ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
24 грудня 2020 року Справа № 903/741/19
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Нечипорук І.С. - адвокат, представник за ордером серії АС №1012738 від 22.1.2020р.
від відповідачів:
- ТОВ "Юван": не з'явився
- ТОВ"Юванта": Чайка О.Ф - директор
від третьої особи: Федош С.М. - адвокат, представник за ордером серії ВЛ№64031 від 16.11.2020р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юванта", с.Зміїнець, Луцького району Волинської області
на рішення Господарського суду Волинської області, ухваленого 28.09.20р. головуючим суддею Шум М.С., суддею Гарбар І.О., суддею Кравчук А.М. о 15:10 год. у м.Луцьку, повний текст складено 06.10.20р.
у справі № 903/741/19
за позовом ОСОБА_1 , с.Баїв, Луцького району Волинської області
до - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван", с.Зміїнець, Луцького району Волинської області
- Товариства з обмеженою відповідальністю "Юванта", с.Зміїнець, Луцького району Волинської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , м.Луцьк
про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки
в межах справи №903/330/18
за заявою Головного управління ДФС у Волинській області, м.Луцьк
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван", с.Зміїнець, Луцького району Волинської області
про банкрутство
Рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.2020р. у справі № 903/741/19 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юванта", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки в межах справи №903/330/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван" - задоволено повністю.
Визнано недійсним укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юван" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Юванта" договір №1076 від 02.06.2017р. купівлі-продажу земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127га, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Дехтярук Іриною Володимирівною.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван" (вул.Васильківська, буд.2, с.Зміїнець, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 30887415) на користь ОСОБА_1 960,50грн. судового збору.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юванта" на користь ОСОБА_1 960,50грн. судового збору.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юванта" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати у повному обсязі, а провадження у справі закрити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;
- стверджує, що позовна заява громадянки ОСОБА_1 не підлягала розгляду в межах справи №903/330/18 про банкрутство ТОВ "Юван";
- вказує, що позивачка ОСОБА_1 не була та не є конкурсним кредитором у справі №903/330/18 про визнання банкрутом ТОВ "Юван" та не є належним позивачем, не мала права звертатись з таким позовом до Господарського суду Волинської області;
- зауважує, що Господарський суд Волинської області лише ухвалою від 12.06.2018р. порушив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван" (45632, Луцький район, с. Зміїнець, вул, Васильківська, буд 2, код ЄДРПОУ 30887415), а договір №1076 укладений 02.06.2017р., тобто більше ніж за рік, що передував до порушення справи про банкрутство;
- констатує, що ухвалюючи відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 суд порушив приписи матеріального права і повинен був скерувати позовну заяву ОСОБА_1 за підсудністю;
- також зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги і того, що договір між позивачкою та ТОВ "Юван" про спільну участь у будівництві не містив жодної ідентифікуючої ознаки земельної ділянки з кадастровим номером 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127га;
- стверджує, що суд першої інстанції ігнорує матеріальне право, визначене ч.1 ст.377 ЦК України, яка чітко визначає, що до співвласників багатоквартирного житлового будинку не переходить право власності на земельну ділянку при набутті права власності на квартиру. Позивач ОСОБА_1 , навіть за умови набуття права власності на квартиру, не набувала б права власності на земельну ділянку. Відповідно, судом першої інстанції очевидно не обґрунтовано які саме права порушено переходом права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127га до відповідача ТОВ "Юванта";
- вказує, що суд першої інстанції не надав жодної оцінки ні доводам ТОВ "Юванта", ні доводам третьої особи. У рішенні зазначені лише вибірково позиції сторони відповідача та третьої особи. Це також викликає вмотивований сумнів у безсторонності суду;
- також вважає, що рішенням суд першої інстанції порушує матеріальне право і у незастосуванні для оцінки обставин ч.3 ст.376 ЦК України, яка визнає право власника земельної ділянки використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення;
- зазначає, що незаконно розпочавши провадження у справі, суд першої інстанції порушив строки розгляду справи у підготовчому провадженні.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 04.11.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юванта" на рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020р. у справі №903/741/19 та призначено справу №903/741/19 до розгляду на 17.11.2020р. об 15:00год..
16.11.2020р. на електронну адресу та на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020р. у справі № 903/741/19 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Згідно із п.8.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, затвердженого рішенням зборів суддів Північно-західного апеляційного господарського суду 04.10.2018р. №1 відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів. Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів. Враховуючи принцип незмінності складу суду, повторний авторизований розподіл справи з метою заміни члена колегії для вирішення процесуальних клопотань (клопотань про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції) у період між судовими засіданнями, не проводиться.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Савченка Г.І. судове засідання у справі №903/741/19 призначене на 17.11.2020р. об 15:00год. не відбулось.
Учасники судового процесу у справі повідомленні про неможливість проведення даного судового засідання у телефонному режимі, а також відповідна інформація щодо слухання даної справи, 17.11.2020р. розміщена на сторінці Північно-західного апеляційного господарського суду у розділі "До уваги учасників судового процесу" офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.
Як вбачається із табеля комп'ютерної програми "Діловодства спеціалізованого суду" суддя Савченко Г.І. період з 17.11.2020р. по 20.11.2020р. включно перебував у відпустці.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020р. розгляд справи №903/741/19 призначено на 08.12.2020р. об 15:30год..
08.12.2020р. на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки об'єктивно не матиме можливості прибути в судове засідання у зв'язку з його участю в судовому засіданні по іншій справі у Луцькому міськрайонному суді Волинської області.
В судове засідання 08.12.2020р. представники учасників справи не з'явились.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 08.12.2020р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 22.12.2020р. об 15:30год..
17.12.2020р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Матвіїва В.М. надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/741/19, забезпечення проведення якої просить у Господарському суді Волинської області.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020р. клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Матвіїв В.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/741/19 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Волинської області (адреса: 43010, м.Луцьк, пр.Волі, 54А).
Учасники у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, ТОВ "Юван" наданим йому процесуальним правом не скористалося та в судове засідання 22.12.2020р. не з'явилося, своїх повноважних представників не направило.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності ТОВ "Юван".
ТОВ "Юван" та третя особа не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Представник ТОВ "Юванта" в судовому засіданні 22.12.2020р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020р. у справі № 903/741/19 скасувати у повному обсязі, а провадження закрити.
Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні 22.12.2020р. підтримав позицію ТОВ "Юванта".
Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні 22.12.2020р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020р. у справі № 903/741/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.
Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 23.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юван" (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про дольову участь у будівництві житла №49/04-08 (далі - договір), згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3, якого, договору його предметом є будівництво житлового фонду, об'єктів комунального та соціального призначення на взаємовигідних для сторін даного договору умовах. виконавець зобов'язується побудувати з власних матеріалів і передати замовнику житло а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (житловий квартал "Агора"). Замовник зобов'язується прийняти і оплатити вартість цього житла на умовах передбачених цим договором (а.с.23-25, т.1).
Відповідно до п.п.2.1, 3.2, 3.4, 3.4.1, 4.1, 4.2 договору, для забезпечення організації та ведення будівництва виконавцем, зокрема, після завершення будівництва передає замовнику передбачене цим договором житло. Звичайна ціна одного метра квадратного житла на момент укладення цього договору становить 5 400,00грн. за 1кв.м. та по даному договору залишається незмінною. Відповідно розрахункова попередня вартість передбаченого цим договором житла складає 343440,00грн.. Замовник забезпечує внесення коштів по авансуванню будівництва та оплаті виконаних робіт на поточний рахунок виконавця. Кошти в сумі 343 440,00грн. перераховується на поточний рахунок виконавця до 30.04.2008р.. Строк будівництва: початок - 3 кв. 2007р., закінчення - 4 квартал 2008р. при умові своєчасного надходження коштів від дольовиків, юридичних та фізичних осіб. Строк дії даного договору встановлюється з дня його підписання і до введення будинку в експлуатацію.
Надалі, ОСОБА_1 на виконання умов договору перераховано ТОВ "Юван” кошти на суму 343 440,00грн., що підтверджується квитанцією від 24.04.2008р. на суму 293000,00грн. та квитанцією від 12.05.2008р. на суму 50440,00грн. (а.с.26, т.1) Призначення платежу згідно квитанцій: "платіж від ОСОБА_1 за послуги будівництва житла зг. дог. про пайову участь №49/04-08 від 23.04.2008".
Однак, ТОВ "Юван" взяті на себе зобов'язання - побудувати з власних матеріалів і передати позивачу житло а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (житловий квартал " АДРЕСА_2 в строки, встановлені договором, не виконало, і остаточно припинило будівництво на спірному об'єкті. Його визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру.
Відповідно до п.4 ст.75 ГПК України зазначені обставини є преюдиційними, оскільки встановленні рішенням Господарського суду Волинської області №903/742/19 від 15.01.2020р., що набрало законної сили.
Згідно рішення Господарського суду Волинської області №903/742/19 від 15.01.2020р. визнано за ОСОБА_1 майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 (житловий квартал "Агора") із ступенем готовності 42% згідно договору №49/04-08 про дольову участь в будівництві житла від 23.04.2008р..
При цьому, 02.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юван" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юванта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п.п.1.1, 1.2, 1.5, 2.1, 2.2, 6.1, 6.3, 6.4 якого ТОВ "Юван" зобов'язується передати в приватну власність ТОВ "Юванта" земельну ділянку площею 0,3127га., що розташована у с.Зміїнець Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об'єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення. Сторони дійшли згоди про те, що сума оцінки цього договору становить 177 958,00грн., які ТОВ "Юванта" зобов'язалося перерахувати ТзОВ "Юван" до 01.08.2017р.. Ринкова вартість земельної ділянки площею 0,3127га, що відчужується згідно з Висновком про експертну грошову оцінку, виданого ТОВ "Волинь-експерт" 10.03.2017р. становить 177 958,00грн.. ТОВ "Юван" свідчить, що самовільного будівництва на земельній ділянці немає. Сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки. Представник ТОВ "Юванта" оглянув земельну ділянку в натурі, ознайомився з її кількісними і якісними характеристиками, підземними і наземними спорудами та обмеженнями щодо її використання. Договір набирає чинності після підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у відповідності з вимогами ЗК України. Договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1076 (а.с.27-30, т.1).
Відповідно до виписки АТ "Альфа-Банк" ТОВ "Юванта" сплатило на користь ТОВ "Юван" кошти на суму 177 958,00грн. як оплату за земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу від 02.06.2017р. (а.с.82-83, т.1).
Водночас, на земельній ділянці, що є предметом зазначеного договору купівлі-продажу від 02.06.2017р. знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, а саме недобудований 56-ти квартирний житловий будинок (житловий квартал " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), який, в свою чергу, ТОВ "Юван" зобов'язалося, згідно з договором, про дольову участь у будівництві житла №49/04-08 від 23.04.2008р. добудувати до кінця 2008 року та передати ОСОБА_1 одну з квартир в ньому.
Також, 06.09.2019р. між ТОВ "Юванта" (позичальник) та ОСОБА_2 (позикодавець) укладено договір позики згідно з п.5 якого в забезпечення зобов'язань за ним ТОВ "Юванта" передає ОСОБА_2 належне йому на праві власності майно - земельну ділянку площею 0,3127га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, що розташована за адресою с. Зміїнець, Луцький район, Волинська область та належить товариству на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В. 02.06.2017р. за №1076, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313311407228 (а.с.84, т.1).
За вказаних обставин, ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юванта" про визнання недійсним укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юван" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юванта" договору від 02.06.2017р. купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3127га, розташованої в с.Зміїнець Луцького району Волинської області.
Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 посилається на те, що у 2008 році між нею та ТОВ "Юван" укладено договір про дольову участь в будівництві житла, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Свої зобов'язання по сплаті коштів позивачкою виконано, проте ТОВ "Юван" не завершило розпочатого будівництва багатоквартирного будинку, квартиру не передало, сплачених коштів не повернуло.
Зазначає, що на даний час власником земельної ділянки є особа відмінна від забудовника. В свою чергу, власник земельної ділянки перешкоджає у завершенні будівництва власними силами позивачки. Продаж земельної ділянки, на якій знаходиться інвестоване позивачкою будівництво, порушує її права та інтереси, оскільки житло, на яке претендує позивачка, нерозривно пов'язане із земельною ділянкою. Продавши спірну земельну ділянку, ТОВ "Юван" втратило правові підстави для продовження будівництва, оскільки відповідна земельна ділянка перестала йому належати і жодних інших прав на неї не має.
Вказує, що договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, оскільки порушує права інших осіб і завдає шкоди іншій особі (ст.13 ЦК України), суперечить Цивільному кодексу України (ч.1 ст.203 ЦК України), а його укладення припиняє можливість подальшого будівництва проінвестованого позивачкою житла. Крім того, земельна ділянка продана за заниженою ціною та з метою приховати земельну ділянку від кредиторів.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.10.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №903/741/19, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Як встановлено судом, позовна заява подана в межах справи про банкрутство ТОВ "Юван".
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.06.2018р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван" (45632, Луцький район, с. Зміїнець, вул. Васильківська, буд 2, код ЄДРПОУ 30887415), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван", введено процедуру розпорядження майном боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван".
Постановою Господарського суду Волинської області від 30.10.2018р. припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван", визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Юван", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Юван" призначено арбітражного керуючого Темчишина Володимира Петровича.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 10.12.2019р. залучено до участі у справі №903/741/19 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 .
Також, у поданому до Господарського суду Волинської області відзиві на позовну заяву ТОВ "Юванта" позовні вимог не визнає з наступних підстав:
- ТОВ "Юван", з яким позивач уклав договір про дольову участь у будівництві житла, не відмовляється від виконання умов такого договору, однак у зв'язку з важким фінансовим становищем (банкрутством) забудовник не зміг вчасно здати будинок;
- позивач неправильно та на власний розсуд зазначив у позовній заяві зміст ст.377 ЦК України, однак згідно з ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Відтак, відповідач 2 зазначає, що після здачі будинку в експлуатацію позивач зможе викупити, укласти договір оренди (суборенди) землі або оформити право постійного користування;
- твердження позивача про те, що ТОВ "Юванта" перешкоджає у завершенні будівництва силами, в т. ч. позивача, вимагаючи від них сплати на його користь грошових коштів, не обґрунтоване та не підтверджене жодними доказами;
- укладення спірного договору ніяким чином не впливає на право ТОВ "Юван" продовжувати будувати житловий будинок. Крім того, у відповідача 1 закінчилися усі дозволи на будівництво житлового кварталу "Агора";
- позивач не є стороною у справі №903/330/18 про банкрутство ТОВ "Юван", а тому не є належним позивачем, не має права звертатися з таким позовом до Господарського суду Волинської області;
- ринкова вартість спірної земельної ділянки становить 177 958,00грн. згідно з висновком про експертну грошову оцінку ТОВ "Волиньексперт" від 10.03.2017р.. Відповідна сума коштів була перерахована покупцем ТОВ "Юванта".
Також, директор ТОВ "Юванта" у відзиві повідомив, що 06.09.2019р. між ТОВ "Юванта" та ОСОБА_2 укладено договір позики. В забезпечення вимог, що випливають з такого договору, між ТОВ "Юванта" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки від 06.09.2019р., згідно з яким передано в іпотеку спірну земельну ділянку.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 у відзиві просить суд відмовити у позові повністю, договір купівлі-продажу земельної ділянки №1076, укладений 02.06.2017р. вважає таким, що відповідає вимогам закону, не порушує права та інтереси позивача у справі. Крім того, зазначає, що будівництво на спірній земельній ділянці, переданій в іпотеку згідно з договором від 06.09.2019р., не проводилось, при огляді земельної ділянки виявлено нагромадження будівельних матеріалів, складених у архітектурну форму. Будь-які натяки на будівництво були відсутні. ТОВ "Юванта" є добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,3127 га, що розташована за адресою: с. Зміїнець Луцького району Волинської області. Оскільки, позивач ОСОБА_1 не була стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки №1076 від 02.06.2017р., то, на думку третьої особи, вимога про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу є необґрунтованою. Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов (а. с.206-207, т.1).
Також, третя особа заявила клопотання про закриття провадження у справі, оскільки така підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.
Однак, Господарським судом Волинської області відмовлено в задоволення клопотання третьої особи ОСОБА_2 про закриття провадження у справі з мотивів, що викладені в ухвалі суду від 28.01.2020р..
Ліквідатор ТОВ "Юван" Темчишин В.П. у письмовому відзиві на позовну заяву від 27.01.2020р. просить суд задовольнити позовну заяву з підстав, зазначених у заяві.
Крім того, для додаткового обґрунтування вимог позову в тій частині, що ціна відчуження земельної ділянки (177 958,00грн.) є істотно заниженою та не відповідає ринковій, представник позивача клопотанням від 09.12.2019р. долучив до матеріалів справи звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення площею 3127,0кв.м. за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Зміїнець відповідно до якого ринкова вартість такої земельної ділянки станом на 02.06.2017р. становить 659 641,00грн. (а.с.107-120, т.2).
Також, клопотанням від 02.01.2020р. позивач долучив до матеріалів справи надану приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу І.В.Дехтярук копію реєстраційної справи щодо проведеної 02.06.2017р. державної реєстрації прав відносно земельної ділянки площею 0,3127га. кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого нотаріусом 02.06.2017р. за Р№1076, в тому числі оспорюваний договір купівлі-продажу, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Витяг з Державного реєстру.
Водночас, на виконання вимог ухвали Господарського суду Волинської області від 09.01.2020р. ТОВ "Волинь-експерт" супровідним листом від 20.01.2020р. надав суду копію договору про проведення оцінки земельної ділянки площею 0,3127га в с.Зміїнець Луцького району Волинської області, укладеного між ТОВ “Волинь-експерт” та ТОВ "Юван" від 08.03.2017р. №87/3-1 та копію договору про проведення оцінки земельної ділянки площею 0,3127га в с.Зміїнець Луцького району Волинської області, укладеного між ТОВ "Волинь-експерт" та ТОВ “Юванта” від 03.09.2019р. №556/3-1.
Також, ТОВ "Волинь-експерт" зазначає, що Висновки та Звіти про оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, виготовлені 10.03.2017р. та 06.09.2019р., надати не має можливості у відповідності до п.1.4 та п.5.2 договорів на оцінку, згідно з якими результати виконаної роботи представляються у вигляді одного друкованого примірника Звіту з експертної грошової оцінки земельної ділянки, яка передається замовникам.
ТОВ "Юван" та ТОВ "Юванта" Звітів про оцінку земельної ділянки кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 площею 0,3127га. до суду не надало.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.08.2020р. розгляд справи по суті призначено на 08.09.2020р..
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 08.09.2020р. повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відкладено на 28.09.2020р..
Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Волинської області від 28.09.2020р. у справі № 903/741/19 позов задоволено повністю.
Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
За змістом п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Отже, висловлювання "судом, встановленим законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою недійсності відповідного правочину (частина 1 ст.203, частина 1 ст.215 Цивільного кодексу України).
Згідно з частинами 2 та 3 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (статті 216, 215 Цивільного кодексу України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.
При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції Цивільний кодекс України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як "заінтересовані особи" (ст.ст.215, 216 Цивільного кодексу України).
З огляду на зазначені положення, правила статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що може трактуватися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражається в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.
Зокрема, ст.15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч.1 ст.16 ЦК України).
При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018р. у справі №903/857/17.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі № 910/23369/17, від 14.06.2019р. у справі №910/6642/18.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018р. у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018р. у справі №488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача права або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Отже, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
Тому на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту
Таким чином, оспорювати правочин і вимагати проведення реституції може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. При цьому така особа повинна в порядку статей 74-77 Господарського процесуального кодексу України довести порушення оспорюваними договорами свого права чи законного інтересу і довести, що порушене право чи законний інтерес може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).
Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання, наведені в ст.179 ГК України, згідно з якою майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню. Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
23.04.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юван" (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір про дольову участь у будівництві житла №49/04-08 (далі - договір), згідно п.п.1.1, 1.2, 1.3 якого, його предметом є будівництво житлового фонду, об'єктів комунального та соціального призначення на взаємовигідних для сторін даного договору умовах. виконавець зобов'язується побудувати з власних матеріалів і передати замовнику житло а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (житловий квартал "Агора"). Замовник зобов'язується прийняти і оплатити вартість цього житла на умовах передбачених цим договором (а.с.23-25, т.1).
Відповідно до п.п.2.1, 3.2, 3.4, 3.4.1, 4.1, 4.2 договору, для забезпечення організації та ведення будівництва виконавцем, зокрема, після завершення будівництва передає замовнику передбачене цим договором житло. Звичайна ціна одного метра квадратного житла на момент укладення цього договору становить 5 400,00грн. за 1кв.м. та по даному договору залишається незмінною. Відповідно розрахункова попередня вартість передбаченого цим договором житла складає 343 440 грн. 00 коп.. Замовник забезпечує внесення коштів по авансуванню будівництва та оплаті виконаних робіт на поточний рахунок виконавця. Кошти в сумі 343 440,00грн. перераховується на поточний рахунок виконавця до 30.04.2008р.. Строк будівництва: початок - 3 кв. 2007, закінчення - 4 квартал 2008 при умові своєчасного надходження коштів від дольовиків, юридичних та фізичних осіб. Строк дії даного договору встановлюється з дня його підписання і до введення будинку в експлуатацію.
Надалі, ОСОБА_1 на виконання умов договору перераховано ТОВ "Юван" кошти на суму 343 440,00грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 24.04.2008р. на суму 293000,00грн. та квитанцією від 12.05.2008р. на суму 50 440,00грн.. Призначення платежу згідно квитанцій: "платіж від ОСОБА_1 за послуги будівництва житла зг.дог. про пайову участь №49/04-08 від 23.04.2008".
Однак, ТОВ "Юван" взяті на себе зобов'язання - побудувати з власних матеріалів і передати позивачу житло а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (житловий квартал "Агора") в строки, встановлені договором, не виконало, і остаточно припинило будівництво на спірному об'єкті. Його визнано банкрутом та розпочато ліквідаційну процедуру.
Також, 02.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юван" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юванта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно п.п.1.1, 1.2, 1.5, 2.1, 2.2, 6.1, 6.3, 6.4 якого, ТОВ "Юван" зобов'язується передати в приватну власність ТОВ "Юванта" земельну ділянку площею 0,3127га, що розташована у с.Зміїнець Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування об'єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення. Сторони дійшли згоди про те, що сума оцінки цього договору становить 177 958,00грн., які ТОВ "Юванта" зобов'язалося перерахувати ТзОВ "Юван" до 01.08.2017р.. Ринкова вартість земельної ділянки площею 0,3127га, що відчужується згідно з Висновком про експертну грошову оцінку, виданого ТОВ "Волинь-експерт" 10.03.2017р. становить 177 958,00грн.. ТОВ "Юван" свідчить, що самовільного будівництва на земельній ділянці немає. Сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу земельної ділянки. Представник ТОВ "Юванта" оглянув земельну ділянку в натурі, ознайомився з її кількісними і якісними характеристиками, підземними і наземними спорудами та обмеженнями щодо її використання. Договір набирає чинності після підписання його сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації у відповідності з вимогами ЗК України. Договір посвідчено приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В. та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1076.
Відповідно до виписки АТ "Альфа-Банк" ТОВ "Юванта" сплатило на користь ТОВ "Юван" кошти на суму 177 958,00грн. як оплату за земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу від 02.06.2017р..
Водночас, на земельній ділянці, що є предметом зазначеного договору купівлі-продажу від 02.06.2017р. знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, а саме недобудований 56-ти квартирний житловий будинок (житловий квартал " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), який, в свою чергу, ТОВ "Юван" зобов'язалося, згідно з договором, про дольову участь у будівництві житла №49/04-08 від 23.04.2008р. добудувати до кінця 2008 року та передати ОСОБА_1 одну з квартир в ньому.
Так, зазначені вище обставини позивачем та відповідачами не оспорюються.
Крім того, сторонами не заперечується той факт, що ні в період укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2017р., ні на день винесення рішення будь-які роботи щодо добудови об'єкта незавершеного будівництва не здійснюються.
Також, 06.09.2019р. між ТОВ "Юванта" (позичальник) та ОСОБА_2 (позикодавець) укладено договір позики згідно з п.5 якого в забезпечення зобов'язань за ним ТОВ "Юванта" передає ОСОБА_2 належне йому на праві власності майно - земельну ділянку площею 0,3127га, кадастровий номер 0722883700:03:001:6457, що розташована за адресою с.Зміїнець, Луцький район, Волинська область та належить товариству на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І.В. 02.06.2017р. за №1076, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 313311407228.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду із вимогою визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 02.06.2017р., що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юван" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юванта" недійсним.
Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_3 покликається на приписи ст.ст.375, 377 ЦК України та зазначає, що у 2008 році між позивачем та ТОВ "Юван" укладено договір про дольову участь в будівництві житла, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Свої зобов'язання по сплаті коштів позивачкою виконано, проте ТОВ "Юван" не завершило розпочатого будівництва багатоквартирного будинку, квартиру не передало, сплачених коштів не повернуло. На даний час власником земельної ділянки є особа відмінна від забудовника. В свою чергу, власник земельної ділянки перешкоджає у завершенні будівництва власними силами позивачки. Продаж земельної ділянки, на якій знаходиться інвестоване позивачкою будівництво, порушує її права та інтереси, оскільки житло, на яке претендує позивачка, нерозривно пов'язане із земельною ділянкою. Продавши спірну земельну ділянку, ТОВ "Юван" втратило правові підстави для продовження будівництва, оскільки відповідна земельна ділянка перестала йому належати і жодних інших прав на неї не має. Договір купівлі-продажу земельної ділянки є недійсним, оскільки порушує права інших осіб і завдає шкоди іншій особі (ст.13 ЦК України), суперечить Цивільному кодексу України (ч.1 ст.203 ЦК України), а його укладення припиняє можливість подальшого будівництва проінвестованого позивачкою житла. Крім того, земельна ділянка продана за заниженою ціною та з метою приховати земельну ділянку від кредиторів.
Підстави та порядок переходу права на земельну ділянку при переході права власності на розташовані на ній житловий будинок, будівлю або споруду визначаються ст.377 Цивільного кодексу України та ст.120 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України (в редакції на момент укладення спірного договору), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків) (ч.2 ст.377 ЦК України).
Згідно ст.120 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення спірного договору), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу).
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди.
Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.
Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.
У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).
Судом встановлено, що згідно рішення Господарського суду Волинської області №903/742/19 від 15.01.2020р. визнано за ОСОБА_1 майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 (житловий квартал "Агора") із ступенем готовності 42% згідно договору №49/04-08 про дольову участь в будівництві житла від 23.04.2008р..
Отже, аналізуючи вище викладені приписи законодавства та встановлені судом обставини справи, слід дійти висновку, що позивач, уклавши договір від 23.04.2008р. №49/04-08 про дольову участь у будівництві житла та згідно рішення Господарського суду Волинської області №903/742/19 від 15.01.2020р. за нею визнано майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 63,6кв.м. (другий поверх) як на частку в об'єкті незавершеного будівництва - 56-квартирного житлового будинку по вул.Васильківській, 4 (вул.Луцька, 52Б) у с.Зміїнець Луцького району Волинської області (житловий квартал "Агора") із ступенем готовності 42% згідно договору №49/04-08 про дольову участь в будівництві житла від 23.04.2008р., не набула автоматично право власності/користування земельною ділянкою кадастровий номер: 0722883700:03:001:6457, площею 0,3127га, що є предметом спірного договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.06.2017р..
Таким чином, позивачем, який не є стороною спірного договору, не доведено порушення права позивача через укладення договору купівлі - продажу земельної ділянки від 02.06.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Дехтярук І. В. та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №1076, кадастровий номер: 0722883700:03:001:6457, площею 0,3127га, як і не доведено, що право позивача підлягає відновленню шляхом визнання такого договору недійсним, оскільки позивач не є власником/користувачем майна, яке є предметом спірного договору та не набуде такого права у разі задоволення позовних вимог.
Водночас, позивач в позовній заяві зазначає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений з метою приховати земельну ділянку від кредиторів. При цьому, посилається на приписи ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинний на момент звернення з позовом).
Зокрема, до матеріалів справи представником позивача долучено звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів житлової забудови та соціально-культурного призначення площею 3127,0кв.м. за адресою: Волинська область, Луцький район, с.Зміїнець відповідно до якого ринкова вартість такої земельної ділянки станом на 02.06.2017р. становить 659 641,00грн..
Однак, відповідно до оспорюваного договору земельна ділянка відчужена за вартістю 177958,00грн..
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство ТОВ "Юван" не зверталася, кредитором у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чи Кодексом України з процедур банкрутства порядку, не визнавалася.
Водночас, як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Волинської області №903/742/19 від 15.01.2020р. визнано за ОСОБА_1 майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 (житловий квартал "Агора") із ступенем готовності 42% згідно договору №49/04-08 про дольову участь в будівництві житла від 23.04.2008р..
Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так і Кодексом України з процедур банкрутства визначені правила для визнання недійсними правочинів боржника, встановлено суб'єктний склад осіб, що можуть звертатися з цими вимогами, розмежовано підстави і передумови для вимог про визнання недійсним правочину.
Отже, ОСОБА_1 не наділена правом посилатися на спеціально визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чи Кодексом України з процедур банкрутства підстави визнання договору, що укладений боржником, недійсним, на відміну від ліквідатора у справі про банкрутство ТОВ "Юван" ОСОБА_4 ..
При цьому, не заслуговують до уваги доводи скаржника про те, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягала розглядатися в межах справи №903/330/18 про банкрутство ТОВ "Юван", що ОСОБА_1 є не належним позивачем та не мала права звертатись з таким позовом до Господарського суду Волинської області, оскільки, норми процесуального права, а зокрема, положення статей 4, 5, 7, 12, 14, п.8 ч.1 ст.20 ГПК України, зобов'язують суди надати рівний процесуальний доступ для розгляду в межах провадження у справі про банкрутство майнових спорів третіх осіб до боржника (щодо боржника), незалежно від того коли була порушена справа про банкрутство та за якими особливостями провадження (старої чи нової редакції Закону про банкрутство вона здійснюється).
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушеннями норм права при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її часткового задоволення.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юванта" слід задовольнити частково, в свою чергу, керуючись п.1 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020р. у справі №903/741/19 слід скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юванта", с.Зміїнець, Луцького району Волинської області задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 28.09.2020р. у справі №903/741/19 скасувати. Прийняти нове рішення.
У позові відмовити.
3. Справу №903/741/19 повернути до Господарського суду Волинської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "28" грудня 2020 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.