"23" грудня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2737/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Кожухарь Є.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» (73025, м. Херсон, вул. Тираспольська, буд. 31, офіс. 409, код ЄДРПОУ 32853429)
до відповідача Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 72, кв. 15, код ЄДРПОУ 22447463)
про стягнення, -
за участю представників сторін: не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» про стягнення 7266,29 грн., з яких: 4684,88 грн. основного боргу, 1882,14 грн. пені, 279,51 грн. 3% річних та 419,76 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги ТОВ «Зоотехнологія» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №23/01-19 від 23.01.2019.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» за вх.№28320/20 від 23.10.2020 та позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» до Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» в частині стягнення основного боргу залишено без розгляду; призначено розгляд справи на 18.11.2020 о 12:30. Ухвалою суду від 18.11.2020 відкладено розгляд справи на 02.12.2020 о 13:45. Ухвалою суду від 02.12.2020 відкладено розгляд справи на 23.12.2020 о 14:00.
08.12.2020 за вх.№32763/20 до суду від відповідача надійшла заява та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій заяві відповідач повідомив про сплату основного боргу до відкриття провадження у справі та просить відмовити у задоволенні позову. У поданій заяві відповідачем заявлено клопотання про розгляд справи за його відсутністю, яке у судовому засіданні 23.12.2020 судом у протокольній формі задоволено.
21.12.2020 за вх.№34036/20 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю, яке у судовому засіданні 23.12.2020 судом у протокольній формі задоволено. У поданому клопотанні позивач просить суд стягнути з відповідача решту заявлених сум: 1882,14 грн. пені, 279,51 грн. 3% річних та 419,76 грн. інфляційних втрат.
У судове засідання 23.12.2020 представники сторін не з'явились. Судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення сторін про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань, про що свідчать відповідні поштові повідомлення. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи.
Справа №916/2737/20 розглядалась судом в період оголошеного загальнодержавного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з оголошеним загальнодержавним карантином, та про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:
23.01.2019 між Приватним виробничо-торговим підприємством «Екстра» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» (постачальник) укладено договір поставки №23/01-19, в порядку та на умовах якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує сировину - м'ясопродукти в асортименті (сировина) відповідно до видаткової накладної.
Згідно з розділом 2 договору постачальник зобов'язується передати покупцеві сировину разом із усіма її приналежностями та документами, що стосуються сировини та підлягають передачі разом із сировиною відповідно до вимог чинного в Україні законодавства. Право власності на сировину переходить від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання сировини покупцем та оформлення відповідним чином видатково-прибуткової накладної. Покупець зобов'язується своєчасно і належним чином прийняти сировину від постачальника. Доставка сировини здійснюється за рахунок постачальника.
У відповідності до розділу 3 договору оплата сировини покупцем здійснюється за загальною ціною сировини у відповідності з порядком та правилами, передбаченими чинним в Україні законодавством для проведення безготівкових розрахунків. Покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 7 (семи) днів після отримання сировини на підставі виставленого постачальником рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Сторони вправі своєю домовленістю змінити порядок, форму та види здійснення розрахунків за цим договором.
За розділом 4 договору (з урахуванням наявного в матеріалах справи протоколу розбіжностей до договору) у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору (порушення договору) сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. Покупець за порушення обов'язку, визначеного у п.3.2 цього договору, за вимогою постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення із урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 договору всі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.
Згідно з п.п. 6.1-6.4 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 цього договору, та закінчується 31.12.2019. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього договору.
На виконання умов договору поставки №02/01 від 02.01.2018 позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №РН-00286/п від 27.02.2019 на суму 87045,19 грн., №РН-00298/п від 01.03.2019 на суму 69930,27 грн., №РН-00326/п від 04.03.2019 на суму 100385,48 грн., №РН-00390/п від 11.03.2019 на суму 63238,58 грн., №РН-00428/п від 14.03.2019 на суму 87002,49 грн., №РН-00457/п від 18.03.2019 на суму 68038,74 грн., №РН-00503/п від 21.03.2019 на суму 69197,07 грн. Відповідачем було прийнято сировину за товарно-транспортними накладними №286 від 27.02.2019 на суму 87045,19 грн., №298 від 01.03.2019 на суму 69930,27 грн., №326 від 04.03.2019 на суму 100385,48 грн., №390 від 11.03.2019 на суму 63238,58 грн., №428 від 14.03.2019 на суму 87002,49 грн., №457 від 18.03.2019 на суму 68038,74 грн., №503/п від 21.03.2019 на суму 69197,07 грн. Вказані товаро-транспортні накладні містять підпис відповідача.
За наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку позивача вихідний залишок - 540302,92 грн.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків, який складено та підписано представниками сторін, станом на 31.03.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складала 159837,82 грн.
У листі від 29.07.2020 за №1189 Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» направило Приватному виробничо-торговому підприємству «Екстра» претензію про погашення заборгованості на суму 4684,88 грн.
Несплата відповідачем вартості поставленого товару на суму 4684,88 грн. стала підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом про стягнення основного боргу, а також нарахованих на нього пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.10.2020 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» за вх.№28320/20 від 23.10.2020 та позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» до Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» в частині стягнення 4684,88 грн. основного боргу залишено без розгляду за відповідною заявою позивача у зв'язку з оплатою відповідачем вказаного боргу; на розгляді суду відповідно залишились вимоги про стягнення з відповідача 1882,14 грн. пені, 279,51 грн. 3% річних та 419,76 грн. інфляційних втрат.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України” від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України” від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарським судом виходячи з наявних матеріалів справи встановлено факт прострочення сплати відповідачем 4684,88 грн. основного боргу у даній справі, який сплачений відповідачем за відповідним платіжним дорученням №465 лише 16.10.2020.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочення оплати відповідачем боргу за поставлену сировину, перевіривши розрахунки позивача та приймаючи до уваги ненадання відповідачем контррозрахунків заявлених до стягнення сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення заявлених ТОВ «Зоотехнологія» позовних вимог про стягнення з відповідача 1882,14 грн. пені, 279,51 грн. 3% річних та 419,76 грн. інфляційних втрат.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» задовольнити повністю.
2.Стягнути з Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 72, кв. 15, код ЄДРПОУ 22447463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоотехнологія» (73025, м. Херсон, вул. Тираспольська, буд. 31, офіс. 409, код ЄДРПОУ 32853429) 1882 /одну тисячу вісімсот вісімдесят дві/ грн. 14 коп. пені, 279 /двісті сімдесят дев'ять/ грн. 51 коп. 3% річних, 419 /чотириста дев'ятнадцять/ грн. 76 коп. інфляційних втрат та 2102 /дві тисячі сто дві/ грн. судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 28 грудня 2020 р.
Суддя Ю.С. Бездоля