проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"22" грудня 2020 р. Справа № 922/2430/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Будінвест” (вх. №3139 Х) на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 (рішення ухвалено суддею Бураковою А.М. 09.10.2020 о 12:53 год., у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 15.10.2020) у справі №922/2430/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Фінекс Капітал”, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду “Стаксель”, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Будінвест”, м. Харків
про стягнення 207111,74 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі 922/2430/20 закрито провадження у справі в частині стягнення 204513,41 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 25.05.2020 року по 24.06.2020 року; позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ “Завод “Будінвест” на користь ТОВ “Компанія з управління активами “Фінекс Капітал”, що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду “Стаксель” пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 2078,66 грн.; 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 519,67 грн.; 3106,68 грн. судового збору та 16500,00 грн. витрат на правову допомогу.
ТОВ “Завод “Будінвест” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.10.2020 року у справі №922/2430/20 в частині стягнення з ТОВ “Завод “Будінвест” на користь ТОВ “Компанія з управління активами “Фінекс Капітал” 2078,66 грн. пені і 519,67 грн. 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі; 13500,00 грн. витрат на правову допомогу, а також про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 49365,3 грн. процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 25.05.2020 року по 24.06.2020 року.; закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 1373,44 грн. пені і 343,44 грн. 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року.; в іншій частині позовних вимог відмовити.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вийшов за межі позовних вимог і без посилання на докази зробив висновок про невиконання відповідачем обов'язків, встановлених пунктами 6.14 та 6.15 кредитного договору, та наявність у позивача підстав для стягнення за період з 25.05.2020 по 24.06.2020 процентів за користування кредитними коштами в сумі 204513,41 грн. за процентною ставкою 29% річних, замість 155148,11 грн. за процентною ставкою 22%. Отже, вимоги щодо стягнення 49365,3 грн. є непідтвердженими, а тому в цій частині позовних вимог провадження у справі, на думку ТОВ “Завод “Будінвест”, закрито безпідставно.
Крім того, відповідач посилається на таке:
- пеня та 3% річних були розраховані позивачем із суми нарахованого основного зобов'язання зі сплати процентів у розмірі 204513,41 грн., хоча за умовами договору відповідач мав сплатити 155148,11 грн.;
- повністю задовольнивши вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 519,67 грн. та пені у розмірі 2078,66 грн. суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позові заявлено період до стягнення з 01.07.2020 по 27.07.2020, а розраховані позовні вимоги за період з 01.07.2020 по 31.07.2020;
- суд не врахував, що платіжними дорученнями від 05.10.2020 №635, 636 він сплатив на банківський рахунок позивача 61408,50 грн. пені по простроченим відсоткам та 14381,32 грн. 3% річних на прострочені відсотки. Отже в частині позовних вимог про стягнення 1373,44 грн. пені та 343,44 грн. 3% річних від суми прострочених відсотків за користування в період з 01.05.2020 по 27.07.2020 суд, на думку відповідача, повинен був закрити провадження через відсутність предмету спору, а в частині вимог про стягнення 705,22 грн. пені та 176,31 грн. 3% річних - відмовити у задоволенні позову.
Також відповідач зазначає, що у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 16500,00 грн. не відповідає критеріям їх реальності, обґрунтованості та пропорційності у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України. На його думку, обгрунтованим та справедливим було б стягнення на користь позивача 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “Завод “Будінвест” на рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2430/20, запропоновано відповідачу уточнити вимоги апеляційної скарги щодо предмету апеляційного оскарження (зокрема, дати оскаржуваного рішення суду першої інстанції), повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 01.12.2020.
26.11.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін (вх.№11661).
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.11.2020 у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Шевель О.В., суддя Тарасова І.В.
Згідно положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
У судовому засіданні 01.12.2020 оголошено перерву до 22.12.2020.
03.12.2020 від ТОВ “Завод “Будінвест” надійшли уточнення вимог апеляційної скарги стосовно дати оскаржуваного рішення, а саме зазначено дату рішення - 09.10.2020 (вх.№12004).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник позивача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував і просив залишити її без задоволення, а рішення - без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
06.12.2019 між АТ “Акціонерний банк “Радабанк” (кредитор) та ТОВ "Завод “Будінвест" (позичальник) укладено кредитний договір №23019/ЮКР/0 (далі - кредитний договір), відповідно до умов п. 1.1. якого кредитор за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8400000,00 грн., зі зменшенням ліміту кредитування згідно з п. 1.2 цього кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних, в порядку, визначеному даним договором.
Згідно з п. 3.1 кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок позичальника чи шляхом перерахування суми кредиту за реквізитами, вказаними в заяві позичальника про видачу кредитних коштів з урахуванням вимог п.1.1. та п.1.2. цього договору.
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору датою надання кредиту вважається дата перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника чи дата перерахування коштів за реквізитами, вказаними в заяві позичальника про видачу кредитних коштів. Датою повного погашення кредиту вважається дата зарахування на відповідні рахунки кредитора: кредиту у розмірі фактичної заборгованості; нарахованих/обчислених процентів, комісійних винагород, неустойки, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору (п. 3.3 кредитного договору).
Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного дня, починаючи з дати надання кредиту на суму непогашеної заборгованості за кредитом згідно з методом факт/факт за формулою: сума процентів за один календарний день = сума заборгованості по кредиту на кінець цього дня* річна процентна ставка / фактична кількість днів у році* 100%.
Згідно п. 3.5 кредитного договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, в період з 25 числа до останнього банківського дня місяця.
Згідно п. 12.3 кредитного договору, кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору позичальник надає свою згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення з позичальником не потрібне. Умови такого відступлення встановлюються угодою між кредитором та третьої особою з додержанням вимог чинного законодавства. Позичальник не має права відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі.
Згідно матеріалів справи банк виконав зобов'язання з надання кредиту, перерахувавши позичальнику грошові кошти в сумі 8326130,12 грн., що підтверджується меморіальним ордером №38949 від 06.12.2019 (призначення платежу «надання траншу кредиту згідно кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 згідно листа клієнта від 06.12.19»).
26.06.2020 між АТ “Радабанк” (первісний кредитор) та ТОВ “Компанія з управління активами «Фінекс-Капітал», що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду “Стаксель” (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст (надалі - договір про відступлення).
Згідно з п.1.1 договору про відступлення первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до боржника (ТОВ "Завод “Будінвест"), іпотекодавця та поручителя за кредитним договором (№23019/ЮКР/0 від 06.12.2019) та договорами забезпечення, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, іпотекодавця та поручителя, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, іпотекодавця та поручителя або які зобов'язані виконати їх обов'язки, за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому (надалі - права вимоги).
Первісний кредитор володіє правами вимоги до боржника, іпотекодавця та поручителя на підставі кредитного договору та договорів забезпечення, зокрема, в повному обсязі права вимоги погашення заборгованості боржником за кредитним договором (п. 1.2.1 договору про відступлення). Обсяг прав вимоги до боржника, що передається за цим договором первісним кредитором новому кредитору: в повному обсязі права вимоги погашення заборгованості боржником за кредитним договором станом на дату укладання цього договору у розмірі 9238656,49 грн., а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 8326130,12 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 912526,37грн., у т.ч за простроченими до оплати процентами у розмірі 752373,49 грн. (пункти 1.3.1 - 1.3.1.2 договору про відступлення).
Керуючись положеннями ст. 6 ЦК України, за взаємною домовленістю сторони встановили, що відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладення цього договору (п. 1.4 договору про відступлення).
Відповідно до п. 1.5 договору про відступлення за відступлення права вимоги за цим договором, новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору ціну договору (вартість відступлених прав) в розмірі та порядку, встановлених розділом 3 цього договору. Перехід права вимоги до нового кредитора у власність відбувається після повної оплати новим кредитором первісному кредитору ціни договору (вартість відступлених прав) в розмірі та порядку, встановлених розділом 3 цього договору. Відступлення права вимоги, згідно цього договору, здійснюється без згоди боржника, іпотекодавця та поручителя. Кредитний договір та договори забезпечення не містять заборони щодо відступлення прав за ними та не передбачають необхідності отримання згоди боржника, іпотекодавця та поручителя щодо відступлення прав за кредитним договором та договорами забезпечення (п.1.6 договору про відступлення).
Права вимоги первісного кредитора вважаються відступленими новому кредитору з моменту оплати ціни договору новим кредитором на користь первісного кредитора згідно пунктів 3.1 - 3.4 цього договору (п. 2.1 договору про відступлення).
Згідно п. 2.5 договору про відступлення з дати набуття новим кредитором права вимоги, до нового кредитора в обсязі, зазначеному в п. 1.3 та п.1.4 договору, переходять права первісного кредитора, а саме, право вимоги погашення заборгованості боржником, іпотекодавцем та поручителем за кредитним договором, права з іпотечним договором, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору та чинного законодавства України, права вимоги за договором поруки у відповідності до положень договору поруки та цього договору, а також права нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісії, неустойки, штрафи, пеню за весь час прострочення боржником, іпотекодавцем та/або поручителем своїх зобов'язань, відповідно до умов кредитного договору та договорів забезпечення, в тому числі до моменту укладання цього договору.
Відповідно до п. 3.1. договору про відступлення за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п. 1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціни договору (вартості відступлених вимог) за домовленістю сторін у розмірі 9238656,49 грн. без ПДВ.
26.06.2020 новим кредитором сплачено первісному кредитору 9238656,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.06.2020 з призначенням платежу: «сплата по договору про відступлення права вимоги №ВПВ - 26/06/20 Ст від 26.06.2020».
Також, 26.06.2020 між первісним кредитором та новим кредитором складено акт приймання-передачі прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-СТ від 26.06.2020.
Таким чином, позивач набув права вимоги погашення заборгованості за кредитним договором, зокрема, нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення боржником своїх зобов'язань за весь час дії кредитного договору, в тому числі і до моменту укладення цього договору.
У серпні 2020 позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій зазначав, що відповідно до умов кредитного договору відповідачу за період з 25.05.2020 по 24.06.2020 нараховано проценти за користування кредитом у розмірі 204513,41 грн., які він мав сплатити в період з 25.06.2020 по 30.06.2020. Проте, вказані проценти не були сплачені, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 204513,41 грн., яку позивач просив стягнути з останнього.
Крім того, враховуючи умови договору та положення Цивільного кодексу України позивач просив стягнути з відповідача суму пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.07.2020 по 27.07.2020 в сумі 2078,66 грн. та 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом за період з 01.07.2020 по 27.07.2020 в сумі 519,67 грн.
25.09.2020 відповідачем перераховано позивачу 155148,10 грн., та 05.10.2020 - 4091006,94 грн., що не заперечується сторонами.
Враховуючи викладене, відповідач просив, зокрема, закрити провадження у справі в частині стягнення з нього 155148,11 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору №23019/ЮРК/0 від 06.12.2019 за період з 25.05.2020 по 24.06.2020; в частині стягнення 1373,44 грн. пені, в частині стягнення 343,44 грн. - 3% річних від суми прострочених відсотків за користування в період з 01.05.2020 по 27.07.2020; відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 49365,3 грн. відсотків за користування кредитом в період з 25.05.2020 по 24.06.2020, в частині стягнення 705, 22 грн. пені, в частині стягнення 176,31 грн. 3% річних.
Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення зазначив, що оскільки під час розгляду справи відповідачем були сплачені позивачу проценти за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 25.05.2020 по 24.06.2020 в сумі 204513,41 грн., провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору. Проте, оскільки умовами кредитного договору передбачено черговість погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідачем не були погашені пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами за період з 01.07.2020 по 27.07.2020 в сумі 2078,66 грн. та 3 % річних за період з 01.07.2020 по 27.07.2020 в сумі 519,67 грн., у зв'язку з чим задовольнив вказані вимоги. Також, суд першої інстанції частково задовольнив заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 16500,00 грн., як такі, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
За змістом ст. 11, 525, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Отже, за своєю суттю кредитний договір є результатом точної, досягнутої раніше сторонами домовленості в цивільному обігу про порядок взаємовідносин щодо надання та повернення грошових коштів, де перераховані всі права і обов'язки сторін, в тому числі чітко визначено його ціну, порядок розрахунків, терміни виконання умов й інші необхідні елементи, тобто породжує цивільно-правові наслідки для сторін, що виключає віднесення правовідносин до публічно-правових.
Предметом даного спору є стягнення 204513,41 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору за період з 25.05.2020 по 24.06.2020 та нараховані на цю суму 3% річних і пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором за період з 01.07.2020 по 27.07.2020.
Як вже зазначалось, пунктом 1.1 кредитного договору встановлено розмір процентів за користування кредитом - 22%.
Разом з цим у пункті 1.1 кредитного договору сторони також погодили, що у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених п. 6.14 цього договору, кредитор має право, починаючи з 20 банківського дня місяця наступного за місяцем виконання такого порушення, збільшити процентну ставку за користування кредитом на 2% річних. У разі, якщо було здійснено вказане збільшення процентної ставки, її зниження на 2% річних може бути здійснено за клопотанням позичальника лише у разі виконання ним зобов'язань, передбачених п. 6.14 цього договору. У разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених п. 6.15 цього договору, кредитор має право, з наступного банківського дня за днем порушення збільшити процентну ставку за користування кредитом 5% річних або вимагати розірвання кредитного договору та дострокового погашення боргу. У разі, якщо було здійснено вказане збільшення процентної ставки, її зниження на 5% може бути здійснено за клопотанням позичальника лише у разі виконання ним зобов'язань, передбачених п. 6.15 цього договору.
Так, відповідно до п. 6.14 кредитного договору позичальник зобов'язується не пізніше дня укладання цього договору укласти з банком договір банківського рахунку (на умовах та згідно типової форми договору банківського рахунку, затвердженої Правлінням банку, та згідно з тарифами, що діють в банку на дату укладання договору банківського рахунку). Починаючи з дати укладання кредитного договору та до повного виконання зобов'язань по цьому договору забезпечувати щомісячні чисті надходження виручки від реалізації товарів (надання послуг) на поточні рахунки, відкриті у банку, у розмірі не меншому ніж 100% від загального обсягу чистих надходжень на рахунки позичальника у банках. Для можливості відстеження виконання даної умови позичальник зобов'язаний надавати щомісячно, впродовж всього строку дії цього договору до 10 числа місяця, наступного за звітним, картки 31 рахунку по всіх банках в електронному вигляді та інші документи за запитом банку.
У строк по 31.03.2020 позичальник зобов'язується оформити документи на право користування земельною ділянкою (укласти договори оренди земельної ділянки) за місцезнаходженням предмету іпотеки, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Велозаводська, будинок 1) (п. 6.15 кредитного договору).
Проте, відповідачем не надано доказів виконання вказаних у пунктах 6.14 та 6.15 зобов'язань, а тому позивачем при нарахуванні процентів за користування кредитними коштами в період з 25.05.2020 по 24.06.2020 правомірно застосовано процентну ставку у розмірі 29% та визначено розмір процентів у сумі 204513,41грн.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на положення пунктів 1.4 та 2.5 договору про відступлення, якими передбачено, що відступлення права вимоги за кредитним договором розповсюджується в повному обсязі включаючи, зокрема, на право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів за весь час дії кредитного договору, в тому числі і до моменту укладення цього договору.
Тому, посилання відповідача на те, що банком при відступленні права вимоги нараховано проценти за користування кредитом із розрахунку 22%, а позивачем необгрунтовано завищено проценту ставку до 29%, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають умовам договорів.
Як було зазначено, після звернення позивача до суду відповідачем було сплачено 25.09.2020 - 155148,10 грн. та 05.10.2020 - 4091006,94 грн.
Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Пунктом 3.10 кредитного договору сторони встановили такий порядок погашення заборгованості за цим договором: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитором; в другу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в третю чергу погашається прострочена заборгованість за кредитом; в четверту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в п'яту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в шосту чергу погашається строкова заборгованість за кредитом; в сьому чергу погашається заборгованість за неустойкою, обчисленою кредитом, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.
Таким чином, сторонами було визначено порядок погашення заборгованості позичальника, тому самостійне визначення відповідачем в платіжних дорученнях призначення платежу всупереч умовам договору не впливає на порядок розподілу сум, що надійшли від нього, який має здійснюватися відповідно до умов договору. У зв'язку з чим, посилання відповідача на необхідність зарахування сплачених сум відповідно до вказаного у платіжних дорученнях призначення платежу є необгрунтованим.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки під час розгляду справи відповідачем були сплачені позивачу проценти за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 25.05.2020 року по 24.06.2020 року в сумі 204513,41 грн, провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п. 9.1 кредитного договору за порушення строків погашення кредиту, процентів, комісійних винагород за користування кредитом, передбачених у т.ч. пунктами 1.2, 1.3, 3.5, 6.4 даного договору, позичальник зобов'язується сплатити на користь та на вимогу кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, нарахованої на суму простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
За неналежне виконання умов договору позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору за період з 01.07.2020 по 27.07.2020 в сумі 2078,66 грн. та 3 % річних від суми прострочених процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 519,67 грн., які задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що позивачем до позову надано розрахунок вказаних сум, який здійснений з урахуванням періоду заборгованості з 01.07.2020 по 31.07.2020, що не відповідає заявленому до стягнення у позові періоду нарахування.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Колегія суддів, перевіривши правильність нарахування позивачем пені та 3% річних, враховуючи п. 3.10 кредитного договору щодо погашення у сьому чергу нарахованих неустойки та інших платежів, після погашення процентів, комісій, кредиту (строкового та простроченого), а також період заявлений позивачем до стягнення (з 01.07.2020 по 27.07.2020), дійшла висновку, що обгрунтованими до стягнення є пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 1810,45 грн. та 3 % річних від суми прострочених процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 452,61 грн, у зв'язку з чим рішення в цій частині підлягає зміні.
За положеннями ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2430/20.
Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16500,00 грн. колегія суддів зазначає таке.
У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 цього Кодексу).
Частина 5 статті 129 ГПК України передбачає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Вищевказані критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Отже, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Як свідчать матеріали справи, інтереси позивача в суді першої інстанції представляла адвокат Стриж Л.А., яка просила стягнути з відповідача на користь позивача 23500,00 грн. витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом справи №922/2430/20.
На підтвердження понесених судових витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 23500,00 грн. позивачем надано, зокрема, угоду про надання правової допомоги №2812 від 28.12.2019, додаткову угоду №1 від 28.12.2019 до угоди про надання правової допомоги, додаток №1-2 від 10.08.2020 до угоди про надання правової допомоги від 28.12.2019, акт приймання-передачі виконаних робіт від 25.09.2020 до угоди від 28.12.2019, платіжне доручення №7 від 28.09.2020 на суму 23500,00 грн.
Так, 28.12.2019 між ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс Капітал" (клієнт) та Стриж Л.А. (адвокат) укладена угода про надання правової допомоги №2812 від 28.12.2019 (далі - угода), відповідно до умов якої в порядку та на умовах, визначених цією угодою, клієнт доручає адвокату, а адвокат відповідно до чинного в Україні законодавства приймає на себе обов'язки здійснювати представницькі повноваження, захищати права та законні інтереси клієнта, надавати іншу юридичну допомогу в обсязі і на умовах, встановлених цією угодою (п.1.1 угоди).
Відповідно до п 4.1. угоди умови, строки, порядок розрахунку, а також розмір винагороди (гонорара), який сплачується клієнтом на користь адвоката, сторони оговорюють в додатку №1 до цієї угоди, який складається в 2-х примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін, які є ідентичними, мають однакову юридичну силу і кожний із примірників є оригіналом.
28.12.2019 між клієнтом та адвокатом укладено додаткову угоду №1 до угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019, де сторонами погоджено тарифи на послуги, що надаються в порядку та на умовах, визначених угодою про надання правової допомоги № 2812 від 28 12 2019.
10.08.2020 між клієнтом та адвокатом підписано додаток №1-2 до угоди від 28.12.2019, згідно якого сторонами погоджено, що вартість послуг із супроводження ведення справи №922/2430/20 в господарському суді Харківської області становить 30000,00 грн.
25.09.2020 між клієнтом та адвокатом складено та підписано акт приймання-передачі виконаних робіт за угодою про надання правової допомоги №2812 від 28.12.2019 із зазначенням опису наданих адвокатом послуг. Загальна вартість за надані послуги склала 23500,00 грн., з яких досудовий аналіз справи: вивчення та аналіз кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 та договору відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020, здійснення розрахунків щодо стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та 3% річних і інфляційних нарахувань, загальна вартість послуг 10000,00 грн.; надання консультації з питань відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, загальна вартість послуг 2000,00 грн.; складання процесуальних документів по справі, у тому числі: позовна заява з розрахунками до неї, загальна вартість 7000,00 грн.; організація та направлення засобами поштового зв'язку позовної заяви на адресу відповідача по справі, загальна вартість 500,00 грн.; представництво інтересів клієнта у судовому засіданні, у тому числі: судове засідання 03.09.2020 та судове засідання 01.10.2020, загальна вартість 4000,00 грн.
Платіжним дорученням №7 від 28.09.2020 клієнт перерахував адвокату 23500,00 грн., призначення платежу - «сплата за послуги згідно угоди про надання правової допомоги №2812 від 28.12.2019; справа №922/2430/20 без ПДВ».
Суд першої інстанції частково задовольнив заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу на суму 16500,00 грн., як такі, що підтверджені належними та допустимими доказами.
Обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн, відповідач зазначав, що даний спір є спором незначної складності; позивачем одночасно подано до господарського суду сім однотипних позовів про стягнення заборгованості за кредитним договором; позивачем допущено помилки про розрахунку 3% річних та пені.
Колегія суддів звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Таким чином, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду доказів з метою доведення надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.
За таких обставин, надаючи оцінку співмірності витрат позивача на оплату послуг адвоката у справі №922/2430/20 в розмірі 16500,00 грн. (задоволених судом першої інстанції) зі складністю справи, відповідністю цієї суми критеріям реальності та розумності, враховуючи ціну позову (207111,74 грн.), а також часткову зміну рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 16473,30 грн.
Керуючись статтями 123, 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Будінвест” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2430/20 змінити, виклавши абзац 3 його резолютивної частини в такій редакції:
«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, м. Харків, вул. Велозаводська, буд. 1, код ЄДРПОУ 14103790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс Капітал" (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, корпус 45, офіс 21, код ЄДРПОУ 34333275), що діє від власного імені в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (код ЄДРІСІ 233568, поточний рахунок: НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" (код банка 320478)) пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 1810,45 грн.; 3 % річних від суми прострочених процентів за користування кредитом згідно умов кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року за період з 01.07.2020 року по 27.07.2020 року в сумі 452,61 грн; 3101,64 грн. судового збору та 16473,30 грн. витрат на правову допомогу. В іншій частині позову відмовити.».
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 09.10.2020 у справі №922/2430/20 залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 28.12.2020.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя І.В. Тарасова
Суддя О.В. Шевель