проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"28" грудня 2020 р. Справа № 917/545/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.,
без повідомлення учасників справи,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №2841 П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Семчук О.С., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - не зазначено, у справі №917/545/20
за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк", м. Київ,
до ОСОБА_1 , м. Кременчук, Полтавська обл.,
про стягнення грошових коштів
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з ОСОБА_1 14 396, 88грн, в тому числі 7 000, 00грн заборгованості за кредитом, 3 140, 47грн заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 756, 41грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов кредитного договору № б/н від 17.04.2013.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 7 000, 00грн заборгованості за кредитом, 1 022, 03грн судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що в частині вимоги позивача про стягнення 7 000, 00грн заборгованості за тілом кредиту, доводи позову є обгрунтованими, оскільки за наявними у матеріалах справи виписками з рахунку відповідача підтверджується факт використання ним вказаних кредитних коштів; докази на підтвердження повернення відповідачем позивачу тіла кредиту в матеріалах справи відсутні; відповідач отримував та використовував кошти, запозичені у банку, а тому, зобов'язаний їх повернути.
Поряд з цим, судом зазначено, що у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 3 140, 47грн заборгованості по процентах за користування кредитом та 3 756, 41грн заборгованості по комісії за користування кредитом є необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ПАТ КБ "Приватбанк" вже звертався із заявою про визнання кредиторських вимог до ФОП Блізнюченка С.П. на суму 11 674, 62грн у межах справи №917/2706/15 про банкрутство ФОП Блізнюченка С.П. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 у справі №917/2706/15 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ФОП Блізнюченка С.П.; визнано, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними, і припинено провадження у справі №917/2706/15. 16.03.2020 ОСОБА_1 була припинена господарська діяльінсть, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, апелянт зазначає, що 23.01.2020 ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука провадження у справі №524/3728/18 за позовом Акціонерного товариства КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення цієї ж заборгованості закрито.
З огляду на викладене, апелянт вважає, що між позичальником та кредитором відсутні реально існуючі правовідносини внаслідок погашення кредитного боргу позичальником за процедурою банкрутства.
Апелянт також вважає, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності.
Крім того, апелянт зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження від 07.04.2020 було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня закінчення строку дії карантину, однак, як вказує апелянт, суд ухвалив рішення без надання відповідачу можливості надати суду всі докази та заперечення проти позову.
До апеляційної скарги апелянтом додані додаткові докази:
- копію постанови Господарського суду Полтавської області від 17.02.2015 у справі №917/2706/14, відповідно до якої визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 ; відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гриценка Ігоря Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №1216 від 04.07.2013); встановлено строк протягом двох місяців від дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет для пред'явлення кредиторами вимог до банкрута і зобов'язано ліквідатора банкрута скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження суду в строк до 20.04.2015;
- копію ухвали Господарського суду Полтавської області від 21.04.2015 у справі №917/2706/14 про прийняття до розгляду заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредиторських вимог на суму 11 674, 62грн;
- копію ухвали Господарського суду Полтавської області від 12.05.2015 у справі №917/2706/14, якою затверджено реєстр вимог кредиторів, у тому числі і Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на суму 12 892, 62грн, включаючи 1 218, 00грн сплаченого судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог, третя черга задоволення кредиторських вимог;
- копію заяви Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" з вимогами до боржника в розмірі 11 674, 62грн;
- копію ухвали Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 у справі №917/2706/14, якою затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс; припинено підприємницьку діяльність фізичної особи ОСОБА_1 ; визнано вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, погашеними.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/545/20 та постановлено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено позивачу строк до 17.11.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 17.11.2020 для подання заяв і клопотань.
Ухвала апеляційного господарського суду була надіслана учасникам справи на їх адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, поштовий конверт, надісланий на адресу ОСОБА_1 , повернувся до суду із зазначенням причини "адресат відсутній".
У зв'язку із цим, ухвала Східного апеляційного господарського суду від 28.10.2020 була надіслана апелянту також на зазначену ним адресу для листування: АДРЕСА_1 .
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, 15.12.2020 ухвала вручена апелянту.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надійшло, хоча згідно матеріалів справи, позивачу вручено ухвалу про відкриття апеляційного провадження ще 02.11.2020 (а.с.105, 106).
Заяв і клопотань щодо суті спору від учасників справи також не надходило.
Відповідно до частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В силу статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції встановив, що апелянт не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 7 000, 00грн заборгованості за кредитом.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог про стягнення 7 000, 00грн заборгованості за кредитом.
Вирішуючи питання прийняття додаткових доказів, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вказує апелянт, суд першої інстанції ухвалив рішення без надання відповідачу можливості надати суду всі докази та заперечення проти позову.
Так, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); постановлено відповідачу протягом 15 днів з дня закінчення строку дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (з врахуванням можливих подальших змін щодо продовження строку карантину) подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; у разі наявності заперечень щодо розміру стягуваної за позовом суми - надати обґрунтований контррозрахунок; забезпечити направлення позивачу копії відзиву на позов та доданих до нього документів, докази на підтвердження такого направлення надати суду. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву та контррозрахунку у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно матеріалів справи, ухвала Господарського суду Полтавської області від 07.04.2020 була вручена відповідачу 19.06.2020.
Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на усій території України введено карантин.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020 було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, а саме, розділ Х "Прикінцеві положення" було доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційного скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину".
Однак, 16.07.2020 у газеті Верховної Ради України "Голос України" опубліковано Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування), яким передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені, зокрема відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом (тобто, 06.08.2020).
Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Вищезазначеним законом встановлено, що суд за заявою особи може продовжити процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Однак, матеріали справи не містять доказів повідомлення апелянта судом щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у той час, як ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.04.2020 було постановлено відповідачу протягом 15 днів з дня закінчення строку дії карантину встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (з врахуванням можливих подальших змін щодо продовження строку карантину) подати суду відзив на позов.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача, що він з об'єктивних причин не подав суду першої інстанції відзиву на позовну заяву з доказами в обгрутування своїх доводів і заперечень щодо позовних вимог.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приймає надані відповідачем додаткові докази, і здійснює розгляд скарги з їх урахуванням.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 17.04.2013 фізичною особою-підприємцем Блізнюченком С.П. було підписано заяву про відкриття поточного рахунку.
Згідно вказаної заяви, ФОП Блізнюченко С.П. приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умови), Тарифів Банку, що розміщені на сайті Приватбанку http://privatbank.ua.
Відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта, що врегульовано Умовами.
Згідно з пунктом 3.18.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта.
Відповідно до пункту 3.18.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Пунктом 3.18.1.8. Умов встановлено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").
Відповідно до пункту 3.18.1.6. Умов, ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших).
Позивачем надано довідку про розміри встановлених кредитних лімітів вих. №30418PL8GS04L від 19.02.2020, згідно якої з 14.11.2013 ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 7 000, 00грн.
Також позивачем надано виписки з рахунків відповідача з 22.01.2014 по 12.02.2020, з 26.02.2014 по 12.02.2020 та з 25.11.2014 по 12.02.2020.
Відповідно до розділу Умов 3.18.4., яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуления дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - “період, в який дебетове сальдо підлягає обнулению”), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.1. Умов).
При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (пункт 3.18.4.1.2. Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пункт 3.18.4.1.3. Умов).
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (пункт 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
Пунктом 3.18.4.4. Умов визначено розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує Банку 1-го числа кожного місяця.
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
Відповідно до п. 3.18.2.3.4. Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно 3.18.1.17 Умов, при перерахуванні Клієнтом з поточного рахунку коштів за рахунок кредитного ліміту на будь-які рахунки або пластикові карти, власниками якого є сам власник поточного рахунку або будь-які пов'язані з ним фізичні особи (за виключенням зарахувань заробітної плати), з суми кожного з проведених в рахунок кредитного ліміту перерахувань стягується комісійна винагорода в розмірі 3% від суми перерахувань. Клієнт доручає Банку списувати суми такої комісійної винагороди, належні до сплати Банку, зі свого поточного рахунку.
Позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за Договором відповідач станом на 12.02.2020 року має заборгованість у розмірі 14 396, 88грн, яка складається з наступного:
- 7 000, 00грн - заборгованість за кредитом;
- 3 140, 47грн - заборгованість по процентам за користування кредитом;
- 3 756, 41грн - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Як встановлено місцевим господарським судом, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила надання банківських послуг.
За таких обставин, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, з огляду на відсутність у Заяві домовленості сторін про сплату відсотків та комісії за користування кредитними коштами, судом першої інстанції було відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення 3 140, 47грн заборгованості по процентах за користування кредитом та 3 756, 41грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
У цій частині судове рішення не оскаржується.
Що стосується вимоги позивача про стягнення 7 000, 00грн заборгованості за тілом кредиту, місцевим господарським судом встановлено, що наявними у матеріалах справи виписками з рахунку відповідача підтверджується факт використання ним вказаних кредитних коштів. Докази на підтвердження повернення відповідачем позивачу тіла кредиту в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості з тіла кредиту у розмірі 7 000, 00грн є обґрунтованою, а отже підлягає задоволенню.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні, судом встановлено і враховано, що 16.03.2016 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак, позивач, з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, правомірно визначив підсудність даної справи.
Апеляційним господарським судом встановлено, що судом першої інстанції хоча й було в оскаржуваному рішенні встановлено і враховано, що 16.03.2016 відповідачем була припинена господарська діяльність, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Однак, поза увагою суду першої інстанції залишилась обставина, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на який посилається місцевий суд і який знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет, діяльність відповідача була припинена на підставі судового рішення: судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв'язку з визнанням банкрутом від 03.03.2016 №917/2706/14 (Господарський суд Полтавської області).
Апеляційним господарським судом встановлено, що із ухвали Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 №917/2706/14, яка також є у відкритому доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається таке.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.12.2014 було прийнято до розгляду заяву Фірми "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, Публічного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна" та Публічного акціонерного товариства "Баштанський сирзавод" (ініціюючі кредитори) про порушення справи про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 в порядку статті 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Постановою Господарського суду Полтавської області від 17.02.2015 визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 ; відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гриценка Ігоря Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1216 від 04.07.2013); встановлено строк протягом двох місяців від дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет для пред'явлення кредиторами вимог до банкрута і зобов'язано ліквідатора банкрута скласти реєстр вимог кредиторів та подати його на затвердження суду в строк до 20.04.2015.
З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, судом 17.02.2015 здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання фізичної особи-підприємця Блізнюченка С.П. банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, номер публікації 14759.
У встановлений статтею 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та постановою Господарського суду Полтавської області від 17.02.2015 двохмісячний строк від дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет до суду з грошовими вимогами до банкрута звернувся Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на суму 11 674, 62грн, в тому числі, 7 000, 00грн заборгованості за кредитом; 3 140, 47грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 189, 00грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 345,15грн пені.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.05.2015 визнано грошові вимоги та затверджено реєстр вимог кредиторів в наступному порядку і розмірі:
1) Фірма "Люстдорф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на суму 257 143, 67грн, включаючи 6 090, 00грн судового збору, сплаченого за подання заяви про банкрутство, третя черга задоволення кредиторських вимог;
2) Публічне акціонерне товариство "ЖЛК-Україна" на суму 40 373, 20грн, третя черга задоволення кредиторських вимог;
3) Публічне акціонерне товариство "Баштанський сирзавод" на суму 164 496, 37грн, третя черга задоволення кредиторських вимог;
4) Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на суму 12 892, 62грн, включаючи 1 218, 00грн сплаченого судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог, третя черга задоволення кредиторських вимог.
Відповідно до даних складеного ліквідатором ліквідаційного балансу, загальний розмір кредиторської заборгованості фізичної особи-підприємця Блізнюченка С.П. складає 467 162, 66грн.
Ліквідатором в ході ліквідаційної процедури фізичної особи-підприємця Блізнюченка С.П. ніяких майнових та грошових активів банкрута, які можуть бути включені до ліквідаційної маси відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не виявлено.
Показники виявленої ліквідаційної маси, що складають 0 грн, відображені в поданому ліквідатором ліквідаційному балансі банкрута станом на 31.01.2016.
З огляду на викладене, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 №917/2706/14 було затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс фізичної особи Блізнюченка С.П.; припинено підприємницьку діяльність фізичної особи Блізнюченка С.П.; постановлено державному реєстратору вчинити дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та спрямовані на припинення державної реєстрації фізичної особи Блізнюченка С.П.; постановлено, що протягом п'яти років після визнання фізичної особи Блізнюченка С.П. банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою; постановлено, що протягом трьох років після визнання фізичної особи Блізнюченка С.П. банкрутом ця особа не може бути зареєстрована як фізична особа - підприємець, придбавати майно або грошові кошти у кредит, укладати договір поруки, передавати майно у заставу; припинено провадження у справі; постановлено, що вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, вважати погашеними.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення міститься і в статті 173 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно матеріалів справи, а саме, виписок з рахунку відповідача, підтверджується факт використання ним кредитних коштів у розмірі 7 000, 00грн; докази на підтвердження повернення відповідачем позивачу тіла кредиту в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається із ухвали Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 №917/2706/14, до суду в межах справи про банкрутство ФОП Блізнюченка С.П. з грошовими вимогами до банкрута звернулося Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" на суму 11 674, 62грн, в тому числі, 7 000, 00грн заборгованості за кредитом; 3 140, 47грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 189, 00грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 345,15грн пені.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.05.2015 визнано грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на суму 11 674, 62грн і 1 218,00грн судового збору.
Поряд з цим, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 №917/2706/14 було, зокрема припинено підприємницьку діяльність фізичної особи Блізнюченка С.П.; припинено провадження у справі; постановлено, що вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, вважати погашеними.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що за положеннями статті 51 Цивільного кодексу України, до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України, фізична особа-підпримець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статей 202-208 Господарського кодексу України, частини 9 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Поряд з цим, ПАТ КБ "Приватбанк" реалізував своє право на звернення до суду в межах справи про банкрутство ФОП Блізнюченка С.П. з грошовими вимогами до банкрута в сумі 11 674, 62грн, в тому числі, 7 000, 00грн заборгованості за кредитом; 3 140, 47грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 189, 00грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 345,15грн пені.
Однак, з огляду на встановлену судом недостатність майна банкрута для погашення заборгованості перед кредиторами, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 №917/2706/14 було, зокрема припинено підприємницьку діяльність фізичної особи ОСОБА_1 і постановлено, що вимоги, що не задоволені за недостатністю майна, вважати погашеними.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 №917/2706/14 набрала законної сили.
У справі "Христов проти України" суд визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка передбачає принцип юридичної визначеності, є одним з основоположних аспектів верховенства права, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).
З огляду на те, ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся із кредиторськими вимогами в межах справи про банкрутство ФОП Блізнюченка С.П., які були визнані судом, і які, однак, з огляду на недостатність майна банкрута, були визнані судовим рішенням - ухвалою Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016, яке набрало законної сили, - погашеними, відсутні підстави для стягнення 7 000, 00грн заборгованості за кредитом з фізичної особи ОСОБА_1 .
Суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку, що у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, однак, не повно дослідив обставини справи, а саме, що діяльність відповідача згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомості якого були враховані судом першої інстанції, була припинена на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 03.03.2016 №917/2706/14, якою було визнано, що вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" в сумі 11 674, 62грн, в тому числі, 7 000, 00грн заборгованості за кредитом; 3 140, 47грн заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 189, 00грн заборгованості по комісії за користування кредитом та 1 345,15грн пені, є погашеними. Вказане судове рішення набрало законної сили і не може ставитися під сумнів.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" про стягнення з ОСОБА_1 7 000, 00грн заборгованості по кредиту слід відмовити.
Оскільки судом встановлено, що позивачем не доведено правомірності позовних вимог, судова колегія залишає без розгляду доводи апелянта, що позивач звернувся з позовом до суду з пропуском строку позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 03.09.2020 у справі №917/545/20 слід скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення 7 000, 00грн заборгованості за кредитом і 1 022, 03грн судового збору і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги і скасування рішення місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог, судові витрати позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача; витрати відповідача за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача в сумі 3 153, 00грн.
Керуючись ст.ст. 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п. 1 ст. 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/545/20 в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 7 000, 00грн заборгованості за кредитом і 1 022, 03грн судового збору відмовити.
В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 03.09.2020 у справі №917/545/20 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153, 00грн.
Доручити Господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя В.В. Лакіза