м. Вінниця
28 грудня 2020 р. Справа № 120/5340/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Шаргородського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Героїв Майдану, 296, м. Шаргород, Вінницька область, 23500) про зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (далі - позивач) до Шаргородського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що 01.09.2020 звернулася до Шаргородського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із зверненням, щодо обміну паспорта серії НОМЕР_1 , у зв'язку із не вклеюванням фотокартки в паспорт із досягненням 45 років. Також в заяві позивач зазначила, що відмовляється від отримання паспорта нового зразка та присвоєння будь - яких унікальних номерів.
На вказану заяву відповідач листом від 12.09.2020 № С-15/6/0540-20/220-20 відмовив в обміні паспорта у зв'язку із не вклеюванням фотокартки в паспорт із досягненням 45 років, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302" передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Вважаючи відмову протиправною, з метою захисту своїх прав та інтересів, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою від 06.10.2020 відкрито провадження у справі та відповідно до ст. 262 КАС України вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 КАС України.
26.10.2020 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. При цьому відповідач зазначає, що позивачу була надана відповідь на звернення, роз'яснено правила та процедуру оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. Отже, на думку відповідача, за відсутності об'єктивного порушення прав чи законних інтересів особи, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Також відповідач вказав, що процедура оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, врегульована нормами Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС від 06.06.2019 № 456, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 (далі - Тимчасовий порядок № 456).
Згідно розділу 4 Тимчасового порядку № 456, для обміну паспорта особа, подає перелік документів, які визначені Тимчасовим порядком № 456.
Натомість позивач звернулася до територіального підрозділу з неповним переліком документів, а саме не надано рішення суду.
Відтак, відповідач вважає, що територіальний орган ДМС діяв у межах своїх повноважень та в спосіб, що передбачені чинним законодавством, а тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Дослідивши наявні у справі докази, письмові аргументи, викладені учасниками справи у позовній заяві та відзиві, суд встановив наступне.
Позивач 01.09.2020 звернулася до Шаргородського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області із зверненням, щодо обміну паспорта серії НОМЕР_1 , у зв'язку із не вклеюванням фотокартки в паспорт із досягненням 45 років. Також в заяві позивач зазначила, що відмовляється від отримання паспорта нового зразка та присвоєння будь - яких унікальних номерів.
На вказану заяву відповідач листом від 12.09.2020 № С-15/6/0540-20/220-20 відмовив в обміні паспорта у зв'язку із не вклеювання фотокартки в паспорт із досягненням 45 років, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302" передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду з цим адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Предметом оскарження є відмова Шаргородського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області в обміні наявного у позивача паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Шаргородським МВ УМВС України у Вінницькій області 05.05.1998, на паспорт громадянина України у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року, у зв'язку із не вклеювання фотокартки в паспорт із досягненням 45 років. Отже, при розгляді цієї справи, суд має надати оцінку мотивам такої відмови на предмет відповідності чинним нормативно-правовим актам.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд враховує, що 19.09.2018 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) за позовом фізичної особи до Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаною постановою визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі позивачу (фізичній особі) паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати позивачу (фізичній особі) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Згідно з пунктами 21, 22 частини першої статті 4 КАС України:
типові адміністративні справи - це адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги;
зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.
В силу вимог ч. 10 ст. 290 КАС України в рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: а) ознаки типових справ; б) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; в) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.
На виконання зазначених вимог у постанові від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 Велика Палата Верховного Суду навела такі ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Крім того, у вказаному рішенні Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що висновки у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт № 2503-XII.
Таким чином, обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору між сторонами та заявлені позовні вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Правило подібного змісту містить також частина шоста статті 13 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому необхідно зважати на те, що згідно з п. 1 ч. 5 ст. 291 КАС України рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
В цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах забезпечується єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумереску проти Румунії" (Judgment in the case of Brumarescu v. Romania) принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права. Для того, щоб судове тлумачення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно, щоб судові рішення були розумно передбачуваними.
Єдність судової практики є запорукою довіри громадян до судової влади, якщо суди у одних і тих самих правовідносини застосовуватимуть одні і ті самі норми законодавства, не інтерпретуючи їх на власний розсуд. Завдяки забезпеченню єдності судової практики реалізується конституційний принцип рівності всіх громадян перед законом і судом, гарантуватиметься стабільність правопорядку, об'єктивність та прогнозованість правосуддя.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад учасників цієї справи, зміст позовних вимог та підстави позову, зокрема те, що позивач просить видати паспорт громадянина України відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ, враховуючи правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, а тому визнається судом типовою справою.
Відтак при вирішенні цієї типової справи суд, з огляду на приписи ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17.
Так, вирішуючи зазначену зразкову справу, Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних відмова територіальних органів ДМС України у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, є протиправною.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2020 позивач звернулась із письмовою заявою до відповідача, у якій просила обміняти паспорта серії НОМЕР_1 у зв'язку із не вклеюванням нею фотокартки в паспорт із досягненням 45 років (паспорт зразка 1994 року).
Однак, відповідачем листом від 12.09.2020 № С-15/6/0540-20/220-20 відмовив в обміні паспорта у зв'язку із не вклеюванням фотокартки в паспорт із досягненням 45 років, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 "Про внесення змін до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302" передбачено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Відповідно до п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок 302), обмін паспорта здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла 45-річного віку ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте у місячний строк із відповідною заявою про вклеювання фотокартки не звернулась, що свідчить про порушенням передбаченого Положенням 2503-ХІІ та Порядком № 302 строку для звернення із такою заявою.
Втім, 01.09.2020 позивач звернулась із заявою щодо обміну паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , з огляду на не вклеювання при досягненні 45-річного віку фотокартки у паспорт.
Суд зазначає, що оскільки позивач звернулася із заявою про обмін паспорта, з огляду на не вклеювання фотокартки, такий підягає обміну.
З огляду на викладене Шаргородський районний відділ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області діяв неправомірно, оскільки п. 6 Порядку 302, обмін паспорта здійснюється у разі якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток.
Поряд з цим, суд ще раз наголошує на тому, що право особи на отримання паспорта у вигляді книжечки, а не у вигляді ID-картки, та обов'язок Держави забезпечити альтернативу в отримані паспорта громадянина України, підтверджене постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Водночас висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, не лише повинні враховуватись судами нижчих інстанцій, але є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Про це безпосередньо зазначено у ч. 5 ст. 13 Закон № 1402-VIII.
З огляду на викладене та беручи до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17, суд визнає протиправною відмову відповідача в обміні паспорта громадянина України у формі книжечки, що оформлена листом від 12.09.2020 № С-15/6/0540-20/220-20.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача з приводу того, що справа №120/5340/20 не підпадає під ознаки типової, оскільки про те, що спір у цій справі є аналогічним спору, що розглядався у наведеній зразковій справі № 806/3265/17 свідчать вимоги позивача, зокрема видати паспорт громадянина України у формі книжечки, без передачі будь - яких даних до ЄДДР, без формування (присвоєння) унікального номеру запису в Реєстрі (УНЗР), без відцифрованого підпису, обличчя, відбитків пальців рук, без будь - яких засобів ЄДДР.
Вказані обставини спростовують доводи представника відповідача, що наведені вище судом, а справа № 120/5340/20 є типовою (зразкова справа № 806/3265/17).
Також суд відхиляє посилання відповідача, як на правомірність своєї відмови, на Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456, який визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, оскільки рішенню суду передує порушення прав особи, яка до нього звертається, водночас прийняття такого рішення суду є наслідком розгляду цієї справи.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідач, розглядаючи заяву позивача про обмін паспорта громадянина України зразка 1994 року серії НОМЕР_1 , не надав оцінку обставинам щодо наявності у останньої права на його обмін, тобто розглянув заяву без з'ясування всіх обставин, що мають правове значення.
Враховуючи наведене суд доходить висновку, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2020 щодо оформлення та видачі (заміни) паспорта громадянина України у формі книжечки підлягають задоволенню як похідні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Шаргородського районного відділу управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, що оформлена листом від 12.09.2020 № С-15/6/0540-20/220-20.
Зобов'язати Шаргородський районний відділ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.09.2020 та вчинити дії щодо оформлення та видачі (заміни) їй паспорта громадянина України у формі книжечки з урахуванням висновків суду за результатом розгляду цієї справи.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ); Шаргородський районний відділ управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (вул. Героїв Майдану, 296, м. Шаргород, Вінницька область, 23500)
Повний текст рішення складено: 28.12.2020
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна