28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 560/1916/20
адміністративне провадження № К/9901/33543/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 560/1916/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандикс Пласт» до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грандикс Пласт» звернулось до суду з адміністративним позовом до Подільської митниці Держмитслужби, у якому просило:
- скасувати Картку відмови в митному оформленні товарів від 17 березня 2020 року № UА401160/2020/009034;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Митним постом «Хмельницький-центральний» (UА401160) Подільської митниці Державної митної служби України № UА401160/2020/000215/2 від 17 березня 2020 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року, залишеним постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, позов задоволено.
07 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Подільської митниці Держмитслужби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 560/1916/20.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Суд визнає, що пославшись на приписи цього пункту скаржник навів рішення Верховного Суду, без зазначення норми (норм) права стосовно застосування якої є висновок.
При касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У касаційній скарзі скаржник визначає підстави касаційного перегляду пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначаючи, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 53, частини шостої статті 54, 58, 320, 336, 337 Митного кодексу України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі № 803/2011/17, від 15 травня 2018 року у справі № 809/1260/17, від 17 листопада 2020 року у справі № 810/2140/17, зокрема, щодо обов'язку позивача довести митну ціну товару, а також не враховано висновок Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі № 21-591а15.
При цьому в касаційній скарзі не доведено подібність правовідносин між цією справою та справами, наведеними у скарзі та не зрозуміло, який висновок саме щодо застосування положень зазначених норм Митного кодексу України застосовано всупереч висновку Верховного Суду.
Так, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, спір у яких вирішений залежно від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.
Отже, наведені скаржником постанови Верховного Суду та Верховного Суду України ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду та Верховного Суду України, є безпідставними.
Крім того, скаржник не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на його думку, наявний у постановах Верховного Суду та Верховного Суду України. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.
На підставі викладеного, Суд звертає увагу на те, що у скарзі викладено обставини справи, процитовано норми Митного кодексів України, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду та постанову Верховного Суду України з цитуванням окремих витягів з їх тексту без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 560/1916/20 - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко