ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 грудня 2020 року Справа № 902/559/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Грязнов В.В.
суддя Розізнана І.В.
при секретарі судового засідання Панасюк О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Драгомаз Олександра Васильовича на рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2020 р. у справі №902/559/20 (суддя Яремчук Ю.О., повний текст рішення складено 16.10.2020 р.)
за позовом фізичної особи-підприємця Драгомаз Олександра Васильовича
до 1) Бершадської міської ради Бершадського району Вінницької області
2) фізичної особи-підприємця Слоти Ганни Дмитрівни
про визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації та визнання відсутності права на встановлення рухомих та нерухомих об'єктів на земельній ділянці
за участю:
представника позивача : Тимощука Є.С.,
інші учасники: не з'явились,
Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.10.2020 р. у справі №902/559/20 у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Драгомаз Олександра Васильовича до Бершадської міської ради Бершадського району Вінницької області та фізичної особи-підприємця Слоти Ганни Дмитрівни про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації права оренди, визнання відсутності права на встановлення рухомих та нерухомих об'єктів на земельній ділянці, а також звільнення земельної ділянки - відмовлено. Понесені судові витрати залишено за позивачем.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що апеляційною інстанцією у праві було 902/17/19 надано оцінку договору, що є предметом спору у даній справі, отже, виходячи з вищевикладеного, обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, повторного доведення не потребують. З рахуванням викладеного вимога позивача щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 9 від 25.10.2013 р., укладеного на підставі рішення Бершадської міської ради 28 сесії 6 скликання від 18.10.2013 р. між Бершадською міською радою, як орендодавцем, та ФОП Слотою Г.Д., як орендарем, про передачу в оренду земельної ділянки з кадастровим номером: 0520410100:00:006:0286, що розташована по вул. Ярослава Мудрого (попередня назва Леніна) в м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область задоволенню не підлягає.
За результатами розгляду спору місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів, яке саме цивільне право позивача порушено, по захист якого він звернувся до суду, в чому полягає порушення цього права та яким чином права або охоронювані законом інтереси позивача будуть поновлені в результаті.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі, а також вирішити питання стосовно понесених судових витрат.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судовим рішенням у справі №902/17/19 як в мотивувальній так і в резолютивній частині не встановлювались обставини, на які послався позивач у своєму позові у даній справі. Відтак, в оскаржуваному рішенні суд помилково встановив преюдиційними обставини, які взагалі не досліджувались судами у справі №902/17/19. Зазначає, що в оскаржуваному рішенні не взято до уваги та не надано оцінку тому, що в матеріалах справи відсутній діючий паспорт прив'язки тимчасової споруди; листом Бершадської РДА від 14.07.2020 року, який міститься в матеріалах справи, повідомлено, що останній продовжений термін дії паспорту прив'язки ФОП Слоти Г.Д. тимчасової споруди закінчився 30.06.2017 року. Таким чином на час розгляду справи судом, немає жодних правових підстав для розміщення та існування спірної тимчасової споруди.
Від відповідача ФОП Слоти Г.Д. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги на рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2020 року у справі 902/559/20.
Представники відповідачів в судове засідання 21.12.2020р. не з'явились, від відповідача Бершадської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач ФОП Слота Г.Д. про причини неявки суд не повідомила. Враховуючи, що вказані учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, їх явка в судове засідання обов'язковою не визначалась, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без їх участі.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
З метою реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, позивачем ФОП Драгомазом О.В. було виявлено, що на території м. Бершадь по вул. Ярослава Мудрого, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером: 0520410100:00:006:0286, яка перебувала в користуванні ОСОБА_1 .
30.03.2020 р. позивач звернувся до Бершадської міської ради з заявою про надання можливості користуватись вищевказаною земельною ділянкою.
Бершадська міська рада у відповіді (№367 від 16.04.2020 р.) повідомила ОСОБА_2 , про те що вказана земельна ділянка перебуває на умовах оренди в користуванні ФОП Слоти Ганни Дмитрівни.
21.04.2020 р. ОСОБА_2 звернувся до Бершадської міської ради з запитом про надання інформації щодо обставин укладення договору оренди землі між Бершадською міською радою та ФОП Слотою Ганною Дмитрівною.
Бершадською міської ради на вказаний запит було надано відповідь (№19/02-11 /А від 27.04.2020 р.), а також надано позивачу копію договору оренди земельної ділянки №9 від 25.10.2013 р. та копію рішення Бершадської міської ради 28 сесії 6 скликання від 18.10.2013 р.
Як вбачається з матеріалів справи, між Бершадською міською радою та ФОП Слотою Г.Д., на підставі рішення Бершадської міської ради 28 сесії 6 скликання від 18.10.2013р., укладено договір оренди земельної ділянки для комерційного використання від 25.10.2013 р. № 9 - терміном на 5 років загальною площею 0,0025 га, яка знаходиться за адресою: 24400, вул. Ярослава Мудрого (колишня Леніна) м. Бершадь, Вінницька область (т.1., а.с. 16-18).
25.10.2013 р. Бершадською міською радою було передано, а ФОП Слотою Ганною Дмитрівною прийнято вказану земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди (т.1, а.с. 19).
Оцінюючи доводи апелянта (позивача) щодо наявності правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №9 від 25.10.2013 року, укладений на підставі рішення Брешадської міської ради №28 сесії 6 скликання від 18.10.2013 року між Бершадською міською радою та ФОП Слотою Г.Д., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Таким чином, порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Колегія суддів звертається до правової позиції, наведеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/16744/17 (провадження № 12-255гс18), згідно з якою правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні способом встановленим для захисту права та інтересу, внаслідок чого право або інтерес будуть імперативно відновлені.
Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав.
В той же час законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина 3 статті 16).
Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 921/816/16-г/11, відповідно до якої позовні вимоги про визнання недійсним договору на підставі статті 215 ЦК України, у зв'язку із порушенням частин 1, 2 статті 203 цього Кодексу, мають містити обґрунтування наявності підстав для визнання договору недійсним і порушення прав позивача, яким, у свою чергу має обиратися ефективний спосіб захисту свого порушеного права чи законного інтересу.
У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного королівства" суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).
В постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №910/2411/18 наведено правову позицію, згідно з якою завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 ст. 13 ЦК України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.
Позивачем оспорюється договір оренди землі, укладений між відповідачами, з посиланням на порушення можливого права позивача на отримання в користування земельної ділянки, яка є предметом договору оренди.
Колегією суддів встановлено, що позивач не є стороною оспорюваного договору оренди від 25.10.2013 року, жодних договірних відносин з відповідачами щодо користування спірною земельною ділянкою не мав та немає на даний час, натомість лише 30.03.2020 року звернувся до Бершадської міської ради з метою отримання в користування спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0520410100:00:006:0286.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта, що спірна земельна ділянка була надана в оренду відповідачу ФОП Слоті Г.Д. в 2013 році, тобто задовго до звернення позивача з метою отримання в користування спірної земельної ділянки до Бершадської міської ради.
Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено існування у нього права на земельну ділянку, яка є предметом спірного договору оренди, ні на час його укладення, ні на момент звернення до суду з позовом у даній справі, також позивачем не доведене, що передання в оренду спірної земельної ділянки було спрямовано на порушення майнових інтересів позивача.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що навіть у випадку визнання недійсним спірного договору оренди землі №9 від 25.10.2013 року наведене не призведе до відновлення або іншого ефективного захисту прав позивача, так як не матиме наслідком автоматичного передання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору оренди, в користування саме позивачу.
Наведене у сукупності підтверджує правильність висновку суду першої інстанцій про відсутність порушеного права позивача спірним договором оренди землі №9 від 25.10.2013 року, з огляду на що рішення суду першої інстанції про відмову в позові у відповідній частині є законним та обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.
Щодо вимог про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 0520410100:00:006:0286, що розташована по вул. Ярослава Мудрого (попередня назва Леніна) в м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область) та зобов'язання ФОП Слоту Галину Дмитрівну звільнити вказану земельну ділянку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди, а оскільки в даній вимозі судом відмовлено, то як наслідок і вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки та зобов'язання звільнити земельну ділянку - задоволенню не підлягають.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про відсутність права у ФОП Слоти Галини Дмитрівни на зведення, встановлення будівель та споруд на земельній ділянці кадастровий номер: 0520410100:00:006:0286, що розташована по вул. Ярослава Мудрого (попередня назва Леніна) в м. Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, з підстав порушення відповідачем норм чинного законодавства у сфері архітектурно-будівельної діяльності та відсутності у відповідача необхідних дозвільних документів на встановлення тимчасової споруди, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалами справи, рішенням № 46 Бершадської міської ради від 19.07.2017 р. надано дозвіл Слоті Ганні Дмитрівні на встановлення тимчасової споруди по вул. Ярослава Мудрого (район ринку); рішенням Бершадської міської ради за № 188 від 18.12.2007 р. ФОП Слоті Ганні Дмитрівні було надано дозвіл на виготовлення проектної документації на малу архітектурну форму; погоджено проект тимчасової споруди по продажу продуктів харчування ФОП Слоті Ганні Дмитрівні, який входить до паспорту прив'язки від 12.09.2013 р. (т.1, а.с. 107-108, 118-124).
Поряд з цим, за змістом статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Аналіз наведених вище положень ч. 1 ст. 38 та ч. 1 ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку про те, що в разі виявлення факту самочинного будівництва орган державного архітектурно-будівельного контролю уповноважений видати припис про усунення порушень. Цей припис є обов'язковою передумовою для можливості контролюючого органу звернутися до суду на підставі частини першої статті 38 цього Закону у зв'язку з його невиконанням.
Таким чином, звертаючись до суду з позовною вимогою про відсутність права у ФОП Слоти Галини Дмитрівни на зведення та встановлення будівель та споруд на спірній земельній ділянці і мотивуючи такий позов порушеннями архітектурних та містобудівних норм законодавства, апелянтом не враховано, що контролюючими функціями у сфері містобудівної діяльності законодавством наділено суб'єкта владних повноважень - орган державного архітектурно-будівельного контролю. Натомість позивач, як фізична особа-підприємець, не наділений правом на здійснення вказаних контролюючих функцій та, як наслідок, не наділений правом на звернення до суду з вимогою про визнання відсутнім права у відповідача на зведення, встановлення будівель та споруд на земельній ділянці з підстав порушення відповідачем норм чинного законодавства у сфері архітектурно-будівельної діяльності.
Враховуючи вищевикладене, а також приписи ст. 55 Конституції України, ст.ст. 2,4 ГПК України, ст. ст. 15, 16 ЦК України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивач не довів, яке саме цивільне право позивача порушено, по захист якого він звернувся до суду, в чому полягає порушення цього права та яким чином права або охоронювані законом інтереси позивача будуть поновлені в результаті.
Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Вінницької області від 06.10.2020 р. у справі №902/559/20 залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Драгомаз Олександра Васильовича - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "28" грудня 2020 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.