08 грудня 2020 року Справа № 160/12553/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/12553/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
07.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 01 січня 2018 року - 50 відсотків, а з 01 січня 2019 років - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року, виходячи з 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
- встановити судовий контроль за виконання рішення суду шляхом зобов'язання керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/З858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року у наведеній справі, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 10З «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» пунктом 2 якої визначено порядок виплати перерахованих підвищених пенсій з 1 січня 2018 р., а саме: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Позивач вказує на те, що з 05.03.2019 року відповідач мав виплачувати йому пенсію у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. При цьому, позивач вважає, що право на виплату 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року виникло не 05.03.2019 року , а з 01.01.2018 року, оскільки у період виплати йому пенсії з 01 січня 2018 року - 50%, а з 01 січня 2019 року -75 відсотків суми підвищення пенсії діяв протиправний пункт 2 Постанови № 103. Таким чином, суд має повне право не застосовувати протиправний пункт 2 Постанови № 103 під час його дії до 05.03.2019 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Заперечуючи проти позовних вимог позивача, представником ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 27.10.2020 року до суду надано відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначав, що ним правомірно здійснювалася виплата позивачеві підвищення до пенсії, визначеного станом на 01.01.2018р., не у повному розмірі (100%), оскільки п.2 постанови Кабінету Міністрів від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" визначено, що виплата перерахованих відповідно до п.1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50%; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75%; з 1 січня 2020 року - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. При цьому зазначено, що пункти 1, 2 постанови КМУ № 103, які застосовані відповідачем при виплаті пенсії позивачу були визнані протиправними і нечинними у судовому порядку рішенням суду у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, а відтак, ураховуючи наведені вище положення процесуального закону, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно - правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
06.11.2020 року позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву, в якій він підтримав позицію викладену в позовній заяві.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262) з урахуванням основного розміру пенсії 89% відповідних сум грошового забезпечення, враховуючи вислугу років - 33 роки.
В 2018 році Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2018 року, у зв'язку зі зміною грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 та №103.
Враховуючи проведений перерахунок підсумок пенсії становив 5 153, 1грн., з урахуванням попередньої суми пенсії 2 117, 45 грн. та підвищення 3 035, 65 грн. (100% від 3035, 65 грн.). Згідно постави КМУ №103 від 21.02.2018 року підвищення складає 3035, 65 грн., з них виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення 1517, 83 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення 2276,74 грн.; з 01.01.2020 року щомісячно 100% від підвищення 3035, 65 грн.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з частиною 4 статті 63 Закону №2262-XII, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Статтею 51 Закону №2262 передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.
Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Порядок проведення перерахунку таких пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393" (далі - Порядок №45).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII (далі - Закон №1774) частину 4 статті 63 Закону №2262 викладено у новій редакції: "Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій".
Таким чином, із прийняттям Закону №1774 Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження визначати не лише порядок, а й умови та розмір перерахунку пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Так, 24.02.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (ділі - Постанова №103).
Зазначеною постановою були внесені зміни, зокрема і до пунктів 1, 2 Порядку №45, які викладені у новій редакції: "Пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"(далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Постанови №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України №2262-ХІІ до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції, чинній на дату проведення перерахунку пенсії позивача, далі - постанова №704), зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Служби безпеки згідно з додатком 4; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах згідно з додатком 15; розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.
Пунктом 4 вказаної Постанови установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Згідно з пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 постановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 у таких розмірах: з 1 січня 2018 - 50 відсотків; з 1 січня 2019 по 31 грудня 2019 - 75 відсотків; з 1 січня 2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
Тобто, пунктом 2 зазначеної Постанови визначений порядок, яким виплата позивачу сум підвищення перерахованої пенсії, що мали бути перераховані та виплачені в період з 01.01.2018, фактично зменшена та розстрочена на значний термін, що порушує право останнього на отримання всієї суми підвищеної пенсії.
Поряд з цим, суд зауважує, що норми Закону України №2262-ХІІ не передбачають можливості розстрочення виплати сум підвищення до перерахованих пенсій у зменшеному розмірі.
Відповідно до статті 11 Закону України №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Загальний порядок виплати пенсій визначений статтею 52 Закону України №2262-ХІІ, відповідно до частини третьої якої виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
Згідно з приписами пунктів 1 та 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Приписами частини 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 р. N 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, як приписи статті 1-1 Закону № 2262, так і приписи пункту 5 частини 1 ст. 49 Закону № 1058 визначають, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, зокрема і припинення виплати пенсії, може бути здійснена лише шляхом внесення змін до законів, а не шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів, які по іншому, ніж в законі, визначають такі умови і норми.
Законодавець в цих випадках не делегував право встановлювати інші випадки припинення виплати пенсії іншим владним суб'єктам, у зв'язку з чим, виплата пенсії позивачеві в частині припинена (зменшена) не з підстав, передбачених Законом № 1058 є неправомірною.
Постанова КМУ № 103 є підзаконним нормативно-правовим актом, у зв'язку з чим при вирішенні спірних правовідносин слід керуватися правовим актом, який має вищу юридичну силу, в даному випадку Законами № 2262 і № 1058, які не передбачають можливості невиплати особі-пенсіонеру частини нарахованої пенсії на підставі рішення Кабінету Міністрів України. Натомість, як зазначалось вище ч. 3 ст. 52 Закону № 2262 містить чіткий припис про виплату пенсії за поточний місяць загальною сумою, тобто у повному обсязі, і виключень з цього правила ні Закон № 2262, ні Закон № 1058 не передбачають.
Такий підхід при застосуванні норм права узгоджується з приписами ч. 3 ст. 7 КАС України, відповідно до якої у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
При цьому, суд враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
До того ж рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в якій суд касаційної інстанції вказав на відсутність у Кабінету Міністрів України права здійснювати розстрочку виплати перерахованої пенсії, оскільки системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262-ХІІ свідчить про те, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Також, суд вважає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018 підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Захист прав власності» і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати «майном» у значенні цього положення, отже, невиплата вказаних сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, в тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов'язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід'ємними елементами принципу правової держави (Rechtstaat) та верховенства права.
Так у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заява № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини вказав, що якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (пункт 35).
У справі "Кечко проти України" (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Зазначена правова позиція, викладена постанові Верховного Суду від 23.04.2020 року у справі №2040/7219/18.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів щодо правомірності своїх дій.
Окремо суд зазначає, що правова позиція, викладена у рішенні Верховного Суду від 6 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, про необхідність виплати пенсії в повному обсязі з 5 березня 2019 року не підлягає застосуванню у цій справі щодо періоду з 1 січня 2018 року по 4 березня 2019 року, оскільки він не був спірним у зразковій справі і відповідно Верховний Суд розглядав правовідносини в межах заявлених позовних вимог, про що безпосередньо зазначено у рішенні.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно у 2018-2019 роках виплачував позивачу пенсію у меншому, ніж нараховано, розмірі без урахування 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року, а тому повинен виплатити позивачу недоплачену у зв'язку з такими діями суму пенсії.
Щодо вимоги позивача встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Вказана норма кореспондується з положенням пункту 1 частини 6 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у резолютивній частині рішення суду першої інстанції може бути встановлений строк для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання судового рішення, якщо воно вимагає вчинення певних дій.
Таким чином, вказаними нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Під час прийняття рішення судом не встановлено обставин, які свідчили б про необхідність встановлення судового контролю за виконанням даного рішення відповідачем.
Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судовий збір підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача у розмірі 840, 80 грн., сплата якого підтверджується квитанцією про сплату № 80142 від 07.10.2020 року.
Згідно з частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 01.01.2018 року - 50%, з 01.01.2019 року - 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум, ОСОБА_1 з 01.01.2018 року виходячи зі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська