58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
24 грудня 2020 року Справа № 926/2577/20
Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/2577/20
за позовом Фізичної особи-підприємця Чучвара Івана Яновича, с. Клячаново Мукачівського району Закарпатської області,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євродорсервіс”, м. Заставна Чернівецької області,
про стягнення заборгованості у сумі 116640,00 грн.,
за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,
представників сторін:
позивача - Шморгун Р.М., адвокат, дов. № 1 від 25.11.2020 (у режимі відеоконференції),
відповідача - не з'явився,
Фізична особа підприємець Чучвар Іван Янович звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євродорсервіс” про стягнення 107591,47 грн. заборгованості за договором № 25/07/2018 від 25.07.2018 на поставку асфальтобетону, в тому числі 91000,00 грн. основного боргу, 5880,77 грн. 3% річних та 10710,70 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі укладеного з відповідачем договору № 25/07/2018 від 25.07.2018 позивач поставив ТОВ “Євродорсервіс” асфальтобетон на загальну суму 221000,00 грн., з яких відповідач сплатив частину в розмірі 130000,00 грн., решту не сплачує, незважаючи на надіслані претензії.
Ухвалою від 04.11.2020 відкрито провадження у справі за позовною заявою ФОП Чучвара І.Я. за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 24.11.2020 з повідомленням сторін, учасникам провадження встановлено строки для подання відзиву на позов та відповіді на відзив.
Іншою ухвалою від 04.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
У зв'язку з неявкою представника відповідача та неподанням відзиву на позов ухвалою від 24.11.2020 розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 08.12.2020.
Ухвалою від 02.12.2020 задоволено клопотання позивача про участь у судовому засіданні 08.12.2020 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку easycon.com.ua.
Ухвалою від 08.12.2020 з урахуванням клопотання відповідача без дати (вхідний суду № 2848 від 27.11.2020) розгляд справи в судовому засіданні відкладено на 24.12.2020, явку представників сторін визначено на їх розсуд, за клопотанням позивача ухвалено провести засідання 24.12.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою онлайн сервісу відеозв'язку easycon.com.ua, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю “Євродорсервіс” строк для подання відзиву на позов та доказів до 22.12.2020, запропоновано сторонам до 24.12.2020 подати акт звірки взаємних розрахунків.
До 24.12.2020 відзиву на позов відповідач не надав, його представник в судове засідання 24.12.2020 не з'явився, причини неявки суду не повідомлено, клопотань, заяв чи інших звернень від відповідача до суду не надходило.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) передбачено, що кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У клопотанні без дати (вхідний суду № 2848 від 27.11.2020) відповідач просив у зв'язку з хворобою керівника товариства і встановленням карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 відкласти розгляд справи до закінчення карантину, продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив і подання доказів, зобов'язати сторони скласти із залученням незацікавленої сторони акт звірки взаєморозрахунків за весь час договірних відносин, надати відповідачеві можливість подати додаткові документи у справі.
Однак, доказів захворювання керівника ТОВ “Євродорсервіс” на коронавірусну хворобу COVID-19 відповідач не надав, що підтверджується актом від 27.11.2020, складеним працівниками відділу документального забезпечення та аналітичної роботи Господарського суду Чернівецької області (а.с. 85).
Обмеження, пов'язані з карантином, що введений в Україні з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, є поважними причинами, які зумовлюють, зокрема, відкладення розгляду справи, поновлення процесуальних строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, та продовження процесуальних строків, встановлених судом (п. 4 Прикінцевих положень ГПК України).
Однак, відповідач не надав доказів, що не має змоги подати відзив на позов саме в зв'язку з карантинними обмеженнями, крім того, участь представників сторін в судовому засіданні 24.12.2020 обов'язковою не визнавалася.
З урахуванням викладеного, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи що участь сторін в засіданні обов'язковою не визнавалася, суд повторно не відкладає розгляд справи, а вирішує її за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами відповідно до астини 9 статті 165 ГПК України.
Представник позивача в судовому засіданні 24.12.2020 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив задовольнити позов.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
25 липня 2018 року між Фізичною особою-підприємцем Чучваром Іваном Яновичем (Постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Євродорсервіс” (Покупець) було укладено договір № 25/07/2018 (далі - Договір поставки), на умовах якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача асфальтобетон, тип Б марки ІІ (Товар) на місці виготовлення, а саме АБЗ с. Гудя Виноградівського району, а відповідач зобов'язався прийняти на місці і оплатити Товар на умовах цього Договору (а.с. 10-13).
Пунктом 1.2 Договору поставки передбачено, що одиниці виміру, ціна Товару за одиницю, його асортимент визначаються в Договорі та накладних.
Відповідно до пункту 3.1.1 Договору поставки Покупець зобов'язаний своєчасно на умовах цього Договору оплачувати вартість Товару, що поставляється.
Згідно з пунктом 5.1 Договору поставки моментом поставки є момент фактичного приймання-передачі Товару сторонами на АБЗ с. Гудя Виноградівського району Закарпатської області, що фіксується підписами на видатковій накладній. Оплата здійснюється після отримання товару.
Ціна за одиницю товару за тонну становить 2600,00 грн. без ПДВ, порядок оплати визначено протягом не більше 7 календарних днів (пункти 6.1.2, 6.1.5 Договору поставки).
Згідно з пунктом 11.1 строк дії Договору поставки визначено з моменту його підписання Сторонами і до 31.12.2018 року, в частині виконання зобов'язань Договір діє до фактичного виконання.
27.07.2018 позивач направив відповідачеві рахунок № СФ-0000013 на оплату товару Асфальтобетон тип Б марки ІІ в кількості 85 тн на загальну суму 221000,00 грн., дійсний до сплати до 03.08.2018 (а.с. 14).
У матеріалах справи в наявності видаткова накладна № РН-0000005 від 27.07.2018, якою засвідчується, що на виконання Договору поставки ФОП Чучвар І.Я. передав, а ТОВ “Євродорсервіс” отримало Асфальтобетон тип Б марки ІІ в кількості 85 тн на загальну суму 221000,00 грн. (з ПДВ) (а.с. 15).
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідач провів часткову оплату товару на суму 130000,00 згідно з платіжним дорученням № 300 від 09.08.2018 (а.с. 16, 19).
Дослідивши зазначене платіжне доручення, суд звернув увагу, що призначенням платежу вказано “плата за асфальт згідно рах. № СФ-0000007 від 27.06.2018”.
Тобто, оплата за вказаним платіжним дорученням здійснена відповідачем не за товар, на оплату якого було виставлено рахунок № СФ-0000013 від 27.07.2018.
Представник позивача пояснив, що між сторонами було укладено кілька договорів поставки асфальтобетону і будівельних матеріалів, а платіж відповідача за рахунком № СФ-0000007 від 27.06.2018 позивач відніс на оплату товару за видатковою накладною № РН-0000005 від 27.17.2018.
Відповідно до пункту 3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 зі змінами, реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Зарахування позивачем коштів відповідача з одним призначенням в рахунок іншого платежу можливе за згодою сторін.
У справі відсутні докази досягнення згоди між сторонами щодо зарахування позивачем платежу відповідача за рахунком № СФ-0000007 від 27.06.2018 в оплату товару, поставленого по видатковій накладній № РН-0000005 від 27.07.2018, для оплати якого був виставлений рахунок № СФ-0000013 від 27.07.2018.
Однак, таке зарахування не збільшує розміру відповідальності відповідача за Договором поставки, тому суд виходить з того, що заборгованість ТОВ “Євродорсервіс” перед ФОП Чучваром І.Я. в сумі 91000,00 грн. (221000,00 грн. - 130000,00 грн.) підтверджується наявними у справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач двічі звертався до відповідача з претензіями про сплату боргу по оплаті за асфальтобетон і будівельні матеріали, однак відповіді не отримав (а.с 30-39).
Частиною 1 статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності до статей 173-174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві, товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Судовим розглядом справи встановлено неналежне виконання відповідачем зобов'язання за Договором поставки щодо оплати поставленого йому товару, зокрема, наявність станом на день розгляду справи судом заборгованості на суму 91000,00 грн.
За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Нормою 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, суд переконався, що компенсаційні платежі у заявлених до стягнення сумах: 5880,77 грн. 3% річних за період з 04.08.2018 по 28.09.2020 та 10710,70 грн. інфляційних втрат за період з 04.08.2018 по 30.06.2020, нараховані правильно (розрахунок а.с. 17-18).
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами у господарському процесі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У ході розгляду справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів, досліджених та оцінених судом у сукупності за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження у повному обсязі та не спростовані відповідачем. Інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, у справі не встановлено.
За таких обставин позов підлягає задоволенню з покладенням на відповідача витрат позивача по сплаті судового збору.
Позивач просить також стягнути з відповідача 10800,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Відповідно до статті 123 ГПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу і витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частинами1-3 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач у позовній заяві заявив про попередню (орієнтовну) суму витрат на правничу допомогу в розмірі 10800,00 грн. та додав до позовної заяви відповідний розрахунок (а.с. 28-29).
Понесення позивачем витрат у розмірі 10800,00 грн. на правову допомогу адвоката у даній справі підтверджується договором № 43/20 про надання правової допомоги від 02.09.2020, укладеним між ТОВ “Юридична компанія “Альянс правової допомоги” і ФОП Чучваром І.Я., рахунком-фактурою № 55 від 02.09.2020, актом приймання-передання наданих послуг від 01.10.2020, квитанцією № 2131710121 від 17.09.2020 на суму 10800,00 грн., меморіальними ордерами від 17.09.202 №№ 2131710117 та 2131710117, посвідченням і свідоцтвом адвоката Шморгуна Р.М. (а.с. 20-27).
Враховуючи, що відповідні витрати позивача підтверджуються в зазначеній в позовній заяві сумі, а позов задоволено повністю, з відповідача належить стягнути на користь позивача 10800,00 грн. відшкодування витрат на правову допомогу
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 20, 126, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця Чучвара Івана Яновича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євродорсервіс” про стягнення заборгованості у сумі 116640,00 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євродорсервіс” (вул. Гагаріна, буд. 9, м. Заставна Чернівецької області, 59400, код ЄДРПОУ 40620400) на користь Фізичної особи-підприємця Чучвара Івана Яновича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 91000,00 грн. основного боргу, 5880,77 грн. 3% річних, 10710,70 грн. інфляційних втрат, 10800,00 грн. відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката та 2102,00 грн. судового збору.
З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).
Відповідно до пункту 4 розділу X “Прикінцеві положення” Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У судовому засіданні 24.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст підписано 29.12.2020.
Суддя Т.І. Ковальчук