28 грудня 2020 року Справа 160/17137/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати пенсії ОСОБА_1 на банківський рахунок відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати пенсію ОСОБА_1 на банківський рахунок відкритий в ПАТ КБ «ПриватБанк».
Разом з позовною заявою позивач звернулась з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Щодо клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2020 року становить 2102 грн.
Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674.
Згідно приписів ст.4 Закону №3674, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 840,80 грн. (2102 грн. * 0,4).
Враховуючи, що позов містить вимоги немайнового характеру, звертаючись до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, позивачем при зверненні до суду судовий збір не сплачено, а подано заяву про звільнення від сплати судового збору, з огляду на незадовільний майновий стан та перевищення розміру судового збору за 5% від річного доходу позивача. До даної заяви позивачем додано довідку № 60290 від 07.04.2020, в якій зазначено, що інформація про доходи позивача відсутня.
Розглянувши заяву позивача про звільнення його від сплати судового збору, а також дослідивши письмові докази, подані до заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, з огляду на наступне.
Питання зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат врегульованост.133 КАС України, яка кореспондується з приписами частин 1, 2 ст.8 Закону №3674.
Так, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат або звільнити від їх сплати повністю або частково, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Зазначений переліки є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Враховуючи викладене, позивач не відноситься до осіб, які звільнені від сплати судового збору, тому повинен сплачувати судовий збір.
Крім того, судові витрати це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку із цим, при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані із судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до статей 132, 133 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України №3674, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Приписами статті 129 Конституції України, однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Стаття 133 КАС України передбачає можливість зменшення розміру належних до оплати судових витрат чи звільнення від їх оплати повністю або частково, чи відстрочення або розстрочення сплати судових витрат на визначений строк.
Однак, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є майновий стан заявника, тобто фізичної або юридичної особи (довідка про доходи, про заробітну плату, пенсію, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, податкова декларація про доходи, тощо).
Наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки покладається на цю особу.
У розумінні приписів ст.8 Закону №3674, відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому, позивач має довести існування фінансових труднощів.
Водночас, позивачем не надано до суду жодних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від його сплати.
Долучена до матеріалів справи довідка не містить інформації про доходи позивача.
Зазначена довідка не може бути розцінена як належний доказ на підтвердження скрутного матеріального становища позивача, оскільки така довідка не відображає майнове становище позивача станом на дату подання позовної заяви.
Крім того,суд зверає увагу на те, що ст.133 КАС України передбачено право, а не обов'язок суду щодо відстрочення, розстрочення, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати. Сплата ж судового збору за подання позовної заяви до суду, в силу положень ст.161 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору, підстави для звільнення від сплати судового збору, наведені в заяві доводи не можуть бути визнані поважними, в зв'язку з чим заява задоволенню не підлягає.
З огляду на вказане, позивачу слід надати докази на підтвердження наявності інших обставин, визначених п.2 ч.1 ст.8 Закону №3674, або надати документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Оскільки позовна заява надійшла до суду 22.12.2020, п'ятим днем для вирішення питання про залишення позовної заяви без руху є 27.12.2020 (неділя - вихідний день).
За правилами частини 6 статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням зазначеного, суд вирішує питання про залишення позовної заяви без руху в адміністративній справі №160/17137/20 в перший робочий день 28.12.2020.
Керуючись статтями 133, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання до суду:
- оригіналу квитанції про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. Судовий збір необхідно сплатити за реквізитами: отримувач: УК у Чечел.р.м.Дніпра/Чечел.р/22030101, код отримувача ЄДРПОУ (отримувача) 37989253, рахунок отримувача: UA238999980313131206084004008, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу: судовий збір, (ПІБ чи назва установи, організації позивача) Дніпропетровський окружний адміністративний суд.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Маковська