18 грудня 2020 року Справа № 160/13504/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду
України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України, в якій просить:
визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) щодо зменшення відсоткового рівня грошового забезпечення з 62 відсотків, з яких позивачу - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), було призначено основний розмір пенсії за вислугу років до 45 відсотків при проведенні перерахунку та виплаті йому пенсії з 01 січня 2016 року;
зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії позивачу - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з урахуванням загального розміру призначеної йому пенсії за вислугу років із розрахунку 62 відсотків від його грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2016 року, однією сумою з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) у встановлений судом строк з моменту набрання рішенням законної сили, подати звіт про виконання цього рішення з наданням відповідних розрахунків перерахунку та виплати донарахованої частини пенсії позивачу - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він є пенсіонером МВС та йому було призначено пенсію у 2005 році у розмірі 62% грошового забезпечення.
Однак, позивач стверджує, що під час перерахунку пенсії у 2016 році розмір його пенсії було встановлено на рівні 45 % грошового забезпечення.
Позивач вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії за вислугу років з 62 % на 45% грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії є протиправними та такими, що суперечать вимогам діючого законодавства і такими, що порушують його права.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.
30 листопада 2020 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій останній заперечив проти позову та зазначив, що позивачу не змінювався відсоток грошового забезпечення, як було на момент виходу на пенсію 62% грошового забезпечення, так і при перерахунку по постанові Кабінету Міністрів України №103 з 1 січня 2016 р. перерахунок був зроблений виходячи з 62% грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером органів МВС.
З 22.11.2005 р., після звільнення зі служби у відставку за віком позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), норми якої визначають розміри пенсій за вислугу років, що призначаються у процентах до відповідних сум грошового забезпечення, з яких ці пенсії обчислюються.
Основний розмір пенсії позивачу було встановлено з розрахунку 62% грошового забезпечення, яке бралось для обчислення пенсії, що підтверджується копією висновку пенсійного відділу УМВС України в Дніпропетровській області.
06.08.2020 р. позивач звернувся за роз'ясненням до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо перерахунку його пенсії.
На вказане звернення відповідач надіслав листа до позивача, в якому повідомив, що на виконання Постанови № 103 йому було проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 на підставі довідки, яка надана ліквідаційною комісією ГУМВС України в Дніпропетровській області, з наступних видів грошового забезпечення:
посадового окладу 3600,00 грн.;
окладу за спеціальним званням 2200,00 грн.:
45% надбавки за стаж служби 2610,00 грн.;
15% надбавки за службу в умовах режимних обмежень 540,00 грн.;
1,39% премії 124,41 грн.
Всього грошове забезпечення: 9074,41 грн.
Розмір пенсії 62% складає 5 626,13 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом 8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Таким чином, Законами № 3668-VІ та № 1166-VІІ, були внесені зміни до ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, яким змінено відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії.
При цьому слід звернути увагу, що ні положеннями Закону України № 1166-VІІ, ні положеннями Закону № 2262-XII не передбачено проведення після 01.04.2014 перерахунку раніше призначених пенсій, виходячи з нового (зменшеного) відсотку відповідних сум грошового забезпечення.
Суд зазначає, що процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом їх проведення. Норми, які визначають механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям, встановлені ст. 63 Закону № 2262-XII.
Тому, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином, зміна максимального розміру пенсії, що відбулася у ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" після призначення пенсії позивачу, не є підставою для зменшення розміру призначеної позивачу пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Частиною 3 статті 1-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Однак, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" також не передбачено зменшення встановленого на момент призначення пенсії відсотку основного розміру пенсії у разі проведення її перерахунку.
Отже, суд зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні відсоткового розміру пенсії не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.03.2018 у справі №564/2288/16-а (№К/9901/23573/18).
Слід також зазначити, що згідно ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (Рішення № 5-рп/2002).
Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Також, у Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 Конституційний Суд зазначив, що утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обов'язком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.
Отже, виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.
Приймаючи рішення по справі, суд враховує, що пенсія позивачу була призначена з розрахунку 62 % від грошового забезпечення на час виходу на пенсію.
Крім того, на виконання постанови КМУ №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» позивачу було здійснено перерахунок призначеної пенсії з 01.01.2016 р. також з розрахунку 62% грошового забезпечення.
Таким чином, позивач помилково стверджує, що при перерахунку його пенсії основний її розмір був встановлений на рівні 45 процентів грошового забезпечення замість 62 процентів.
В рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № Пз/9901/58/18 (240/5401/18) Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 (провадження №11-198заі19) рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.02.2019 залишене без змін
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі розгляду справи відповідач довів правомірність своїх дій, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник