28.12.2020 року Справа № 904/4281/20
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Чус О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі №904/4281/20 (суддя Рудь І.А., повне рішення складено 12.10.2020)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Степановича, м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення неустойки в сумі 21 409,15 грн за договором оренди від 15.06.2010 № 12/02-4034-ОД
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
У серпні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (надалі позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Степановича (надалі відповідач) та просило стягнути до Державного бюджету України неустойку у розмірі 21 409,15 грн відповідно до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 15.06.2010 № 12/02-4034-ОД.
Позовні вимоги обґрунтовує несвоєчасним поверненням відповідачем орендованого майна, що стало підставою для нарахування неустойки за користування майном у позадоговірний період на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відповідач відзив на позов не надавав.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі №904/4281/20 (суддя Рудь І.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Степановича на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Державного бюджету України 13 333,07 грн неустойки та 1 309,07 грн витрат зі сплати судового збору.
У решті позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Фізичної особи-підприємця Токарчука Олександра Степановича про стягнення неустойки у сумі 8076,08 грн відмовлено.
Приймаючи рішення суд встановив, що відповідачем після припинення договору була сплачена орендна плата в сумі 8076,08 грн та прийшов до висновку, що одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.
Доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву не неї.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просив рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на таке:
- суд, задовольняючи позовні вимоги частково, не прийняв до уваги умови договору про сплату орендної плати до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно;
- грошові кошти в сумі 8076,08 грн були сплачені відповідачем як орендна плата за користування майном, а сплата неустойки є мірою цивільно-правової відповідальності за невиконання зобов'язання щодо невчасного повернення орендованого майна в період з 15.06.2018 по 15.08.2018;
- суд не надав обгрунтованої оцінки вказаним доводам позивача та прийняв рішення з порушенням приписів ст. 238 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 02.11.2020 для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєда І.М., Чус О.В.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2020 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи визначено проводити в порядку письмового провадження без виклику сторін, відповідачу надано строк до 01.12.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалу суду відповідач отримав 18.11.2020, що підтверджено поштовим повідомленням, втім відзив від нього не надійшов, як і жодних інших заяв чи клопотань.
Відповідно до положень ч.12 ст. 270 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними доказами.
Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Дніпропетровській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України у Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, як орендодавцем, і Фізичною особою-підприємцем Токарчуком Олександром Степановичем, як орендарем, укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4034-ОД від 15.06.2010 (надалі договір).
За умовами п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно - нежитлове вбудоване приміщення (надалі - майно) площею 65,25 кв.м, розміщене за адресою: м. Жовті Води, вул. 50 років ВЛКСМ, 2 на першому поверсі п'ятиповерхового будинку, що перебуває на балансі ДНУ ім. Олеся Гончара (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку на 25.02.2010 і становить за незалежною оцінкою 79 459,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою використання під розміщення діяльності оператора телекомунікацій (послуги Інтернет).
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 зі змінами (надалі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - квітень 2010 - 1 940,14 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - червень 2010 визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за травень-червень 2010. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
У відповідності до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:
- 50% до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства у розмірі 970,07 грн;
- 50% балансоутримувачу у розмірі 970,07 грн
щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Згідно з п. 3.12. договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу.
У п. 5.5. договору передбачено, що орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно за актом приймання-передачі у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі, один примірник якого надається орендарем орендодавцю у триденний термін з дати його підписання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендаря.
У разі ненадання у триденний строк з дати підписання акту приймання-передачі орендодавцеві, зобов'язання орендаря з повернення орендованого державного майна вважаються невиконаними, а орендар зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування державним майном за час прострочення.
За умовами п. 10.1. договору цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, та діє з 15.06.2010 до прийняття іншого управлінського рішення, але не пізніше ніж до 15.05.2013. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при надання інформації щодо виконання умов цього договору, а саме наявності договору страхування, дозволу або декларації, наданої органами державного пожежного нагляду, договір, за заявою орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п. 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у договорі.
Пунктом 10.10. договору передбачено, що чинність договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.
Матеріалами справи підтверджено факт передачі майна в оренду 15.06.2010.
Додатковими угодами від 14.08.2013, від 04.08.2014, від 06.07.2015, від 15.06.2016 та від 10.08.2017 договір неодноразово продовжувався. Так, останньою додатковою угодою від 10.08.2017 сторони продовжили строк дії договору по 14.05.2018.
Листом за №18-02-03989 від 22.06.2018 позивач повідомив відповідача та балансоутримувача про припинення договору з 15.05.2018 та необхідність повернення орендованого майна.
Відповідно до акту приймання-передачі від 31.07.2018 об'єкт оренди був повернутий відповідачем балансоутримувачу, що не оспорюється сторонами.
В подальшому між сторонами велася переписка щодо оплати орендної плати та неустойки.
Стягнення суми неустойки відповідно до положень ч.2 ст. 785 ЦК України та умов договору і є предметом цього позову.
Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що між сторонами наявні правовідносини з оренди комунального майна, які регулюються загальними нормами ЦК та ГК України і спеціальним законом - Законом України "Про оренду державного і комунального майна" .
Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення містить Закон України "Про оренду державного та комунального майна" та ЦК України.
Зокрема, у ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", що кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України, визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Суд встановив, що строк дії договору оренди скінчився 14.05.2018, більше не продовжувався сторонами, об'єкт оренди було повернено балансоутримувачу 31.07.2018, тобто з порушенням строку, визначеного договором для повернення майна.
За приписами ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
На підставі вказаних положень та умов договору позивач нарахував неустойку у сумі 32 304,28 грн, яка була частково оплачена відповідачем добровільно в сумі 10895,13 грн, залишок неоплаченої суми 21409,15 грн за період прострочення повернення майна з 15.05.2018 по 31.07.2018 і просить стягнути позивач в судовому порядку.
Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив суму неустойки на суму сплаченої поза межами дії договору оренди орендної плати - 8076,08 грн.
Як зазначено судом першої інстанції, одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.
При цьому суд першої інстанції послався на правові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2018 у справі №910/12949/16 та у постанові від 17.12.2018 у справі №906/1037/16, у постанові Верховного Суду у складі колегії Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права (ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України) з врахуванням правових висновків Верховного Суду та підстави для скасування судового рішення відсутні.
Відповідно до ст. 275, 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі №904/4281/20, як прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі №904/4281/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2020 у справі №904/4281/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Фонд державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Подобєд