:021:0195 для ведення садівництва гр. ОСОБА_1 на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування позову, позивачем було зазначено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.08.2015 № 4-28/27-15-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ТОВ «Проектно-виробниче підприємство «Орбіта» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1221455400:01:021:0195) для ведення садівництва ОСОБА_1 на території Обухівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Означений проект землеустрою погоджено висновками Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Дніпропетровської районної державної адміністрації від 13.11.2015 № 795-11/15 «Про погодження проектної документації» та Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.12.2015 № ДН/0308 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», що свідчить про відповідність даного проекту землеустрою вимогам земельного законодавства, нормативно-правовим актам, що регулюють відносини у сфері землеустрою та містобудування. Водночас, відповідачем чотири рази було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою з різних підстав. Зазначене, на переконання позивача, свідчить про безпідставне затягування та створення штучних перешкод з боку відповідача, що в свою чергу спричинило те, що висновок Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 17.12.2015 втратив чинність та остання відмова у затвердженні документації із землеустрою була пов'язана саме із втратою чинності цього висновку.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2020 відкрито провадження у справі № 160/8341/20 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
17.08.2020 ухвалою суду вирішено подальший розгляд справи № 160/8341/20 здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.09.2020.
20.08.2020 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що доказів ухилення Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачем до суду не надано. Навпаки, матеріалами справи підтверджено, що всі заяви позивача про затвердження проекту землеустрою були розглянуті відповідачем та за наслідками їх розгляду прийняті вмотивовані відмови.
08.09.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій підтримано аналогічну правову позицію викладену в позовній заяві та зазначено, що доводи відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
14.09.2020 підготовче засідання по справі № 160/8341/20 відкладено на 21.09.2020.
21.09.2020 підготовче засідання по справі № 160/8341/20 відкладено на 28.09.2020.
28.09.2020 підготовче засідання по справі № 160/8341/20 відкладено на 05.10.2020.
05.10.2020 підготовче засідання по справі № 160/8341/20 відкладено на 19.10.2020.
У судове засідання, призначене на 19.10.2020, представники сторін не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За таких обставин, суд вважає за можливе розгляд справи здійснити в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 10.08.2015 № 4-28/27-15-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» ТОВ «Проектно-виробниче підприємство «Орбіта» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 1221455400:01:021:0195) для ведення садівництва ОСОБА_1 на території Обухівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.
Означений проект землеустрою було погоджено висновками Відділу містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Дніпропетровської районної державної адміністрації від 13.11.2015 № 795-11/15 «Про погодження проектної документації» та Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.12.2015 № ДН/0308 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
29.06.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області листом № 3-4345/0-2483/6-16 було повідомлено ОСОБА_1 про відмову у затвердженні поданого ним проекту землеустрою за заявою від 20.05.2016, у зв'язку з відсутністю правових підстав, з огляду на викладені у листі зауваження до документації із землеустрою.
З урахуванням викладених у листі № 3-4345/0-2483/6-16 від 29.06.2016 зауважень розробником документації із землеустрою було враховано та усунуто зауваження до проекту землеустрою про що зазначено у Листі контролю і коректури, який додано до проекту землеустрою.
Водночас, листом від 13.10.2016 № 3-4345/1-5095/6-16 відповідач вдруге відмовив ОСОБА_1 у затвердженні поданого ним проекту землеустрою, у зв'язку з відсутністю правових підстав, з огляду на викладені у листі зауваження до документації із землеустрою.
Розробником документації із землеустрою було враховано та усунуто зауваження до проекту землеустрою викладені відповідачем у листі від 13.10.2016 № 3-4345/1-5095/6-16 доповнено матеріалами, про що зазначено у Листі контролю і коректури, який додано до проекту землеустрою.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 відповідачем листом від 30.01.2017 № 3-308/0-504/6-17 втретє було повідомлено ОСОБА_1 про відмову у затвердженні поданого ним проекту землеустрою, у зв'язку з відсутністю правових підстав, з огляду на викладені у листі зауваження до документації із землеустрою.
Розробником документації із землеустрою було враховано та усунуто зауваження до проекту землеустрою викладені відповідачем у листі від 30.01.2017 № 3-308/0-504/6-17 доповнено матеріалами, про що зазначено у Листі контролю і коректури, який додано до проекту землеустрою.
04.07.2019 відповідач в черговий раз розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. № 31-687/0/93-19 від 21.06.2019) листом № 31-4-0.332-258/60-19 повернув проект землеустрою на доопрацювання для приведення у відповідність до вимог чинного законодавства.
У листі відповідача від 04.07.2019 № 31-4-0.332-258/60-19 викладені зауваження до документації із землеустрою, зокрема, щодо втрати чинності висновку Управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 17.12.2015 № ДН/0308 «Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», оскільки термін дії висновку складає - 1 рік, про що зазначено у висновку.
Вважаючи свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Положеннями ч. 3 ст. 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
За змістом частин першої - третьої та п'ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею..
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Згідно із ч. 7 ст. 188 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Відповідно до ч. 8-9 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.
У свою чергу, ч. 1 ст. 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
У відповідності до ч. 4 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Частиною п'ятою статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Згідно з ч. 6 ст. 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Частиною восьмою статті 186-1 ЗК України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).
Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.
Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.
При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постановах від 05.03.2019 № 818/1817/17, від 06.03.2019 у справах № 1640/2592/18, № 1640/2594/18.
Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.
Як зазначалося вище, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,0434 га, яка знаходиться на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області погоджено Відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства, будівництва та інфраструктури Дніпропетровської районної державної адміністрації та Управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.
Листами від 29.06.2016 № 3-4345/0-2483/6-16, 13.10.2016 № 3-4345/1-5095/6-16, від 30.01.2017 № 3-308/0-504/6-17 та 04.07.2019 № 31-4-0.332-258/60-19 відповідач фактично відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою.
Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (далі - Положення № 333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521.
Пунктом 8 Положення № 333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
Крім того, згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 № 600, накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
При цьому п. 123 вказаної Інструкції визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі наданні відповіді на звернення громадян.
Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його затвердженні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.
Разом з тим, в даному випадку позивач звернувся до відповідача не із зверненнями, а із відповідними заявами, за наслідками розгляду яких суб'єкт владних повноважень мав би прийняти відповідні управлінські рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповіді у формі листів.
Із матеріалів справи слідує, що позивач звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявами про затвердження проекту землеустрою додав погоджений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва площею 0,0434 га, яка знаходиться на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області, а також витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
За наслідками розгляду поданих заяв Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомило позивача про наявність недоліків проекту землеустрою.
Однак, суд звертає увагу на те, що таких підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою ЗК України не передбачено.
Як зазначалось вище, відповідно до норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов'язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.
При цьому, із листів Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не вбачається, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.
Суд вказує на те, що саме на етапі погодження проекту землеустрою здійснюється перевірка територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин на відповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, а не на етапі його затвердження.
Відтак, на думку суду, позивач, надавши відповідачу погоджений проект землеустрою та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виконав всі необхідні умови для прийняття відповідачем відповідного позитивного рішення про затвердження проекту землеустрою, а тому бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області що виразилась у не прийнятті рішення у формі наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0434 га, кадастровий номер 1221455400:01:021:0195 для ведення садівництва гр. ОСОБА_1 на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області є протиправною.
Крім того, слід зазначити, що зобов'язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки відповідачем протиправно не прийнято жодного з тих рішень, які передбачені статтею 118 Земельного кодексу України, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення про затвердження проекту землеустрою, оскільки позивач для цього виконав всі умови, визначені законом.
Враховуючи вищевикладене, суду вважає за необхідне зобов'язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0434 га, кадастровий номер 1221455400:01:021:0195 для ведення садівництва гр. ОСОБА_1 на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області у відповідності до вимог Конституції України та Земельного кодексу України.
Щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляд у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, в рамках адміністративного судочинства визначено, що бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України.
З огляду на викладене, слід зазначити, що неприйняття рішення - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.
Розглядаючи питання щодо строку звернення до суду необхідно звертати увагу на практику Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).
В даній ситуації порушення прав позивача з боку відповідача є триваючим та станом на даний час право позивача на приватизацію земельної ділянки грубо порушується відповідачем, оскільки останнім протиправно не виконуються імперативні приписи ч. 9 ст. 118 ЗК України, а тому твердження відповідача про сплив строку звернення до суду з причини отримання відповіді ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області, більш як 6 місяців тому, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, що проявилася у не прийнятті рішення у формі наказу про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0434 га, кадастровий номер 1221455400:01:021:0195 для ведення садівництва гр. ОСОБА_1 на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0434га, кадастровий номер 1221455400:01:021:0195 для ведення садівництва гр. ОСОБА_1 на території Обухівської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вул. Філософська, 39А, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 39835428) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Повний текст рішення суду складений 14 грудня 2020 року.
Суддя А. Ю. Рищенко