16 грудня 2020 року Справа № 160/10557/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСерьогіної О.В.
за участі секретаря судового засіданняГанжі О.С.
за участі:
представника відповідача Соіч Ю.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СКАЙТОРГ” до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, -
28.10.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайторг» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №5221 від 23.07.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем призначено перевірку з порушенням положень Податкового кодексу України, а саме в спірному наказі відсутні будь-які посилання на підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 11.12.2019р.
12.12.2019 року відповідач скористався наданим правом і надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що приймаючи оскаржений наказ, діяв у спосіб передбачений законодавством України. Зазначає, що оскаржуваний наказ містить всі обов'язкові реквізити, у тому числі, щодо підстав проведення перевірки. Термін перевірки не перевищує встановленої законодавством тривалості, а тому наказ відповідає вимогам законодавства. Посилання позивача на відсутність у наказі підстав для проведення перевірки є необґрунтованими та безпідставними, оскільки в даному наказі зазначено, що його винесено на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 року відкрито провадження за правилами загального провадження. Призначено підготовче засідання на 27.01.2020 року.
11.02.2020 року від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких він зазначив, що під час проведення перевірки встановлено факт реалізації скрапленого газу в кількості 16,32 л. вартістю 12,25 грн. за один літр на загальну суму 199,92 грн. за відсутності відповідної ліцензії. На підставі висновків акту перевірки від 24.07.2019 року №2520/20-40-40-01-08/38954216 контролюючим органом винесено рішення про застосування до позивача фінансових санкцій від 25.07.2019 року №0003364001 на суму 250000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2020 року здійснено заміну відповідача ії правонаступником - Головне управління Державної податкової служби у Харківській області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року закрито підготовче провадження. Розгляд справи по суті призначено на 01.04.2020 року.
01.04.2020 року від позивача надійшли письмові пояснення позов. В яких позивач зазначив, що оскаржуваний наказ не містить посилань на наявність та/або відсутність отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 року зупинено провадження у справі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.12.2020 року.
У судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
У судовому засідання представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзові на позов та у письмових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 23.07.2019 року ГУ ДФС у Харьковській області прийнято наказ № 5221 про проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» на підставі п.п. 80.2.5 п.80.2 ст.80 (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері обігу пального), п.п.191.1.14, 191.1.16, 191.1.17, 191.1.19 Податкового кодексу України, ч.1 ст.16 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального. Наказано провести працівниками Головного управління ДФС у Харьковській області фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» за місцем фактичного провадження діяльності у господарському об'єкті, який розташований за адресою: вул. Велика Панасівська, 82-а, м. Харків з 24.07.2019 року тривалістю не більше 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01.07.2019 року по день закінчення перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання за дотриманням вимог Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» у сфері обігу пального, проведення інвентаризації його залишків, відбору пробі зразків.
Позивач не погоджуючись з винесеним наказом, вважає його таким, що прямо порушує його права, інтереси та обов'язки, звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктами 3, 8 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення перевірки визначено статтею 80 Податкового кодексу України.
Підставою для винесення Наказу та проведення перевірки є п.п. 80.2.2. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
За вимогами пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу, яка визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Згідно з абзацом третім п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Детально вивчивши зміст оскаржуваного наказу та проаналізувавши норми положень ст. ст. 75-81 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що вимоги до змісту наказу про призначення фактичної перевірки, сформульовані лише в абз. 3 п. 81.1 ст. 81 кодексу, де вказано, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.
Однак, оскаржуваний наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 5221 від 23.07.2019 року на проведення перевірки ТОВ «СКАЙТОРГ», не відповідає вказаним вище вимогам. В оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки. Наказ не містить посилань на наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Таким чином, контролюючим органом в наказі від 23.07.2019р. не зазначено підстав у контексті розуміння п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України для проведення фактичної перевірки підприємства.
Дана правова позиція повністю узгоджується з правовими позиціями викладеними у постановах Верховного суду від 18.05.2018 по справі №813/3977/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 820/4891/18 га від 05 березня 2019 року у справі № 820/4893/18.
Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи наказ на проведення фактичної перевірки ТОВ «СКАЙТОРГ», посилався на загальні підстави прийняття такого наказу, що визначені ст. 80 ПК України.
Отже, оскаржуваний наказ підлягає скасуванню, оскільки прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України.
Також не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що за результатом перевірки відповідачем прийнято акт від 24.07.2019 року №2520/20-40-40-01-08/38954216, оскільки в самому акті позивач зазначив, що до перевірки службові особи відповідача допущені не були в порушення вимог ст. 81 ПКУ.
За приписами ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної податкової служби України у Харківській області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1921,00 грн., понесені позивачем згідно квитанції №3335 від 28.10.2019 року.
Керуючись ст. ст.ст. 241-246, 250, 251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Харківській області № 5221 від 23.07.2019 року.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЙТОРГ» судові витрати у розмірі 1921,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 28 грудня 2020 року.
Суддя О.В. Серьогіна