29.12.2020 Справа № 904/2830/20
м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І. Л.,
суддів - Чус О.В., Кощеєва І.М.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 у справі №904/2830/20 (суддя Золотарьова Я.С., повне рішення складено 11.09.2020)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро
до фізичної особи-підприємця Волоса Івана Івановича, м. Нікополь, Дніпропетровська область
про відшкодування збитків в розмірі 153 100,39 грн
- рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 у справі №904/2830/20 позов Акціонерного товариства (далі-АТ)"Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" задоволено, з фізичної особи-підприємця Волоса Івана Івановича на користь позивача стягнуто шкоду в сумі 153100грн 39 коп. ;
- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода, за наслідками якої позивач просить стягнути шкоду, сталася за участю відповідача, з того, що дана справа підсудна господарському суду, оскільки будь-яка діяльність, у якій задіяно належний відповідачу екскаватор пов"язана із здійсненням ним господарської діяльності, Кодекс України про адміністративні правопорушення не передбачає можливості притягнення до відповідальності юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у зв"язку з чим, незалежно від того чи є фізична особа підприємцем, до адміністративної відповідальності її може бути притягнуто як фізичну особу і посилання відповідача на постанову Марганецького суду Дніпропетровської області у відповідній частині є необґрунтованими, з того, що відповідач керував транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, тому саме він несе відповідальність відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, а також з безпідставності посилань підприємця на постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.03.2018 у справі №199/4320/17, з огляду на те, що у вказаній справі до правовідносин сторін застосована ст.1188 Цивільного кодексу України, тоді як у даній справі відповідальність наступає відповідно до ст.1187 Кодексу;
- не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи просить це рішення скасувати та закрити провадження у справі;
- у поданій скарзі йдеться про те, що у спірну дату ОСОБА_1 перевозив належний йому екскаватор з метою постановки його на стоянку, жодного економічного результату або одержання прибутку від цієї дії він не отримав та не планував отримати, про те, що відповідно до Господарського процесуального кодексу України ознакою спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду є наявність між сторонами господарських відносин, тому, беручи до уваги суб"єктний склад та зміст правовідносин, що склалися між підприємцем та залізницею даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, про те, що відповідно до ч.1 ст.221, ч.1 ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення належним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення за ст.124 цього Кодексу є постанова судді районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду, у даному випадку, постановою Марганецького міського суду у Дніпропетровській області від 09.04.2020 у справі №180/253/20, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.05.2020 провадження у справі закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, оскільки в діях ОСОБА_1 не встановлено протиправної поведінки, про те, що місцевим господарським судом безпідставно не було застосовано правові висновки, викладені у постанові Об"єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №234/16272/15-ц, а також про те, що оскільки позивач є балансоутримувачем залізничного мосту, то обов"язок щодо належної організації дорожнього руху під мостом та відповідальність за наслідки неналежної його організації покладений саме на нього;
- 03.12.2020 скаржником подані письмові пояснення;
- доводи, викладені у вказаних поясненнях є ідентичними доводам, викладеним в апеляційній скарзі;
- позивач вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що з постанов Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 09.04.2020 та Дніпровського апеляційного суду від 22.05.2020 у справі №180/253/20 вбачається, що вони винесені стосовно приватного підприємця Волоса І.І., таким чином, твердження відповідача, що позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства не відповідає дійсності, на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який є джерелом підвищеної небезпеки, тому саме він несе відповідальність відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України в незалежності від наявності вини, на безпідставність посилань скаржника на правову позицію Верховного Суду у складі Об"єднаної палати Касаційного цивільного суду, яка викладена у постанові від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц, а також на те, що відповідно до ст.6 Закону України "Про дорожній рух" організація дорожнього руху на території міста і району віднесено до компетенції міських рад, виконавчих органів міських рад і районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху, у зв"язку з чим, твердження відповідача, що позивач як балансоутримувач зобов"язаний організовувати дорожній рух під належним йому залізничним мостом і тому саме він відповідає за наслідки неналежної організації такого руху не відповідає дійсності.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.11.2020 відкрито провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Волоса І.І. та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження;
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов"язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, за Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) “Українська залізниця” на праві господарського відання закріплений залізобетонний міст 112км + 380м лінії Кривий Ріг Головний - Волноваха.
Наказом ПАТ“Укрзалізниця” від 01.12.2015 №044 вказаний міст передано регіональній філії “Придніпровська залізниця”.
01.12.2015 по акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів міст передано в експлуатацію структурному підрозділу “Нікопольська дистанція колії” регіональної філії “Придніпровська залізниця” ПАТ “Українська залізниця”.
14.02.2020 об 11год. 30хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобилем DAF державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Н/ПР PACTON державний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , при перевезенні вантажу - екскаватора марки "Case" Alliance 1188 LS, власником якого він є відповідно до талону тимчасового обліку машини від 23.10.2014, під малим залізобетонним мостом (112 км + 380 м) на 113 км пк 4 одноколійної ділянки перегону Нікополь-Марганець здійснив здвижку незадіяної прогонової споруди мосту з опор на величину 1,19 м.
За наслідками цієї дорожньо-транспортної пригоди складені протоколи про адміністративне правопорушення від 14.02.2020 серії БД №272554 та серії БД № 272566.
Постановою Марганецького міського суду у Дніпропетровській області від 09.04.2020 по справі №180/253/20, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.05.2020, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Такий висновок було зроблено судом з огляду на те, що обставини, викладені у вказаних вище протоколах не підтверджені належними та допустимими доказами, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 ч.2 ст.139 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до довідки №231 від 19.02.2020 структурного підрозділу “Нікопольська дистанція колії” регіональної філії “Придніпровська залізниця” та калькуляції витрат на ліквідацію наслідків дорожньо-транспортної події від 19.02.2020 сума загальних витрат з загальновиробничими витратами, понесених позивачем на усунення наслідків дорожньо-транспортної пригоди складає 153 100грн39 коп..
За твердженням позивача ним були здійснені відновлювальні роботи по ліквідації дорожньо-транспортної пригоди та на адресу відповідача направлено рахунок-фактуру №16/314 від 20.02.2020 на вказану вище суму.
Обставини щодо несплати підприємцем 153100грн 39коп. нарахованої залізницею суми заподіяної шкоди стали визначальними для звернення АТ"Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" з позовом по даній справі.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд послався на те, що оскільки відповідач керував транспортним засобом, за участю якого відбулася дорожньо-транспортна пригода та який є джерелом підвищеної небезпеки, то саме він має нести відповідальність відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України .
Суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення прийняте всупереч положенням ст.86 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження обставин справи.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
П.8 ч.2 ст.16 Кодексу передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ст.22 Кодексу особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Ст.1166 Кодексу передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1187 Кодексу джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.2 ст.1192 Кодексу розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
При цьому зобов'язання про відшкодування майнової шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, виникає за таких умов: наявність шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди, наявність причинного зв"язку між протиправною поведінкою особи, яка її завдала та її результатом - шкодою.
Під шкодою, яка має бути відшкодована, розуміється знешкодження або зменшення блага потерпілого в результаті порушення його матеріального права, що охороняється законом. Відшкодуванню підлягає тільки та шкода, яка спричинила для потерпілого певні невигідні матеріальні наслідки. За відсутності шкоди зобов"язань з її відшкодування не виникає. Потерпілий має довести існування шкоди й зазначити її розмір.
Отже, відшкодуванню підлягають реальні та фактичні втрати, які повинні мати документальне підтвердження.
Обов'язок доведення в суді факту завдання шкоди за участю відповідача, розміру завданої шкоди покладається безпосередньо на позивача з документальним підтвердженням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується на відшкодування заподіяної шкоди.
Також, позивач повинен надати докази того, що саме відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана її відшкодувати.
Відповідно до ч.1 ст.74, ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Щодо досліджуваної справи, то залізницею на підтвердження понесених нею збитків надані копії: довідки №231 від 19.02.2020 про загальні витрати на відновлення, які понесені внаслідок дорожньо-транспортної події, що сталася 14.02.2020 на мосту 113км ПК 4 перегону Нікополь-Марганець в сумі 153100грн 39коп. та калькуляції витрат на ліквідацію наслідків цієї пригоди від 19.02.2020.
Згідно з вказаною довідкою сума на відновлення, понесена Нікопольською дистанцією колії без податку на додану вартість складає 13977грн55коп., у тому числі: заробітна плата працівників з урахуванням понаднормових - 5641грн15коп., нарахування на заробітну плату - 1241грн 05коп., витрати палива - 557грн 26коп., загальновиробничі витрати Нікопольської дистанції складають 6538грн 09коп., витрати, що пред"явлені: Нікопольською дистанцією електропостачання з загальновиробничими витратами та без податку на додану вартість - 67138грн 66коп., Криворізьким локомотивним депо з загальновиробничими витратами без податку на додану вартість - 16371грн 83коп. також в цій довідці зазначено, що сума загальних витрат з загальновиробничими витратами та податком на додану вартість складатиме 153100грн39коп.
Калькуляція витрат на ліквідацію наслідків дорожньо-транспортної події, складена позивачем, містить розрахунки витрат, понесених залізницею, зокрема, на заробітну плату працівникам, з урахуванням тарифів, приробітків, доплат за вислугу років, премій, оплат та доплат в надурочний час і вихідні дні, норм робочого часу, доплат за вечірній та нічний час, нарахувань на заробітну плату, витрат палива на технологічні цілі, амортизації транспортного засобу, з зазначенням кількості годин, вартості одиниць виміру та сум, а також на інші витрати, якими є витрати: Нікопольської дистанції електропостачання, Криворізького відновного поїзда, Криворізького локомотивного депо (тепловози ЧМЕ-3 №3775 та електровоз ВЛ-8 №997).
Однак, представлені довідка та калькуляція не можуть слугувати належними та допустимими доказами понесення позивачем матеріальної шкоди у заявленому ним розмірі.
Визначені позивачем суми заробітної плати працівників та витрати палива Нікопольської дистанції не підтверджені документально.
В матеріалах справи відсутні наряди, згідно з якими працівники виконували відповідні роботи та в яких міститься підпис уповноваженої особи за конкретним переліком щодо їх прийняття та виконання, документи щодо придбання палива відповідної вартості, тощо.
Належні та допустимі докази на підтвердження обставин щодо виплати працівникам нарахованої заробітної плати у пред"явленій до стягнення сумі, а також щодо відповідності часу, витраченого на такі роботи обсягам пошкоджень, спричинених дорожньо-транспортною подією в матеріалах справи також відсутні.
Таким чином, обставини, щодо понесення залізницею шкоди в сумі 153100грн 39коп. в установленому порядку позивачем недоведені.
З огляду на викладене позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд наведеного не врахував, що призвело до помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову.
Тому рішення місцевого господарського суду слід скасувати, внаслідок прийняття його при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи .
Доводи скаржника про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства визнані колегією суддів необґрунтованими.
Як вірно зазначено господарським судом, згідно з талоном тимчасового обліку машини серія ЕС №001811, екскаватор CASE 1188-LC 2003 року випуску, заводський № НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 .
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідача зареєстровано як фізичну особу-підприємця, видами діяльності якого є: Код КВЕД 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (основний): який включає: усі види перевезень вантажним автомобільним транспортом: перевезення лісоматеріалів, перевезення великогабаритних вантажів, рефрижераторні перевезення, перевезення великовагових вантажів, перевезення непакованих вантажів (навалом або наливом), включаючи перевезення автоцистернами, у тому числі збирання молока на фермах, перевезення автомобілів, перевезення відходів і брухту без діяльності щодо їх збирання або утилізації. Цей клас також включає: оренду вантажних автомобілів з водієм, вантажні перевезення транспортними засобами з використанням людської або тваринної сили, надання послуг водія без власного вантажного автотранспортного засобу.
Господарським судом правильно не прийняті до уваги твердження скаржника про те, що при перевезенні екскаватора відповідач не здійснював господарську діяльність, оскільки відповідач не навів переконливих доводів та не надав будь-яких доказів того, що екскаватор використовувався ним у приватному житті для власних потреб.
Зважаючи на ті види підприємницької діяльності, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будь-яка діяльність, у якій задіяно належний відповідачу екскаватор (в тому числі його перевезення) тим чи іншим чином пов'язана з здійсненням відповідачем господарської діяльності.
Окрім того, абз.3 п.6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів передбачено, що транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.
Тому реєстрація екскаватору за відповідачем як за фізичною особою повністю відповідає наведеному вище Порядку.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції помилково не застосував правові висновки, зроблені Верховним Судом у складі Об"єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05.09.2019 у справі №234/16272/15-ц є необґрунтованими, оскільки вказана постанова Верховного Суду ухвалена виходячи з інших обставин справи.
Керуючись ст.269, 275, 277, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 у справі №904/2830/20 скасувати;
- прийняти нове рішення;
- в позові відмовити;
- стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь фізичної особи-підприємця Волоса Івана Івановича 3444грн76коп. судового збору за апеляційною скаргою, видати наказ;
- видачу наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області;
- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови з підстав, встановлених пунктом 2 частини 3статті 287 Господарського процесуального кодексу України;
- повна постанова складена 29.12.2020
Головуючий суддя І.Л.Кузнецова
Суддя І.М.Кощеєв
Суддя О.В.Чус