вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" грудня 2020 р. Справа№ 910/13649/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Кропивної Л.В.
за участі секретаря - Стародуб М.Ф.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 (повний текст складено 13.07.2020) у справі №910/13649/19 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло»
до 1) Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлани Василівни,
2) Приватного підприємства «Будінвестмонтаж»,
3) Акціонерного товариства закритого типу «ДВК»,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОБУД 1»,
про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора,
за участі представників згідно протоколу судового засідання
У жовтні 2019 року Житлово-будівельний кооператив «Своє житло» (далі також - ЖБК «Своє житло», Кооператив) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлани Василівни (далі також - Держреєстратор), Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» (далі також - ПП «Будінвестмонтаж») та Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» (далі також - АТЗТ «ДВК») про:
визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлани Василівни від 07.02.2018р. за №39567543 про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дехтяренка, 22, реєстраційний номер об'єкту 717398280000 за Приватним підприємством «Будінвестмонтаж»;
скасування запису про право власності номер 24729192, внесеного Державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною 07.02.2018р.;
визнання недійсним договору про передачу незавершеного будівництва, серія та номер: 15-01/09, виданого 15.01.2009, видавник: АТ ЗТ «ДВК», ПП «Будінвестмонтаж»;
визнання недійсним договору про передачу функцій замовника від 02.03.2009 серія та номер: 1/09, видавник: АТ ЗТ «ДВК», ПП «Будінвестмонтаж».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАДОБУД 1».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/13649/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконним та скасування рішення держреєстратора та скасування запису про право власності номер 24729192, суд, з огляду на встановлені ним обставини відсутності у володінні позивача земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:78:053:0029 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вулиця Сім'ї Кульженків, 22 (колишня Петра Дегтяренка, 22), як і будь-яких майнових прав щодо цього майна, а також оскільки будинок по вул. Сім'ї Кульженків, 22 (вул. Дегтяренко, 22) в Оболонському районі м. Києва станом на день розгляду справи у суді не добудований, будівництво не завершене, і в експлуатацію він не введений, дійшов висновку про те, що оскаржуваним рішенням держреєстратора як майнові права, так і будь-які інші права Позивача ніяким чином не порушуються. Натомість, власником об'єкта будівництва (житлового комплексу за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. П. Дегтяренка, 22) є саме Замовник будівництва, а не інвестор окремої, в майбутньому побудованої та введеної в експлуатацію, квартири в об'єкті будівництва, тобто, ПП «Будінвестмонтаж», який набув функцій замовника на підставі договорів про передачу незавершеного будівництва №15-01/09 від 15.01.2009 та про передачу функцій замовника від 02.03.2009 №1/09.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції не знайшов підстав і для задоволення вимог про визнання недійсними укладених між відповідачами договорів про передачу незавершеного будівництва №15-01/09 від 15.01.2009 та про передачу функцій замовника від 02.03.2009 №1/09, з огляду на не доведення позивачем підстав неправомірності укладення сторонами цих договорів. Щодо поданої ПП «Будінвестмонтаж» заяви про застосування строків позовної давності, то судом першої інстанції зауважено про пропуск позивачем цього строку. При цьому, суд, звернувши увагу на неподання позивачем жодних клопотань про визнання поважними причин пропущення строку позовної давності та відповідно про захист судом порушеного права, дійшов висновку про відсутність необхідності застосовувати строк позовної давності в якості окремої підстави для відмови у позові в цій частині, з огляду на те, що застосування строку позовної давності не впливає на правильність остаточного висновку щодо відповідності договору про передачу незавершеного будівництва №15-01/09 від 15.01.2009р. нормам чинного законодавства.
Не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, Житлово-будівельний кооператив «Своє житло» звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/13649/19 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, ЖБК «Своє житло» посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, висновок суду про те, що оскаржуване рішення держреєстратора не порушує законних прав та інтересів позивача зроблений судом без врахування тієї обставини, що членами Кооперативу є інвестори недобудови, розміщеної за адресою м. Київ, Оболонський район, вул. Сім'ї Кульженків, 22 (вул. Дегтяренко, 22), отже, оформлюючи на себе право власності ПП «Будінвестмонтаж», який не є учасником відносин з інвестування, порушує права як інвесторів, так і позивача, статутною діяльністю якого є захист інтересів інвесторів та завершення будівництва. Крім цього, на переконання позивача, єдиною юридичною особо, яка дійсно має права як на об'єкт будівництва, так і на отримання земельної ділянки в оренду для потреб будівництва є ЖБК «Своє житло». Судом першої інстанції безпідставно проігноровано вказані доводи позивача.
Судом залишено поза увагою твердження позивача стосовно порушень законодавства, допущених держреєстратором під час прийняття рішення від 07.02.2018 №24729192, зокрема, державну реєстрацію проведено за відсутності сукупності документів, передбачених Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5. Крім цього, державну реєстрацію проведено за наявності арештів, накладених на недобудову, що, за висновком Верховного суду України, висловленим у постановах від 11.11.2014 у справі №21-357а14, від 19.05.2019 у справі №21-121а15 є перешкодою для вчинення реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято.
Судом також проігноровано твердження позивача стосовно відсутності у Янчук С.В. прав здійснювати реєстраційні дії.
Щодо встановлених судом обставин пропуску позивачем строку позовної давності, то судом залишено поза увагою те, що на заявлені позивачем вимоги про визнання недійсними договорів позовна давність не поширюється, оскільки характерною ознакою порушення прав позивача цими договорами є триваючих характер цього правопорушення, що надає позивачу право звернутись із відповідним позовом у будь-який момент. За твердженням Кооперативу, укладаючи оскаржувані договори, відповідачі фактично створили перешкоди інвесторам у користуванні та розпорядженні належними їм майновими правами. При цьому, відповідачі не отримали згоди інвесторів на укладення оскаржуваних договорів, що свідчить про розпорядженням належними інвесторам майновими правами на власний розсуд відповідачів, що суперечить вимогам ЗУ «Про інвестиційну діяльність».
Не надано належної юридичної оцінки доводам позивача стосовно вчинення відповідачами шляхом укладення оскаржуваних договорів заміни боржника у зобов'язанні, що, на переконання Кооперативу, могло мати місце виключно за згоди інвесторів. Така згода у відповідачів відсутня, що додатково вказує на порушення відповідачами майнових прав позивача.
У порушення статті 80 Господарського процесуального кодексу України, судом взято до уваги докази подані разом з відзивом поза межами строків, встановлених судом для їх подання.
18.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2020 відкрито апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 01.10.2020.
16.09.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАДОБУД 1» подано відзив на апеляційну скаргу, у якому товариство заперечує проти доводів викладених у апеляційній скарзі та просить суд відмовити в її задоволенні, залишивши оскаржуване рішення без змін. Наголошує на дотриманні судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення та повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відсутності підстав для висновку про порушення оскаржуваною дією держреєтратора, як і спірними договорами прав Кооперативу.
16.09.2020 Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» подано відзив на апеляційну скаргу, у якому підприємство заперечує проти доводів викладених у апеляційній скарзі та просить суд відмовити в її задоволенні, залишивши оскаржуване рішення без змін. Підприємство наголошує на безпідставності тверджень позивача щодо порушення діями відповідачів його майнових прав. Так, до завершення будівництва, єдиним власником недобудови є Замовник будівництва, яким, на сьогодні, є ПП «Будінвестмонтаж». При цьому, наведені як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі доводи позивача стосовно відсутності у підприємства відповідник функцій не підтверджені жодними доказами, як і твердження позивача стосовно наявності підстав для визнання оскаржуваних ним договорів недійсними.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Кропивної Л.В. та Пашкіної С.А., які входить до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 30.09.2020 у справі №910/13649/19, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Кропивної Л.В. та Пашкіної С.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2020 прийнято апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/13649/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
У судовому засіданні 01.10.2020 оголошено перерву до 07.10.2020.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.10.2020 у справі №910/13649/19, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Калатай Н.Ф.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 прийнято апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/13649/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Калатай Н.Ф.
Однак, 07.10.2020 судове засідання не відбулося у зв'язку з перебуванням головуючого судді Поляк О.І. на лікарняному.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 призначено наступне судове засідання щодо розгляду справи №910/13649/19 на 05.11.2020.
05.11.2020 Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАДОБУД 1»подано додаткові пояснення.
У судовому засіданні 05.11.2020 оголошено перерву до 12.11.2020.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Калатай Н.Ф. та судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці, які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.11.2020 у справі №910/13649/19, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Калатай Н.Ф. та судді Пономаренко Є.Ю. у відпустці, визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 прийнято апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 (повний текст складено 13.07.2020) у справі №910/13649/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Руденко М.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 відкладено розгляд справи до 26.11.2020.
25.11.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАДОБУД 1» надійшли додаткові пояснення, за якими третя особа наголошує на здійсненні ним будівництва зареєстрованої за ПП «Будінвестмонтаж» недобудови, що вказує на захист прав інвесторів, а не на їх порушення. До пояснень товариством надано докази фотофіксації здійснюваного третьою особою будівництва, надати юридичну оцінку яким суд не має можливості, з огляду на відсутність обґрунтування неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції.
25.11.2020 до Північного апеляційного господарського суду від ПП «Будінвестмонтаж» надійшли додаткові пояснення, якими відповідач дублює викладені у додаткових поясненнях третьої особи доводи.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 25.11.2020 у справі №910/13649/19, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Руденко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Калатай Н.Ф., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 прийнято апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/13649/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Калатай Н.Ф., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2020 відкладено розгляд справи до 10.12.2020.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що подана Житлово-будівельним кооперативом «Своє житло» апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з таким.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з 2002 року більше 150 фізичних осіб уклали із акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців» інвестиційні договори та/або договори на участь у пайовому будівництві житлового будинку 22 по вул. П.Дегтяренко у місті Києві, відповідно до яких ними було сплачено грошові кошти на будівництво житлового комплексу за даною адресою.
31.12.2003 між Кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців України» та Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» укладено договір №1, предметом якого є будівництво житлового Об'єкту, а саме: житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення та з інженерними мережами, який буде розташовано на розі вулиць Полярна та Петра Дегтяренка, 22 в Оболонському районі м. Києва (далі також - Об'єкт інвестування).
За умовами договору сторони визначили, що Кредитна спілка «Кредитна спілка військовослужбовців України» передає, а Акціонерне товариство закритого типу «ДВК» приймає на себе повноваження на виконання функцій «Замовника-забудовника» будівництва. Орієнтований термін введення Об'єкту в експлуатацію встановлений в 45 місяців (тобто - вересень 2007 року).
Згодом, між Кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців України» та Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» укладено Додаткову угоду від 01.10.2005, за якою договір від 31.12.2003 укладено у новій редакції, з терміном дії до 01.01.2009, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за договором.
У зв'язку з укладенням 31.12.2003 між Кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців України» та Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» договору №1 про передання функцій «Замовника-забудовника», 06.05.2005 між АТЗТ «ДВК» та ОСОБА_1 як членом кредитної спілки «Кредитна спілка військовослужбовців» укладено договір на участь у пайовому будівництві №43-03/С-1.
Згідно з пунктом 1 цього договору акціонерне товариство закритого типу «ДВК» (Сторона-1) прийняло фізичну особу - ОСОБА_1 (Сторона-2) у пайове будівництво житлового багатоквартирного будинку за адресою: Оболонський район міста Києва, по вул. П. Дегтяренко, 22 шляхом фінансування нею цього будівництва в обсягах та в порядку, що передбачені цим договором. Протягом тридцяти робочих днів після закінчення будівництва будинку та здачі його в експлуатацію та при належному виконанні Стороною-2 вимог п.1.4, 3.1.3 та 4.5 Сторона-1 зобов'язується Стороні-2 передати для оформлення права власності на об'єкт вказаний в п.1.3. «Довідку про фінансування у 100% загальної площі конкретної квартири за договором».
За умовами пунктів 1.4, 1.5 Договору, за згодою сторін за цим договором:
- Сторона-2 здійснює фінансування в Об'єкт Договору по розрахунковій вартості вимірної одиниці площі (1,00 кв.м.);
- Сторона-2 здійснює фінансування будівництво житлового будинку у два етапи;
- Сторона-2 може отримати у власність житло, що буде збудовано Стороною-1 лише за умови повного фінансування у 100 відсотків загальної площі відповідного Об'єкту в терміни та на умовах, передбачених договором.
За умовами пунктів 2.1, 2.2 Договору (права сторін):
Сторона-2 має право за письмовою згодою Сторони-1 замінити об'єкт (тобто змінити поверх, тип квартири, кількість кімнат або розмір загальної площі);
Сторона-2 має право відмовитись від фінансування шляхом розірвання Договору, з урахуванням пункту 6.6, якщо сторони не дійдуть до іншої письмової згоди;
Сторона-1 має право приймати кошти від Сторони-2 та вкладати їх в Об'єкт, згідно цього Договору;
Сторона-1 має право розірвати договірні відносини зі Стороною-2 у зв'язку з неможливістю виконання останнім умов цього договору, тобто у випадку несвоєчасного чи не у повному обсязі внесення Стороною-2 коштів;
Сторона-1 має право внести зміни в Об'єкт будівництва шляхом уточнення чи зміни проектної документації.
За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору (обов'язки сторін):
Сторона-2 зобов'язана сплатити перший етап по цьому договору;
Сторона-2 зобов'язана сплатити Стороні-1 за оформлення повної відмови від договору шляхом дострокового розірвання його Стороною-2 5 відсотків від вартості сплаченої загальної площі;
при відступленні права вимоги на Об'єкт первинна Сторона-2 сплачує Стороні-1 за переоформлення договорів суму у розмірі 5 відсотків від вартості сплаченої загальної площі;
Сторона-2 зобов'язана протягом 10 днів після вводу будинку до експлуатації отримати «Довідку про фінансування у 100% загальної площі конкретної квартири за договором» для оформлення права власності на проінвестовану квартиру. У термін, встановлений законодавством, але не пізніше 30 календарних днів після здачі об'єкта в експлуатацію, прийняти у власність вказаний об'єкт;
протягом 35 днів після оформлення права власності на проінвестований об'єкт створити об'єднання співвласників цього будинку;
Сторона-1 зобов'язана за письмовою вимогою надати Стороні-2 інформацію, що стосується питань будівництва Об'єкту;
Сторона-1 зобов'язана протягом двадцяти робочих днів після закінчення будівництва будинку і здачі його в експлуатацію та при виконання Стороною-2 умов п. 3.1, 4.5 договору передати Стороні-2 документ для оформлення права власності на об'єкт вказаний в п.1.3. «Довідку про фінансування у 100% загальної площі конкретної квартири за договором»;
Сторона-1 зобов'язана ввести будинок в експлуатацію у строки обумовлені договором.
З частиною інвесторів було укладено тристоронні інвестиційні договори.
Так, як убачається із наявного у матеріалах справи Інвестиційного договору №62/мк-1 від 22.01.2004, укладеного між акціонерним товариством закритого типу «ДВК» (Сторона-1, Замовник), Кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців України» (Сторона-2, Спілка) та ОСОБА_2 як членом кредитної спілки «Кредитна спілка військовослужбовців» (Сторона-3, Інвестор), за цим договором Замовник зобов'язується за рахунок залучених в довірче управління Спілкою коштів Інвестора збудувати і передати Інвестору обумовлене житло (об'єкт інвестування), а Інвестор зобов'язується прийняти його у власність на умовах цього договору.
За згодою сторін за цим договором:
- фінансування об'єкта інвестування здійснюється за рахунок коштів Інвестора;
- від імені Інвестора, Спілка перераховує Замовнику, Генпроектанту для розрахунків кошти Інвестора відповідно до умов цього Інвестиційного договору та інших договорів цивільно-правового характеру у капітальне (житлове) будівництво за зацікавленістю Інвестора;
- Інвестор здійснює фінансування в житло, що буде збудовано Замовником в майбутньому по розрахунковій вартості вимірної одиниці площі (1,00 кв.м.);
- Інвестор може отримати відповідну квартиру у власність лише на умові повного інвестування у 100 відсотків загальної площі цієї квартири на умовах двоетапного графіку інвестування.
За умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.3 Договору (права сторін):
Інвестор має право замінити об'єкт (тобто змінити поверх, тип квартири, кількість кімнат або розмір загальної площі);
Замовник має право приймати кошти Інвестора через Спілку та вкладати їх в Об'єкт інвестування, згідно цього Договору;
Замовник в односторонньому порядку має право розірвати договірні відносини з Інвестором у випадку несвоєчасного чи не у повному об'ємі оплати останнім етапів інвестування;
Замовник має право внести зміни в Об'єкт інвестування шляхом уточнення чи зміни проектної документації;
Спілка має право вимагати від Інвестора пред'явлення офіційного документа, що підтверджує його особу;
Спілка має право перевіряти достовірність наданих Інвестором документів;
Спілка має право вимагати заповнення усіх необхідних документів.
За умовами пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору (обов'язки сторін):
Інвестор зобов'язаний особисто подавати документи, що засвідчують його особу;
Інвестор зобов'язаний здійснити оплату згідно графіку протягом 5 банківських днів;
Інвестор зобов'язаний протягом 10 днів після вводу будинку до експлуатації отримати «Довідку про фінансування у 100% загальної площі конкретної квартири за договором» для оформлення права власності на проінвестовану квартиру. У термін, встановлений законодавством, але не пізніше 30 календарних днів після здачі об'єкта в експлуатацію, прийняти у власність вказану квартиру;
протягом 35 днів після оформлення права власності на про інвестований об'єкт Інвестор зобов'язаний створити об'єднання співвласників цього будинку;
Інвестор зобов'язаний сплатити Замовнику за оформлення повної відмови від договору шляхом дострокового розірвання Інвестиційного договору 5 відсотків від вартості про інвестованої загальної площі;
при передачі права на про інвестовану квартиру новому Інвестору, первинний Інвестор сплачує Замовнику за переоформлення договорів суму у розмірі 5 відсотків від вартості проінвестованої загальної площі;
Спілка зобов'язана від імені Інвестора перераховувати на рахунок Замовника, Генпроектанта та відповідних цивільно-правових договорів кошти Інвестора;
Замовник зобов'язаний збудувати об'єкт інвестування на умовах, передбачених цим Інвестиційним договором;
Замовник зобов'язаний надавати Інвестору інформацію, що стосується питань будівництва Об'єкту інвестування.
Матеріали справи не містять копій усіх договорів, укладених АТЗТ «ДВК» та фізичними особами - Інвесторами щодо будівництва/інвестування об'єкту, розташованого за адресою: м. Київ, Оболонський район, вулиця Сім'ї Кульженків, 22 (колишня Петра Дегтяренка, 22). Разом з цим, сторонами спору не заперечується ні обставина пайової участі/інвестування фізичних осіб недобудови, що є предметом спору, ні те, що таких фізичних осіб було близько 150 осіб. Не заперечувалась сторонами і та обставина, що укладені з фізичними особами договори є типовими і різняться лише у частині площі та технічних характеристик об'єкту будівництва/інвестування, строку будівництва та введення об'єкту в експлуатацію, а також суми внеску, який зобов'язаний здійснити пайовик/інвестор.
У статті 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що фінансування будівництва житлового фонду може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування та шляхом емісії цільових облігацій, що тягне за собою передачу об'єкта житлового будівництва.
Разом з цим, у цьому Законі не передбачено такого способу інвестування, як укладення інвестиційного договору на будівництво. Ні Цивільний кодекс України, ані Господарський кодекс України не виділяють інвестиційний договір у окремий вид, тому, базовим законом, який висуває вимоги до цього договору є Закон України «Про інвестиційну діяльність».
На підставі інвестиційного договору перехід права власності не відбувається, оскільки особа, що отримує інвестиції не є власником житла, а лише зобов'язується його збудувати, а отже і віджучувати його до завершення будівництва не може. Інвестор стає першим власником житла лише після того, як житло буде здане в експлуатацію.
Предметом договору інвестування є зобов'язання інвестора внести кошти, а інша сторона за рахунок цих коштів зобов'язана передати конкретно визначену квартиру.
Як унормовано статтею 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Оскільки майновими правами вважаються права учасників цивільних відносин, пов'язані з розпорядженням, користуванням та володінням речима, то, враховуючи правову природу інвестиційного договору, його предметом будуть саме майнові права на квартиру. Під ними розуміється вимога передачі квартири після здачі об'єкта будівництва в експлуатацію.
Статтею 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Сторонами у зобов'язанні, за нормою статті 510 Цивільного кодексу України є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За нормою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
За приписами статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Враховуючи наведені законодавчі норми, умови укладених між фізичними особами пайовиками/інвесторами та АТЗТ «ДВК» договорів на пайову участь у будівництві та інвестиційних договорів, колегія суддів дійшла висновку, що в існуючих між сторонами інвестиційних правовідносинах кожен пайовик/інвестор є Кредитором, який має право вимагати від АТЗТ «ДВК» як Боржника, передання йому квартири, яка за технічними характеристиками відповідає визначеному у пунктах 1.3, 1.4. об'єкту інвестування після введення об'єкту будівництва в експлуатацію.
По завершенню будівництва, у зв'язку із використанням коштів пайовиків/інвесторів на підставі укладених договорів, АТЗТ «ДВК» не набуває права власності на ті квартири, які були об'єктами будівництва/інвестування за укладеними договорами. Втім, це не виключає набуття ним права власності, з огляду на вимоги статті 331 Цивільного кодексу України, на ті житлові та нежитлові приміщення, що не були об'єктами договорів на пайову участь та інвестиційних договорів.
Під час судового розгляду позивачем неодноразово наголошувалось, що за результатами здійснюваного АТЗТ «ДВК» будівництва, у 2006 році створено недобудову висотністю 16 поверхів.
У зв'язку з цим, 15.01.2009 між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» (надалі-Сторона-1) та ПП «Будінвестмонтаж» (надалі-Сторона-2) було укладено договір про передачу незавершеного будівництва № 15-01/09, відповідно до пунктів 1 та 2 якого в зв'язку з наміром в майбутньому укладення між сторонами договору про передачу функцій замовника будівництва Сторона-1 передає у власність Стороні-2 об'єкт незавершеного будівництва, а саме: двосекційний житловий будинок (16 поверхів, загальною площею 10 786 кв.м., кількість квартир-176, з готовністю 26%) розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:78:053:0029 за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. П. Дегтяренка, 22 (перша черга будівництва).
02.03.2009 №1/09 між Акціонерним товариством закрито типу «ДВК» (Сторона-1) та ПП «Будінвестмонтаж» (Сторона-2) укладено договір про передачу функцій замовника, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились про передачу функцій Замовника будівництва 1, 2 та 3 черг житлового комплексу за адресою: м, Київ, Оболонський район, вул. П. Дегтяренка, 22.
Відповідно до пункту 1.4. Договору № 1/09 від 02 березня 2009 «Про передачу функцій Замовника будівництва», ПП «Будінвестмонтаж» зобов'язується виконати за АТЗТ «ДВК» всі зобов'язання стосовно передачі у власність житлових та нежитлових приміщень будь-яким фізичним та юридичним особам, зобов'язання перед якими існують у АТЗТ «ДВК» на момент підписання даного Договору.
Згідно акту прийому-передачі від 16.09.2009 до договору від 02.03.2009 №1/09 про передачу функцій замовника АТЗТ «ДВК» передав, а ПП «Будінвестмонтаж» прийняв, зокрема, майнові права на житлові, нежитлові приміщення та паркінг 1, 2, 3 черги будівництва житлового комплексу за адресою: м, Київ, Оболонський район, вул. П. Дегтяренка, 22.
У подальшому, на підставі договору про передачу незавершеного будівництва від 15.01.2009 № 15-01/09, договору про передачу функцій замовника від 02.03.2009 №1/09 та дозволу на виконання будівельних робіт від 09.03.2006 №1884-Об/т, рішенням Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлани Василівни від 07.02.2018 про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, що відноситься до першої черги будівництва та має номер (згідно проектної документації) - будинок №3, секції - 03/с-1 та 03/с-2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дегтяренка, 22, зареєстровано за Приватним підприємством «Будінвестмонтаж».
Спір у справі, що розглядається виник у зв'язку з порушенням діями держреєстратора, ПП «Будінвестмонтаж» та АТЗТ «ДВК» майнових прав ЖБК «Своє житло» на Об'єкт інвестування.
Звертаючись із позовом у справі, що переглядається, в обґрунтування наявності у Кооператива майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дегтяренка, 22, позивач посилається, як на укладені з фізичними особами-інвесторами із акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців» інвестиційні договори та/або договори на участь у пайовому будівництві житлового будинку 22 по вул. П.Дегтяренко у місті Києві, на підставі яких окремими інвесторами набуто майнові права на квартири в уже збудованому житловому будинку, так і на договори уступки права вимоги, укладені між фізичними-особами інвесторами та ЖБК «Своє житло» у 2015-2016 роках та договори про спільну участь у будівництві житлового комплексу (багатоквартирних житлових будинків) по вул. Сім'ї Кульженків, 22 у м. Києві, укладені між фізичними особами-інвесторами та ЖБК «Своє житло» протягом 2017 року.
Надаючи оцінку обґрунтуванню позивача щодо наявності у нього порушення майнових прав у зв'язку із зареєстрованим за ПП «Будінвестмонтаж» об'єктом незавершеного будівництва, який є предметом інвестиційних договорів фізичних осіб, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування
Обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про кооперацію» правовим документом, що регулює діяльність кооперативу є його статут. Статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» передбачено, що державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Житлово-будівельний кооператив «Своє житло зареєстровано 29.07.2009.
Відповідно до статуту Житлово-будівельний кооператив «Своє житло», кооператив є юридичною особою, створеною фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єднались на основі їх майнових пайових внесків для участі у будівництві (відновлення та завершення будівництва), введення в експлуатацію житлового комплексу в Оболонському районі м. Києва по вул. Дегтяренко, 22.
Організаційно-правова форма кооперативу - обслуговуючий кооператив.
Основний вид діяльності кооперативу - будівництво житлових і нежитлових будівель, завершення будівництва.
Статутною метою створення та діяльності Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло» є забезпечення житлом постраждалих інвесторів та членів їх сімей, які проінвестували грошові кошти у будівництво житлового комплексу в Оболонському районі м. Києва по вул. Дегтяренко, 22 на підставі укладених ними з Кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців України» та/або Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» інвестиційних договорів (договір пайової участі у будівництво), шляхом об'єднання їх зусиль на захист своїх порушених прав та інтересів.
Завданням і предметом діяльності Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло» є:
представлення та захист майнових інтересів та соціальних прав членів ЖБК постраждалих інвесторів, які проінвестували кошти на будівництво житлового комплексу в Оболонському районі м. Києва по вул. Дегтяренко, 22 у відносинах з фізичними та юридичними особами, в державних, громадських та інших підприємствах, установах, організаціях, незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в органах державної, місцевої влади, в тому числі в правоохоронних органах, в органах Державної податкової служби України, Державної виконавчої служби, в тому числі в судах загальної юрисдикції, адміністративних та господарських судах України;
виступати Замовником-забудовником будівництва з належним виконанням його функцій.
Для виконання статутної мети і завдань відповідно до законодавства України ЖБК має право:
виступати учасником цивільних відносин, набувати майнові та немайнові права, в тому числі на об'єкт інвестування в Оболонському районі м. Києва по вул. Дегтяренко, 22, право власності на проектну документацію, будівельні матеріали та будівельно-монтажні роботи, які були виконані при будівництві житлового будинку (будинків) тощо;
частково передавати функції Замовника-забудовника.
Кооператив має право організовувати:
відведення в установленому порядку в безстрокове користування земельної ділянки під будівництво та експлуатацію житлового будинку в Оболонському районі м. Києва по вул. Дегтяренко, 22 для ЖБК «Своє житло»;
розроблення та погодження містобудівної документації, архітектурного проектування, будівельного проектування, експертизу проектної документації та іншої дозвільної документації на будівництво;
реконструкцію та ремонтні роботи на житловому комплексі;
авторський нагляд при будівництві, реконструкції та ремонтних роботах на житловому комплексі;
технічний нагляд при будівництві, реконструкції та ремонтних роботах на житловому комплексі;
спостереження за будівлями та спорудами житлового комплексу.
Отже, зі Статуту ЖБК вбачається, що метою створення та діяльності кооперативу є здійснення будівництва як новим замовником-забудовником на об'єкті інвестування задля набуття права власності на проінвестовані квартири фізичними особами-інвесторами. Одночасно кооператив посилається на те, що він створений фізичними особами, які добровільно об'єднались, на основі їх майнових (пайових) внесків.
Як підтверджується матеріалами справи, 24.06.2015 між ОСОБА_3 (Сторона-1) та ЖБК «Своє житло» (Сторона-2) укладено договір №33-65-03/с-1 уступки права вимоги, за пунктом 1.1 якого в порядку та на умовах, встановлених цим договором Сторона-1 відступає, а Сторона-2 набуває права вимоги, на період відновлення, завершення та введення будівництва в експлуатацію, належне Стороні-1 за договором на участь у пайовому будівництві №65-03/с-1 від 19.10.2005 (первісний договір), укладений між Стороною-1 та АТЗТ «ДВК».
Матеріали справи не містять копій усіх договорів уступки права вимоги, укладеними між фізичними-особами інвесторами та ЖБК «Своє житло» у 2015-2016 роках. Відповідно до журналу реєстрації договорів (т.1 арк. 159-163), такі договори укладені значною частиною інвесторів, 116 осіб з близько 150. Разом з цим, сторонами спору не заперечується наявність таких договорів, а також те, що укладені з фізичними особами договори є типовими і різняться лише у частині ідентифікації первісних договорів щодо кожного з пайовиків/інвесторі в, об'єктів інвестування та суми внесених фізичними особами коштів.
Надаючи оцінку укладеним договорам уступки шляхом дослідження наявного у матеріалах справи примірника, колегія суддів зауважує, що сам договір містить посилання на статті 512-519 Цивільного кодексу України, якими унормовано порядок здійснення відступлення права вимоги.
Так, за договорами про уступку права вимоги сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 Цивільного кодексу України). Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особи за правочином відступлення права вимоги (стаття 512 Цивільного кодексу України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 Цивільного кодексу України). Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 516 Цивільного кодексу України).
Отже, уступка права вимоги передбачає заміну осіб у зобов'язанні з передачею усіх прав і обов'язків кредитора по договору. Намір уступити права вимоги, тобто припинити бути її володільцем, направлений на зменшення майнового стану кредитора має бути прямо та однозначно виражене. Крім того предметом договору уступки права вимоги є зобов'язальне право вимоги, а не будь-які речові права.
Відповідно до пункту 1.3 договору уступки до Сторони-2, на період відновлення, завершення та введення будівництва в експлуатацію, переходять всі без виключення права за Первісним договором, у тому числі:
- право вимоги на користь Сторони-1 на отримання індивідуально визначеної Стороні-1 квартири відповідно до умов Первісного договору;
- право вимог на отримання штрафних санкцій у разі невиконання умов Первісного договору;
- право на захист Сторони-1 інтересів внаслідок невиконання Боржником усіх свої обов'язків за договором у судах та в інших органах влади.
За умовами договору уступки права вимоги Сторона-1 передає Стороні-2 копії документів, що підтверджують право вимоги Сторони-1 за первісним договором.
Одночасно, за умовами пункту 3.1 договору на пайову участь у будівництві, при відступленні права вимоги на Об'єкт первинна Сторона (пайовик) сплачує АТЗТ «ДВК» за переоформлення договорів суму у розмірі 5 відсотків від вартості сплаченої загальної площі, а за пунктом 3.1 інвестиційного договору при передачі права на про інвестовану квартиру новому Інвестору, первинний Інвестор сплачує Замовнику (АТЗТ «ДВК») за переоформлення договорів суму у розмірі 5 відсотків від вартості проінвестованої загальної площі.
Крім цього, у подальшому, протягом 2017 року між ЖБК «Своє житло» (Новим кредитором) та пайовиками/інвесторами (Первісними кредиторами) були додатково укладені договори про спільну пайову участь у будівництві житлового комплексу (багатоквартирних житлових будинків) по вул. Сім'ї Кульженків, 22 (стара назва - вул. П.Дегтяренко, 22) в місті Києві (відповідно до журналу реєстрації обліковується 114 договорів), предметом яких є спільна пайова участь Сторін в будівництві багатоквартирного житлового будинку (в разі виділення ЖБК «Своє житло» земельної ділянки Київською міською радою) з наступною передачею пайовику (інвестору) його частки у вигляді квартири.
За умовами вказаних договорів, розмір паю кожного члена кооперативу, який останній начебто вносить, рівний повній вартості об'єкту будівництва/інвестування, визначеної в інвестиційних договорах (договорах пайової участі у будівництво), укладених між постраждалими інвесторами і КС «КСВУ» та/або АТЗТ «ДВК» станом на момент реєстрації ЖБК «Своє житло», які за умовами договорів про уступку права вимоги уже були передані новому кредитору.
Тобто, укладаючи договір про тимчасову (на період відновлення, завершення та введення будівництва в експлуатацію) уступку права вимоги, його сторони, насправді, не мали на меті зменшення майнового стану Первісного кредитора, а відтак не здійснили заміну Кредитора у первісному зобов'язанні у такий спосіб. Належне пайовику/інвестору право вимоги за укладеними первісними інвестиційними договорами залишилось у первісного кредитора - кожної окремої фізичної особи, що і підтверджується укладеними договорами пайової участі у 2017 році.
Отже, оскільки уступка права вимоги передбачає заміну сторони у зобов'язанні з переходом до неї всіх прав кредитора, колегія суддів дійшла висновку, що до Кооперативу не перейшли права вимоги інвесторів на отримання у власність індивідуально визначеної квартири відповідно до умов Первісного договору.
Обумовлене договором уступки права вимоги право Кооперативу здійснювати захист інтересів Сторони-1 внаслідок невиконання АТЗТ «ДВК» усіх свої обов'язків за договором у судах має місце виключно щодо кожної окремої фізичної особи та проінвестованої ним частини об'єкту будівництва. Саме у цих межах, за договором уступки права вимоги Кооператив може здійснювати захист прав інвесторів, втім, у суді загальної (цивільної) юрисдикції, оскільки у такому разі захисту підлягає право кожної окремої фізичної особи, а не Кооперативу у цілому, уповноваженого цими особами на захист.
Як підтверджується матеріалами справи, фізичні особи, які виступили пайовиками/інвесторами вже оскаржували як укладений між відповідачами договір № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва від 02.03.2009, так і дії державного реєстратора Янчук С.В.
Так, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12.09.2016 у справі № 756/15112/14-ц за позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» та Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», про визнання недійсним договору № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва від 02 березня 2009 року, що був укладений між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» відмовлено у зв'язку з пропуском позивачами строку позовної давності.
Правомірність прийняття держреєстратором рішення про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, що відноситься до першої черги будівництва та має номер (згідно проектної документації) - будинок №3, секції - 03/с-1 та 03/с-2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дегтяренка, 22 за Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» була предметом судового розгляду в Окружному адміністративному суді за позовом фізичних осіб.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року у справі №826/5274/18 за позовом фізичних осіб (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень - ОСОБА_9 , ОСОБА_10) до Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлани Василівни, Третя особа на стороні Відповідача Приватне підприємство «Будінвестмонтаж», Третя особа на стороні Позивачів Житлово-будівельний кооператив «Своє житло» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності адміністративний позов задоволено, скасовано рішення Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлани Василівни від 07.02.18р. про державну реєстрацію права приватної власності на житловий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дегтяренка, 22, за Приватним підприємством «Будінвестмонтаж».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будінвестмонтаж» задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2019 скасовано, провадження у справі закрито.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019 касаційну скаргу фізичної особи (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень - ОСОБА_9) залишено без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2019 у справі № 826/5274/18 - залишено без змін.
Підтримуючи позицію апеляційного суду про наявність підстав для закриття провадження у справі, Верховний суд вказав, що порушуючи питання про скасування рішення Державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» від 07.02.18 про державну реєстрацію права приватної власності на житловий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дегтяренка, 22, за Приватним підприємством «Будінвестмонтаж», у зв'язку із порушенням процедури реєстрації права власності позивачі мають на меті позивачі фактично оспорюють правомірність набуття цією особою права власності на зазначений об'єкт, одночасно заявляючи вимоги, направлені на поновлення їх порушеного права на спірний об'єкт нерухомого майна.
Аналізуючи обставини справи та норми права колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивачів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, а стосується захисту їх приватного інтересу.
Надаючи оцінку укладеним між ЖБК «Своє житло» та пайовиками/інвесторами договорам про спільну пайову участь у будівництві житлового комплексу (багатоквартирних житлових будинків) по вул. Сім'ї Кульженків, 22 (стара назва - вул. П.Дегтяренко, 22) в місті Києві на предмет набуття Кооперативом функцій Замовника-забудовника, колегія судів виходить з такого.
Як уже було зауважено, на підставі договорів про пайову участь у будівництві та інвестиційних договорів між фізичними особами та АТЗТ «ДВК» виникли інвестиційні правовідносини. За цими правовідносинами у частині здійснення будівництва та передачі пайовикам/інвесторам проінвестованої ними частини будинку у вигляді квартири, фізична особа є кредитором, а АТЗТ «ДВК» - боржником.
Укладаючи договір про пайову участь у будівництві уже існуючого об'єкта, та щодо якого у цих фізичних осіб уже є інвестиційні договори та договори на пайову участь у будівництві, сторони (первісний та наступний кредитор) фактично намагались здійснити заміну сторони (боржника) в уже існуючому зобов'язанні.
За приписами статті 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Тобто ініціатором заміни має бути первісний боржник, який укладає угоду з іншою особою.
Як уже було зауважено, умовами укладених між АТЗТ «ДВК» та фізичними особами договорів не передбачено права фізичної особи - пайовика/інвестора у разі порушення забудовником умов угоди доручати виконувати функції забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам. У матеріалах справи відсутні і будь-які цивільно-правові договори, укладені між пайовиками/інвесторами та АТЗТ «ДВК», які б передбачали такі права.
Створення ж інвесторами житлово-будівельного кооперативу «Своє житло» шляхом внесення у якості пайових внесків майнових прав за інвестиційними договорами, укладеними із акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців» та укладення договорів на пайову участь у будівництві житлового комплексу не надає позивачу права здійснювати функції замовника будівництва, або ж саме будівництво об'єкту інвестування.
У зв'язку з цим, колегія суддів дійшла висновку про те, що ні за договорами уступки прав вимоги, ні за договорами про пайову участь у будівництві, укладеними між фізичними особами пайовиками/інвесторами та ЖБК «Своє житло» Кооператив не набув жодних речових чи зобов'язальних прав на об'єкт, розташований за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. П. Дегтяренка, 22 (перша черга будівництва).
Крім того, аналіз умов укладених між АТЗТ «ДВК» та фізичними особами договорів дає підстави для висновку, що фізична особа - пайовик/інвестор позбавлена права на закріпленої у договорі правової можливості визначати та впливати на процес будівництва, оскільки АТЗК «ДВК» як Замовник-забудовник здійснює свою діяльність за власним проектом та завданням. Матеріали справи не містять, будь-яких цивільно-правових договорів, укладених між пайовиками-інвесторами та АТЗТ «ДВК», за яким вони у разі порушення забудовником умов угоди доручається виконувати функції забудовника, у тому числі шляхом передоручення цих функцій іншим особам.
Розглядаючи вимоги про визнання недійсними договору про передачу незавершеного будівництва від 15.01.2009 № 15-01/09 та договору про передачу функцій замовника від 02.03.2009 №1/09 як таких, що порушують інтерес Кооперативу у здійсненні будівництва, колегія суддів зауважує таке.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи Житлово-будівельний кооператив «Своє житло зареєстровано 29.07.2009.
Тобто, Кооператив як юридичну особу було створено уже після того, як відповідачами укладено оскаржувані Кооперативом договори, що виключає висновок про порушення цими договорами будь-яких прав Кооперативу як самостійного учасника господарський відносин, з огляду на те, що підставою недійсності правочину є невиконання сторонами вимог в момент вчинення правочину.
Також, відсутні правові підстави стверджувати, що договір про передачу незавершеного будівництва від 15.01.2009 № 15-01/09 та договір про передачу функцій замовника від 02.03.2009 №1/09 порушують права набуті ЖБК «Своє житло» за договорами уступки прав вимоги та за договорами про пайову участь у будівництві, укладеними між фізичними особами пайовиками/інвесторами та ЖБК «Своє житло», з підстав викладених вище.
Крім цього, під час розгляду справи у суді першої інстанції, ПП «Будінвестмонтаж» звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності до вимог про визнання недійсним договору про передачу незавершеного будівництва від 15.01.2009 №15-01/09 та визнання недійсним договору про передачу функцій замовника від 02.03.2009 №1/09.
Надаючи оцінку поданому клопотанню, суд першої інстанції встановив, що позивачу як учаснику цивільної справи в Оболонському районному суді м. Києва по справі №756/15112/14-ц в якості третьої особи з самостійними вимогами відкритої в жовтні 2014 року, під час розгляду справи було відомо про існування договору про передачу незавершеного будівництва №15-01/09 від 15.01.2009, оскільки цей договір, в тому числі, досліджувався Оболонським районним судом м. Києва та Апеляційним судом міста Києва в рамках цієї справи. Крім того, договір про передачу незавершеного будівництва №15-01/09 від 15.01.2009 був предметом дослідження в рамках справи №922/976/16 під час її розгляду Господарським судом Харківської області, Харківським апеляційним господарським судом та Вищим господарським судом України.
Судом першої інстанції наголошено, що позивачем не подавалось до суду клопотання про визнання поважними причини пропущення строку позовної давності та відповідно про захист судом порушеного права, а судом з наданих позивачем матеріалів позовної заяви не встановлено поважності причин пропущення позивачем строку позовної давності.
У зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності пропущено без будь-яких поважних причин. Судом, втім, зауважено, що оскільки застосування строку позовної давності не впливає на правильність остаточного висновку щодо відповідності договору про передачу незавершеного будівництва №15-01/09 від 15.01.2009 нормам чинного законодавства, суд не вбачає за необхідність застосовувати строк позовної давності в якості окремої підстави для відмови у позові в цій частині.
Такі висновки суду є суперечливими.
Так, у Цивільному кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 цього Кодексу).
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.
Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 Цивільного кодексу України, відповідно до частини першої якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.
Для правильного застосування частини першої статті 261 Цивільного кодексу України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.
Відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права із зазначенням в якості додаткової підстави для відмови в задоволенні позову спливу позовної давності, не відповідає вимогам закону.
Як встановлено судом апеляційної інстанції під час розгляду справи, оскаржувані Кооперативом договори не порушують майнових прав та інтересів останнього, відтак, у суду відсутні правові підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносин сторін. Немає необхідності і для з'ясування питання коли позивач дізнався чи міг дізнатись про обставини, вказані ним як такі, що порушують майнові права, або ж досліджувати інші питання застосування позовної давності (поважність причин пропуску строку тощо).
Втім, суперечливі висновки суду першої інстанції у цій частині не вплинули на правильність вирішення спору по суті.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що за чинним договором про передачу незавершеного будівництва від 15.01.2009 № 15-01/09 та за чинним договором про передачу функцій замовника від 02.03.2009 №1/09 ПП «Будінвестмонтаж» набув функцій Замовника-забудовника будівництва об'єкта будівництва, розташованого за адресою: Оболонський район міста Києва, по вул. П.Дегтяренко, 22.
Розглядаючи позовну вимогу про визнання незаконним та скасування рішення Державного реєстратора Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світлани Василівни від 07.02.2018р. за №39567543 про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дехтяренка, 22, реєстраційний номер об'єкту 717398280000 за Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» та скасування запису про право власності номер 24729192, внесеного Державним реєстратором Київської філії Комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною 07.02.2018, колегія суддів виходить з того, що Позивач як юридична особа приватного права не набув цивільних прав, які б могли бути ним захищені у таких спосіб.
За приписами статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
Отже, реєстраціє об'єкту незавершеного будівництва здійснюється з метою введення такого об'єкта у цивільний оборот для його подальшого відчуження.
Попри це, матеріалами справи підтверджується, що після проведення державної реєстрації об'єкта незавершеного будівництва ПП «Будінвестмонтаж» отримано у користування земельну ділянку під недобудовою на підставі Рішення Київської міської ради від 23.05.2018р. N839/4903 «Про передачу приватному підприємству «Будінвестмонтаж» земельної ділянки для завершення будівництва житлових будинків на вул. Сім'ї Кульженків, 22 в Оболонському районі м. Києва», а 14.11.2019 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113193182665 Приватному підприємству «Будінвестмонтаж» та Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАДОБУД 1» на «Завершення будівництва житлових будинків» Нове будівництво. Вул. Сім'ї Кульженків, 22 в Оболонському районі м. Києва».
Тобто, метою проведення такої реєстрації було не подальше відчуження об'єкта, а здійснення будівництва.
Отже, реєстрація об'єкта незавершеного будівництва (готовність 30 %) за ПП «Будінвестмонтаж» не припиняє існування у інвесторів їх майнових прав за інвестиційними договорами, укладеними щодо цього об'єкту.
Розглядаючи спір, колегія суддів також враховує, що, з огляду на укладення між ПП «Будінвестмонтаж» та ТОВ «Градобуд-1» договору про організацію будівництва від 31.07.2019, є підстави вважати, що об'єкт незавершеного будівництва (готовність 30 %), у зв'язку із проведенням будівельних робіт та підвищенням рівня готовності, припинив своє існування.
Встановлені судом обставини певною мірою нівелюють побоювання фізичних осіб інвесторів щодо позбавлення цією реєстраційною дією їх прав вимоги отримати у власність проінвестовану квартиру.
До того ж, згідно пункту 1.4. Договору № 1/09 від 02 березня 2009 року «Про передачу функцій Замовника будівництва», ПП «Будінвестмонтаж» зобов'язується виконати за АТЗТ «ДВК» всі зобов'язання стосовно передачі у власність житлових та нежитлових приміщень будь-яким фізичним та юридичними особам, зобов'язання перед якими існують у Відповідача на момент підписання даного Договору.
Так, рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12.09.2016 у справа № 756/15112/14-ц за позовною заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» та Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», про визнання недійсним договору № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва від 02 березня 2009 року, що був укладений між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» було встановлено, що 06.07.2011 було проведено збори інвесторів будівництва житлового комплексу за адресою: м. Київ, вул. П. Дехтяренка, 22 на яких були присутні 124 інвестора. На зазначених загальних зборах Голова Правління «АТЗТ «ДВК» доповів учасникам зборів про те, що згідно договору № 1/09 від 02 березня 2009 року функції замовника - забудовника будівництва двосекційного житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за за адресою: м. Київ, вул. П. Дехтяренка, 22 були передані Приватному підприємству «Будінвестмонтаж» та пояснив, що в зв'язку з вищевикладеним, з метою захисту прав інвесторів, необхідно укласти додаткові договори про заміну сторони в пайових договорах.
Після зазначених зборів з частиною інвесторів укладено додаткові угоди до договорів на участь у пайовому будівництві в зв'язку з передачею функцій замовника будівництва.
Також на цих зборах з числа інвесторів було обрано робочу групу у складі 10 осіб для здійснення контролю за діяльністю Забудовника та фактично більшістю голосів затверджено передачу функцій замовника будівництва ПП «Будінвестмонтаж».
Суд дійшов висновку, що Позивачам, в липні 2011 року стало відомо про укладення договору № 1/09 від 02 березня 2009 року «про передачу функцій замовника будівництва» та була надана можливість укладати з ПП «Будінвестмонтаж» додаткові угоди про заміну сторони договорів на участь у пайовому будівництві.
Розглядаючи спір у даній справі, колегія суддів наголошує, що пайовики/інвестори і сьогодні не позбавлені права внести відповідні зміни до укладених договорів про пайову участь у будівництві та інвестиційні договори.
Серед іншого, надаючи оцінку правомірності здійсненої Державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною реєстраційної дії від 07.02.2018 про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, що відноситься до першої черги будівництва та має номер (згідно проектної документації) - будинок №3, секції - 03/с-1 та 03/с-2, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дегтяренка, 22, за Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» колегія суддів також враховує, що такі дії проведені не у відповідності до вимог закону.
Так, підстави для реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва за заявником зазначені в п. 68 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.15 № 1127 (далі - Порядок), та розділі 2 Методичних рекомендацій щодо державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, схвалених колегією Державної реєстраційної служби України від 11.12.12 (протокол № 3).
Згідно п. 68 Порядку для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник окрім заяви також подає: документ, що підтверджує речове прав на земельну ділянку під таким об'єктом; документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва.
Матеріалами справи підтверджується, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 09.03.06 № 1884-Об/Т ПП «Будінвестмонтаж», що зазначений як підстава виникнення права власності за ним на об'єкт незавершеного будівництва, виданий строком до 30.12.09 Громадській організації «Кредитна спілка військовослужбовців України» на будівництво житлових будинків за адресою: вулиця П. Дехтяренка, 22 у Оболонському районі м. Києва, відповідно до проектної документації, що узгоджена та зареєстрована Головним управлінням містобудуванням, архітектури та дизайну міського середовища, а ніяк не ПП «Будінвестмонтаж».
Крім того, згідно норм Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Держбуду № 273 від 05.12.00, у разі передачі у встановленому порядку права на будівництво об'єкта іншому забудовнику (замовнику) або зміни генеральної підрядної організації дозвіл на виконання будівельних робіт підлягає перереєстрації в органах держархбудконтролю не пізніше ніж у двотижневий термін. Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що дозвіл на виконання будівельних робіт був перереєстрований за ПП «Будінвестмонтаж» в установленому законодавством порядку.
Згідно п. 12 Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.15 № 1127 під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.
У разі, коли відомості Державного земельного кадастру про власників та користувачів земельної ділянки містять неповну/неточну інформацію, державний реєстратор надсилає повідомлення в електронній формі державному кадастровому реєстраторові про уточнення інформації в Державному земельному кадастрі.
Отже, при прийнятті рішення про реєстрацію права власності на недобудову за ПП «Будінвестмонтаж» держреєстратор зобов'язаний був перевірити інформацію про наявність чи відсутність арешту на даний об'єкт незавершеного будівництва, про власника земельної ділянки, на якій знаходиться недобудова та іншу інформацію,щодо наявності обтяжень.
Як підтверджується Інформацією від 08.02.2018 №11326405 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Київ, вул. П. Дехтяренка, 22, станом на дату проведення спірної реєстраційної дії 07.02.2018 за об'єктом обліковувались два обтяження: арешт на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 01.07.2016 у справі №761/23252/16-к; арешт майна із забороною його відчуження на підставі постанови Оболонського районного відділу державної виконачої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 30.06.2016 №51517379.
Проведення держреєстратором спірної реєстраційної дії у 2018 році за наявності арештів майна, накладених у 2016 році, та не знятих на момент здійснення реєстрації свідчить про недотримання держреєстратором вимог Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.15 № 1127.
Таким чином, прийняття Державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу» Янчук Світланою Василівною рішення від 07.02.2018 про державну реєстрацію права приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дехтяренка, 22, за приватним підприємством «Будінвестмонтаж» за відсутності повного пакету документів та за наявності на момент вчинення реєстраційної дії незнятих арештів, свідчить про недотримання держреєстратором вимог чинного законодавства.
Разом з цим, встановлена судом невідповідність дій держреєстратора під час здійснення ним державної реєстрації права приватної власності на об'єкт незавершеного будівнитцва, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Дехтяренка, 22, за приватним підприємством «Будінвестмонтаж» є підставою для звернення із позовом фізичних осіб інвесторів. Підставою для задоволення даного позову є наявність порушеного права саме позивача у справі.
Так, згідно з частиною п'ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами. Отже, конструкцією цієї конституційної норми передбачено можливість застосування способів захисту права, в тому числі, не передбачених процесуальними нормами.
Водночас, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому обов'язковою вимогою при захисті такого права є обґрунтування позивачем такого порушення, а судом - його встановлення. Порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право - конкретизоване у законах України.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював необхідність ефективного захисту прав заявників. Наприклад, у п. 75 рішення від 05.04.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) ЄСПЛ зазначає, що засіб захисту, який вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Оскільки матеріалами справи встановлено, що кооператив не набув речових чи зобов'язальних прав на об'єкт, розташований за адресою: м. Київ, Оболонський район, вул. П. Дегтяренка, 22 (перша черга будівництва), що виключає у нього і виникнення права на продовження будівництва цього об'єкта у якості Замовника-забудовника.
Тому, і підстави стверджувати, що оскаржувана реєстраційна дія порушує права Позивача, як замовника-забудовника - відсутні, як і підстави для задоволення позовних вимог у цій частині та з таких підстав.
Отже, за результатами здійсненого колегією суддів апеляційного розгляду справи, суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив матеріали справи та доводи сторін, застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права, якими врегульовано ці правовідносини, ухвалив законне та обґрунтоване рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсяці. Підстави для його скасування - відсутні.
Доводи заявника апеляційної скарги про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, як і судження стосовно не дослідження у повній мірі обставин, що мають значення для розгляду справи, не підтвердились під час апеляційного перегляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, судові витрати покладаються судом на скаржника.
Керуючись статтями 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/13649/19- без змін.
2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 28.12.2020.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Н.Ф. Калатай
Л.В. Кропивна