28 грудня 2020 року Справа № 160/13135/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А; код ЄДРПОУ 43145015), відповідача 2: Державної податкової служби України (040503, м.Київ, Львівська, 8, код ЄДРПОУ 43005393), про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язаня вчинити певні дії, -
15.10.2020 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення комісії головного управління ДПС у Дніпропетровській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:
№ 1868879/2612506638 від 26.08.2020 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 6 від 03.08.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№ 1940843/2612506638 від 17.09.2020 р про відмову у реєстрації податкової накладної №7 від 07.08.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№ 1957556/2612506638 від 23.09.2020 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 8 від 19.08.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№ 2005819/2612506638 від 06.10.2020 р. про відмову у реєстрації податкової накладної № 9 від 01.09.2020 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
-зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 6 від 03.08.2020 р., №7 від 07.08.2020 р., № 8 від 19.08.2020 р., № 9 від 01.09.2020 р., подані ФОП ОСОБА_1 , датою їх фактичного надходження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було надано на реєстрацію податкові накладні № 6 від 03.08.2020 р., № 7 від 07.08.2020 р., № 8 від 19.08.2020 р., № 9 від 01.09.2020 р. та згідно з квитанціями про реєстрацію податкові накладні були отримані податковим органом, проте, реєстрацію зупинено та запропоновано платнику податків надати пояснення та/або документи, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК. Позивачем надані пояснення та необхідні документи. Однак, рішеннями комісії головного управління ДПС у Дніпропетровській області було відмовлено у реєстрації поданих податкових накладних. Позивач вважає, що рішення відповідача-1 про відмову у реєстрації податкових накладних є протиправними, оскільки підстав для зупинення реєстрації не було, а первинні документи фінансово-господарської діяльності та пояснення, які були подані до податкового органу, повністю підтверджують реальність господарських операцій, за результатами яких складені податкові накладні, надіслані для реєстрації. З урахуванням наведеного, рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.
Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 р. був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На виконання умов ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 р. позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до п.3 ч.6 КАС України дана справа є справою незначної складності та згідно з ст. ст. 257, 262 КАС України розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 2 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 5 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
01.12.2020 року від відповідача 1: головного управління ДПС України надійшов відзив, в якому останнім зазначено, що комісією головного управління ДПС України у Дніпропетровській області прийняті рішення про відмову в реєстрації податкових накладних № 6 від 03.08.2020 р., №7 від 07.08.2020 р., № 8 від 19.08.2020 р., № 9 від 01.09.2020 р., у зв'язку з ненаданням позивачем необхідних документів, які підтверджують здійснення господарської операції. У задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.
Відповідач 2: Державна податкова служба України правом на надання відзиву не скористалась.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
Позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець 14.01.2002 р., запис про державну реєстрацію №2 227 017 0000 024035, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В02 № 529186 та перебуває на податковому обліку в органах ДПС України.
З 10.07.2007 року ФОП ОСОБА_1 є платником податку на додану вартість.
Видами господарської діяльності позивача, що визначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: будівництво інших споруд, н.в.і.у. (код КВЕД 42.99), покриття підлоги й облицювання стін (код КВЕД 43.33), надання в оренду будівельних машин і устаткування (код КВЕД 77.32), ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (код КВЕД 95.11), оптова торгівля хімічними продуктами (код КВЕД 46.75), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), виготовлення виробів із бетону для будівництва (код КВЕД 23.61).
Позивач у власній підприємницькій діяльності використовує наступне виробниче обладнання: бункер конусний, ваги товарні ПРОК ВТ-300 до 300 кг, генератор бензиновий Forte FG6500E потужність 5 кВт, дрель ударна Hitachi DV16 V Bkack, електролобзик Hitachi СJ 65V3, інвертор Evo IRC-160P, машина для розгладжування поверхні бетону CRT836-4U, машина для розгладжування швів FGF-100, нивелир роторний лазерний Nivel System NL 510, перфоратор Bosch GBN 2-26 DFR, перфоратор AEG KH24IE 800 Вт, пилка дискова, EVO M1Y-YH5-185, пилосос промисловий SVC-302, рейка телескопічна 5 м, терка магнезіальна, шлифовальна машина Makita GA, шліфмашинка кутова Makita GA9020SF, шліфовальна машинка кутова Einhell NC-AG 125/1, шкребок металевий для бетону, шуруповерт Compass ED-106, шуруповерт Sparky BVR 63E та інше (повний перелік зазначено в списках обладнання, які додано до адміністративного позову). Виробниче обладнання позивач зберігає на складі ТОВ «Інваріант» згідно з договором оренди приміщення № 03/07/20 від 01.07.2020 р., укладеного між ТОВ «Інваріант» та ФОП ОСОБА_1 , а також у гаражі, який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Все електричне обладнання позивача пройшло перевірку в електротехнічній лабораторії ТОВ «Енергопромпостач», що підтверджується протоколами про перевірку ізоляції електроінструменту від 28.07.2020 р.
Між ФОП ОСОБА_1 (підрядник, позивач) та дочірнім підприємством з іноземною інвестицією «Сантрейд» (замовник) було укладено договір підряду №30602020-ФР від 30.06.2020 р.
Відповідно до п. 1.1. якого підрядник бере на себе зобов'язання за завданням Замовника на свій ризик, своїми чи залученими силами і засобами, в межах договірної ціни, виконати всі передбачені договором роботи, а також у встановлений договором строк здати замовнику закінчені роботи, а замовник зобов'язується прийняти результати робіт і оплатити вартість виконаних підрядником робіт згідно умов даного договору.
Згідно з п. 1.2. договору підряду № 30602020-ФР від 30.06.2020 р. предметом даного договору є роботи, детальний перелік, види та обсяги яких передбачено у кошторисній документації (договірній ціні) до даного договору (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 3.2. договору підряду № 30602020-ФР від 30.06.2020 р. замовник здійснює розрахунки за виконані роботи протягом 3-х банківських дів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт на підставі рахунку-фактури, наданого підрядником, та, у випадку, якщо підрядник є платником ПДВ, зареєстрованої податкової накладної.
Дотримуючись умов договору підряду № 30602020-ФР від 30.06.2020 р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 та дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд», позивач виконав роботи по ремонту підлоги на навантажувальній рампі і в приміщенні складу готової продукції. Дочірнє підприємство з іноземною інвестицією «Сантрейд» виконані позивачем роботи прийняв без зауважень, про що сторони склали та підписали акти здачі - приймання робіт № 4 від 03.08.2020 р. на суму 317 160,60 грн з ПДВ, № 5 від 07.08.2020 р. на суму 386 424,00 грн з ПДВ, № 6 від 19.08.2020 р. на суму 569 884,80 грн з ПДВ, № 7 від 01.09.2020 р. на суму 178 134,36 грн з ПДВ та перерахував грошові кошти за виконанні роботи.
За фактом настання першої з подій (виконанням робіт) позивач склав та подав для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні:
- №6 від 03.08.2020 р. на загальну суму 317 160,60 грн з ПДВ;
- №7 від 07.08.2020 р. на загальну суму 386 242,00 грн з ПДВ;
- №8 від 19.08.2020 р. на загальну суму 569 884,80 грн з ПДВ;
- № 9 від 01.09.2020 р. на загальну суму 178 134,36 грн з ПДВ.
При спробі реєстрації вищезазначених податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивачем отримано квитанції, відповідно до змісту яких: документ прийнято, реєстрацію зупинено. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК, для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН. Позивачем були надіслані повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо ПН/РК, реєстрацію яких зупинено, в яких було надано пояснення та первинні документи.
Рішеннями про реєстрацію або відмову в реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних №1868879/2612506638 від 26.08.2020 р., №1940843/2612506638 від 17.09.2020 р., №1957556/2612506638 від 23.09.2020 р., 2005819/2612506638 від 06.10.2020 р. було відмовлено в реєстрації податкових накладних №6 від 03.08.2020 р., №7 від 07.08.2020 р., №8 від 19.08.2020 р. у зв'язку із ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано повинні бути підкреслені), жодного документу з наведеного переліку документів комісією з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН не було підкреслено та №9 від 01.09.2020 р., з підстави: «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства».
Не погодившись з прийнятими рішеннями від №1868879/2612506638 від 26.08.2020 р., №1940843/2612506638 від 17.09.2020 р., №1957556/2612506638 від 23.09.2020 р., 2005819/2612506638 від 06.10.2020 р. позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.201.1ст.201 Податкового кодексу Українина дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;
2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно зУКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;
3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07 грудня 2017 року № 2245-VIII (далі - Закон № 2245-VIII), яким змінена редакція пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2245-VIII Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11 грудня 2019 року, якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).
Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до п.2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.
Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту "а" або "б" пункту 185.1 статті 185, підпункту "а" або "б" пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Згідно з п.5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку № 1165).
Додатками №1 та №3 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначені Критерії ризиковості платника податку на додану вартість та Критерії ризиковості здійснення операцій відповідно.
Відповідно до п.26 Порядку №1165 комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, передбачено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №520 від 12.12.2019р. (далі - Порядок №520).
Положеннями пунктів 2-13 Порядку №520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу .
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній /розрахунку коригування.
Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).
Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
ДПС розміщує та постійно оновлює на своєму офіційному веб-порталі відомості щодо засобів електронного зв'язку, за допомогою яких можуть подаватися письмові пояснення та копії документів.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:
ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;
та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;
та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення.
Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.
Як зазначалася вище оскаржувані рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняті, у зв'язку із ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Разом з тим, форма рішень передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені, а також, к разу наявності, обставин заповнюється відповідна графа «Додаткова інформація».
Проте, в порушення наведених вимог законодавства оскаржувані рішення містять лише загальний перелік документів, передбачений формою такого рішення (додаток до вказаного Порядку), і підкреслення документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано, не містять, але в графі «Додаткова інформація» вказано про відсутність видаткових накладних.
Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.
Тобто, первинним об'єктом судового дослідження в даній справі є обставини, за яких відповідач вчинив дії при зупиненні реєстрації податкових накладних. Підставою для таких дій мають бути: чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідних господарських операцій; конкретний перелік документів, перелік яких встановлений податковим законодавством.
Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до перевірки були надані первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, а саме: договір підряду № 30602020-ФР від 30.06.2020 р., документи щодо придбання необхідних матеріалів відповідно до технічного завдання у наступних суб'єктів господарювання: ТОВ «Епіцентр К» згідно товарного чеку № Кнк/KR-0786985 від 24.09.2018 р. на загальну суму 1 498,98 грн з ПДВ, видаткової накладної № Ррз/KR-0074177 від 01.07.2019 р. на загальну суму 5 735,15 грн з ПДВ, видаткова накладна № Ррз/KR-0074177 від 01.07.2019 р. на суму 6 882,18 грн, товарний чек № Кнк/DT-1134890 від 12.08.2020 р. на загальну суму 1 669,52 грн з ПДВ; ФОП ОСОБА_2 згідно з видатковою накладною № 13/12 від 18.12.2019 р. на загальну суму 15 120,00 грн з ПДВ, згідно з видатковою накладною № 09/08 від 21.08.2020 р. на загальну суму з ПДВ 411 366,00 грн з ПДВ; ТОВ «Комплекс будівельних послуг» згідно видаткової накладної № 488 від 27.09.2018 р. на загальну суму 250 396,50 грн з ПДВ. Розрахунки із зазначеними постачальниками позивач здійснив згідно з наступними платіжними дорученнями: № 961 від 21.08.2020 р. на суму 351 366 грн, № 975 від 07.09.2020 р. на суму 60 000,00 грн - перераховано грошові кошти ФОП ОСОБА_2 .
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Отже, в оскаржуваних рішеннях № 1868879/2612506638 від 26.08.2020 р, №1940843/2612506638 від 17.09.2020 р., № 1957556/2612506638 від 23.09.2020 р., №2005819/2612506638 від 06.10.2020 р. не наведено обґрунтованих причин відмови в реєстрації податкових накладних № 6 від 03.08.2020 р., №7 від 07.08.2020 р., № 8 від 19.08.2020 р., № 9 від 01.09.2020 р., не вказано чіткі критерії оцінки ступеня ризиків відповідної господарської операції та не конкретизовані підстави, з яких відповідач не визнав надані акти приймання-передачі.
Згідно з ч. 1ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, суд вважає, що рішення №1868879/2612506638 від 26.08.2020 р, №1940843/2612506638 від 17.09.2020 р., №1957556/2612506638 від 23.09.2020 р., №2005819/2612506638 від 06.10.2020 р. про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування №6 від 03.08.2020 р., №7 від 07.08.2020 р., №8 від 19.08.2020 р., №9 від 01.09.2020 р. не відповідають вимогам п.п. 1, 3 ч. 2 КАС України, оскільки винесені контролюючим органом не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 6 від 03.08.2020 р., №7 від 07.08.2020 р., № 8 від 19.08.2020 р., № 9 від 01.09.2020 р., подані ФОП ОСОБА_1 , датою їх фактичного надходження, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно з пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:
прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;
набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);
неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.
Відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
У відповідності до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 21-1465а15 встановлено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Положеннями КАС України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У разі задоволення позову суду надано право прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.
З викладеного вище слідує, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Окрім цього, суд зазначає, що Податковим кодексом України визначено правові наслідки відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Така податкова накладна не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних, у свою чергу, є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Відтак, відсутність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних впливає на правовий стан платників податків. Покупець товарів позбавляється права на формування податкового кредиту за рахунок відповідних сум, а продавець може зазнати небажаних для нього наслідків у вигляді проведення його позапланової перевірки.
У разі надходження до ДПС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених Порядком, або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
З наведеного вище слідує, законодавством не передбачений інший ефективний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відмінний від зобов'язання ДПС зареєструвати податкову накладну в ЄРПН, у зв'язку з чим, суд зробив висновок про обґрунтованість заявленого позивачем способу захисту права, порушеного оскаржуваними рішеннями.
Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №822/1878/18, яка в силу вимог ч.5 КАС України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Зазначене вище має наслідком задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №6 від 03.08.2020 р., №7 від 07.08.2020 р., №8 від 19.08.2020 р., №9 від 01.09.2020 р. року днем їх фактичного надходження.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу норми вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13.06.2006, пп. 18 рішення «Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
Згідно із статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.
Суд наголошує, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
При цьому, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Судом не встановлено, що загальний порядок виконання судового рішення не дасть очікуваного результату, або що відповідач буде створювати перешкоди для його (рішення) виконання і позивачем не надано жодних доказів на спростування зазначеної обставини.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по справі та зобов'язання відповідача подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений судом строк у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 6306,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №1023 від 22.10.2020 року та у розмірі 2102,00 грн, що підтвеоджується платівжним дорученням № 1005 від 12.10.2020 року (6306,00 + 2102,00 = 8408,00).
Оскільки позовну заяву задоволено, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 8408,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України пропорційно до задоволених позовних вимог.
Стосовно позовної вимоги позивача про стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 14400,00 грн. суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне адміністративне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу зробити висновок про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
До матеріалів справи представником позивача додано:
- договір про надання правової (правничої) допомоги від 07.10.2020 року;
- додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги № 07/10/1 від 07.10.2020 року;
- рахунок на оплату № 1210/1 від 12.10.2020 року;
- платіжне доручення № 1004 від 12.10.2020 року;
- акт надання послуг № 1/1210 від 12.10.2020 року.
Визначена сума витрат на професійну правничу допомогу заявлена у розмірі 14400,00 грн, відповідно до додаткової угоди № 1, складається з наступних наданих адвокатом послуг:
- аналіз законодавства, що стосується предмета спору, дослідження судової практики - 4400,00 грн;
- збирання та аналіз документів, які можуть бути використані як докази у справі - 5000,00 грн;
- підготовка позовної заяви та підготовки копій документів до позовної заяви відповідно до кількості сторін та подання позову до суду - 5000,00 грн.
Всього на суму 14400,00 грн.
Предстанивком відповідача 1: головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надані до суду заперечення по суті заявленої позовної вимоги, в яких зазначено, що розмір гонорару за ведення справи є неспівмірним з ціною позову, складністю справи і виконаних робіт, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих послуг, значенням справи для сторони, а погодинні ставки є завищеними, і вартість послуг значно завищена.
Також зазначено, що витрати на аналіз законодавства, судової практики, підготовку додаткових пояснень чи інших процесуальних документів, які не є заявами по суті справи, і вчинення (виконання) яких не вимагається, згідно з процесуальним законом, не можуть бути відшкодовані, оскільки не є обов'язковими для відшкодування відповідно до законодавства. Крім того, справа яка розглядається по своїй суті є не складною, й слухається вона в порядку спрощеного провадження. Доводи і позиція позивача протягом усього часу розгляду справи не змінювалася, що проявляється у змісті заяв по суті справи.
Роботи про які зазначено в акті на суму 14400 грн., адвокатом витрачено занадто велику кількість часу на аналіз законодавства, підготовку документів, підготовку до розгляду справи у суді тощо, але з огляду на незначну складність справи, ці речі не вимагають такої кількості часу як про це вказано в детальному описі робіт та акті про надання правової допомоги. До суду не надано детальний опис виконаних робіт, у зв'язку не можливо зрозуміти, яку саме роботу було виконано, як вона вплинула на розгляд означеної справи.
У задоволенні вимоги на відшкодування витрат на правничу допомогу просив відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи про розподіл судових витрат, суд зробив наступні висновки.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Верховним Судом в постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мали бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути підтверджена в матеріалах справи.
Проте, суд звертає увагу на те, що частина з наданих послуг не може бути віднесена до правничої допомоги, зокрема, аналіз законодаства, що стосується предмета спору, дослідження судової практики та збирання та аналіз документів, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, згідно з п.4 ч.1 ст.1 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5.07.2012 №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У п. 9 ч.1 ст.1 Закону №5076-VI установлено, зокрема, представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 закону №5076-VI).
Відповідно до ст.19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності є:
- надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
-захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення;
- надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні;
-представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні;
- представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами;
- представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ;
- надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Аналіз адвокатом законодавства, що стосується предмета позову, дослідження судової практики -йдеться про окрему оплату цієї роботи, проте, суд робить висновок, що її слід у звіті деталізувати, наприклад, дати перелік назв науково-практичних монографій, коментарів, публікацій, які вивчалися тощо.
Суд також враховує, що позивач, в порушення частини 4 статті 134 КАС, не надав детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом щодо аналізу законодавства під час підготовки до судового процесу, який є необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат.
Відсутність детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням витраченого часу на відповідні види робіт, ставить під сумнів, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Так, матеріали заяви не містять, а представником позивача не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу з аналізу адвокатом законодавства, що стосується предмета позову, дослідження судової практики у розмірі 4400,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Крім того, послуги щодо аналізу законодавства, що стосується предмета позову, дослідження судової практики у розмірі 4400,00 грн та послуг щодо збирання та аналізу документів, які можуть бути використані, як докази у справі у розмірі 5000,00 грн є аналогічними та представником позивача не надано посянення, що саме входило до аналізу законодавства, що стосується предмета позову, дослідження судової практики та до збирання та аналізу документів, які можуть бути використані, як докази у справі.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
З огляду на викладене, суд зробив висновок про часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат у розмірі 5000,00 грн
Керуючись ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача 1: головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А; код ЄДРПОУ 43145015), відповідача 2: Державної податкової служби України (040503, м.Київ, Львівська, 8, код ЄДРПОУ 43005393), про визнання протиправними, скасування рішень та зобов'язаня вчинити певні дії - задоволити.
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 26.08.2020 №1868879/2612506638 .
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 6 від 03.08.2020 р. фактичною датою її подання.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 17.09.2020 №1940843/2612506638.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №7 від 07.08.2020 р. фактичною датою її подання.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 23.09.2020 №1957556/2612506638.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 8 від 19.08.2020 р фактичною датою її подання.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 06.10.2020 № 2005819/2612506638.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 9 від 01.09.2020 р. фактичною датою її подання.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1: головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А; код ЄДРПОУ 43145015) у розмірі 4204,00, відповідача 2: Державної податкової служби України (040503, м.Київ, Львівська, 8, код ЄДРПОУ 43005393) у розмірі 4204,00 грн сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
У задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення - відмовити.
Стягнення на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 14400,00 грн. - задоволити частково.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1: головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17А; код ЄДРПОУ 43145015) сплачені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
У задоволенні решти витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук