28 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1672/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кролевець О. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Ломаки В. С.
від 12.06.2020 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тищенко А. І., Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.
від 28.10.2020
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 88 259,32 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вантажу в сумі 88 259, 32 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 у справі №910/1672/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020, позов задоволено у повному обсязі.
10 листопада 2020 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду через Північний апеляційний господарський суд з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 910/1672/20.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2020 встановлено у розмірі 2 102,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 88 259,32 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2020 році - 210 200,00 грн), а тому у розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України справа № 910/1672/20 є малозначною.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Водночас у касаційній скарзі Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики і дана справа має значення для скаржника, оскільки Верховний Суд у низці справ висловив правову позицію щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які повинні враховуватись судами, однак приймаючи оскаржувані судові рішення суди не врахували відповідних правових позицій.
Суд зазначає, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.
Однак, скаржник у поданій касаційній скарзі не зазначає, з якого питання права, що міститься у касаційній скарзі, не сформовано єдину правозастосовчу практику, та у чому полягає фундаментальність його значення для формування такої практики.
Наведені скаржником обставини не свідчать про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, оскільки саме власне твердження скаржника про те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не може бути визнано судом автоматичною підставою, на яку поширюється дія положення підпункту "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.
Доводи, викладені в касаційній скарзі зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
За таких обставин Касаційний господарський суду у складі Верховного Суду дійшов висновків, що Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" не доведено та не обґрунтовано належним чином, що касаційна скарга стосується питання права та має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відсутність підстав, передбачених пунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального України для перегляду у касаційному порядку малозначної справи.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Відмовити Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 у справі № 910/1672/20.
2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.
3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами на 27 аркушах (в тому числі платіжне доручення № 1652 від 05.11.2020 про сплату 3 824,00 грн). Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Н. М. Губенко
Судді С. В. Бакуліна
О. А. Кролевець