28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 824/736/17-а
адміністративне провадження № К/9901/28218/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.10.2017, прийняту у складі головуючого судді Боднарюк О.В., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, прийняту у складі колегії суддів: Мельник-Томенко Ж.М. (головуючий), Ватаманюка Р.В., Сторчока В.Ю.
І. Суть спору
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області), в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 30.06.2017 №9375-13.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що оскаржуваним рішенням визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем - транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн, яке є протиправним, оскільки податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Посилаючись на підпункт 12.3.4. пункту 12.3. статті 12 Податкового кодексу України зазначила, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. Оскільки Чернівецька міська рада не оприлюднила рішення про встановлення місцевих податків та зборів у встановлений період, у позивача відсутній обов'язок сплачувати транспортний податок у 2017 році.
Окрім того вказала, що її автомобіль не підпадає під показники автомобіля, за який необхідно сплачувати транспортний податок, а саме транспортні засоби з об'ємом двигуна 3000 та більше см.куб., так як згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, об'єм двигуна її автомобіля складає 2,967 см.куб.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачу належить на праві власності автомобіль марки Audi, модель A8, легковий седан-В, 2014 року випуску, шасі (кузова, рами) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , об'єм двигуна 2967 куб. см, що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу № IMPR-78611/2016p, актом прийняття-передачі транспортних засобів №IMPR-78611/2016p та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим Центром 7341 від 10.05.2016 (а.с. 28-30).
Згідно з рішенням Чернівецької міської ради 65 сесії VI скликання від 25.06.2015 №1635 «Про справляння в місті Чернівцях місцевих податків і зборів, акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та відміну раніше прийнятих рішень» встановлено на території м.Чернівці транспортний податок.
Рішенням Чернівецької міської ради 2 сесії VII скликання від 28.01.2016 № 80 «Про внесення змін до рішення міської ради VI скликання від 25.06.2015 № 1635 «Про справляння в місті Чернівцях місцевих податків і зборів, акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів та відміну раніше прийнятих рішень» затверджено положення про транспортний податок в новій редакції, де об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Рішенням Чернівецької міської ради 21 сесії VII скликання від 09.02.2017 №581 «Про внесення змін до рішення міської ради VI скликання від 25.06.2015 № 1635 та рішення міської ради VII скликання від 28.01.2016 № 80 щодо справляння в місті Чернівцях місцевих податків і зборів» замінено підпункт 3.1 пункту 3 Положення про транспортний податок , а саме цифру « 750» замінено цифрою « 375» (а.с.16-21).
ГУ ДФС у Чернівецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №9375-13 від 30.06.2017, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «транспортний податок, сплачений фізичними особами, які є власниками транспортних засобів» у сумі 25000,00 грн (а.с.33).
Уважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач 16.08.2017 звернулася з скаргою на податкове повідомлення рішення до Державної фіскальної служби України, в якій просила скасувати податкове повідомлення-рішення №9375-13 від 30.06.2017 (а.с.25-26).
Рішенням Державної фіскальної служби України від 01.09.2017 №11270/П/99-99-11-02-01-14 податкове повідомлення-рішення №9375-13 від 30.06.2017 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.22-23).
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями форми «Ф» від 30.06.2017 №9375-13 позивач звернулася до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 17.10.2017 позовні вимоги задовольнив повністю.
Вирішуючи спірні правовідносини та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України (в редакції Закону України №1791-VІІІ від 21.12.2016) з метою оподаткування транспортним податком, за яким об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, не може мати місце у 2017 році, тобто сам факт визнання позивачу транспортного податку на 2017 рік є на думку суду протиправним.
Окрім того, обгрунтовуючи власний висновок про неналежність транспортного засобу позивача до об'єктів оподаткування через технічні характеристики останнього, суд першої інстанції зважав на відсутність у суб'єкта владних повноважень прав щодо ототожнення, округлення чи прирівняння об'єму двигуна автомобіля до більшого чи до меншого показника, який би був більш сприятливим для фіскального органу при сплаті транспортного податку.
Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 24.01.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
IV. Касаційне оскарження
У касаційні скарзі ГУ ДФС у Чернівецькій області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
24. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи». Згідно вказаного нормативно-правового акта статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.
Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Законом України №1791-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», що набрав чинності 01.01.2017, внесено зміни до Податкового кодексу України, у зв'язку з чим п.п.267.2.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції.
Так, пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Базою оподаткування у відповідності до п.п.267.3.1 п.267.1 ст. 267 Податкового кодексу України є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з положеннями п.267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до п.п.267.5.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Пп. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Згідно з п.п. 267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.
VI. Оцінка Верховного Суду
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено транспортний податок.
Встановлення податку на майно, зокрема у частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).
Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому, такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.
Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.
Із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року.
У подальшому, з 1 січня 2017 року набув чинності Закон України від 20.12.2016 № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» (далі - Закон № 1791).
Пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного закону установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 ПК України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Рішенням Чернівецької міської ради від 09.02.2017 №581 внесено зміни до рішення міської ради VI скликання від 25.06.2015 №1635 та рішення міської ради VII скликання від 28.01.2016 №80 щодо справляння в місті Чернівцях місцевих податків і зборів, зокрема, в частині визначення вимог до об'єкта оподаткування транспортним податком.
Згідно з загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування. Проте норма підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлює обмеження, не передбачаючи жодних наслідків (зокрема санкцій) у разі його порушення.
Отже, за вказаних обставин недотримання законодавцем приписів підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу Українисамо по собі не може бути підставою для скасування податкових повідомлень-рішень, при винесенні яких відповідачем дотримано приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд визнає, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, контролюючий орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, норми яких є чинними на час їх застосування та обов'язковими.
Оскільки місцевою радою прийнято рішення на виконання норм Закону №909-VІІІ (оскарження яких на предмет правомірності, законності не здійснене), без участі контролюючого органу в процесі внесення змін до об'єкту оподаткування, враховуючи чинність нормативно - правових актів на час прийняття податкових повідомлень-рішень, колегія суддів приходить до висновку що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Отже, твердження позивача, що положення щодо транспортного податку мають застосовуватись контролюючим органом не раніше 2018 року є безпідставним.
Таке правозастосування відповідає правовій позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у складі палати висловленій у постанові від 15.05.2019 за результатами розгляду справи № 825/1496/17.
Щодо при вирішенні питання, чи є транспортний засіб позивача об'єктом оподаткування транспортним податком у 2017 році, суд виходить із наступних положень нормативно - правових актів.
Із набранням чинності вказаними вище положеннями ПК України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 21.12.2016 №1791-VІІІ щодо об'єкта оподаткування), власники транспортних засобів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, є платниками транспортного податку.
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей їх віднесення до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлений «Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів», затвердженою 18.02.2016 постановою Кабінету Міністрів України №66 (далі - Методика).
Відповідно до п.2. Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, обєму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до «Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 за №403 (далі - Порядок).
Пунктом 3 Порядку встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку).
Згідно з пунктом 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Згідно з пунктом 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2017 визначена у розмірі 3200 гривень.
Отже, об'єктом оподаткування у 2017 році є легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн 00 коп. (1200000 грн 00 коп. = 3200 грн 00 коп. х 375).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 350 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.
Між тим, таку інформацію матеріали справи не містять, а тому впевнитись у наявності підстав у податкового органу для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо. Зокрема, не є належним та достатнім доказом правомірності нарахування позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати транспортного податку і наявна в матеріалах справи роздруківка з веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Отже, повнота з'ясування обставин, що входять до предмета доказування при розгляді судом цього адміністративного позову, вимагає від судів встановлення обставин про вартість автомобіля позивача та про те, чи були враховані податковим органом та чи підтверджуються належними та допустимими доказами усі обов'язкові для здійснення розрахунку складові (марка, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач, пробіг легкового автомобіля), передбачені статтею 267 Податкового кодексу України.
У зв'язку з чим слід витребувати у відповідача або у Мінекономрозвитку, інформацію, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також враховуючи той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу, який здійснюється Мінекономрозвитку, безпосередньо впливає на визначення об'єкту оподаткування транспортним податком, суд першої інстанції при новому розгляді справи має вирішити питання про залучення до участі у справі Мінекономрозвитку в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Крім того, згідно положень пункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Таким чином, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об'єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, не надано оцінку того, які дані використовувалися податковим органом при обчисленні вартості автомобіля позивача, не встановлено чи звертався платник податку до податкового органу з заявою про проведення звірки даних щодо цього автомобіля у разі виявлення розбіжностей.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами для розв'язання цього спору не використано усі необхідні процесуальні засоби для вичерпного дослідження обставин, не вжито належних заходів щодо офіційного з'ясування обставин справи.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Підсумовуючи наведене, Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Чернівецькій області задовольнити частково.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року скасувати, а справу № 824/736/17-а направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко