03.12.2020 року м.Дніпро Справа № 904/4966/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В. (доповідач),
суддів: Кощеєв І.М., Кузнецової І.Л.
Секретар судового засідання Загреба В.С.
Представники сторін:
від позивача: Буршаєвський К.Л., посвідчення №042054 від 16.03.2016 р., прокурор.
Відповідач всудове засідання не з'явився про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.ро час місце судового засідання був повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 (про закриття провадження у справі), суддя Манько Манько Г.В., у справі №904/4966/20
за позовом Павлоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі П-1 Дніпропетровської обласної державної адміністрації, П-2 Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської, П-3 Українська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області
до ОСОБА_1
про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення 48770 грн. 43 коп.
Зміст ухвали місцевого господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 закрито провадження у справі № 904/4966/20 за позовом Павлоградської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі П-1 Дніпропетровської обласної державної адміністрації, П-2 Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської, П-3 Українська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнення 48770 грн. 43 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Дніпропетровська обласна прокуратура звернулась до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, просила скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 року по справі № 904/4966/20 та передати справу на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Дніпропетровської області норм процесуального та матеріального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою суду від 16.11.2020 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі №904/4966/20. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 03.12.2020р.
03.12.2020 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не надано. Згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, Павлоградська місцева прокуратура звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі П-1 Дніпропетровської обласної державної адміністрації, П-2 Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської, П-3 Українська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області та просить:
- Стягнути з Цисаря Олега Васильовича на користь місцевого бюджету Української сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 48770,43 грн.
- Розірвати договір оренди землі від 17.09.2007 року, укладений між Петропавлівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , який зареєстровано у Дніпропетровській регіональній філії №24 Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.04.2009 за №040912900915.
- Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку загальною площею 19,7437 га, яка знаходиться на території Української селищної ради Петропавлівського району за межами населеного пункту (кадастровий номер: 1223886000:04:001:1012), у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі землі Дніпропетровській обласній державній адміністрації.
Прокурор обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору укладеного між Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою ОСОБА_1 оренди землі, що зареєстровано у Дніпропетровській регіональній філії №24 Центру державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.04.2009 за №040912900915.
До матеріалів справи прокурором долучено картку фізичної особи - платника податків Цисаря Олега Васильовича.
Встановлено, що 17.09.2007р. Петропавлівською районною державною адміністрацією та фізичною особою Цисарем Олегом Васильовичем договором оренди землі. Текст вказаного договору не містить посилань, що стороною договору є фізична особа - підприємець.
Згідно листа голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до першого заступника керівника Павлоградської місцевої прокуратури, повідомлено останнього, що 20 липня 2020р. надійшла заява від громадянина ОСОБА_1 щодо укладення угоди про дострокове розірвання договору оренди землі від 11.09.2007 року на земельну ділянку (ставок) площею 19,7437 га розташовану на території Української сільської ради (а.с. 25)
26.08.2020р. виконавчий комітет Української сільської ради звернувся до Павлоградської місцевої прокуратури з листом щодо здійснення заходів цивільно-правового характеру щодо стягнення з громадянина ОСОБА_1 заборгованості із сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Місцевий господарський суд, розглянувши позов, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про закрити провадження у справі.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Щодо аргументів апеляційної скарги про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України, оскільки спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, необхідно зазначити таке.
Предметом позову у цій справі є розірвання договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку та стягнути заборгованість з орендної плати. Позивач звертаючись до суду наголошував на тому, що рибогосподарська діяльність - це діяльність юридичних і фізичних осіб-підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією і.т.д.
Відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з частиною першою статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього кодексу, зокрема, фізичні особи, які не є підприємцями. Винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, визначені у статті 20 цього кодексу.
За приписами частини першої статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.
З огляду на положення частини першої статті 20 ГПК України, а також статей 4 і 45 цього кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (пункт 4.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).
Відповідно до статті 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Згідно з частиною першою статті 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу.
Зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням (частина перша статті 173 ГК України).
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
За умовами договору оренди від 17.09.2007 року орендодавець надає орендареві в користування земельну площею 19,7437 га, в тому числі: водне дзеркало - 10,0916 га, прибрежна захисна смуга -9,6527 га для рибогосподарських потреб.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» суб'єкт рибного господарства - юридична чи фізична особа, яка провадить рибогосподарську діяльність відповідно до законодавства. Водночас рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.
Отже, предметом договору оренди є діяльність, яка мала б здійснюватися орендарем саме як фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до частини першої статті 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Згідно із частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на зайняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 28.11.2005 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець, основним видом діяльності якого є прісноводне рибальство, роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами
Таким чином, оскільки правовідносини, що склались між сторонами, мають господарський характер, а використання земельної ділянки ОСОБА_1 здійснювалось як фізичною особою - підприємцем.
Щодо припинення діяльності ОСОБА_1 як фізичної особи -підприємця слід зазначити, що з 15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи - підприємця, яка є однією зі сторін у справі. Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для закриття провадження у справі і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 321 ГПК України.
Отже, оскаржувану ухвалу господарського суду слід скасувати як таку, що постановлена з неправильним застосуванням норми матеріального права.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 271, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 у справі № 904/4966/20 скасувати.
Справу № 904/4966/20 передати на розгляд Господарського суду Дніпропетровської області;
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 29.12.2020р.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя І.М. Кощеєв