29.12.2020 року м. Дніпро Справа № 904/3883/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєв І.М. ( доповідач )
суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р.
( суддя Крижний О.М., м. Дніпро ) у справі
за позовом Акціонерного товариства
"Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз",
м.Дніпро
до Акціонерного товариства "Укртрансгаз",
м. Київ
про зобов'язання вчинити певні дії
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому просило: визнати облік газу за договором транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р., який проводився Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2019 р. не комерційним; зобов'язати Акціонерне товариство "Укртрансгаз" привести облік газу за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2019 р. у відповідність до умов договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р..
Від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла заява про передачу справи за місцезнаходженням Відповідача до Господарського суду м. Києва. Заява обґрунтована тим, що Позивачем порушено правила територіальної юрисдикції розгляду даної справи. Відповідач зауважує, що договором транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р., який було підписано у м. Києві, місце виконання договору сторонами не визначено, оскільки цього не потребує предмет договору чи будь-які інші умови його виконання сторонами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. справу № 904/3883/20 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", про зобов'язання вчинити дії, передано за територіальною юрисдикцією ( підсудністю ) до Господарського суду м. Києва.
Ухвала суду мотивована тим, що Позивач не довів тієї обставини, що визначені договором послуги ( п. 2.3. Договору ) мають ознаки таких, які через їх особливості можна виконувати тільки на території Дніпропетровської області. Таким чином, для визначення територіальної юрисдикції розгляду спору підлягають застосуванню загальні правила, а справа підлягає розгляду судом за місцезнаходженням Відповідача.
Не погодившись з означеною ухвалою місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. у справі № 904/1468/19 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що приводом до звернення AT «Дніпрогаз» з даним позовом стало неналежне виконання Відповідачем умов Договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р.. Вирішуючи питання про передачу справи до суду за місцезнаходженням Відповідача, суд першої інстанції надав помилкову оцінку предмету Договору, та безпідставно надав перевагу нормам Кодексу ГТС перед умовами Договору, які в повній мірі дозволяють визначити місце його виконання. Суд безпідставно посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 09.04.2020 р. у справі № 442/3250/18, яка не підлягає застосуванню в даній справі, оскільки вказана справа розглядалася за правилами цивільного судочинства.
Водночас, на думку Скаржника, відсутність узгоджених сторонами вузлів обліку газу свідчить про відсутність комерційного обліку за договором, що унеможливлює достовірне встановлення обсягів транспортованого природного газу між сторонами, відповідно і обсягів наданих послуг транспортування за Договором за весь період від початку його дії. Облік транспортованого природного газу здійснювався Відповідачем всупереч умов Договору та Кодексу ГТС.
При цьому Скаржник зазначає, що місце виконання Договору випливає із суті зобов'язання, оскільки надання послуги замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи і послуги фізичного транспортування можуть надаватися саме визначених Договором ( Додатки 1, 3 ) у точках виходу з газотранспортної системи, які знаходяться на території Дніпропетровської області.
Скаржник наголошує на тому, що спір у справі стосується зобов'язання Відповідача виконувати обов'язки, передбачені п. 5.4. Договору, шляхом належного оформлення окремого Додатку 3 до цього Договору між Оператором та Замовником, і визначення переліку комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного Замовника. Отже, Додаток № 3 до Договору, повинен передбачати перелік вузлів обліку газу (ВОГ) та узгоджені між сторонами потужності приєднання по кожному ВОГ, які фізично розташовані на території Дніпропетровської області, яка є місцем виконання Договору і даного зобов'язання Відповідача.
Відтак, на думку Скаржника, даний позов цілком правомірно було подано AT «Дніпрогаз» до Господарського суду Дніпропетровської області у відповідності до ч. 5 ст. 29 ГПК України - за місцем виконання договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р., при виконанні якого виник спір, оскільки через особливість його виконання ( розподіл потужності, транспортування, балансування ), послуги за ним надаються в точках виходу з газотранспортної системи Відповідача до газорозподільної системи AT «Дніпрогаз», на території здійснення ліцензійної діяльності останнього. Судом було правомірно відкрито провадження за позовом, проте згодом безпідставно винесено оскаржувану ухвалу.
Апеляційна скарга надійшла до Центрального апеляційного господарського суду без матеріалів справи. В супровідному листі Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2020 р. у даній справі зазначено, що 11.11.2020 р. справа № 904/3883/20 направлена за територіальною юрисдикцією ( підсудністю ) на розгляд Господарському суд м. Києва, у зв'язку із закінченням встановленого строку на апеляцйне оскарження ухвали господарського суду від 27.10.2020 р.
Автоматичною системою документообігу для вирішення питання про призначення справи до розгляду визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Кузнецової І.Л., Чус О.В..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2020 р. було відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. у справі № 904/3883/20 до надходження матеріалів справи № 904/3883/20 на адресу Центрального апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду м. Києва невідкладно надіслати матеріали справи № 904/3883/20 на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
07.12.2020 р. на адресу Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/3883/20.
Від Відповідача до суду надійшли запечення проти відкриття апеляційного провадження у даній справі.
Розглянувши клопотання Скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, докази, що підтверджують дату отримання Позивачем копії оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, які містяться в матеріалах, доданих до апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є поважними, а клопотання Скаржника про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. у справі № 904/3883/20 є таким, що підлягає задоволенню.
Згідно п. 8 ч.1 ст. 255 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду.
Частинами 1, 2 ст. 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в п.п. 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2020 р. поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою, оскільки АТ «Дніпрогаз», скориставшись своїм правом на пред'явлення позову, не дотрималось правил визначення територіальної підсудності, передбачених ГПК України.
Зокрема, Товариство посилається на те, що предметом спору у даній справі є визнання обліку газу не комерційним та приведення обліку у відповідність до умов Договору. Підставою позову Позивачем зазначено обставини щодо нібито не підписання додатку 3 до Договору - перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до газорозподільних мереж Акціонерного товариства «Дніпрогаз". Договором транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р., який було підписано у м. Києві, місце його виконання сторонами не визначено, оскільки цього не потребує предмет договору чи будь-які інші умови його виконання сторонами.
Крім того, у відзиві Товариство посилається на те, що Кодексом ГТС визначено, що віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу є точкою з невизначеним фізичним розташуванням та більше того, кожна така точка, відповідно до вимог Кодексу ГТС, обладнана засобами дистанційної передачі даних - це засоби, встановлені (організовані) в установленому порядку на комерційному ВОГ, які забезпечують на безперервній основі можливість дистанційного доступу до зазначених ВОГ з метою зчитування (контролю) та передачі їх даних каналами зв'язку до оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи, суміжного газовидобувного підприємства. А тому особливість виконання умов даного договору жодним чином не прив'язана до будь-якого місця його виконання і стверджувати про це АТ «Дніпрогаз» не має жодних підстав.
Товариство також вказує на те, що особливість виконання договору не передбачає будь-якої прив'язки до будь-якої місцевості, зі специфіки спірних відносин не вбачається місця його виконання, відсутні будь-які посилання щодо узгодження сторонами договору місця його виконання, як про це безпідставно зазначає Позивач, а тому у суду першої інстанції були всі правові підстави не застосувати положення ч. 5ст. 29 ГПК України та ухвалене рішення про передачу справи № 904/3883/20 за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд Господарському суду м. Києва є законним та обґрунтованим.
Відтак, на думку Відповідача, Позивач жодним чином та належними і допустимими доказами не обґрунтував необхідності визначення територіальної підсудності з розгляду цієї справи саме Господарським судом Дніпропетровської області, а тому правила територіальної юрисдикції визначені ч. 5ст. 29 ГПК України не можуть бути застосовані. За таких умов ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. є законною та обґрунтованою, прийнята при дотриманні норм господарського процесуального законодавства.
Переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз", в якому просило: визнати облік газу за Договором транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р., який проводився Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в період з 01.01.2016 р. по 31.12.2019 р. не комерційним; зобов'язати Акціонерне товариство "Укртрансгаз" привести облік газу за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2019 р. у відповідність до умов договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами при підписанні Договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р. не узгоджено розподіл потужності, транспортування та не укладено додатку №3, який повинен передбачати перелік вузлів газу (ВОГ) та узгоджені між сторонами потужності приєднання по кожному ВОГ. Відсутність узгоджених сторонами вузлів обліку газу свідчить про відсутність комерційного обліку за договором, що унеможливлює достовірне встановлення обсягів протранспортованого природного газу між сторонами, відповідно і обсягів наданих послуг транспортування за договором за весь період від початку його дії. Позивач зазначає, що облік протранспортованого природного газу здійснювався відповідачем всупереч умов договору та Кодексу газотранспортної системи.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що договором встановлено чіткий предмет договору, а саме транспортування природного газу ( в т.ч. визначено послуги, які надаються на виконання договору ) та інші умови договору відповідно до ст. 180 ГК України. Підписуючи акти приймання-передачі природного газу, у сторін жодного разу не виникало заперечень чи зауважень: щодо обсягів природного газу переданого із газотранспортної системи в розподільчі мережі АТ "Дніпрогаз", щодо комерційних вузлів обліку газу, щодо місця встановлення комерційного вузлі обліку. Водночас постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 17.03.2020 р. № 621 до типового договору транспортування природного газу внесені зміни, відповідно до яких додаток № 3 виключено. Також Відповідач звертає увагу що додаток №3 до договору все ж таки підписаний сторонами та додає його до відзиву.
Судом встановлено, що п. 2.6 Договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р. передбачено, що Замовник ( Позивач ) має виконувати вимоги, визначені в Кодексі ГТС, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором, а також здійснювати оплату за отримані послуги.
П. 20.2 Договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р. сторони передбачили, що кожна сторона договору заявляє і гарантує, що вона відповідає вимогам визначеним у Кодексі ГТС, щодо підписання цього договору. Кодексом ГТС ( у будь-якій із його редакцій ) визначено: договір транспортування - це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг імпортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги); балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування; розподіл потужності - це частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу; засоби дистанційної передачі даних - засоби, встановлені (організовані) в установленому порядку на комерційному ВОГ, які забезпечують на безперервній основі можливість дистанційного доступу до зазначених ВОГ з метою зчитування (контролю) та передачі їх даних каналами зв'язку до оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи, суміжного газовидобувного підприємства; віртуальна точка - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням; віртуальна торгова точка ( віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу ) - точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, у якій замовники послуг транспортування можуть здійснювати передачу природного газу, поданого до газотранспортної системи.
Отже, Кодексом ГТС визначено, що віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу є точкою з невизначеним фізичним розташуванням та кожна така точка, відповідно до вимог Кодексу ГТС, обладнана засобами дистанційної передачі даних - це засоби, встановлені (організовані) в установленому порядку на комерційному ВОГ, які забезпечують на безперервній основі можливість дистанційного доступу до зазначених ВОГ з метою зчитування (контролю) та передачі їх даних каналами зв'язку до оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи, суміжного газовидобувного підприємства.
Відповідач вважає, що особливість виконання умов Договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р., який укладено у м. Києві, даного договору жодним чином не прив'язана будь-якого місця його виконання.
Подаючи позов, Позивач скористався правом альтернативної підсудності та звернувся з даним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області на підставі п. 5 ст. 29 ГПК України, зазначивши, що укладений сторонами договір, а саме транспортування природного газу, підлягає виконанню на території Дніпропетровської області.
Проте, Відповідач наполягає на тому, що у договорі не визначено, що місцем виконання договору є територія Дніпропетровської області, а тому справу слід розглядати за загальними правилами територіальної юрисдикції ( підсудності ).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання Відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходженням юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
У ч. 1 ст. 29 ГПК України встановлено, що право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить Позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Ч. 5 ст. 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Згідно зі ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Предметом спору у даній справі є визнання обліку газу за договором транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р., який проводився Акціонерним товариством "Укртрансгаз" в період з 01.01.2016 по 31.12.2019 р. не комерційним та зобов'язання відповідача привести облік газу за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2019 р. у відповідність до умов Договору транспортування природного газу № 1512000733 від 17.12.2015 р.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, сторони згідно умов договору транспортування природного газу не визначили окремо місце виконання договору, а визначені договором послуги, що надаються Відповідачем ( п. 2.3. Договору ), не мають ознаки таких, які через їх особливості можна виконувати тільки в певному місці. Так, послуга фізичного транспортування територіально надається фактично з митного кордону України до точок входу. Тобто договір виконується не лише на території Дніпропетровської області. Послуга балансування обсягів природного газу надається шляхом підтримання тиску природного газу за рахунок збільшення обсягів з підземних газосховищ, і ці дії, виходячи з особливостей єдиної газотранспортної системи, відбуваються на території всієї держави. Це ж саме стосується послуги замовленої потужності. Крім того, у випадку задоволення позову, приведення обліку газу у відповідність до умов договору не є прив'язаним до місцезнаходження точок входу, оскільки вузли обліку газу обладнані засобами дистанційної передачі даних, які забезпечують на безперервній основі можливість дистанційного доступу до вузлів обліку газу з метою зчитування (контролю) та передачі їх даних каналами зв'язку до оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи, суміжного газовидобувного підприємства.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що Позивач не довів тієї обставини, що визначені договором послуги ( п. 2.3. Договору ) мають ознаки таких, які через їх особливості можна виконувати тільки на території Дніпропетровської області. Таким чином, для визначення територіальної юрисдикції розгляду спору підлягають застосуванню загальні правила, а справа підлягає розгляду судом за місцезнаходженням відповідача.
Таким чином, Позивач помилково посилається на ч. 5 ст. 29 ГПК України як на підставу визначення підсудності за вибором Позивача.
Ч. 1 ст. 27 ГПК України встановлено, що позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання Відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (ідентифікаційний код 30019801) є: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1. Зазначене місцезнаходження відповідача вказано і позивачем у позовній заяві.
З огляду на викладене, місцевий господарськимй суд дійшов обгрунтованого висновку, що подана позовна заява підлягає розгляду відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України за місцезнаходженням Відповідача, який знаходиться у м. Києві, передавши справу № 904/3883/20 за територіальною підсудністю до Господарського суду м. Києва.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Оскільки ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду до зазначено переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2020 р. у справі № 904/3883/20 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя І.Л. Кузнецова
Суддя О.В. Чус