м.Чернівці
24 грудня 2020 року Справа № 926/2377/20
Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гушилик С.М. та секретаря судового засідання Циганчук І.В. розглянувши справу №926/2377/20
За позовом Фізичної особи-підприємця Бежана Руслана Штефановича ( АДРЕСА_1 )
До Кадубовецької сільської ради (59421, Чернівецька область, Заставнівський район, с.Кадубівці, вул.Михайловського, 2)
Про стягнення заборгованості в сумі 463299,31 грн
За участю представників:
Від позивача: Пазюк О.М. - адвокатка (договір від 01.09.2020р.)
Від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Фізична особо-підприємець Бежан Руслан Штефанович 15.10.2020 року звернувся з позовною заявою до Кадубовецької сільської ради про стягнення заборгованості 484851,98 грн, з яких: 396157,00 грн сума основного боргу, 72892,89 грн неустойка, 5144,64 грн. інфляційні та 10657,45 грн 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що між сторонами 17.10.2019 року було укладено договір № 31, за яким підрядник (ФОП Бежан Р.Ш.) взяв на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт даху (заміна покриття) Кадубовецького Будинку культури по вул. Українській, 5 в селі Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області, а замовник (Кадубовецька сільська рада) у свою чергу зобов'язалася прийняти і оплатити виконані роботи на умовах, визначених договором. Підрядник умови договору виконав в повному обсязі, виконання робіт підтверджено довідкою про вартість виконаних робіт за жовтень 2019 року та актами приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року.
В порушення умов договору замовник за виконані роботи розрахунок не провів, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 396157,00 грн, що стало підставою для нарахування йому неустойки в сумі 72892,89 грн, збитки завдані інфляцією в сумі 5144,64 грн та 3% річних в сумі 10657,45 грн. Також, позивачем заявлено попередній розрахунок про стягнення з відповідача правничої допомоги.
15.10.2020 року позовні матеріали зареєстровані відділом документального забезпечення та аналітичної роботи Господарського суду Чернівецької області.
Витягом з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями справу №926/2377/20 передано судді Гушилик С.М.
Ухвалою суду від 19.10.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.
27.10.2020 року на адресу Господарського суду Чернівецької області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх.№2509).
Ухвалою Господарського суду від 28.10.2020 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 18.11.2020 року.
17.11.2020 року від позивача надійшли додаткові докази по справі (вх.№3408).
Судове засідання 18.11.2020 року не відбулося у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді.
Ухвалою суду від 25.11.2020 року судове засідання призначено на 09.12.2020 року, про що сторони повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 09.12.2020 року задоволена заява позивача про зменшення позовних вимог. А відтак, подальший розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог про стягнення з відповідача - Кадубовецької сільської ради заборгованості в сумі 463299,31 грн, з яких: 396157,00 грн сума основного боргу, 51340,22 грн неустойка, 5144,64 грн інфляційні та 10657,45 грн 3% річних. Цією ж ухвалою розгляд справи було відкладено у зв'язку з нез'явленням представника відповідача на 24.12.2020 року.
Ухвалою суду від 09.12.2020 року задоволено клопотання позивача про повернення передплаченої суми судового збору у зв'язку з подачею заяви про зменшення позовних вимог.
Представник відповідача у судові засідання 09.12.2020 року та 24.12.2020 року не з'являвся, причини не з'явлення суду не повідомив, при цьому судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: (59421, Чернівецька область, Заставнівський район, с.Кадубівці, вул.Михайловського, 2), яка зазначена у витязі з ЄДРПОУ. Вся судова кореспонденція по даній справі була надіслана за вищезазначеною адресою, та отримана відповідачем, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, своїх пояснень, чи будь-яких клопотань.
З огляду на наведене, відповідач вважається повідомленим про відкриття провадження у справі та призначене судове засідання належним чином, оскільки судом було виконано всі покладені на нього обов'язки, а відповідач, натомість проявив протиправну процесуальну бездіяльність, тому судове засідання проводиться за його відсутності і причини неявки представника відповідача у засідання судом не визнаються поважними.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, яка визначає особливості розгляду справи у порядку спрощеного провадження, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, за відсутності клопотання будь - якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання будь - якої із сторін про розгляд даної справи з викликом сторін суду не надходило. Судом з власної ініціативи розгляд справи проводився в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Тому, враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, не забезпечив явку свого уповноваженого представника в судове засідання, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні, 24.12.2020 року, представниця позивача свої позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Заслухавши представницю позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення проти них, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд, -
01.08.2019 року між Кадубовецькою сільською радою (замовник) та ФОП Бойко І.Д. (виконавець) укладено договір на виконання проектно-кошторисних робіт, за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання з виконання робіт з розробки кошторисної документації по «Капітальний ремонт даху (заміна покриття) Кадубовецького Будинку культури по вул. Українській, 5, в селі Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області» (а.с.38-41).
На виконання вище вказаного договору виконавцем було виготовлено проектно-кошторисну документацію, що підтверджено експертним висновком № 26-0557-19, затвердженим директором філії ДП «Украдержбудекспертиза» у Чернівецькій області (а.с.29).
Згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкта будівництва «Капітальний ремонт даху (заміна покриття) Кадубовецького Будинку культури по вул. Українській, 5 в селі Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області» вартість робіт складала 800000,00 грн.
17.10.2019 року між Кадубовецькою сільською радою (далі-замовник) та фізичною особою-підприємцем Бежаном Р.Ш. (далі-підрядник) укладено договір № 31 (далі - договір), відповідно до умов якого підрядник з власних матеріалів, відповідно до проектно-кошторисної документації, погодженої сторонами, яка є невід'ємною частиною цього договору зобов'язався виконати капітальний ремонт даху (заміна покриття) Кадубовецького Будинку культури по вул. Українській, 5 в селі Кадубівці Заставнівського району Чернівецької області, а замовник зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість (п.1.1, 1.2, 4.1, 4.11, 4.12 договору) (а.с.5-6).
Підрядник зобов'язується при умові безперебійного фінансування виконувати роботи до 31.12.2019 року включно з правом дострокового виконання при виникнення обставин, що не залежать від підрядника і перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, він може ставити перед замовником питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків оформляється додатково угодою з обґрунтуванням обставин. Строки виконання робіт переносяться на час дії обставин, шо не залежать від діяльності підрядника, із врахуванням часу на відновлення робіт і можливе їх перенесення на більш сприятливу пору року. Після закінчення виконання робіт підрядник зобов'язаний письмово повідомити замовника про готовність об'єкта до здачі протягом 3 діб. Гарантія виконаних підрядником робіт встановлюється з дати підписання сторонами остаточного акту виконаних робіт (форма КБ-2) та довідки (форма КБ-3) за останній місяць і становить 3 року (п.п.2.1-2.5 договору).
У відповідності до п.3.1 договору вартість всіх доручених підряднику робіт, за цим договором визначається на основі проектно-кошторисної документації та становить 396157,00 грн без ПДВ.
Договірна ціна робіт є твердою і не підлягає зміні протягом усього терміну дії договору (п.3.2 договору).
Розрахунки з підрядником за виконані роботи проводяться на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2 та форми КБ-3, підписаних уповноваженими представниками сторін, з урахуванням авансових сум (п.3.4 договору).
Остаточний розрахунок за виконані роботи замовник здійснює після завершення робіт на об'єкті, підписанням акту форми КБ-2 та форми КБ-3 з урахуванням попередніх оплачених платежів (п.3.5 договору).
У відповідності до умов договору замовник зобов'язаний вчасно сплатити вартість виконаних робіт підряднику з ремонту, визначені у п.п.1.1 цього договору, в розмірі і в строки встановлені договором (п.4.11 договору), а також своєчасно прийняти виконані роботи (п.4.12 договору).
Права та обов'язки підрядника сторони погодили у п.п.4.1-4.9 договору, зокрема: виконати своїми силами та коштами, зі свого матеріалу, якісно, в повному обсязі та терміни, що передбачені договором та проектно-кошторисною документацією; виконати роботи з дотриманням будівельних норм і правил.
У відповідності до п.5.1 договору приймання-передача виконаних робіт здійснюється сторонами шляхом підписання їх уповноваженими представниками актів приймання виконаних робіт за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, які є невід'ємною частиною договору.
Протягом з робочих днів з моменту отримання від підрядника, замовник зобов'язаний розглянути та у випадку відсутності зауважень та заперечень до якості та обсягів виконаних робіт і повернути один примірник кожного з підписаних документів підряднику (п.5.3 договору).
За умовами п.5.5 договору роботи вважаються виконаними підрядником та передані замовнику в повному обсязі з моменту підписання уповноваженими представниками сторін остаточного акту виконаних робіт да довідку про вартість виконаних робіт.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України (п.7.1 договору).
Пунктом 7.3 договору сторони погодили, що у випадку порушення терміну виконання своїх зобов'язань сторони сплачують неустойку у розмірі 0,1% від суми договору за кожний день прострочення, але не менше облікової ставки НБУ.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019 року та в любому випадку до його повного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).
Дані про визнання зазначених договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.
Згідно довідки про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2019 року форми КБ-3 (підписана 17.10.2019р.) та акту виконаних робіт за жовтень 2019 року форми КБ-2в позивачем виконано роботи на суму 396157,00 грн, які відповідач не оплатив (а.с.7-10).
28.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості, проте остання залишена без уваги (а.с.11-12).
Відповідачем, всупереч вимог чинного законодавства та умов договору не сплачено за виконані роботи в сумі 396157,00 грн, що стало підставою для нарахування позивачем за період з 18.10.2019 року по 18.04.2020 року пені в сумі 51340,22 грн, та збитки завдані інфляцією в сумів 5144,64 грн і 3 % річних в сумі 10657,45 грн (а.с.13-14).
Під час вирішення спору суд застосовує такі норми законодавства.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначено статтею 11 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків норма частини 2 статті 11 ЦК визначає, зокрема, договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
За визначенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 4 статті 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, а згідно зі статтею 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналогічну норму містить стаття 181 Господарського кодексу України, яка регламентує загальний порядок укладання господарських договорів.
Згідно з нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК).
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 625 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами статті 631 Цивільного кодексу України, якій кореспондує норма частини 7 статті 180 Господарського кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Спірні правовідносини між сторонами ґрунтуються на договорі підряду, який регулюється статтями 837-886 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, частинами першою та другою статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.1,3 ст.843 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У відповідності до вимог ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно зі ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.
Отже, договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Як вже було встановлено судом, фізичною особою-підприємцем Бежаном Русланом Штефановичем було підготовлено акт приймання виконаних робіт за жовтень 2019 року та передано його до Кадубовецької сільської ради, вказаний акт та довідка про вартість робіт підписані стороною замовника, при цьому жодних зауважень до актів чи відмови від їх підписання сторонами не надано.
Відповідно до статті ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України).
Судом з достовірністю встановлено, що відповідач в порушення умов договору підряду № 31 від 17.10.2019 року не провів розрахунок за виконані роботи, що підтверджено актом виконаних робіт від 17.10.2019 року, який підписаний сторонами замовника та підрядника та скріплений печатками, отже вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 396157,00 грн є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.
У відповідності до умов п.7.3 договору №31 позивачем, за порушення оплати за виконані роботи, нараховано відповідачу пеню в сумі 51340,22 грн за період з 18.10.2019 року по 18.04.2020 року.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст.551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.
Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас розмір пені, передбачений ст. 1 цього ж Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 18.10.2019 року по 18.04.2020 року, суд вважає його правильним, а відтак пеня в сумі 51340,22 грн підлягає стягненню з відповідача.
На підставі ст.625 Цивільного кодексу України у своїй позовній заяві позивач висунув вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 10657,45 грн за період з 18.10.2019 року по 09.09.2020 року та 5144,64 грн інфляційних за період з листопада 2019 року по 09 вересня 2020 року.
У відповідності до вимог ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних (або ж іншого розміру процентів встановленого договором) входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши надані позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає його таким, що нарахований правомірно, а відтак таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оскільки матеріалами справи доводиться факт не виконання умов договору підряду №31 від 17.10.2019 року в частині оплати за виконані будівельні роботи, що підтверджено актом приймання виконаних робіт за жовтень 2019 року, який підписаний та скріплений печатками підрядника та замовника, відповідач доказів зворотного не надав, суд дійшов висновку, що вищевказане є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача відповідно до п.2 ч.4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 45, 73, 74, 76 - 77, 86, 129, 194, 219, 222, 232 - 233, 236, 238, 240 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Бежана Руслана Штефановича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Кадубовецької сільської ради (59421, Чернівецька область, Заставнівський район, с.Кадубівці, вул.Михайловського, 2, код 04418558) про стягнення заборгованості в сумі 463299,31 грн задовольнити в повному обсязі.
2.Стягнути з Кадубовецької сільської ради (59421, Чернівецька область, Заставнівський район, с.Кадубівці, вул.Михайловського, 2, код 04418558) на користь фізичної особи-підприємця Бежана Руслана Штефановича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованості в сумі 396157,00 грн, неустойки в сумі 51340,22 грн, збитки завдані інфляцією в сумі 5144,64 грн, 3% річних в сумі 10657,45 грн та 6949,49 грн судового збору.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повний текст рішення складено та підписано 28.12.2020 року
Суддя Гушилик С.М.