29 грудня 2020 року Справа № 915/1262/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський Узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199)
про: стягнення 5681,37 грн,
Суть спору:
12.10.2020 Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 06/1199 від 07.10.2020, в якій просить суд:
- прийняти цю позовну заяву до розгляду, відкрити по ній провадження та провести його в порядку спрощеного позовного провадження;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» суму заборгованості за Договором від 13.01.2014 № РОФ-1229 у сумі 4428,27 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» пеню за порушення зобов'язань за Договором від 13.01.2014 № РОФ-1229 у сумі 290,30 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» інфляційне збільшення боргу за Договором від 13.01.2014 № РОФ-1229 у сумі 19,47 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» 3 % річних за Договором від 13.01.2014 № РОФ-1229 у сумі 57,68 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» штраф у розмірі 21 % від суми заборгованості за Договором від 13.01.2014 № РОФ-1229 у сумі 885,65 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» судовий збір на суму 2102,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору № РОФ-1229 від 13.01.2014 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Заводська, 23/25, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» з додатками та договорами про внесення змін до нього; рахунків (9 шт.) та актів наданих послуг (виконаних робіт) (9 шт.) з доказами їх направлення; застосування норм статей 526, 599, 610, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статей 20, 343 Господарського кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою суду від 04.11.2020, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1262/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи; запропоновано позивачу надати суду та направити відповідачу титульний аркуш із назвою Журналу щодо сторінки з журналу з відміткою про отримання, наданої в якості доказів направлення відповідачу рахунку та Акту наданих послуг № 23642651 від 30.11.2019.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Так, позивач отримав копію ухвали 10.11.2020, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400141954322.
Копія ухвали надіслана на адресу відповідача була 11.11.2020 повернута поштовим відділенням до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400141954330).
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2020 у справі № 915/1262/20 є 11.11.2020.
16.12.2020 до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 16.12.2020 (вх. № 16107/20) про виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.11.2020 у справі № 915/1262/20.
Будь-яких інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався, про причини ненадання відзиву суд не повідомив.
Так, як уже було наведено вище, ухвалою суду від 04.11.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
З вищевикладеного, датою отримання відповідачем копії відповідної ухвали слід вважати 11.11.2020.
За такого, встановлений судом строк на подання відзиву, для відповідача тривав до 26.11.2020 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ст. 252 ГПК України).
При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
13 січня року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал», як орендарем, був укладений Договір № РОФ-1229 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Заводська, 23/25, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - Договір), відповідно до предмету якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення у будівлі такелажного складу з службовими приміщеннями площею 17,70 м2 (інв. № 3343) (реєстровий номер 01125608 1БАОПВЛ563), розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/25 (далі - майно) згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток 1 до договору оренди), що перебуває на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - Балансоутримувач), вартість якого дорівнює 36449 грн, згідно з незалежною оцінкою станом на 31.10.2013.
За умовами наведеного Договору:
- майно передається в оренду під службово-побутове приміщення (п. 1.2);
- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1);
- передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2);
- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, в редакціях змін та доповнень, затвердженими постановою КМУ від 14.09.2011 № 961, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2013 року) 456,52 грн (п. 3.1);
- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3);
- орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.6);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7);
- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості (п. 3.8);
- у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, включаючи санкції до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.11);
- орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендар листом при укладені договору оренди) (п. 5.3);
- орендодавець зобов'язується за участю Балансоутримувача передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за Актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором (п. 7.1);
- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1);
- спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (п. 9.3);
- цей Договір укладено терміном на 1 рік, що діє з 13.01.2014 по 12.01.2015 (п. 10.1);
- умови цього Договору зберігають силу протягом усього терміну його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 10.2);
- у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на ти самих умовах, які були передбачені цим Договором, із урахуванням змін у законодавстві, які діють на дату продовження цього Договору. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною Договору. Продовження терміну дії Договору відбувається за умови відсутності заперечень органу управління об'єктом оренди, згідно п. 3 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» (п. 10.4);
- чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря (п. 10.6);
- майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за участю Балансоутримувача. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.9).
В день укладення договору майно передане орендодавцем в оренду відповідачу, про що складено акт приймання-передавання(додаток 2 до договору), підписаний уповноваженими представниками сторін та балансоутримувача, та скріплений їх печатками.
До договору оренди неодноразово вносилися зміни, зокрема, в частині продовження дії договору та зміни вартості орендованого майна, орендної плати, шляхом укладення договорів № 1 від 30.12.2014, № 2 від 24.01.2016, № 3 від 01.01.2017, № 4 від 19.12.2017, № 5 від 02.01.2019 про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна.
Так, зокрема, п. 1 Договору № 3 від 01.01.2017 про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна від 13.01.2013 № РОФ-1229 в редакції змін, внесених Договором № 1 від 30.12.2014 року, Договором № 2 від 04.01.2016 року, сторонами викладено п. 1.1 Договору у такій редакції: 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 17,70 м2 у будівлі такелажного складу з службовими приміщеннями (інв. № 3343, реєстровий номер 01125608.1.БАОПВЛ563),згідно з планом розміщення орендованих приміщень (додаток 1 до договору оренди), розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/25, що перебуває на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.11.2016 року і становить за незалежною оцінкою 50100,00 грн.
Вказаним п. 1 Договору № 3 від 01.01.2017 п. 3.1 Договору оренди викладено в такій редакції: 3.1. Орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2016 року) 751,50 грн.
Договором № 5 від 02.01.2019 про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна від 13.01.2013 № РОФ-1229 в редакції змін, внесених Договором № 1 від 30.12.2014 року, Договором № 2 від 04.01.2016 року, Договором № 3 від 01.01.2017 року, Договором № 4 від 19.12.2017 року, п. 10.1 Договору оренди викладено в такій редакції: 10.1. Цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.08.2019 до 07.01.2020 року включно.
Вказаний Договір оренди та договори про внесення змін до нього підписані та скріплені печатками орендаря та орендодавця.
Суд констатує, що зі змісту Договору та додаткових угод до нього вбачається, що дія Договору оренди припинилася 07.01.2020 на підставі п.п. 10.1, 10.6 у зв'язку з закінченням строку, на який укладено договір.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем балансоутримувачу орендованого майна у порядку, визначеному п. 10.9 договору; при цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» продовжує користування орендованим майном.
Предметом даного позову виступає майнова вимога орендодавця про стягнення з орендаря заборгованості зі сплати орендної плати, а також штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних втрат у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами Договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір № РОФ-1229 від 13.01.2014 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Заводська, 23/25, м. Миколаїв, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» з додатками та договорами про внесення змін (№ 1 від 30.12.2014, № 2 від 24.01.2016, № 3 від 01.01.2017, № 4 від 19.12.2017, № 5 від 02.01.2019) до нього;
- рахунки: № 23642651 від 30.11.2019, № 26002651 від 31.12.2019, № 01102651 від 31.01.2020, № 03422651 від 29.02.2020, № 06472651 від 31.03.2020, № 09222651 від 30.04.2020, № 10602651 від 31.05.2020, № 13242651 від 30.06.2020, № 14612651 від 31.07.2020;
- акти наданих послуг (виконаних робіт): № 23642651 від 30.11.2019, № 26002651 від 31.12.2019, № 01102651 від 31.01.2020, № 03422651 від 29.02.2020, № 06472651 від 31.03.2020, № 09222651 від 30.04.2020, № 10602651 від 31.05.2020, № 13242651 від 30.06.2020, № 14612651 від 31.07.2020;
- витяг з Журналу видачі рахунків та актів виконаних робіт;
- листи: № 03/49 від 13.01.2019, № 03/181 від 13.02.2020, № 03/283 від 16.03.2020, № 03/424 від 15.04.2020, № 03/524 від 14.05.2020, № 03/639 від 11.06.2020, № 03/783 від 14.07.2020, № 03/975 від 13.08.2020.
Відповідач, як було зазначено вище, відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.
Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).
За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору оренди позивачем виставлялися відповідачу рахунки:
- № 23642651 від 30.11.2019 на суму 488,82 грн;
- № 26002651 від 31.12.2019 на суму 487,83 грн;
- № 01102651 від 31.01.2020 на суму 488,82 грн;
- № 03422651 від 29.02.2020 на суму 487,35 грн;
- № 06472651 від 31.03.2020 на суму 491,25 грн;
- № 09222651 від 30.04.2020 на суму 495,18 грн;
- № 10602651 від 31.05.2020 на суму 496,67 грн;
- № 13242651 від 30.06.2020 на суму 497,67 грн;
- № 14612651 від 31.07.2020 на суму 494,68 грн.
Додатково, балансоутримувачем були надані орендарю акти наданих послуг (виконаних робіт):
- № 23642651 від 30.11.2019 на суму 488,82 грн;
- № 26002651 від 31.12.2019 на суму 487,83 грн;
- № 01102651 від 31.01.2020 на суму 488,82 грн;
- № 03422651 від 29.02.2020 на суму 487,35 грн;
- № 06472651 від 31.03.2020 на суму 491,25 грн;
- № 09222651 від 30.04.2020 на суму 495,18 грн;
- № 10602651 від 31.05.2020 на суму 496,67 грн;
- № 13242651 від 30.06.2020 на суму 497,67 грн;
- № 14612651 від 31.07.2020 на суму 494,68 грн.
Так, рахунок та акт № 23642651 від 30.11.2019 були вручені відповідачу нарочно під підпис у Журналі видачі рахунків та актів виконаних робіт. Решта актів та рахунків направлялися Товариству з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» листами № 03/49 від 13.01.2019, № 03/181 від 13.02.2020, № 03/283 від 16.03.2020, № 03/424 від 15.04.2020, № 03/524 від 14.05.2020, № 03/639 від 11.06.2020, № 03/783 від 14.07.2020, № 03/975 від 13.08.2020. Відповідні докази наявні в матеріалах справи.
У вказаних листах позивач просив відповідача сплатити рахунки, підписати акти виконаних робіт, завірити їх печаткою та повернути по одному примірнику.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу 9 рахунків на загальну суму 4428,27 грн.
За твердженням позивача вказані рахунки відповідачем оплачені не були, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором та сплати орендної плати не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 4428,27 грн зазначено вірно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 290,30 грн та штрафу в розмірі 885,65 грн, суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За змістом п.п. 3.7, 3.8 Договору оренди орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості.
Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
За перевіркою суду, відповідач суму штрафу в розмірі 885,65 грн визначено правильно, у зв'язку з чим позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Водночас, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені не були враховані вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16).
Таким чином, оскільки умови Договору оренди не містять положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч.6 ст. 232 ГК України.
Так, позивачем розрахунок пені здійснено:
- по рахунку № 23642651 від 30.11.2019 за період з 16.12.2019 по 22.09.2020 на суму 67,15 грн;
- по рахунку № 26002651 від 31.12.2019 за період з 16.01.2020 по 22.09.2020 на суму 55,84 грн;
- по рахунку № 01102651 від 31.01.2020 за період з 18.02.2020 по 22.09.2020 на суму 45,25 грн;
- по рахунку № 03422651 від 29.02.2020 за період з 17.03.2020 по 22.09.2020 на суму 37,02 грн;
- по рахунку № 06472651 від 31.03.2020 за період з 16.04.2020 по 22.09.2020 на суму 29,26 грн;
- по рахунку № 09222651 від 30.04.2020 за період з 16.05.2020 по 22.09.2020 на суму 22,56 грн;
- по рахунку № 10602651 від 31.05.2020 за період з 16.06.2020 по 22.09.2020 на суму 16,12 грн;
- по рахунку № 13242651 від 30.06.2020 за період з 16.07.2020 по 22.09.2020 на суму 11,26 грн;
- по рахунку № 14612651 від 31.07.2020 за період з 17.08.2020 по 22.09.2020 на суму 5,84 грн.
Водночас, з урахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України нарахування пені мало припинитися:
- по рахунку № 23642651 від 30.11.2019 - 16.06.2020;
- по рахунку № 26002651 від 31.12.2019 - 16.07.2020;
- по рахунку № 01102651 від 31.01.2020 - 18.08.2020;
- по рахунку № 03422651 від 29.02.2020 - 17.09.2020.
Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені з урахуванням наведеного вище, є 257,20, яка і підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача пені в сумі 33,10 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних у розмірі 57,68 грн та інфляційного збільшення боргу у розмірі 19,47 грн, суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
За перевіркою суду нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем проведено вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2089,81 грн ((5648,27 / 5681,37) * 100 %= 99,42 %; 99,42 % * 2102,00 = 2089,81) судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський Узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199) на користь Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608) суму заборгованості за Договором від 13.01.2014 № РОФ-1229 у розмірі 4428,27 грн, пеню у сумі 257,20 грн, штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості за Договором у сумі 885,65 грн, інфляційне збільшення боргу у сумі 19,47 грн, 3 % річних у сумі 57,68 грн, а також 2089,81 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 33,10 грн відмовити позивачу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Державне підприємство «Миколаївський морський торговельний порт» (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, буд. 23/14; ідентифікаційний код 01125608);
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» (54020, м. Миколаїв, вул. Громадянський Узвіз, буд. 1/1; ідентифікаційний код 34770199).
Повне рішення складено та підписано судом 29.12.2020.
Суддя О.Г. Смородінова