ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
22 грудня 2020 року Справа № 906/902/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Мазур О.Г.
за участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився;
від Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервіспостач": представник не з'явився;
від ОСОБА_1 : представник не з'явився;
від третьої особи: представник не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.10.2020 р. постановлену суддею Лозинською І.В. у м.Житомирі
у справі № 906/902/20
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (м. Київ)
до: 1)Товариства з обмеженою відповідальністю" Сервіспостач" (м. Житомир)
2) ОСОБА_1 (Житомирська область, м. Коростень)
за участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2): ОСОБА_2 (м. Житомир)
про захист порушеного права шляхом дострокового стягнення 135178,69 грн. боргу, який виник за кредитним договором № 011/61704/400025 від 11.05.2018 р.
Відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 27.10.2020 р. у справі № 906/902/20 відмовлено у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" - автомобіль ГАЗ модель 330202, 2006 року випуску, дата реєстрації 01.03.2017, об'єм двигуна 2460; та накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_1 - автомобіль NISSAN модель JUКЕ, 2015 року випуску, дата реєстрації 08.08.2018 р., об'єм двигуна - 1600.
Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" подав апеляційну скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.10.2020 р. у даній справі та постановити нове судове рішення, яким задоволити заяву про забезпечення позову.
Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у справі призведе до порушення прав та законних інтересів останнього і може спричинити збитки Акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль". Звертає увагу, що наведений банком розрахунок заборгованості за кредитним договором 011/61704/400025 від 11.05.2018 свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" не має наміру виконувати свої кредитні зобов'язання, адже більше року не сплачує навіть часткові платежі по кредиту.
Звертає увагу, що мета забезпечення позову - це виключно тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Предметом позову у даній цивільній справі є вимога про захист прав і законних інтересів Aкціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", порушених внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю"Сервіспостач" грошового зобов'язання з повернення заборгованості за Кредитним договором. Позивач доводить, що з огляду на значний розмір заявлених вимог, а також, враховуючи відсутність належного виконання зобов'язання Товариством з обмеженою відповідальністю"Сервіспостач" - заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевизначене майно є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів банку як позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Окрім того, заявлений спосіб забезпечення позову є ефективним захистом порушеного права Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", зважаючи на значну суму боргу та відсутність іпотечного забезпечення. Вважає, що метою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" є невиконання рішення суду і приховування майна, зважаючи на те, що після направлення вимоги, відповідач не здійснив жодних дій для погашення заборгованості в добровільному порядку, не надав жодних пропозицій щодо вирішення питання в позасудовому порядку, зважаючи на наявність майна, за рахунок якого можливо погасити заборгованість в повному обсязі.
Вважає, що вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю"Сервіспостач" дій, спрямованих на ухилення від виконання кредитних зобов'язань, є достатнім обґрунтованням для забезпечення позову.
Щодо зустрічного забезпечення, то законом так само не встановлено обов'язку суду вимагати від заявника, відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, а також не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.
Просить суд врахувати наведені доводи і задоволити апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",та скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.10.2020 р. у справі № 906/902/20 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачам, а саме: автомобіль ГАЗ, модель 330202, 2006 року випуску, дата реєстрації 01.03.2017 року, об'єм двигуна - 2460 та автомобіль NISSAN, модель JUKE, 2015 року випуску дата реєстрації 08.08.2018 року, об'єм двигуна-1600.
В судове засідання представник скаржника не з'явився.
Відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю"Сервіспостач" і ОСОБА_1 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 відзивів на апеляційну скаргу суду не подали, участь представників в судовому засіданні не забезпечили.
Учасники справи були повідомлені судом про час і місце судового засідання в установленому порядку, апеляційний господарський суд своєчасно направив ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.
Відповідно до норм ч.12 ст.270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі. Колегія суддів дійшла висновку, що наявні у справі матеріали є достатніми для постановлення обґрунтованого рішення. Явка представників в судове засідання обов'язковою не визнавалась, тому є можливим завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про захист порушеного права шляхом дострокового стягнення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором № 011/61704/400025 від 11.05.2018 року.
Матеріалами справи підтверджено, що 11 травня 2018 року Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов'язками є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується витягом зі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" було укладено кредитний договір № 011/61704/400025, за умовами якого банк зобов'язався надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач"/позичальнику кредит у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 300 000 гривень 00 копійок строком до 11.05.2020, а позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 28% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.
17 травня 2018 між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 011/61704/400025/1, відповідно до умов якої графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором було викладено у новій редакції в Додатку №1.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 11 травня 2018 року банком та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 011/61704/400025П1, за умовами якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач", що виникають з умов кредитного договору № 011/61704/400025 від 11.05.2018, в повному обсязі цих зобов'язань.
Всупереч умовам п.5.1. кредитного договору відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" не виконав договірні зобов'язання, не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості згідно з графіком погашення кредиту та відсотків за кредитом. У зв'язку з цим на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" та поручителя ОСОБА_1 банком направлено вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором за вихідним № 114/5-166880 від 07.07.2020, № 114/5-166881 від 07.07.2020.
Вимоги Акціонерного товариства"Райффайзен Банк Аваль" відповідачами не виконані, заборгованість не погашена, що зумовила банк звернутись до суду з позовом про стягнення 135178,69 грн., з яких 101799,46 грн. боргу за кредитом, 33379,23 грн. боргу за відсотками, а також 2102,00 грн. судового збору..
27.07.2020 позивач подав Господарському суду Житомирської області заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно позичальника і поручителя, відповідно, відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" - автомобіль ГАЗ, модель 330202, 2006 р.в., дата реєстрації 01.03.2017, об'єм двигуна - 2460, та відповідача ОСОБА_1 - автомобіль NISSAN, модель JUКЕ, 2015 р.в., дата реєстрації 08.08.2018, об'єм двигуна - 1600.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, позивач у заяві зазначає, зокрема, що:
- отримавши позов, відповідач може вжити заходи щодо відчуження належного йому майна та уникнути таким чином відповідальності щодо сплати заборгованості, не виконати кредитні зобов'язання;
- заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов'язання, в тому числі після пред'явлення як вимоги, так і позову, позивач вважає заявлений спосіб забезпечення позову адекватним способом запобігання можливих порушень майнових прав чи охоронюваних законом інтересів при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи;
- обставини, що породили виникнення заборгованості вказують на неплатоспроможність боржника: відповідач не виконує взяті на себе боргові зобов'язання, відмовляється від запропонованих позивачем програм рефінансування, припинив відповідати на телефонні дзвінки працівників банку;
- вважає дії позичальника такими, що свідчать про його намір уникнути від сплати кредитної заборгованості.
Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали від 27.10.2020 відмовив у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" та ОСОБА_1 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, зазначивши, що умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Однак, позивачем не надано доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" та ОСОБА_1 здійснюють дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання, вчинення яких обумовлюється в часі після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів про наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Згідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є змагальність сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Колегія суддів встановила, що позивач, звертаючись із заявою про забезпечення позову не довів імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів. Доводи позивача про те, що метою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" є невиконання рішення суду і приховування майна, колегія суддів оцінює як припущення позивача, яке обґрунтоване лише фактом боргу.
Як зазначено вище, умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Посилання на недобросовісність дій відповідача ТОВ "Сервіспостач" чи ОСОБА_1 і потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення, є необгрунтованим, оскільки жодних доказів на підтвердження того, що відповідачі Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" та ОСОБА_1 вчиняють дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду (якщо таке рішення в майбутньому буде на користь позивача), як то - приховування чи реалізація майна, зареєстрованого за відповідачами, чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо, - суду не надано.
Водночас принцип змагальності, закріплений у статті 13 ГПК України, встановлює право відповідача заперечити проти наявності боргу. При цьому, відповідач має право розраховувати на те, що його господарська діяльність під час розгляду спору по суті не зазнаватиме з боку держави свавільного утиску, у тому числі, й шляхом безпідставного арешту майна.
Отже, доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованими, тому апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на рухоме майно/автомобілі Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіспостач" та ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає, що Господарський суд Житомирської області правильно встановив обставини, вірно застосував норми процесуального законодавства, і колегія суддів не вбачає підстав відповідно до ст.277 ГПК України для зміни чи скасування ухвали Господарського судуЖитомирської області від 27.10.2020 р. у справі № 906/902/20 про вжиття заходів забезпечення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
За загальними правилами статті 129 ГПК України розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду справи.
Керуючись ст. ст. 129, 137, 255, 269-271, 276, 281 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 27.10.2020 р. у справі № 906/902/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Матеріали оскарження ухвали у справі № 906/902/20 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "28" грудня 2020 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.