24 грудня 2020 року
м. Київ
Справа № 916/489/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-7»
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року (головуючий - Діброва Г. І., судді - Принцевська Н. М., Разюк Г. П.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року (суддя Погребна К. Ф.) у справі
за позовом Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-7»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради,
про стягнення 7 070 553,54 грн,
14 грудня 2020 року до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-7» (далі - ТОВ «Термінал-7») на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року і ухвалу Господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року у справі № 916/489/20.
Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає таке.
Відповідно частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Так, Судом встановлено, що оскаржуваною постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року залишено без змін ухвалу Господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ «Термінал-7» до Одеської міської ради про визнання недійсним пункту рішення.
Правовою підставою для повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, без розгляду стала частина 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 і 6 статті 180 цього Кодексу відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин 1 та 2 цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.
Частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 118 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 119 цього Кодексу суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 березня 2020 року було відкрито провадження у справі № 916/489/20 і надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, який не повинен був перевищувати 15-ти днів з дня отримання ним наведеної ухвали.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали про відкриття провадження у справі відповідач не отримав, проте клопотання про відкладення розгляду справи від 23 квітня 2020 року № 38 (т. 1, а. с. 107) свідчить про обізнаність ТОВ «Термінал-7» про наявність такого провадження у Господарському суді Одеської області, а також із датою слухання справи.
Крім того 22 червня 2020 року скаржником було подано відзив на позовну заяву Одеської міської ради у цій справі (т. 1, а. с. 157).
01 жовтня 2020 року відповідач звернувся до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Одеської міської ради, в якому просив суд визнати недійсним пункт 4 рішення Одеської міської ради від 08 листопада 2017 року № 2723-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 4.9100 га, 0,2230 га, 0,3440 га за адресою: м. Одеса, вул. Хімічна, 1/1, 1/3, 1/12, 1- А/6, 1/23, 1/28, 1/34, та надання їх в оренду ТОВ «Термінал-7», а також відшкодувати на свою користь судові витрати.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року, зустрічну позовну заяву ТОВ «Термінал-7» та подані до неї документи повернуто заявнику без розгляду.
Наведені судові рішення мотивовані тим, що всупереч вимогам частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач при поданні зустрічного позову не дотримався строку на його подання, а тому вищевказана зустрічна позовна заява підлягає поверненню.
Колегія суддів вважає, що положення наведеної правової норми є чіткими і однозначними, а тому немає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Касаційну скаргу ТОВ "Термінал-7" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року та ухвалу Господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року скаржник обґрунтовує поданням зустрічного позову в межах строку, передбаченого Господарським процесуальним кодексом України (в період дії карантину) зважаючи на положення абзацу 2 пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" цього Кодексу у редакції, чинній до 17 липня 2020 року, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби.
Однак скаржником не враховано, що абзац 2 пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в наведеній редакції діяв лише до 17 липня 2020 року.
Відповідно до частини 3 статті 3 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, що свідчить про спростування доводів скаржника наведеними вище процесуальними нормами.
З огляду на зазначене правильне застосування Південно-західним апеляційним господарським судом і Господарським судом Одеської області частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України при прийнятті оскаржених судових рішень є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи наведене, а також спростування доводів скаржника, Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою та відмовляє у відкритті касаційного провадження за цією скаргою на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, керуючись статтями 2, 234, 287, частиною 2 статті 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-7», на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року і ухвалу Господарського суду Одеської області від 02 жовтня 2020 року у справі № 916/489/20.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. С. Міщенко
Судді І. С. Берднік
В. Г. Суховий