ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 грудня 2020 року Справа № 924/207/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.
секретар судового засідання Котюбіна А.О.
за участю представників:
від позивача - Янкевич Л.Д., Доценко О.І.
від відповідача - Ксьондзик Ю.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 02.07.2020 року суддею Грамчуком І.В. у м. Хмельницький (повний текст рішення складено 07.07.2020 року) у справі № 924/207/20
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"
до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі"
про стягнення 3232176 грн. компенсації вартості об'єму спожитого природного газу за березень 2017р., 649667, 37 грн. інфляційних втрат, 277 546, 87 грн. три проценти річних, 652 722, 45 грн. пені
АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до КП "Південно-Західні тепломережі" про стягнення 3232176 грн.
Обґрунтовуючи позов, Товариство вказало про те, що між останнім та відповідачем було укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 0942103FOJAT016. Відповідачем у березні 2017 здійснювався відбір природного газу з газопостачальної системи без наявності підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період. Таким чином відповідачем було здійснено несанкціонований відбір природного газу в об'ємі, що відповідно до даних вузлів обліку природного газу становить 170 тис. м. куб., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 01.03.2017 року. У зв'язку із відсутністю у відповідача на вказаний розрахунковий період підтверджених обсягів природного газу (лімітів), вказаний обсяг газу був віднесений на небаланс (виробничо-технічні втрати) АТ "Хмельницькгаз". Разом з тим, позивач вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15215/17 підтверджено факт того, що КП "Південно-західні тепломережі" було здійснено відбір природного газу в обсязі 170 тис. м. куб. Оскільки вказаний природний газ не відпускався по номінації ПАТ "НАК "Нафтогаз", об'єм природного газу в розмірі 170 тис. м. куб., який відібрано з газотранспортної системи, є виробничо-технічними втратами АТ "Хмельницькгаз".
03.04.2020 року позивач подав до місцевого господарського суду клопотання про зміну предмету позову, у якому просив суд стягнути з відповідача 3232176 грн. компенсації вартості об'єму спожитого природного газу за березень 2017 року, 649667, 37 грн. інфляційних втрат, 277546, 87 грн. три проценти річних та 652722, 45 грн. пені.
Вказане клопотання було прийнято судом першої інстанції на підставі ст. 46 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2020 року у справі № 924/207/20 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 3232176 грн. компенсації вартості об'єму спожитого природного газу за березень 2017, 649667, 37 грн. інфляційних втрат, 277546, 87 грн. три проценти річних, а також 62390, 85 грн. сплаченого судового збору. Відмовлено у стягненні 652722, 45 грн. пені.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення щодо стягнення 3232176 грн. компенсації вартості об'єму спожитого природного газу за березень 2017, 649667, 37 грн. інфляційних втрат, 277546, 87 грн. три проценти річних та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити. В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач вказує про те, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а відтак, вищевказане рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що вказаний спір має врегульовуватись виключно між постачальником та споживачем, тобто між НАК "Нафтогаз України" та КП "Південно-Західні тепломережі". Вказане випливає з того, що чинне законодавство передбачає як надання номінації саме постачальником, так і врегулювання негативного небалансу саме з постачальником природного газу, яким є ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і не передбачає жодних обов'язкових для споживача дій безпосередньо з оператором ГРМ - позивачем. Окрім цього, рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/15215/17 встановлено, що з боку відповідача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") мало місце порушення умов договору, яке полягало у ненаданні оператору газотранспортної системи номінації на березень 2017 року та не постачанні споживачу (КП "Південно-Західні тепломережі") природного газу у березні 2017 року. Встановлені даним рішенням обставини на думку скаржника свідчать про те, що вчинений ним відбір газу був санкціонованим. Також наголошує, що на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період", затвердженим постановою КМУ від 01.10.2015 № 278 та розпорядження КМУ від 05.10.2016 № 742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року" ПАТ "НАК "Нафтогаз України було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними. Звертає увагу, що при вирішенні даного спору судом не було враховано правові позиції Верховного Суду викладені у справі № 911/655/17.
Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Поряд з цим, на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, відповідно до якого позивач просив суд долучити наступні докази: копію листа-роз'яснень НКРЕКП № 6910/16/7-17 від 23.06.2017 року, копію акту наданих послуг балансування № 03-17-1512000715-БАЛАНС від 31.03.2017 року, копію додатку до акту від 31.03.2017 року щодо розрахунку вартості послуг балансування та копію рахунку на № 03-17-1512000715-БАЛАНС від 31.03.2017 року.
В обгрунтування поважності причин не подачі вказаних доказів у суді першої інстанції позивач зазначив про те, що відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не підіймалось питання щодо врегулювання небалансу з Оператором ГТС. Питання щодо врегулювання небалансу за березень 2017 року між АТ "Хмельницькгаз" та Оператором ГТС зазначено лише у апеляційній скарзі.
Від відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення разом із додатковими доказами, відповідно до яких останній просив долучити до матеріалів справи: копії повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання від 22.06.2017 року, 05.04.2017 року, 30.03.2017 року (через відсутність номінації на квітень), від 19.07.2017 року, копію акту звірки взаєморозрахунків, копію договору постачання природного газу, копію додаткової угоди № 1, копію довідки про погодні умови у березні 2017 року, копії платіжних доручень, картку рахунку 631 по договору № 2590/1617-КП-34 .
Поданим на адресу суду клопотанням від 09.12.2020 року відповідач просив визнати поважними причини неподання вищевказаних доказів, долучити їх до матеріалів справи та надати їм оцінку в нарадчій кімнаті.
Відповідач зазначив про те, що вказані докази не були надані з об'єктивних причин, які не залежали від відповідача, враховуючи те, що суді першої інстанції, на необхідності додаткового часу для збору доказів, відповідачем неодноразово наголошувалось та подавались відповідні клопотання з посилання на законодавчі положення щодо автоматичного продовження строків через COVID-19. Однак, суд першої інстанції безпідставно та передчасно закрив підготовче провадження, чим позбавив відповідача реалізувати своє право на змагальність в господарському судочинстві, а також право на справедливий суд. У зв'язку із цим відповідачем було заявлено відвід судді. Через карантин, хворобу майже усього персоналу відповідача на COVID-19, такі докази відповідач зміг лише подати в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши причини не подачі сторонами вищезазначених доказів до суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про визнання їх поважними та в силу ст. 269 ГПК України прийняття останніх до матеріалів справи.
В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив суд її задовольнити.
Представники позивача вимоги апеляційної скарги заперечили з підстав, викладених у відзиві, просили залишити її без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та подані сторонами додаткові докази, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач по справі приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015 року, шляхом підписання заяви-приєднання № 0942103FOJAT016, що була адресована оператору газорозподільної системи в особі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз".
В силу п. 2.1 типового договору, оператор газорозподільної системи зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Відповідно до п. 3.1 договору санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості. За відсутності у споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб споживача на відповідний календарний період споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи. Згідно п. 6.1 типового договору, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом , встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням Кодексу газорозподільних систем. Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватись підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6. 6 типового договору).
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15215/17 від 30.11.2017 року за позовом КП "Південно-західні тепломережі" до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії встановлено, що згідно п. 2.1 договору від 31.10.2001 року № 2590/1617-КП-34 постачання природного газу, укладеного між КП "Південно-західні тепломережі" (споживач) та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник), постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року природний газ обсягом до 975,0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень - 105, 0, листопад - 125, 0, грудень - 180,0 IV квартал 2016 року, січень - 215,0, лютий - 180,0, березень - 170,0 І квартал 2017 року. Згідно з п. п. 3.3, 3.4 договору, використання споживачем природного газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більш як на ± 5 (п'ять) відсотків. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Згідно п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Листом № Hm007.2-Лв-2217-0517 від 16.05.2017 року ПАТ "Хмельницькгаз" просило КП "Південно-західні тепломережі" здійснити оплату за відбір у березні 2017 року природного газу із газорозподільної системи, який здійснювався без наявності підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період. КП "Південно-західні тепломережі" було здійснено несанкціонований відбір природного газу в об'ємі, що, відповідно до даних вузла обліку природного газу, становить 170 000 м. куб. Згідно доданого до вищевказаного листа акту № 0942103FOJAT016, компенсації вартості природного газу від 16.05.2017 року визначено компенсаційну вартість природного газу у розмірі 3232176 грн. У додатку до вказаного акту позивач навів розрахунок вартості природного газу, який компенсується, за формулою 170 тис. м. куб. (небаланс відповідача за березень 2017 року) ? 9 506,40 грн. (вартість природного газу на березень 2017 року за 1000 м. куб. з ПДВ) ? 2 (коефіцієнт компенсації) = 3 232 176 грн.
Розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором (ст. 40 Закону України "Про ринок природного газу").
Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. п. 3, 4 глави 3 Розділу VI Кодексу ГРС, договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 року № 2498, в порядку, визначеному цим розділом.
Судами встановлено, що відповідачем вчинені дії щодо укладення із позивачем договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), що підтверджується заявою-приєднанням № 0942103FOJAT016.
Згідно п. 3.1 типового договору розподілу природного газу, санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим договором.
В силу абз. 2 п. 3 глави 5 розділу 6 КГС, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне газоспоживання та для недопущення перевищення добового/місячного підтвердженого обсягу природного газу має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні санкції та заходи з боку оператора ГТС/ГРМ (його постачальника), передбачені умовами договору, у тому числі примусове обмеження (припинення) подачі газу в установленому законодавством порядку.
Несанкціонований відбір відповідачем природного газу з газопостачальної системи без наявності підтвердженого обсягу, виділеного для потреб споживача його постачальником, в розмірі 170 тис. м. куб. позивач у даній справі підтвердив укладеним між КП "Південно-західні тепломережі" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договором від 31.10.2016 року № 2590/1617-КП-34 постачання природного газу, згідно якого постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року природний газ обсягом до 975,0 тис. куб. метрів, у тому числі в березні місяці 2017 року - 170,0 тис. куб. м.
Враховуючи те, що ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не було надано КП "Південно-західні тепломережі" номінацію на постачання природного газу у березні 2017 року, що підтверджено вищезгаданим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 року у справі № 910/15215/17, газ об'ємом 170 тис. куб. м. був віднесений Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" на небаланс АТ "Хмельницькгаз".
В силу п. 4 глави 5 розділу 6 КГС, якщо за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем (побутовими споживачами), буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу, його (їх) постачальник має врегулювати об'єми небалансу (дефіцит) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС.
У разі якщо після запровадження заходів, передбачених Кодексом ГТС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об'єм/обсяг споживання природного газу по об'єкту споживача буде перевищувати об'єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду), який буде віднесений Оператором ГТС на небаланс Оператора ГРМ, тоді споживач має компенсувати Оператору ГРМ його вартість, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) ? Ц ? К, де В - вартість природного газу, яка компенсується Оператору ГРМ; Vф - об'єм (обсяг) природного газу, фактично спожитий споживачем за період відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника; Vп - об'єм (обсяг) природного газу, фактично поставлений споживачу його постачальником (постачальниками) за відповідний розрахунковий період за даними Оператора ГТС; Ц - ціна закупівлі природного газу Оператором ГРМ для покриття втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ у відповідний період. Оператор ГРМ щомісячно публікує на своєму веб-сайті інформацію про таку ціну та період її дії; К - коефіцієнт компенсації, який визначається на рівні 1, 5. Разом з тим, якщо неврегульований небаланс станеться внаслідок відсутності у споживача підтвердженого обсягу природного газу на розрахунковий період, або внаслідок відмови в доступі до об'єкта споживача для здійснення Оператором ГРМ припинення розподілу природного газу або внаслідок невиконання споживачем письмової вимоги Оператора ГРМ самостійно припинити (обмежити) споживання природного газу, коефіцієнт компенсації має становити 2.
Як зазначено вище, позивачем було долучено до матеріалів справи акт № 0942103FOJAT016 компенсації вартості природного газу від 16.05.2017 року, яким визначено компенсацію вартості природного газу у розмірі 3232176 грн. У додатку до вказаного акту позивач навів розрахунок вартості природного газу, який компенсується, за формулою 170 тис. м. куб. (небаланс відповідача за березень 2017 року) х 9 506, 40 грн. (вартість природного газу на березень 2017 року за 1000 м. куб.) х 2 (коефіцієнт компенсації) = 3232176 грн.
Твердження апелянта про те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2017 у справі № 910/15215/17 встановлено преюдиційні обставини, які свідчать про санкціонований відбір відповідачем природного газу, колегією суддів не приймаються до уваги з наступних підстав.
Як вбачається з висновків суду, викладених у даному рішенні, з боку відповідача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") мало місце порушення умов договору, яке полягало у ненаданні оператору газотранспортної системи номінації на березень 2017 року та не постачанні споживачу (КП "Південно-Західні тепломережі") природного газу у березні 2017 року. Однак у позовних вимогах про зобов'язання відповідача (ПАТ "НАК "Нафтогаз України") оформити акт приймання-передачі природного газу за березень 2017 року шляхом підписання та проставлення печатки (який за своєю правовою природою є лише товаро-супровідними документами), та про визнання дій відповідача у не наданні номінації на постачання природного газу на березень 2017 року неправомірними, відмовлено з підстав невірно обраного способу захисту.
Тобто, не зважаючи на наявність висновків про порушення умов договору з боку ПАТ "НАК "Нафтогаз України", факт споживання КП "Південно-Західні тепломережі" природного газу в березні 2017 року без виділеної номінації та без належної оплати спожитого газу постачальнику не спростовано.
Відтак, судова колегія вважає, що даним рішенням навпаки стверджується факт несанкціонованого споживання газу і врегулювання небалансів між споживачем та постачальником не відбулось. При цьому судом відмічається, що обставини неправомірності дій постачальника газу при виділенні номінацій, можуть бути предметом окремого позову відповідача про відшкодування збитків.
Також судова колегія вважає безпідставним посилання відповідача на спеціальні підзаконні нормативні акти (розпорядження КМУ від 05.10.2016 № 742-р, тощо), за якими ПАТ "НАК "Нафтогаз України" зобов'язане було видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям. В даному випадку слід зазначити, що вказаними нормативними актами було зобов'язано ПАТ "НАК "Нафтогаз України" видавати номінації (за умови укладення відповідного договору) для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Натомість договір на постачання природного газу № 2590/1617-КП-34 від 31.10.2016, який укладено між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Південно-Західні тепломережі" (споживач) свідчить, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими споживачами (крім бюджетних установ/організацій).
Тобто, спеціальні підзаконні нормативні акти мають соціальне спрямування. Натомість відповідачем отримано природній газ для комерційних потреб. За таких обставин наведена відповідачем судова практика в постановах Верховного Суду також не може бути прийнята до уваги, оскільки з врахування викладеного правовідносини є різними.
Враховуючи те, що у відповідача був відсутній підтверджений обсяг природного газу на березень 2017 року, останній самостійно не припинив власне газоспоживання, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було правомірно нараховано відповідачу компенсацію вартості природного газу на суму 3232176 грн.
Разом з тим, як зазначено вище, позивач заявляв вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за період з 22.05.2017 року по 31.03.2020 року в сумі 277546, 87 грн., інфляційні втрати за період з червня 2017 року по березень 2020 року в сумі 649667, 37 грн., пені за період з 01.04.2019 року по 31.10.2019 року в сумі 652722, 45 грн.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатись й періоди часу, в яких індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши перевірку правильності перерахунку судом першої інстанції заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість і законність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог у цих частинах.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В силу ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 551 ЦК України встановлено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як зазначено вище, пунктом 8.2 типового договору розподілу природного газу сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Поряд з цим, згідно ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Вказаною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за визначений позивачем період з 01.04.2019 року по 31.10.2019 року в сумі 652722, 45 грн. необхідно відмовити, оскільки зобов'язання мало бути виконано у строк до 25.04.2017 року, а нарахування пені можливе лише протягом періоду з 26.04.2017 року по 26.10.2017 року.
З огляду на все зазначене, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими висновки місцевого господарського суду про підставність задоволення позовних вимог в сумі 3232176 грн. компенсації вартості об'єму спожитого природного газу за березень 2017 року, 649667, 37 грн. інфляційних втрат, 277546, 87 грн. три проценти річних та відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 652722, 45 грн. пені.
Стосовно поданих позивачем додаткових доказів, а саме: копії листа-роз'яснень НКРЕКП №6910/16/7-17 від 23.06.2017 року, копії акту наданих послуг балансування № 03-17-1512000715-БАЛАНС від 31.03.2017 року, копії додатку до акту від 31.03.2017 року щодо розрахунку вартості послуг балансування та копії рахунку на № 03-17-1512000715-БАЛАНС від 31.03.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.
У апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що з аналізу положень пункту 4 Глави 5 Розділу XVI Кодексу газорозподільних систем слідує, що обов'язок у споживача компенсувати Оператору ГРМ вартість небалансу природного газу виникає за наявності таких необхідних умов: - наявність небалансу (дефіцит) природного газу (за підсумками місяця фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу споживачем буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу); - врегулювання постачальником об'ємів небалансу (дефіциту) природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС; - після запровадження заходів, передбачених Кодексом І..ГС, залишиться неврегульований небаланс (фактичний об'єм/обсяг споживання природного газу по об'єкту споживача буде перевищувати об'єм/обсяг, фактично поставлений його постачальником/постачальниками за даними Оператора ГТС протягом зазначеного періоду); - неврегульований небаланс буде віднесений Оператором ГТС на небаланс Оператора ГРМ.
Із поданих доказів вбачається, що позивачем вживалися дії щодо врегулювання небалансу з Оператором ГТС.
Так, відповідно до роз'яснень НКРЕКП № 6910/16/7-17 від 23.06.2017 року, Оператор ГРМ для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ) закуповує природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДГІ. ВБГ, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.
При цьому, у випадку якщо Оператор ГРМ не здійснить подачу (недостатню подачу) природного газу у точці входу до газотранспортної системи обсягів природного газу необхідних для покриття фактичних обсягів виробничо - технологічних втрат у такого Оператора ГРМ виникне негативний небаланс, який має бути врегульований відповідно до розділу XIV Кодексу ГТС, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2493.
Згідно п. п. 4-5 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання достатнього небалансу за цей газовий місяць.
У разі підтвердження достатніх обсягів газу для покриття місячного небалансу у замовника послуг транспортування оператор газосховища до 12-го числа наступного місяця надає оператору газотранспортної системи інформацію про виконання балансуючої номінації з метою здійснення оператором газотранспортної системи балансуючої алокації.
Згідно п. 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.
Як вбачається із позовної заяви, до останньої додавались докази купівлі природного газу українського походження для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат в обсязі 1 500 000 куб. метрів. Вказаний факт підтверджується Актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2017 року, підписаним відповідно до умов договору № ХМ-ВТВ-02-2017-130 від 26.12.2016 року між АТ "Хмельницькгаз" та ТзОВ "РГК Трейдінг". Вказана закупівля природного газу для ВТВ та нормованих втрат в повній мірі покрила, небаланс що виник внаслідок відібрання газу в об'ємі 170 000 м3 КП "Південно - Західні тепломережі".
Позивачем також додатково врегульовувався небаланс за березень 2017 року з Оператором ГТС у відповідності до п. 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС, що підтверджується вказаними наданими останнім доказами.
Так, відповідно до Акту наданих послуг балансування № 03-17-1512000715-БАЛАНС від 31.03.2017 року, додатку до акту від 31.03.2017 року щодо розрахунку вартості послуг балансування та рахунку на № 03-17-1512000715-БАЛАНС від 31.03.2017 року, Оператором ГРМ оплачено небаланс, що виник за березень 2017 року по всім споживачам, яким здійснюється розподіл природного газу.
Вказане також підтверджується і рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі № 924/538/18 від 22.06.2020 року та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.10.2020 року, яким саме врегульовувалось питання оплати небалансу (в тому числі за березень 2017 року) між АТ "Хмельницькгаз" та АТ "Укртрансгаз" як Оператором ГТС, а саме, апеляційним судом у вказаній постанові встановлено, що розрахунок погашення вартості послуг балансування за 2017 рік: - 03.2017 вартість послуги 621533,57 грн., сума оплати 9900000 грн., дата та номер платіжного доручення № 9 від 05.07.2017 року. Також встановлено, що станом на 17.03.2019 року борг ПАТ "Хмельницькгаз" перед АТ "Укртрансгаз" за договором від 17.12.2015 року № 1512000715 відсутній та наявна переплата в розмірі 22119584, 94 грн.
Щодо поданих відповідачем додаткових доказів, а саме: копії повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання від 22.06.2017 року, 05.04.2017 року, 30.03.2017 року (через відсутність номінації на квітень), від 19.07.2017 року, копію акту звірки взаєморозрахунків, копію договору постачання природного газу, копію додаткової угоди № 1, копію довідки про погодні умови у березні 2017 року, копії платіжних доручень, картку рахунку 631 по договору № 2590/1617-КП-34, колегія суддів вважає вказані докази такими, що не спростовують встановлених у даній справі судами обставин та не приймає вказані докази до уваги.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції вважає, що аргументи КП "Південно-Західні тепломережі", зазначені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак, не підлягають задоволенню.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 02.07.2020 року у справі № 924/207/20 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.
В силу ст. 129 ГПК України понесені скаржником судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на нього.
Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 02 липня 2020 року у справі № 924/207/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу № 924/207/20 повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складено "28" грудня 2020 року.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Демидюк О.О.
Суддя Савченко Г.І.