11.11.2020 Справа № 904/6336/19
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65, зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Широбокова Л.П.
секретар судового засідання Пінчук Є.С.
за участю представників:
від позивача: - Попов В.І., паспорт серії НОМЕР_1 від 15.06.1995, фізична особа - підприємець;
- Павлова Ю.М., ордер серії АЕ1037511 від 28.09.2020, адвокат
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2020 у справі №904/6336/19 (суддя Бєлік В.Г.; рішення ухвалене о 10:15 год. у місті Дніпро, повний текст рішення складено та підписано 07.04.2020)
за позовом фізичної особи-підприємця Попова Валентина Івановича, смт.Гвардійське, Новомосковський район, Дніпропетровська область
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ", м.Дніпро
про стягнення заборгованості у розмірі 310468,06 грн. за договором № 2 від 10.07.2019 про надання охоронних послуг
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Фізична особа-підприємець Попов Валентин Іванович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ" про стягнення 285 287,70 грн. - заборгованості за серпень-жовтень 2019 року за договором №2 про надання охоронних послуг від 10.07.2019, 2028,23 грн. - 3 % річних, 20888,06 грн. - пені та 2264,07 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням замовником своїх зобовязань зі сплати отриманих послуг охорони за укладеним договором.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2020 у справі №904/6336/19 позов задоволено. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ" на користь фізичної особи-підприємця Попова Валентина Івановича - 285287,70 грн. - основного боргу, 2028,23 грн. - 3% річних, 20888,06 грн. - пені, 2264,07 грн. - інфляційних втрат та 4657,02 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Означене рішення вмотивоване тим, що позивачем не надано доказів повної оплати отриманих послуг охорони. Надані у зв'язку з порушенням зобов'язання розрахунки пені, 3% річних і інфляційних втрат перевірені судом, визнані правильними і такими, що відповідають умовам договору та діючого законодавства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ОСББ "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2020 у справі №904/6336/19 в частині задоволення позовної заяви про стягнення основного боргу у розмірі 285287,70 грн., 3% річних у сумі 2028,23 грн., інфляційних втрат в розмірі 2264,07 грн., пені у розмірі 20888,06 грн. та витрат по сплаті судового збору 4657,02 грн. і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у позові у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Підставами для скасування рішення суду першої інстанції на думку апелянта є неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт вказує, що судом не були застосовані норми, які підлягали застосуванню, а саме: вимоги ч. 1 ст. 234 ЦК України, згідно якої фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; вимоги ч. 2 ст.180 ГК України, якою передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Так відповідач посилається на не погодження сторонами Додатку №1 до договору-акт обстеження, не виконання п. 1.3, п. 3.2.1 і п. 3.2.3 договору, що на думку відповідача, з огляду на вимоги ч.1 ст. 234 ЦК України свідчить про фіктивність договору.
Також відповідач вважає, що позивач не надав належних доказів, які б доводили той факт, що охороною належним чином виконувались зобов'язання по договору, факт направлення претензій з вимогами сплатити заборгованість позивачем не підтверджено.
Відповідач посилається також на порушення п. 5.3.1. договору позивачем в частині нарахування пені у розмірі 20888,06 грн., що на 6623,68 грн. більше, ніж передбачено договором. Вказує, що суд не надав оцінки посиланням відповідача на те, що позивач всупереч вимогам ч. 1 ст. 74 ГПК України не навів жодного доказу, з якого б вбачалося його право нараховувати інфляційні за ті періоди, які складали менш ніж один місяць.
Відповідач зазначає також, що в порушення вимог п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України суд не дав жодної оцінки його клопотанням від 18.02.2020 про зупинення провадження у справі, від 28.02.2020 відносно зобов'язання позивача надати відповіді на питання, від 12.03.2020 про відкладення судового засідання. Апелянт вважає, що деякі обставини можливо встановити виключно в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню шляхом допиту свідків і Антонова С.М., який діяв від імені відповідача на підставі підробленої ним довіреності від 24.06.2019. У випадку встановлення під час почеркознавчої експертизи, що підпис на довіреності від імені Харлана О.Б. - голови правління є підробленим, це буде доводити, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки первинні документи слід вважати неналежними і не допустимими письмовими доказами. Вказує, що суд необґрунтовано не задовольнив клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироку суду по кримінальному провадженні №12020040650000200 та клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Також відповідачем заявлені суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, про зобов'язання позивача надати відповіді на питання та про зупинення провадження у справі.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач (фізична особа-підприємець Попов В.І.) у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з підстав реєстрації заяви про скоєння злочину Антоновим С.М. в Єдиному реєстрі судових розслідувань за №12020040650000200. Позивач звертає увагу на те, що приписами ст. 227 ГПК України не передбачено підстав для зупинення провадження у господарській справі у зв'язку з поданням заяви про кримінальне правопорушення. Жодним судовим рішенням не визнані факти кримінальних правопорушень ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , про які заявлено в клопотанні.
Щодо клопотання відповідача про призначення судової експертизи з підстав підроблення первинних документів, позивач вказує, що відповідач, в свою чергу, не надав до суду жодного доказу в спростування доказів позивача, окрім власних міркувань адвоката з приводу дійсності підпису на довіреності від 24.06.2019 і заяви про реєстрацію кримінального правопорушення в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
Відповідачем 10.06.2020 подано в матеріали справи заперечення на відзив позивача на апеляційну скаргу. Викладені у відзиві позивачем доводи і посилання відповідач вважає необґрунтованими і безпідставними.
Позивачем 10.07.2020 подано в матеріали справи клопотання про залучення додаткових доказів у справі, а саме рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі №904/830/20 та Висновок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1219/1220-20 від 10.04.2020, поновити позивачу строк для подання вказаних доказів. Одночасно позивачем подана суду заява (клопотання) від 17.02.2020 вих. №17-07/20-2 про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками: копія договору №14 від 12.05.2020 про надання правової допомоги, копія рахунку на оплату №2 від 08.07.2020, копія платіжного доручення №0.0.1770101971.1 від 16.07.2020, копія виписки Банку з розрахункового рахунку Адвоката за період з 16.07.2020 по 17.07.2020, копія Акту №1 від 08.07.2020 приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги №14 від 12.05.2020.
20.11.2020 позивач надав в матеріали справи Відповіді на питання поставлені в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 та додаткові пояснення у справі.
В судових засіданнях представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити заявлені ним клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/830/20 та вироком суду у кримінальному провадженні №12020040650000200.
Представники позивача в судових засіданнях заперечували на її задоволені клопотань відповідача та апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві.
Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №904/830/20 та вироком суду у кримінальному провадженні №12020040650000200, колегія суддів суду апеляційної інстанції відмовила в їх задоволенні, оскільки не встановила об'єктивної неможливості розгляду цієї справи за наявними у справі доказами.
За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 11.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду виходить з наступного.
Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини
10.07.2019 між фізичною особою-підприємцем Поповим Валентином Івановичем (Виконавець, Охорона) і Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ" (Замовник) був укладений договір №2 про надання охоронних послуг, за умовами якого Замовник передав, а Охорона прийняла під охорону житловий комплекс, за адресою: м. Дніпро, вул. Володимира Вернадського, 35-Б, силами працівників ФОП Попов Валентин Іванович.
Сторонами погоджено, що сума оплати за даним договором визначається на підставі узгодженої протоколом сторін договірної ціни охорони (додаток №2 до даного договору). Оплата за охорону здійснюється щомісячно не пізніше 5 банківських днів з моменту виконання роботи з охорони, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Охорони (пункти 2.1., 2.2. договору).
Пунктом 2.3. договору передбачено, що акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії даного договору. Якщо в термін 5 днів з дня складення акту не поступило письмових зауважень, щодо якості виконаних послуг, він вважається підписаним.
10.07.2019 сторонами підписано протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони. За домовленістю сторін договірна ціна здійснення вищезазначених заходів, виходячи із розрахунку (в місяць) склала 156000,00 грн. без ПДВ.
За пунктом 9.1. договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 10 липня 2020 року.
Договір підписаний представниками сторін і вважається таким, що набув чинності відповідно до пункту 9.1. договору.
Надані послуги з охорони житлового комплексу зафіксовані Охороною в актах про надання послуг:
від 02.08.2019 за період з 10 липня 2019 по 31 липня 2019 на суму 89100,00 грн.;
від 31.08.2019 за період з 01 серпня 2019 по 31 серпня 2019 на суму 156000,00 грн.;
від 30.09.2019 за період з 01 вересня 2019 по 30 вересня 2019 на суму 156000,00 грн.;
від 10.10.2019 за період з 01 жовтня 2019 по 10.10.2019 на суму 51287,70 грн. (а.с.14-17).
Зі сторони замовника акт про надання послуг за липень 2019 року підписаний головою правління ОСББ "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ" Харланом О.Б., акти про надання послуг за серпень, вересень, жовтень 2019 - повноважним представником ОСББ "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖ" Антоновим С.М.
В пункті 2 вказаних актів зазначено: "Послуги надані у повному обсязі та відповідають домовленості сторін. Сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної щодо наданих послуг".
Замовником оплата послуг охорони здійснена частково. Платіжним дорученням №386 від 07.08.2019 були оплачені послуги за липень на суму 89 100,00 грн. і платіжним дорученням № 443 від 20.09.2019 частково послуги за серпень на суму 78 000,00 грн. (а.с.18).
ОСББ "Дніпровські вежі" листом від 18.09.2019 повідомило фізичну особу-підприємця Попова В.І., що у зв'язку з незадовільним фінансовим станом об'єднання, в односторонньому порядку з 11.10.2019 відмовляється від договору і вважає його розірваним з цієї дати. Замовник просив припинити надання послуг з охорони і попередив, що не бути їх оплачувати з 11.10.2019 (а.с.24).
У відповідь охорона в листі від 03.10.2019 №3 погодилась на дострокове припинення договору та просила погасити заборгованість за серпень 2019 у сумі 78000,00 грн. і вересень 2019 у сумі 156000,00 грн..
Отримання листа замовником підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №4900076169808 (а.с.25).
11.10.2019, що підтверджується копією фіскального чеку із №4900076104110 рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, охорона направила на адресу замовника лист №4 від 11.10.2019, в якому просила підписати додані до листа акти наданих послуг за серпень, вересень та жовтень 2019, акт звіряння та сплатити заборгованість за надані охоронні послуги (а.с.26).
В порядку досудового врегулювання спору охороною на адресу замовника було надіслано досудову претензію №01 від 18.10.2019 з проханням відписати акт про надання послуг за серпень 2019 та акт звіряння взаєморозрахунків за період з 10.07.2019 по 31.08.2019 та сплатити суму заборгованості за серпень - 78000,00 грн.(а.с.30-31).
Підтвердженням направлення претензії є копії поштової накладної №4900076630742 від 18.10.2019, опису вкладення у лист і фіскального чеку (а.с.32).
31.10.2019 відповідно до копій поштової накладної, опису вкладення до листа і фіскального чеку охороною на адресу замовника була направлена досудова претензія №02 від 31.10.2019 з вимогою сплатити суму боргу за вересень 2019 у сумі 156000,00 грн. (а.с.33-35).
На адресу замовника охороною 13.11.2019 була також направлена досудова претензія №03 від 13.11.2019, що підтверджується копіями поштової накладної, опису вкладення до листа і фіскального чеку. Охорона просила замовника сплатити суму боргу у розмірі 51287,70 грн. за жовтень 2019 (а.с.36-38).
Оскільки Замовником заборгованість за договором про надання охоронних послуг за серпень-жовтень 2019 у загальній сумі 285287,70 грн. сплачена не була, фізична особа-підприємець Попов В.І. подав до господарського суду відповідний позов.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків відносяться, зокрема договори (пункт 1 частини 2).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною другою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 978 Цивільного кодексу України, за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.
Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
За статтею 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Своєчасне внесення плати за послуги охорони є одним із обов'язків Замовника відповідно до пункту 3.2.5. договору.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів повної оплати отриманих послуг охорони. Надані у зв'язку з порушенням зобов'язання розрахунки пені, 3% річних і інфляційних втрат перевірені судом, визнані правильними і такими, що відповідають умовам договору та діючого законодавства.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Предметом спору є сума заборгованості за надані послуги охорони відповідно до договору №2 про надання охоронних послуг від 10.07.2019 та нараховані у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань пеня, інфляційні втрати та 3% річних.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач наполягає на фіктивності договору, посилаючись на відсутність підписаного сторонами акту обстеження об'єкта (Додаток №1 до договору), не досягнення сторонами усіх істотних умов договору і не виконанні сторонами пунктів п. 1.3, п. 3.2.1 і п. 3.2.3 договору. Відповідач також стверджує, що його представник Антонов С.М. при підписанні договору і актів про надання послуг діяв на підставі підробленої ним довіреності від 24.06.2019.
За приписами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
В частинах 1-3 стаття 180 Господарського кодексу України встановлено, що:
1. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
2. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
3. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Матеріали справи не містять листування сторін щодо погодження умов договору, протокол розбіжностей щодо умов договору чи інші докази, які б свідчили про недосягнення згоди сторонами з будь-якої умови, а отже умови укладеного договору №2 про надання охоронних послуг від 10.07.2019 слід визнати погодженими сторонами, а договір в силу частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України є укладеним.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням чч.1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України, що за правилами ст.215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов''язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.
Колегією суддів встановлено, що відповідачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами умисел сторін при укладенні договору у вигляді невиконання взаємних обов'язків. При цьому, надання послуг позивачем на виконання договору підтверджується актами про надання послуг, а їх часткова оплата відповідачем - платіжними дорученнями.
Невиконання сторонами вказаних відповідачем пунктів договору, якими встановлено порядок дій на виконання цього договору, не свідчить про фіктивність договору і не впливає на обов'язок замовника оплатити отримані послуги.
Відтак, спірний договір не може бути кваліфікований як фіктивний.
Судом встановлено, що Акти здачі-приймання наданих послуг охорони за період серпень-жовтень 2019 року, підписані відповідачем без будь-яких заперечень чи зауважень.
Зазначені акти у відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій між сторонами і є підставою для бухгалтерського обліку.
До того ж, зі змісту умов пункту 2.3. договору вбачається, що акти вважаються підписаними навіть без підписів відповідача у випадку відсутності від нього зауважень щодо якості виконаних послуг протягом 5 днів з дня складення акту.
Колегія суддів погоджується із застереженням місцевого господарського суду, що звертаючись до позивача з листом від 18.09.2019 про відмову в односторонньому порядку від договору і його розірвання з 11.10.2019, відповідач лише посилався на неможливість здійснення зобов'язань в частині розрахунків, у зв'язку зі своїм незадовільним фінансовим станом і не вказував на фіктивність договору. Надсилання вказаного листа не заперечується відповідачем.
Відповідач, який вважав договір фіктивним, звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання його недійсним (позовна заява від 10.02.2020, а.с.95-99) лише після прийняття позовної заяви позивача до розгляду та відкриття провадження у цій справі (ухвала суду від 02.01.2020).
Із заявою про скоєння злочину до Соборного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області відповідач також звернувся після подання цього позову, що вбачається зі штемпеля вхідної кореспонденції відділення поліції №кол-109 від 23.01.2020 (а.с.57).
Щодо посилань відповідача на підписання актів про надання послуг за серпень-жовтень 2019 представником ОСББ "Дніпровські вежі" Антоновим С.М. з перевищенням повноважень, то судом встановлено, що від імені ОСББ "Дніпровські вежі" договір був укладений в особі представника Антонова Сергія Михайловича, який діє на підставі довіреності від 24.06.2019. До позовної заяви позивачем додано копію вказаної довіреності, з якої вбачається, що за цією довіреністю представник наділений повноваженнями, зокрема, вчиняти від імені Об'єднання будь-які правочини, укладати будь-які договори (купівлі-продажу, поставки, надання послуг, виконання робіт, оренди, комісії, позики чи іншої фінансової допомоги, кредиту, застави тощо).
Довіреність видана головою правління ОСББ "Дніпровські вежі" О.Б.Харлан, зберігає чинність протягом року і діє до 24.06.2020 (а.с.13).
Відповідач стверджує про підроблення довіреності, оскільки справжня довіреність була видана строком на 2 місяці до 24.08.2019. Отже, як вказує відповідач, після цієї дати у представника були відсутні повноваження на підписання документів, зокрема актів про надання послуг за серпень, вересень, жовтень 2019 року.
В той же час на підтвердження своїх доводів відповідач не надав копії свого екземпляру довіреності або оригіналу для огляду в судовому засіданні.
За визначенням в частині першій статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (частина третя статті 237 Цивільного кодексу України)п
Статтею 239 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (частина перша стаття 244 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Таким чином, часткова оплата наданих послуг охорони свідчить про схвалення дій відповідачем щодо їх прийняття.
Щодо поданих відповідачем до суду першої інстанції та до суду апеляційної інстанції клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи; про зупинення провадження у справі до набрання законної сили вироком суду по кримінальному провадженню №12020040650000200; про зобов'язання надати відповіді на питання колегія суддів враховує на таке.
В клопотанні про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідач вказував, що первинні документи, на яких ґрунтуються позовні вимоги (акти про надання послуг) підписані неуповноваженою на те особою Антоновим на підставі підробленої довіреності від 24.06.2019.Для підтвердження даних обставин відповідач вважав необхідним провести судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: Чи виконано підпис від імені ОСОБА_3 у довіреності від 24.06.2019тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?
Відповідно до частини 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
За приписами пункту 2 частини першої статті 228 Господарського процесуального кодексу України у випадках призначення судом експертизи суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Господарським процесуальним кодексом України передбачено право, а не обов'язок суду зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи за наявності дійсної необхідності в її призначенні, у випадку необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд, та у разі неможливості суду вирішити питання, що входять до предмета доказування, без її призначення.
Виходячи з положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України обов'язком суду є дотримання повноти та всебічності встановлення обставин справи, на яке спрямоване призначення у справі судової експертизи.
Принцип верховенства права, яким керується суд при здійсненні правосуддя, зобов'язує господарський суд використати усі необхідні процесуальні можливості з метою досягнення повноти, вичерпності та достатності доказів.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Питання про достатність доказів, виходячи з частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що факт надання та отримання послуг не підтверджується лише підписом уповноваженої особи відповідача на актах про надання послуг. Дії відповідача з часткової оплати також направленні на виконання зобов'язань з договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для призначення почеркознавчої експертизи, оскільки відсутня необхідність у спеціальних знаннях для встановлення обставин справи, що стосується предмету доказування, спір може бути розглянуто за наявними в матеріалах справи доказами. Тому суд апеляційної інстанції погоджується з попереднім судом, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню.
До того ж, під час перегляду справи судом апеляційної інстанції позивач надав в матеріали справи Висновок експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз №1219/1220-20 за результатами проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи документів по заяві від 13.03.2020 для подання до Господарського суду Дніпропетровської області по справам №904/25/20, 904/71/20, 904/58/2, 904/766/20, 904/6336/19, 904/830/20, в якому зазначено про такі висновки: по питанню №1 - підпис від імені ОСОБА_3 , розташований в графі "Голова правління ОСББ "Дніпровські вежі" О.Б. Харлан" довіреності без номеру від 24.06.2019, виконаний самим ОСОБА_3 ; по питанню №2 - первинний зміст досліджуваного документу - оригіналу Довіреності б/н від 24.06.2019, будь-яким змінам шляхом виправлення, дописки, до печатки, підчистки, травлення тощо - не піддавався, отже будь-які зміни в первинний текст документу не вносились.
Також в матеріали справи позивачем надано копію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2020 у справі № 904/830/20 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровські вежі" до фізичної особи - підприємця Попова Валентина Івановича про визнання договору недійсним, з якого убачається, що в задоволенні позову Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровські вежі" до фізичної особи - підприємця Попова Валентина Івановича про визнання недійсним укладеного сторонами договору про надання охоронних послуг №2 від 10.07.2019 - відмовлено.
Оскільки зазначені вище експертний висновок та рішення господарського суду не могли бути подані позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції до моменту ухвалення ним рішення по суті спору, колегія суддів визнала поважними причини пропуску позивачем строку для подання цих додаткових доказів суду апеляційної інстанції.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі, то такі вимоги відповідача пов'язуються з тією обставиною, що ОСББ "Дніпровські вежі" було подано заяву до Соборного відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області про скоєння злочину ОСОБА_1 .
Вказаним відділенням здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2020 за №12020040650000200 за фактом використання Антоновим С.М. завідомо підробленого документа довіреності від 24.06.2019 з повноваженнями підписувати всі документи від імені ОСББ "Дніпровські вежі". Правова кваліфікація кримінального правопорушення: ч.4 ст. 358 Кримінального кодексу України.
У зв'язку з викладеним, відповідач просив зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили вироком суду по кримінальному провадженню №12020040650000200.
Відповідно до частин 4, 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовне якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок суду зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом вищенаведеної статті встановлено обов'язок суду зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
В даному випадку відповідачем надано докази лише відкриття кримінального провадження і проведення досудового розслідування. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактичного розгляду вищенаведеної справи судом в порядку кримінального судочинства,
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти неможливість господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій підлягає зупиненню. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Враховуючи приписи пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено обов'язку суду щодо зупинення провадження у справі у випадку внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проведення досудового розслідування.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач звернувся до правоохоронних органів із заявою про скоєння злочину вже під час відкриття провадження у справі №904/6336/19, проте відповідачу про існування спірної (підробленої довіреності від 24.06.2019) було відомо значно раніше.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за можливе залишити без задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 904/6336/19.
Суд звертає увагу відповідача на те, що у разі ухвалення вироку у кримінальному провадженні №12020040650000200, він має право звернутись з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
З приводу клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на питання відповідача.
Частиною першої статті 90 Господарського процесуального кодексу України учаснику справи надано право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.
Як вбачається з клопотання відповідача поданого до місцевого господарського суду 28.02.2020, питання, які ним поставлені, були викладені ще у відзиві на позовну заяву від 10.02.2020.
За вимогами частини другої статті 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов'язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті. На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.
У пункті 10 відповіді на відзив на позовну заяву від 17.02.2020 позивач зазначив, що всі питання які ставить відповідач на письмове опитування, не стосуються предмету позову, яким є стягнення заборгованості за договором.
Фактично позивач відмовився від надання відповіді на поставлені запитання з підстав пункту 2 частини 5 статті 90 Господарського процесуального кодексу України: "якщо поставлене запитання не стосується обставин, що мають значення для справи".
Оскільки позивач відмовився від надання відповідей, відповідач звернувся до суду першої інстанції з окремим клопотанням в порядку частини 6 статті 90 Господарського процесуального кодексу України зобов'язати позивача надати суду та відповідачу заяву свідка, в якій відповісти на поставлені питання відповідача.
Ухвалою від 02.03.2020 суд першої інстанції запропонував позивачу у строк до 12.03.3020 подати письмові пояснення щодо клопотання відповідача.
В поясненнях на клопотання відповідача від 11.03.2020, позивач вказав на його необґрунтованість та зазначив, що питання, що ставляться відповідачем стосуються якості надання послуг за договором про надання охоронних послуг №2 від 10.07.2019, а не предмету спору.
Колегія суддів вважає, що в цьому питанні попереднім судом було допущене порушення норм процесуального права. Дії суду не узгоджуються з положеннями частини 6 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої суд за клопотанням іншого учасника справи може визнати підстави для відмови відсутніми та зобов'язати учасника справи надати відповідь.
Термін "зобов'язати" не є тотожним терміну "запропонувати". Перший на відміну другого носить обов'язковий характер. Тобто, якщо суд визнав підстави для відмови відсутніми він повинен був зобов'язати позивача надати відповіді на поставлені питання відповідача.
Клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на питання відповідача було подано і до Центрального апеляційного господарського суду в додатках до апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.05.2020 запропоновано фізичній особі-підприємцю Попову Валентину Івановичу письмово викласти у відзиві на апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Дніпровські вежі" свої міркування/заперечення щодо заявлених відповідачем клопотань про призначення судової почеркознавчої експертизи, про зобов'язання надати відповіді на питання та про зупинення провадження у цій справі.
Відкладено вирішення заявлених ОСББ "Дніпровські вежі" клопотань до надходження до суду апеляційної інстанції відзиву фізичної особи-підприємця Попова Валентина Івановича.
21.05.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому з приводу клопотання про зобов'язання позивача надати відповіді на питання відповідача, фізична особа-підприємець Попов В.І. підтримав свою позицію наведену в суді першої інстанції, не надав відповіді на поставлені питання.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2020 задоволено клопотання відповідача та зобов'язано позивача надати відповіді на його запитання.
10.05.2020 позивач надав суду апеляційної інстанції відповіді на питання, зі змісту яких випливає, що сторони договору не підписували будь-яких додаткових угод з приводу погодження умов прийняття об'єкту під охорону; відповідачем були передані, а позивачем використовувались певні приміщення для знаходження охоронників; враховуючи специфіку об'єкту Охороною було визначено 6 постів охорони; пропускний та внутрішньо - об'єктний режим на об'єкті встановлювався згідно з розпорядженнями Замовника і здійснювався Охороною відповідно до наданого Замовником списку; дії охорони координувались головою правління ОСББ "Дніпровські вежі" Харланом О.Б., виконавчим директором ОСББ "Дніпровські вежі" Назаровим А.А., представником ОСББ "Дніпровські вежі" АнтоновимС.М., працівниками диспетчерської служби об'єкту; виконання функцій охорони безпосередньо виконував ФОП Попов Валентин Іванович, його працівники та працівники субпідрядної організації з достатньою кваліфікацією та ліцензією на охоронну діяльність; для виконання охоронних функцій ФОП Попов В.І. має достатню матеріально-технічну базу.
Між тим колегія суддів погоджується з позивачем, що питання відповідача не стосуються фактичних обставин справи, тобто певних подій та фактів, про які відомо позивачу та відповідь на які могла б бути надана її керівником.
Обставини справи, які має на меті встановити відповідач шляхом зобов'язання позивача надати відповіді, доведені позивачем у позовній заяві та доданих до неї документах, а також інших матеріалах долучених до неї та наданих в подальшому доказах.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 285287,70 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
За частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства (частина третя статті 14 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частина перша статті. 216 Господарського кодексу України)
За частиною другою статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, зокрема як штрафні санкції.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Положеннями статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 5.3.1. договору сторони дійшли згоди, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по даному договору, Замовник сплачує Охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів, але не більше 5% від суми простроченої оплати.
Тобто, сторони обмежили максимальний розмір пені, яка може бути нарахована за прострочення виконання зобов'язань по договору шляхом встановлення граничного її розміру.
Позивачем нараховано пеню за загальний період з 07.09.2019 по 26.12.2019 у розмірі 20888,06 грн., виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Таким чином, в порушення умов договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 20888,06 грн., яка була більше ніж 5%, встановлених сторонами у договорі.
За правильним розрахунком розмір пені в даному випадку складає 14264,39 грн. (285287,70х5%).
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Керуючись наведеною нормою позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати за період з вересня 2019 по грудень 2019 у сумі 2264,07 грн. і 3 % річних за період з 07.09.2019 по 26.12.2019 у сумі 2028,23 грн.
Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції передбачено законом і є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Виходячи з положень статті 625 Цивільного кодексу України стягнення інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). Визначальним для такого стягнення є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Тобто, право кредитора на стягнення інфляційних втрат може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Суд також враховує, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
Розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем наступним чином:
З 07.09.2019 по 30.09.2019: 78000,00х0,7%:30х24=436,80 грн.;
З 01.10.2019 по 07.10.2019: 78000,00х0,7%:31х7=123,29 грн.;
З 08.10.2019 по 18.10.2019:234000,00х0,7%:31х11=581,23 грн.;
З 19.10.2019 по 31.10.2019:285287,70х0,7%:31х13=837,46 грн.;
З 01.11.2019 по 30.11.2019: 285287,70х0,1%=285,29 грн.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, з яким погодився суд першої інстанції, колегія суддів з огляду на вищезазначені правові норми приходить до висновку про його необґрунтованість, оскільки періоди прострочки в розрахунках позивача складають менш ніж один місяць.
За перерахунком суду апеляційної інстанції загальний розмір втрат від інфляції у зазначених періодах, з урахуванням індексів інфляції за вересень 2019 року - 100,7%, за жовтень 2019 року - 100,7% та за листопад 2019 року -100,1%, становить суму 831,82 грн.
Тому суд апеляційної інстанції погоджується з відповідачем, що вказані обставини судом першої інстанції судом не враховані, а висновки суду про обґрунтованість та правомірність вимог позивача про стягнення пені у розмірі 20888,06 грн та суми 2264,07 грн інфляційних втрат - є помилковими.
Розрахунок позивача 3% річних є арифметично правильним та не суперечить чинному законодавству.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Ухвалене у справі рішення Господарського суду Запорізької області вказаним вимогам не відповідає. Центральний апеляційний господарський суд вважає, що допущені судом першої інстанції процесуальні порушення, що полягають у недослідженні всіх у справі доказів, унеможливили встановлення фактичних обставин, з'ясування яких є істотним для прийняття правильного рішення у цій справі.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (абзац другий частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що під час перегляду справи судом апеляційної інстанції знайшли часткове підтвердження доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість нарахувань позивача в частині пені та інфляційних втрат, що в супереч норм процесуального та матеріального права не було враховано судом першої інстанції та призвело до невідповідних висновків, а тому наявні підстави для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині, зазначивши, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 14264 грн. 39 коп. пені та 831 грн. 82 коп. інфляційних втрат, а в решті таких нарахувань слід відмовити.
Решта позовних вимог позивача є обґрунтованими та правомірними, тому правильно задоволена судом першої інстанції.
Відтак підстав для зміни або скасування оскарженого у цій справі судового рішення в іншій частині немає.
Новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи результати розгляду справи, колегія суддів здійсню між сторонами новий розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За частиною 1 - 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розглянувши заяву (клопотання) від 17.02.2020 вих. №17-07/20-2 про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу з додатками: копія договору №14 від 12.05.2020 про надання правової допомоги, копія рахунку на оплату №2 від 08.07.2020, копія платіжного доручення №0.0.1770101971.1 від 16.07.2020, копія виписки Банку з розрахункового рахунку Адвоката за період з 16.07.2020 по 17.07.2020, копія Акту №1 від 08.07.2020 приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги №14 від 12.05.2020, колегія суддів визнала доведеними витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277 ч.1 п.п.3 та 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ" - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2020 у справі №904/6336/19 - змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ" на користь фізичної особи - підприємця Попова Валентина Івановича - 285287 грн. 70 коп. основного боргу, 2028 грн. 23 коп. три проценти річних, 14264 грн. 39 коп. пені, 831 грн. 82 коп. інфляційних втрат.
В решті позову відмовити".
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ДНІПРОВСЬКІ ВЕЖІ" на користь фізичної особи - підприємця Попова Валентина Івановича судові витрати в сумі 4536 грн. 18 коп. грн. судового збору у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, суму 6803 грн. 90 коп. судового збору у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, суму 7000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 29.12.2020.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя О.В. Чус
Суддя Л.П. Широбокова