Справа №218/1185/12
Провадження №6/141/22/20
23 грудня 2020 року смт. Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Климчука С.В.,
при секретарі судового засідання Солоненко І.Д.,
за участю сторін:
заявник ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» - не з'явився,
первісний стягувач ПАТ «КБ НАДРА» - не з'явився,
боржника 1 - ОСОБА_1 ,
представника боржника 1 - адвоката Маліцького М.В.,
боржник 2 ОСОБА_2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по справі №218/1185/12,
До Оратівського районного суду Вінницької області 26.10.2020 року надійшла заява ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В обґрунтування заяви заявник зазначає, що 29.01.2013 року Оратівський районний суд ухвалив рішення по справі № 218/1185/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 276/П/73/2008-840 від 31.07.2008 року з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА».
02.03.2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА», код ЄДРПОУ 20025456, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Інвест Хаус»,код ЄДРПОУ 41661563, укладено Договір про відступлення прав вимоги № GL2N79275_266ПВ, згідно з умовами якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором №№ 276/П/73/2008-840 від 31.07.2008 р., перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус».
Оригінали виконавчих листів № 218/1185/12 про стягнення на користь ПАТ «КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором у заявника та первісного стягувача відсутні, заборгованість за кредитним договором не погашена.
Наразі місцезнаходження виконавчих листів щодо боржників невідомо та можливість їх встановлення відсутня. Отже, виконавчі документи стягувачем втрачено. Відсутність виконавчих листів підтверджується актом приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимог та відповідним листом банку.
Згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень та Єдиного реєстру боржників виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо боржників відсутнє. Згідно Акту приймання-передачі оригіналів документів до договору відступлення прав вимог, оригінали виконавчих листів передані Банком до ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» не були, що підтверджується відсутністю відповідного запису у зазначеному акті.
04.06.2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «НАДРА», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 05.06.2015 року прийнято рішення про початок процедури ліквідації Банку.
Перебування ПАТ «КБ «НАДРА» у процедурі ліквідації в період втрати виконавчого листа та пропущення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання є поважною причиною та підставою для поновлення цього строку.
Ухвалою судді Оратівського районного суду Вінницької області від 28.10.2020 року було призначено справу до судового розгляду на 04.11.2020 року.
Розгляд справи, призначений на 04.11.2020 року, відкладено у зв'язку з витребовуванням доказів на 24.11.2020 року.
Розгляд справи, призначений на 24.11.2020 року, відкладено у зв'язку з клопотанням представника боржника 1 ОСОБА_1 - адвоката Маліцького М.В. на 23.12.2020 року
В судове засідання 23.12.2020 р. представник заявника не з'явився. В своїй заяві про заміну сторони у виконавчому провадженні просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника заявника.
Представник первісного стягувача ПАТ «КБ НАДРА» до суду не з'явився, причин неявки не повідомив, про дату, час, та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник боржника 1 ОСОБА_1 - адвокат Маліцький М.В. заперечував щодо задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус». Вважає, що процедура ліквідації банку, зміна всього керівництва та звільнення співробітників банку не є поважною причиною для поновлення строків для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В судовому засіданні боржник 1 ОСОБА_1 також заперечував щодо задоволення заяви ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» з підстав, наведених адвокатом Маліцьким М.В.
Боржник 2 ОСОБА_2 до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Суд, заслухавши учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.
Відповідно до рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 29.01.2013 року у справі № 218/1185/12 було стягнуто із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №276/П/73/2008-840.
Як вбачається з договору №GL2N79275_266ПВ від 02.03.2020 року про відступлення прав вимоги, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (Банк) в особі представника Гришкової Є.Ю. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою І.Г., Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та /або поручителів зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників.
Згідно з реєстром кредитних договорів, майнові права за якими відступаються, та боржників за такими договорами, наявна інформація про боржника та заставодавця ОСОБА_1 , поручитель - ОСОБА_2 , порядковий номер у списку 226, номер договору 276/П/73/2008-840.
Відповідно до платіжного доручення № 893 від 20.02.2020 ТОВ «ФК Інвест Хаус» перерахувала на рахунок Національного банку України 2162147,62 грн., призначення платежу плата - за лот GL2N79275, учасник ТОВ ФК ІНВЕСТ ХАУС.
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» зареєстрована як юридична особа 12.10.2017, за № 1354102 0000 006932. Основний вид діяльності 64.99 надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення).
В статуті Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» в новій редакції, затвердженому загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» протокол № 9 від 02.11.2018 року, зазначено, що предметом діяльності Товариства, створеного згідно з цим Статутом є: надання послуг факторингу; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій та поручительств; переказ коштів; надання послуг фінансового лізингу.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи ФК №1006, виданого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 02.06.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» зареєстровано як фінансову установу на підставі розпорядження комісії від 27.03.2018 № 449.
Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно ст.209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 55 ЦПК України передбачено, що у разі припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно п.2 ч.1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: правонаступництва.
Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
У відповідності до вимог ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 514 ЦК України прередбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч.1 ст.442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином чи правонаступництвом на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, переходить і право бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним для розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Таким чином, в результаті укладання 02.03.2020 року договору про відступлення прав вимоги №GL2N79275_266ПВ, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «НАДРА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» відбувся перехід прав та обов'язків за грошовим зобов'язанням від ПАТ «Комерційний Банк «НАДРА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС». Серед вимог є вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Такий перехід прав за своїм змістом є відступленням права вимоги, що передбачено п.1 ч.1ст. 512 ЦК України.
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц.
Згідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В ч. 4 ст. 263 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ІНВЕСТ ХАУС» в частині заміни сторони (стягувача) виконавчого провадження по справі № 218/1185/12, з ПАТ «КБ НАДРА» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія ІНВЕСТ ХАУС», ідентифікаційний код юридичної особи 41661563, є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо підстав поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого листа щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та видачу його дублікату, суд керується наступним.
В силу п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа напряму залежить від задоволення вимоги про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Метою статті 433 ЦПК України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об'єктивно, так і від чинників, що не пов'язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень оригінал виконавчого листа щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на примусовому виконанні не перебуває. При цьому, відомості про пред'явлення виконавчих листів до примусового виконання стягувачем раніше, їхнє виконання/невиконання суду надані не були, матеріали справи з даних обставин жодної інформації не містять.
Відповідно до листа Оратівського районного відділу ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хельницький) виконавчі документи по справі № 218/1185/12 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 276/П/73/2008-840 від 31.07.2008 року з боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» до відділу не надходили та на виконанні не перебували.
Також як вбачається з акту приймання-передачі оригіналів документів до Договору № GL2N7927_266ПВ про відступлення права вимоги від 02 березня 2020 року, ПАТ КБ «НАДРА» передав, а ТОВ «ФК Інвест Хаус» прийняв документи кредитних справ, а саме: Кредитну справу №276/П/73/2008-840 від 31.07.2008 року ОСОБА_1 .
Окрім цього, відповідно до листа від уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» без дати та номера, який був адресований директору ТОВ ФК «Інвест-Хаус», повідомлялося, що всі документи по претензійно позовній роботі та стягненню заборгованості через органи виконавчої служби по боржникам за відступленими кредитними договорами, які були наявні в ПАТ «КБ «НАДРА», передано ТОВ «ФК «Інвест Хаус» при укладенні договору про відступлення прав вимог за Актом приймання-передачі оригіналів документів до вищевказаних договорів. Отже, всі наявні в ПАТ «КБ «НАДРА» оригінали виконавчих листів були передані ТОВ ФК «Інвест Хаус» за вказаним актом. Таким чином, у ПАТ КБ «НАДРА» відсутні оригінали виконавчих документів за відступленими ТОВ «ФК «Інвест Хаус» кредитними договорами. Інформацією про їх місцезнаходження банк не володіє.
При цьому, інших доказів щодо підстав втрати виконавчих листів заявником суду не надано.
Що стосується доводів заявника про необхідність обов'язкового виконання судових рішень, які набули чинності, то в цій частині суд вважає за необхідне вказати наступне.
Виконання судового рішення є невід'ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.
У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу I Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу I Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини").
Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.
Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу I Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.
ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі "Салов проти України" зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову "передбачений законом", є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись "законом", якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.
Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід'ємна частина "процесу" в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", рішення від 19 березня 1997 року в справі "Горнсбі проти Греції").
Отже, аналіз рішень ЄСПЛ свідчить про те, що вказаний міжнародний судовий орган дотримується позиції, за якою виконання судового рішення як і пред'явлення позову до суду (позовна давність) повинно обмежуватися певним строком, який визначається внутрішнім національним законодавством кожної країни.
За цих умов, суд вважає, що наведені ТОВ «ФК «Інвест Хаус» причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а саме: ліквідація первісного стягувача, скорочення чисельності його працівників та інші зазначені події, не є поважними, оскільки банк мав достатньо часу для пред'явлення виконавчих листів і реалізації свого права на отримання коштів від боржників, та приходить до висновку, що його поновлення без належних для того підстав буде непропорційним і неправомірним привілеєм права кредитора відносно прав боржника, а тому у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Інвест Хаус» в частині видачі дублікатів виконавчих листів та поновлення строку для пред'явлення на виконання виконавчих листів слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 204, 209, 512, 514 ЦК України, ст. 433 ЦПК України, п.4 ч. 17 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ІНВЕСТ ХАУС» про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання - задовольнити частково.
Замінити первісного стягувача по справі № 218/1185/12 з ПАТ «КБ НАДРА» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія ІНВЕСТ ХАУС», ідентифікаційний код юридичної особи 41661563.
У видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія ІНВЕСТ ХАУС» дублікатів виконавчих листів по справі № 218/1185/12 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та поновленні строку пред'явлення до виконання виконавчих листів по справі № 218/1185/12 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
Копію ухвали суду направити сторонам у справі.
Повний текст ухвали суду виготовлено 28.12.2020 року.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту вказаного судового рішення.
Суддя С.В. Климчук