Копія
29 грудня 2020 р.Справа №160/16237/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Златін С.В., розглянувши заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову , яка подана після подання позовної заяви, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову після подання позовної заяви, у якій просить:
зупинити стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року про сплату боргу (недоїмки) на суму 8 105,52 грн., на підставі якої Новокодацьким відділом державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції відкрито виконавче провадження від 18.07.2019 року № 59583612;
зупинити дію податкових вимог: №Ф-25957-17/51 від 07.02.2018 року у сумі 7705,52 грн.; № Ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року на суму 8105,52 грн.; № Ф-25957-17/51-61 від 06.08.2020 року на суму 10 940,38 грн.; № Ф-25957-13-05/62 від 09.10.2020 року на суму 11 979,44 грн., в яких Головне управління ДПС у Дніпропетровській області вимагає від фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 сплатити борг (недоїмку);
заборонити відповідачу - Головному управління ДПС у Дніпропетровській області, вчиняти певні дії, а саме: формувати та виносити нові вимоги про сплату боргу (недоїмки) у відношенні фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до винесення рішення у справі.
Заява про забезпечення позову обгрунтована тим, що державним виконавцем відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання вимоги. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може суттєво ускладнити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь, оскільки позивач повинен буде докласти значних зусиль для відновлення своїх порушених прав. Оскаржувані рішення відповідача є явно протиправними.
У відповідності до вимог частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У позовній заяві позивач визначає предмет спору: визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25957-17/51 від 07.02.2018 року у сумі 7705,52 грн.; № Ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року на суму 8105,52 грн.; № Ф-25957-17/51-61 від 06.08.2020 року на суму 10 940,38 грн.
Позивач до позовної заяви додано копії постанов державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 62770643 від 11.08.2020 року та ВП № 57223545 від 17.09.2020 року, на підставі яких відкриті виконавчі провадження з примусового виконання вимог про сплату боргу № Ф-25957-17/51 від 07.02.2020 року та № ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року.
Однак 24.12.2019 року державним виконавцем винесено постанову ВП № 57223545 від 24.12.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу, якою повернуто виконавчий документ - вимогу № ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
У листі від 03.11.2020 року № 51672/10 Начальник Шевченківського ВДВС у м. Дніпрі ПСМУМЮ (м. Дніпро) повідомив позивача про те, що виконавчий документ - вимога № ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області повторно на примусове виконання не надходив.
Таким чином, державним виконавцем не здійснюються заходи стосовно примусового виконання виконавчого документа - вимоги № ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Позивачем не надано суду доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа - вимоги №Ф-25957-17/51 від 07.02.2018 року у сумі 7705,52 грн. Натомість до позовної заяви додано копію постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа - вимоги №Ф-25957-17/51 від 07.02.2020 року у сумі 7705,52 грн., яка не є предметом позовних вимог позивача, які вказані у позовній заяві.
Позивачем не надано суду доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа - вимоги № Ф-25957-13-05/62 від 09.10.2020 року на суму 11 979,44 грн. Також вказана вимога не є не є предметом позовних вимог позивача, які вказані у позовній заяві.
Позивачем не надано суду доказів відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа - вимоги № Ф-25957-17/51-61 від 06.08.2020 року на суму 10 940,38 грн.
Позивачем не надано суду доказів того, що державний виконавець вживає заходів стосовно виконання вимог №Ф-25957-17/51 від 07.02.2018 року у сумі 7705,52 грн.; № Ф-25957-17/62 від 03.03.2018 року на суму 8105,52 грн.; № Ф-25957-17/51-61 від 06.08.2020 року на суму 10 940,38 грн.; № Ф-25957-13-05/62 від 09.10.2020 року на суму 11 979,44 грн., а саме: накладено арешт на грошові кошти та майно позивача, звернення стягнення на доходи позивача, оголошення у розшук транспортний засіб позивача тощо.
Встановлення протиправності чи обгрунтованості оскаржуваного рішень відповідача, що є предметом позову, потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх зібраних доказів в судовому засіданні по справі.
Будь-якого аргументу щодо ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду (у випадку задоволення позовних вимог) позивачем в заяві не зазначено.
Суд зазначає, що в даному випадку, при прийнятті в подальшому судом ймовірного рішення по справі про задоволення позовних вимог, ані як не ускладнюється або унеможливлюється його виконання.
Заява про забезпечення позову ґрунтується на припущеннях, які не підтвердженні жодними доказами.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вимога про забезпечення позову не є адекватною заявленим позивачем позовним вимогам, оскільки у позовній заяві та заяві про забезпечення позову позивач вказує номер та дату вимог про сплату боргу (недоїмки), які не відповідають номеру та даті вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка примусово виконується державним виконавцем.
Враховуючи викладене, суд не знаходить правових підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.150,151,154 248 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову від 29.12.2020 року.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена, оскарження не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді Лісна А.М.