28.12.2020 року Справа № 904/3608/20
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач),
суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2020 у справі №904/3608/20 (суддя Красота О.І., повне рішення складено 09.09.2020)
за позовом Фізичної особи-підприємця Лисенко Вадима Володимировича, смт. Нікольське Нікольського району Донецької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ", смт. Слобожанське Дніпровського району Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 79 152,21 грн
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.
У липні 2020 року Фізична особа-підприємець Лисенко Вадим Володимирович (надалі позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ" (надалі відповідач) та просив стягнути 72960,00 грн - заборгованості, 568,70 грн - пені, 1 706,41 грн - 3% річних, 1 706,41 грн - відсотки за користування чужими грошовими коштами, 2 210,69 грн - інфляційних витрат та судовий збір.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг №1 від 02.01.2019р. в частині оплати виконаного перевезення згідно акту №8 від 31.08.2019.
Відповідач позов заперечував в частині здійснених нарахувань на суму основного боргу, посилаючись на безпідставність застосування позивачем положень ст.536 ЦК України, невірне визначення строку порушення відповідачем зобов'язань, неврахування, що період нарахування пені становить 6 місяців, а позовна давність - один рік.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2020 у справі №904/3608/20 (суддя Красота О.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ" на користь Фізичної особи-підприємця Лисенко Вадима Володимировича 72 960,00 грн - заборгованості, 568,70 грн - пені, 1 610,46 грн - 3% річних, 2 210,69 грн - інфляційних витрат та судовий збір у сумі 2 054,13 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано обґрунтованістю та правомірністю заявлених позовних вимог в частині заборгованості, оскільки строк оплати настав, а доказів виконання зобов'язання відповідач не надав. Суд також вказав на неправомірне застосування положень ст. 536 ЦК до спірних правовідносин та невірний розрахунок інфляційних та річних, тому в цій частині вимоги задовольнив частково.
Доводи та вимоги апеляційної скарги і відзиву.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на неповне дослідження судом доказів, порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просив рішення скасувати в частині стягнення пені та інфляційних збитків. Ухвалити нове рішення, яким зменшити заявлений розмір штрафних санкцій: пені у розмірі 365,28 грн, інфляційних збитків - 1692,67 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на таке:
- суд при розгляді справи не взяв до уваги, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 15 календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі, який було підписано 31.08.2019;
- вказане призвело до невірного нарахування пені, річних та інфляційних, які будуть становити 365,28 грн і 1692,67 грн;
- суд не врахував, що період нарахування пені становить 6 місяців, а позовна давність - один рік.
Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою суду від 10.11.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Подобєда І.М., Кощеєва І.М.) було відкрито апеляційне провадження, розгляд справи визначено провести в порядку письмового провадження без виклику сторін, позивачу надано строк до 01.12.2020 на надання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, клопотань від нього не надходило.
З урахуванням положень ч. 12 ст. 270 ГПК України апеляційний суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними доказами, оскільки позивач був належним чином повідомлений про відкриття апеляційного провадження та строки надання відзиву (поштове повідомлення від 24.11.2020).
Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив таке.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, що між Фізичною особою-підприємцем Лисенко Вадимом Володимировичем, як Виконавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ", як Замовником, було укладено Договір №1 від 02.01.2019р. про надання послуг (надалі - Договір, а.с.9-10).
У відповідності до 1.1 Договору, Виконавець зобов'язується надати послуги з перевезення вантажів дорожнім транспортним засобом - ДК 016:2010 (послуги з автомобільним перевезень - ДК 021:2015), а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до пункту 3.1. Договору розрахунки з Виконавцем проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Виконавця протягом 15 календарних днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі в гривнях в безготівковій формі.
За умовами п.4.3. Договору приймання-передача послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг за результатами їх надання один раз на місяць в порядку, передбаченому цим Договором, після закінчення календарного місяця, але не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.
Факт надання послуг, що є предметом спору, підтверджується Актом надання послуг №8 від 31.08.2019 на загальну суму 72 960,00 грн, що визнається відповідачем.
Посилаючись на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за спірним актом, позивач звернувся з цим позовом щодо стягнення заборгованості 72 960,00 грн, а також 568,70 грн - пені за період прострочення з 31.08.2019 до 10.06.2020 року, 1 706,41 грн - 3% річних за період прострочення з 31.08.2019 до 10.06.2020 року, 1 706,41 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами, 2 210,69 грн - інфляційних витрат з врахуванням індексу інфляції за вересень 2019 року - квітень 2020 року включно.
Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з перевезення вантажів.
Відповідно ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Суд встановив, що позивач надав послуги з перевезення вантажу у серпні 2019 року на загальну суму 72 960,00 грн, що не заперечується відповідачем, як і не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині стягнення цього боргу, 3% річних та у відмові у стягненні відсотків за користування чужими грошовими коштами.
В силу положень ст. 269 ГПК України апеляційний суд не переглядає рішення в цій частині, оскільки не вбачає порушення норм матеріального права судом першої інстанції.
Апелянт оскаржує нараховані позивачем та стягнені судом суми пені та інфляційних втрат, посилаючись на невірний їх розрахунок та не врахування строку виконання зобов'язання відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 530 ЦК України).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сторони у договорі обумовили відповідальність за порушення строків розрахунку у вигляді пені в розмірі 1% за кожен день прострочення (п.6.2.3.), а також строки оплати наданих послуг - протягом 15 календарних днів після підписання сторонами Акту приймання-передачі (п.3.1).
Відтак строк оплати спірних послуг настав 15.09.2019 року. Відповідач вказав у своєму відзиві на позов, що позивач невірно визначив строк виконання зобов'язань та нарахував санкції з 31.08.2019 року по 10.06.2020р.
Судом були враховані ці доводи відповідача, а також доводи щодо застосування положень ч. 6 ст. 232 ГК України та визначення шестимісячного періоду нарахування пені.
Суд першої інстанції здійснив перерахунок пені та встановив, що за період з 16.09.2019р. по 16.03.2020р. її розмір буде більший, ніж заявлено у позові, тому задовольнив вимоги в цій частині в межах заявлених.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд. Як зазначено вище, у п.6.2.3 договору сторони визначили пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення, що є більше ніж встановлене Законом обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ. З врахуванням подвійної облікової ставки НБУ пеня за вказаний період буде складати 10 195,67 грн.
Відповідач здійснює розрахунок пені, виходячи з 1% за рік, що суперечить умовам договору, тому його розрахунок пені апеляційним судом визнається невірним та відхиляється.
Суд першої інстанції також здійснив перерахунок інфляційних втрат та встановив, що заявлена сума 2 210,69 грн не перевищує дійсного розрахунку інфляційних.
Доводи апелянта в цій частині апеляційним судом не приймаються, оскільки при власному розрахунку інфляційних втрат ним не враховано індекс інфляції за вересень 2019 року, внаслідок чого він одержав меншу суму інфляційних.
Також безпідставними є доводи апелянта щодо спливу строку позовної давності для стягнення пені, оскільки такий строк позивачем не пропущено (до суду звернувся 30.06.2019, нарахування починаються з 16.09.2019).
З огляду на викладене доводи апеляційної скарги спростовуються вище встановленими обставинами справи, наведеними положеннями чинного законодавства та апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2020 у справі №904/3608/20, як прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати у справі покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2020 у справі №904/3608/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2020 у справі №904/3608/20 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЬЮ.ЕФ.ЕМ. КЕЙТЕРІНГ".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Л.П. Широбокова
Суддя І.М. Подобєд
Суддя І.М. Кощеєв