вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" грудня 2020 р. Справа№ 910/9314/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Корсака В.А.
за участю:
секретаря судового засідання: Кульчицької І.А.,
представників сторін:
позивача: ОСОБА_1.,
відповідача: Котовський В.М.,
ТОВ "КПП ЦЕНТР": Семенина В.М., (в режимі відеоконференції),
розглянувши апеляційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020
у справі №910/9314/20 (суддя Марченко О.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про визнання незаконним продажу об'єкта незавершеного будівництва, визнання незаконними та скасування записів про право власності, протоколу про результати електронного аукціону, договору від 03.01.2020 №01/20 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу, та акта приймання-передачі державного майна від 03.02.2020,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 задоволено заяву ОСОБА_1 від 30.06.2020 про забезпечення позову, до вирішення позову по суті вжито заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - незавершене будівництво, Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України загальною площею 32.137,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 34-а , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1767716432106.
Ухвала мотивована тим, що невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_1 , адже у процесі розгляду справи спірне майно (об'єкт незавершеного будівництва) може бути передане у власність третім особам.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях 05.10.2020 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2020 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.
Також, не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, ТОВ "КПП ЦЕНТР" 09.10.2020 подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 15.10.2020 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Козир Т.П., суддів Коробенка Г.П., Кравчука Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 поновлено ТОВ "КПП ЦЕНТР" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги ТОВ "КПП ЦЕНТР" призначено на 12.11.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 поновлено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях процесуальний строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження; об'єднано в одне провадження розгляд апеляційних скарг ТОВ "КПП ЦЕНТР" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях; розгляд апеляційних скарг призначено на 12.11.2020.
24.11.2020 від ТОВ "КПП ЦЕНТР" надійшло клопотання про забезпечення участі представника товариства у наступному судовому засіданні в режимі відео конференції.
Згідно з витягом з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2020 та витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 03.12.2020 апеляційні скарги ТОВ "КПП ЦЕНТР" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 прийнято апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/9314/20 до провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційних скарг призначено на 28.12.2020, заяву ТОВ "КПП ЦЕНТР" про участь у судовому засіданні у режимі відео конференції задоволено.
Вимоги та доводи апеляційних скарг зводяться до того, що суд першої інстанції не навів обґрунтування того, що заходи забезпечення позову зможуть забезпечити реальне виконання рішення у справі та того, що у випадку невжиття таких заходів виконання рішення суду може бути істотно ускладнено чи унеможливлено.
У відзиві позивач проти задоволення апеляційних скарг заперечив, зазначив, що ухвала місцевого суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і просив залишити вказану ухвалу без змін.
У судовому засіданні 28.12.2020 представники відповідача та ТОВ "КПП ЦЕНТР" (в режимі відеоконференції) надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду, просили задовольнити апеляційну скаргу.
Позивач у судовому засіданні надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - Відділення) про:
- визнання незаконним продажу об'єкта незавершеного будівництва - Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, бульвар Незалежності, 34-а (далі - Завод), який відбувся 26.11.2019 згідно з протоколом №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону;
- визнання незаконним та скасування запису №30338267 про право власності Відділення на Завод;
- визнання незаконним та скасування наказу Відділення від 18.12.2019 №321 про затвердження протоколу №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону;
- визнання незаконним та скасування протоколу №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону;
- визнання незаконним та скасування договору від 03.01.2020 №01/20 купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу, укладеного Відділенням і Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр", посвідченого 03.01.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрованого в реєстрі за №2;
- визнання незаконним та скасування акта приймання-передачі державного майна від 03.02.2020, підписаного Відділенням і Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр";
- скасування запису про реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" на Завод.
Позовні вимоги мотивовано тим, що:
- позивачу належить право власності на об'єкт незавершеного будівництва - Завод на підставі укладеного з Відділенням договору купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу, - об'єкта незавершеного будівництва: дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук, розташованого за адресою: Київська область, м. Бровари, промвузол від 15.08.2003, посвідченого 15.08.2003 приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Кутовою Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за №4529;
- з мережі Інтернет позивачу стало відомо про продаж об'єкта незавершеного будівництва - Заводу, у зв'язку з чим він звернувся до Відділення з проханням надати підтвердження продажу вказаного об'єкта;
- листом від 27.05.2020 №50-03/01-2232 Відділення повідомило позивача про продаж об'єкта незавершеного будівництва - Заводу та надало наказ Відділення від 23.04.2018 №372 про приватизацію об'єкта незавершеного будівництва, протокол №UA-PS-2019-11-26-000087-2 про результати електронного аукціону та акт приймання-передачі державного майна від 03.02.2020, підписаний Відділенням і Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр";
- наведене стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Разом з позовної заявою ОСОБА_1 подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту (заборони відчуження) на об'єкт незавершеного будівництва - Завод.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 відмовлено у відкритті провадження у справі та у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/9314/20 про відмову у відкритті провадження скасовано, матеріали справи №910/9314/20 повернуто суду першої інстанції для розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі №910/9314/20 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову скасовано, матеріали оскарження №910/9314/20 повернуто суду першої інстанції для розгляду.
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову мотивовано тим, що існує висока ймовірність того, що у разі задоволення позовних вимог виконання судового рішення може бути неможливим або істотно ускладненим з огляду на те, що майно може бути відчужене новим власником.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини першої статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, заяви про забезпечення позову, місцевий суд визнав за необхідне задовольнити заяву позивача та вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно, оскільки невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_1 , адже у процесі розгляду справи спірне майно (об'єкт незавершеного будівництва) може бути передане у власність третім особам.
Колегія суддів вважає цей висновок місцевого суду передчасним з огляду на таке.
Як зазначалось вище, відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Дослідивши надані суду докази та обставини, викладені у заяві про забезпечення позову, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, а висновок про те, що невжиття запобіжних заходів порушить права позивача та в подальшому утруднить чи зробить неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення - передчасним, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з договором від 15.08.2003 купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об'єкта незавершеного будівництва: дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук, розташованого за адресою: Київська область, м. Бровари, промвузол, укладеним між позивачем (покупець) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (продавець), позивач придбав: об'єкт незавершеного будівництва - дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної Академії наук, який знаходиться за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, промвузол, на земельній ділянці 10,6 га, питання відведення, купівлі або довгострокової оренди якої вирішується покупцем самостійно з місцевими органами влади в порядку установленому чинним законодавством, і є об'єктом приватизації згідно з наказами Фонду державного майна України від 13.01.1998 №30, і регіонального відділення ФДМУ по Київській області від 27.06.2003 №5-27-1/18; до вартості об'єкта незавершеного будівництва входить вартість матеріалів, виробів, конструкцій, що завезені на майданчик, але не укладені в діло, а також устаткування, що не здане до монтажу або монтажу не потребує згідно з актом обстеження будівельного майданчику.
Згідно актом прийому-передачі державного майна - об'єкта незавершеного будівництва «Дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук» від 01.10.2003, укладеним між позивачем та Регіональним відділення ФДМУ по Київській області:
- позивач прийняв об'єкт незавершеного будівництва - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук, що дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук та розташований за адресою: 04400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол, згідно з актом обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва від 18.05.2001;
- передача вищезазначеного об'єкта, що проданий шляхом викупу, проводиться згідно з договором купівлі-продажу державного майна об'єкта незавершеного будівництва №30-НБ-ЗД від 15.08.2003;
- до акта прийому-передачі додається:
акт приймання-передачі проектно-кошторисної та виконавчої документації на об'єкт незавершеного будівництва від 18.05.2001 на 4 арк.;
акт приймання-передачі технічної документації на устаткування та обладнання, що приватизується разом із об'єктом незавершеного будівництва, від 18.05.2001 на 1 арк.;
акт обстеження будівельного майданчика і технічного стану об'єкта незавершеного будівництва від 18.05.2001 на 4 арк.;
інвентаризаційний опис придбаних для об'єкта незавершеного будівництва матеріалів, виробів, конструкцій, завезених на будівельний майданчик і не використаних для будівництва від 18.05.2001 на 1 арк.;
інвентаризаційний опис придбаного для об'єкта незавершеного будівництва устаткування, не переданого до монтажу або такого, що не потребує монтажу, від 18.05.2001 на 1 арк.
Водночас згідно з договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності, що підлягає продажу шляхом викупу, від 03.01.2020, укладеним між ТОВ "КПП ЦЕНТР" (покупець) та Регіональний відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавець), ТОВ "КПП ЦЕНТР" придбало об'єкт державної власності - об'єкт незавершеного будівництва - Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук України за адресою: Київська область, місто Бровари, бульвар Незалежності, 34-а.
Об'єкт приватизації належить державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях: право власності зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13.02.2019, номер запису про право власності 30338267, реєстраційний номер: 1767716432106, державним реєстратором Крупкою Олександром Григоровичем, Виконавчий комітет Броварської міської ради, Київська область.
Згідно з матеріалами інвентаризації, складеними станом на 30.09.2019 інвентаризаційною комісією, утвореною наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях від 27.09.2019 № 56, об'єкт приватизації складається з:
- інженерно-лабораторної прибудови (літ. «А») площею 9.799,0 кв. м (рівень будівельної готовності 45%);
- основного корпусу (літ. «А'») площею 20.429,7 кв. м (рівень будівельної готовності 25%);
- складського блоку із центральним тепловим пунктом (літ. «Б») площею 1.908,4 кв. м (рівень будівельної готовності 30%);
- елементів систем каналізації (споруда № 1; споруда № 2);
- 4 каналізаційних колодязів;
- матеріалів, виробів, конструкцій у кількості 111 одиниць.
Об'єкт приватизації розташований на земельній ділянці площею 8,4349 га; кадастровий номер - 3210600000:01:061:0010; цільове призначення - 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжним будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; форма власності - державна; обмеження у використанні земельної ділянки - охоронна зона навколо (вздовж) об'єкта енергетичної системи; площа земельної ділянки (її частини), на яку поширюється дія обмеження - 1,9448 га.
Згідно з актом від 03.02.2020 приймання-передачі державного майна, укладеним між ТОВ "КПП ЦЕНТР" (покупець) та Регіональний відділенням Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (продавець), ТОВ "КПП ЦЕНТР" прийняло майно, визначене договором купівлі-продажу об'єкта малої приватизації державної власності від 03.01.2020.
Відповідно до витягу від 05.02.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" зареєстроване таке майно: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1767716432106, незавершене будівництво, Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М. Францевича Національної академії наук України; загальна площа (кв. м): 32137.1; адреса: Київська обл., м. Бровари, бульвар Незалежності, будинок 34-а; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер: 3210600000:01:061:0010.
Складова частина об'єкта нерухомого майна: інженерно-лабораторна прибудова, А; опис складової частини: загальна площа (кв. м): 9799; опис: рівень будівельної готовності 45%.
Складова частина об'єкта нерухомого майна: основний корпус, А'; опис складової частини: загальна площа (кв. м): 20429.7; опис: рівень будівельної готовності 25%.
Складова частина об'єкта нерухомого майна: складський блок із центральним тепловим пунктом, Б; опис складової частини: загальна площа (кв. м): 1908.4; опис: рівень будівельної готовності 30%.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 накладений арешт на майно - незавершене будівництво, Дослідний завод Інституту проблем матеріалознавства ім. І.М.Францевича Національної академії наук України загальною площею 32.137,1 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Бровари, бул. Незалежності, буд. 34-а, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1767716432106.
Однак з наведених вище договорів купівлі-продажу, актів приймання-передачі та відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності не вбачається, що майно, на яке місцевий суд наклав арешт, відповідає майну, придбаному позивачем за договором від 15.08.2003 купівлі-продажу державного майна, що підлягає продажу шляхом викупу об'єкта незавершеного будівництва: дослідного заводу Інституту проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича Національної академії наук, розташованого за адресою: Київська область, м. Бровари, промвузол, укладеним з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області.
А тому колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про наявність підстав для арешту майна, визначеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020, є передчасним.
Відтак у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.06.2020 про забезпечення позову слід відмовити.
При цьому посилання "КПП ЦЕНТР" на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 та постанову Верховного Суду від 16.08.2019 у справі №916/142/19 як на підтвердження того, що даний спір прийнятий до розгляду місцевим судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності), колегія суддів відхиляє, оскільки вказані постанови прийняті у справах про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав та про визнання права власності на житлову будівлю відповідно. Водночас у даній справі предметом позову є оскарження результатів електронного аукціону, а отже викладені у зазначених вище постановах правові висновки зроблені на підставі інших правовідносин та не можуть мати обов'язкового характеру для даної справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
На думку колегії суддів, позивач не довів, а місцевий суд не встановив наявності належних підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників судового процесу колегія судів з урахуванням п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета оскарження або стосуються виключно вирішення спору по суті, що неможливо на даному етапі, є недостатньо обґрунтованими чи неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).
З урахуванням наведеного ухвала місцевого суду про вжиття заходів забезпечення позову підлягає скасуванню, а заява ОСОБА_1 від 30.06.2020 про забезпечення позову - залишенню без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційних скарг підлягають розподілу місцевим судом відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/9314/20 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі №910/9314/20 скасувати.
3. У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 30.06.2020 про забезпечення позову відмовити.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9314/20.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 28.12.2020.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.В. Владимиренко
В.А. Корсак