Справа № 346/4272/20
Провадження № 1-кп/346/622/20
28 грудня 2020 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю: секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.185, ч. 2 ст.186 КК України,-
ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.11.2020 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто по 17.01.2021 року включно.
ОСОБА_7 обвинувачується в таємному викраденні майна (крадіжці) потерпілої ОСОБА_4 , вчиненому повторно; таємному викраденні майна (крадіжці) потерпілої ОСОБА_8 , вчиненому повторно, а також у відкритому викраденні майна (грабежі) потерпілої ОСОБА_9 , вчиненому повторно.
В судовому засіданні 28.12.2020 року прокурор підтримала подане нею вищевказане клопотання, в обгрунтування якого зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в разі припинення дії вказаного запобіжного заходу обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість вчиненого правопорушення та розмір покарання, передбачений за його вчинення, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини. Запобігти вказаним ризикам шляхом застосування інших більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого неможливо, з огляду на його антисоціальний спосіб життя, відсутність міцних соціальних зв'язків та постійного місця проживання на території м. Коломия та Коломийського району, а також невідповідність характеру вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого даним запобіжним заходам. Крім того, вона вказала, що зазначений запобіжний захід щодо обвинуваченого обрано до 17.01.2021 року і до вказаної дати завершити судовий розгляд кримінального провадження неможливо.
Потерпіла підтримала клопотання прокурора.
Захисник заперечив проти задоволення клопотання та просить застосувати більш м'який запобіжний захід, а саме у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки обвинувачений має постійне проживання в м. Коломия і твердження прокурора про відсутність такого не відповідає дійсності. При таких злочинах та обставинах вважає за можливе змінити запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт щоб він мав можливість відшкодувати завдану шкоду.
Заслухавши сторін кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Тримання під вартою відповідно до вказаних конвенційних положень має бути пропорційним заходом для досягнення зазначеної мети (Ladent проти Польщі, пункти 55-56).
«Обґрунтована підозра» у скоєнні кримінального правопорушення передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити злочин (Ilgar Mammadov проти Азербайджану, п.88; Erdagoz проти Туреччини, п. 51; Fox, Campbell і Hartley проти Сполученого Королівства, п 32).
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обгрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про її матеріальний та соціальний стан, зв'язками з державою, у якій її переслідують.
При вирішенні даного клопотання суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який визначено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років, з урахуванням особи обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, його непрацевлаштованість, та характеру висунутого обвинувачення, тяжкості покарання, що загрожує йому, реальними залишаються ризики можливого переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а також можливого вчинення обвинуваченим нових злочинів та здійснення тиску на свідків і потерпілих при звільненні з-під варти, що свідчить про відсутність достатньо міцних соціальних зв'язків, та як наслідок існування вказаних в клопотанні ризиків.
Тому суд приходить до висновку про неможливість застосування до обвинуваченого на даній стадії кримінального провадження інших більш м'яких запобіжних заходів, оскільки вони будуть недостатніми для запобігання вищевказаним ризикам та забезпечення виконанню обвинуваченим процесуальних обов'язків та судових рішень.
Поряд з тим, враховуючи, що загальний розмір майнової шкоди становить 11 192,66 грн., суд вважає за можливе визначити розмір застави в мінімальному розмірі, встановленому п.2 ч.5 ст.182 КПК України, з покладенням на обвинуваченого передбачених у ст. 194 КПК України обов'язків у разі внесення застави та звільнення з - під варти.
Відповідно до ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При визначенні розміру застави суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Щодо доводів сторони захисту про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, то необхідно відзначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».
На підставі викладеного, керуючись ст. 5 (п.1 пп. (с)) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.177-184, 331, 369-372 КПК України, суд, -
в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто по 25 лютого 2021 року включно.
Обвинуваченого ОСОБА_7 утримувати під вартою в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Визначити заставу в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 42 040 (сорок дві тисячі сорок) гривень, яка може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок: одержувач коштів: МФО: 820172, Код отримувача: 26289647, Банк отримувача : ДКС України, м. Київ, Рахунок: UA158201720355259002000002265, призначення платежу: застава по кримінальному провадженні за ОСОБА_7 .
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в зазначеному розмірі протягом строку дії ухвали.
У разі внесення застави та звільнення ОСОБА_7 з-під варти покласти на нього на строк до 25.02.2021 року включно такі обов'язки:
1) прибувати до суду за кожною вимогою;
2) не відлучатися з АДРЕСА_1 , без дозволу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) утриматись від спілкування з потерпілими і свідками в даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити, що в разі невиконання таких обов'язків до обвинуваченого може бути застосований більш суворий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та суд.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали направити сторонам кримінального провадження та начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№12).
На ухвалу може бути подано апеляцію до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - протягом семи днів з моменту вручення йому копії цієї ухвали.
Суддя: ОСОБА_1