28 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 420/855/19
адміністративне провадження № К/9901/32794/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Яковенка М. М.,
суддів: Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 420/855/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправними дії,
До суду надійшов адміністративний позов, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив: визнати протиправними дії Головного управління ДФС в Одеській області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 єдиного внеску, як особі, що проводить незалежну професійну діяльність та внесення до інтегрованої картки особового рахунку позивача, податкового боргу зі сплати єдиного внеску від провадження незалежної професійної діяльності у сумі 15527,24 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-27499-51 від 15 листопада 2018 року на суму 15527,24 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року задоволено адміністративний позов.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Одеській області подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі № 420/855/19, яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання ухвали, шляхом подання до суду документ про сплату судового збору.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду, скаржником подано клопотання про продовження строку виконання ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2020 року із посиланням на неможливість сплатити судовий збір у строк, встановлений ухвалою суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2020 року клопотання про продовження строку задоволено та враховуючи специфіку роботи судів під час запровадження карантинних заходів, з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID -19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, продовжено Головному управлінню ДПС в Одеській області строк для усунення недоліків скарги справи на 15 днів.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2020 року продовжено строк усунення недоліків апеляційної скарги до 06 серпня 2020 року включно.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію вказаної ухвали скаржником отримано 30 липня 2020 року, проте до часу прийняття ухвали про повернення апеляційної скарги від скаржника на виконання ухвали суду не надійшло жодної заяви. При цьому, доказів сплати судового збору до суду також не надано, отже недоліки апеляційної скарги не усунуто. У зв'язку з чим, ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
16 вересня 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області повторно подана апеляційна скарга. Також, до апеляційної скарги апелянт додав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтовано неможливістю скористатися правом на апеляційне оскарження у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID - 19).
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року визнані неповажними причини пропуску строку на апеляційне рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року, апеляційна скарга залишена без руху, з наданням строку у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків, а саме для зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження із наданням доказів на підтвердження існування таких інших підстав. Також, апеляційна скарга була залишена без руху з підстав її невідповідності вимогам пункту 6 частини другої статті 296 КАС України, а скаржнику був наданий строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначених в ухвалі недоліків, для надання обґрунтувань вимог апеляційної скарги, із зазначенням того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права із наданням копій таких обґрунтувань відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до матеріалів справи, апелянт 29 вересня 2020 року отримав копію ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, що підтверджується розпискою представника апелянта про отримання копії ухвали безпосередньо в приміщенні суду апеляційної інстанції.
До апеляційного суду надійшли клопотання апелянта щодо усунення недоліків апеляційної скарги, в яких відповідач, посилаючись на встановлений КМУ карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та численні випадки захворювання серед працівників ГУ ДПС в Одеській області, у тому числі працівника, який займається супроводженням даної судової справи. На підтвердження зазначеного надана копія результатів аналізів від 02 жовтня 2020 року.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, внаслідок чого, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі № 420/855/19.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що подані на усунення недоліків апеляційної скарги клопотання не містять відомостей щодо наявності об'єктивних обставин, які унеможливили повторне подання апеляційної скарги у найкоротший строк з дня отримання копії ухвали апеляційного суду про повернення вперше поданої апеляційної скарги - 27 липня 2020 року, та після 06 серпня 2020 року. При цьому апеляційний суд відхилив, як такі, що не підтверджені доказами, доводи клопотань про численні випадки захворювань коронавірусною хворобою (COVID-19) працівників ГУ ДПС в Одеській області (до клопотань не надано жодних доказів на підтвердження такого доводу). Також відхилив і посилання скаржника на захворювання коронавірусною хворобою (COVID-19) працівника, який здійснює судовий супровід цієї справи - старшого державного інспектора відділу супроводження судових спорів управління правого забезпечення ГУ ДПС в Одеській області, з огляду на те, що відповідно до матеріалів справи, від початку розгляду справи в суді першої інстанції представником ГУ ДФС в Одеській області був ОСОБА_2 (а.с. 46), ОСОБА_3 (а.с. 49, 73, 146, 236), ОСОБА_4 (а.с. 219); вперше апеляційна скарга була подана ГУ ДПС в Одеській області за підписом представника - Мунтяна Є. О. (а.с. 255), повторно апеляційна скарга подана також за підписом представника - Мунтяна Є. О. (а.с. 285-287). Посадова особа, на захворювання якої посилається апелянт, не є в цій справі представником, а ні ГУ ДФС в Одеській області, а ні ГУ ДПС в Одеській області. Також апеляційний суд зазначив, що надана копія результатів аналізу посадової особи ГУ ДПС в Одеській області датована 02 жовтня 2020 року, та у ній зазначена дата взяття біоматеріалу - 01 жовтня 2020 року, тобто до 06 серпня 2020 року та до 16 вересня 2020 року. За таких обставин, наведені відповідачем у клопотаннях інші підстави пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції визнав неповажними.
01 грудня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 420/855/19, у якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому скаржник зазначає, що відповідачем апеляційну скаргу вперше подано у строк, визначений статтею 295 КАС України. Окрім того, скаржник зазначив, що ситуація з обмеженим фінансування судового збору унеможливлювала реалізацію права на апеляційне оскарження рішення суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, згідно з частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подані на усунення недоліків апеляційної скарги клопотання не містять відомостей щодо наявності об'єктивних обставин, які унеможливили повторне подання апеляційної скарги у найкоротший строк з дня отримання копії ухвали апеляційного суду про повернення вперше поданої апеляційної скарги - 27 липня 2020 року, та після 06 серпня 2020 року. При цьому апеляційний суд обґрунтовано відхилив, як такі, що не підтверджені доказами, доводи клопотань про численні випадки захворювань коронавірусною хворобою (COVID-19) працівників ГУ ДПС в Одеській області (до клопотань не надано жодних доказів на підтвердження такого доводу).
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року у справі № 420/855/19.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов